Справа № 1806/1-400/11
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.11.2011 року м.Суми
головуючого – судді Катрич О.М.
при секретарі – Строколіс В.Г.,
з участю прокурора – Петренка В.І.
захисника – ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми кримінальну справу по обвинуваченню
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця, м. Кобрен Білорусія, громадянина Білорусії, з середньої освітою, не одруженого, не працюючого, раніше не судимого, проживаючого за адресою АДРЕСА_1
за ст.186 ч.2, 296 ч.2 КК України,
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2., уродженця м. Суми, громадянина
України, з освітою середньо-спеціальною, не одруженого, раніше не судимого,
працюючого вантажником ТОВ «ЕКО», мешканця АДРЕСА_2
за ст.186 ч.2, 296 ч.2 КК України,
В С Т А Н О В И В :
16 грудня 2010 року близько 00 год. 40 хв. ОСОБА_2 та ОСОБА_4, знаходячись біля буд. № 18 по вул. Привокзальна м. Суми зустріли раніше невідомого їм ОСОБА_5, який будучи у стані алкогольного сп'яніння, попросив останніх надати йому сірників та цигарок для паління. На запитання останнього ОСОБА_2 пояснив, що в них сірників та цигарок не має. В цей час ОСОБА_5 зрозумів, що останні його обманюють та почав висловлювати своє невдоволення на адресу ОСОБА_2 та ОСОБА_4
Почувши на свою адресу образу, ОСОБА_2, взявши викладене вище за привід, діючи з хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної не поваги до суспільства, поважне відношення до іншої особи, прийнятих в суспільстві норм моралі та людяності, підійшов до потерпілого ОСОБА_5 та наніс йому два удари кулаками в область обличчя. В цей час ОСОБА_4, підтримуючи дії ОСОБА_2, діючи в групі з останнім, приєднався до нього та використовуючи чисельну перевагу, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, поважне відношення до іншої особи, прийнятих в суспільстві норм моралі та людяності, підскочив до потерпілого, який перебував у напівзігнутому стані та не чинив опору, наніс йому один удар кулаком правою рукою в область обличчя. Від отриманих ударів ОСОБА_5 впав на землю, а ОСОБА_2 скориставшись неможливістю потерпілого чинити опір, наніс ще один удар йому правою рукою в область голови, такими діями спричинили потерпілому фізичного болю. Після цього, ОСОБА_2 та ОСОБА_4, переслідуючи корисливу мету та прямий умисел, за попередньою змовою між собою, таємно викрали майно ОСОБА_5, яке випало у останнього з рук в ході вчинення відносно нього хуліганських дій та знаходилось на землі поруч, а саме мобільний телефон "Нокіа 2700" –вартістю 418 гривень; сім-карту оператора мобільного зв'язку МТС - матеріальної цінності для потерпілого не становить, на рахунку якої грошей не було; гроші в сумі 75 гривень, чим завдали останньому матеріальних збитків на загальну суму 493 грн. З місця злочину зникли, викраденим майном розпорядилися на власний розсуд.
Підсудний ОСОБА_2 свою вину у скоєному при вказаних вище обставинах визнав частково та суду пояснив, що дійсно 16 грудня 2010 року приблизно о 00 годині 40 хвилин, знаходився на вул. Привокзальній в м. Суми разом із ОСОБА_4, коли до них підійшов раніше незнайомий чоловік, який знаходився в нетверезому стані і попросив їх дати закурити, на що вони відповіли відмовою, так як ні цигарок ні сірників не було. Чоловік був невдоволений і почав їх ображати, нецензурно виражаючись, на що він розізлився і вдарив двічі рукою в обличчя чоловіку, а потім і ОСОБА_4 один раз вдарив рукою в обличчя чоловіку, від чого той упав. Потім, він побачив мобільний телефон, який лежав на землі рядом з потерпілим,і вирішив вкрасти і ОСОБА_4 йому в цьому не перешкоджав, тим паче, що і чоловік лежав на землі спиною до телефону і не бачив, як він його забирає. Однак грошей в сумі 75 грн. він не викрадав . У подальшому телефон продали його братові, а гроші витратили .
Підсудний ОСОБА_4 також свою вину у скоєному при вказаних вище обставинах визнав частково та надав аналогічні пояснення, що і ОСОБА_2, додавши, що телефон був у руці нетверезого потерпілого, потім телефон впав на землю. Оскільки потерпілий не ворушився, вони вирішили заволодіти телефоном і ОСОБА_2 його підняв, залишив при собі, а в подальшому продали його братові за 200 грн. Грошей в сумі 75 грн. не викрадали.
Незважаючи на такі пояснення та заперечення ОСОБА_2 та ОСОБА_4 у судовому засіданні, факт вчинення ними злочинів за вказаних вище обставин, підтверджується перевіреними та дослідженими судом доказами.
В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_5 надав показання, в яких зазначив, що 16 грудня 2010 року пізно ввечері він перебував у стані алкогольного сп’яніння та пам’ятає ті моменти, що повертався додому і в районі вул. Привокзальній і біля моста відчув, як йому раптово нанесли по голові чи обличчю декілька ударів, від яких він упав і більше нічого не пам»ятає, напевно втратив свідомість. Отямившись через деякий час, він побачив рядом з собою собаку, людей не було і виявив, що відсутній мобільний телефон «Нокіа». Прийшовши додому, він ще виявив, що відсутні і гроші в сумі 75 грн. Стверджує, що загубити ні телефон ні грошей не міг, так як по останньому розмовляв за декілька хвилин до нанесення йому ударів, а гроші були, коли він розплачувався за пляшку пива на зупинці поблизу місця вчинення злочину. Також вказує, що не бачив, як невідомі йому на той час хлопці викрадали у нього телефон і гроші. Такі аналогічні покази потерпілий давав і під час досудового слідства. Цивільний позов не пред»являє, так як йому повністю відшкодовані матеріальні збитки та моральні, претензій до підсудних немає, їх вибачив.
Свідок ОСОБА_6 на досудовому слідстві надав покази про те, що всередині грудня 2010 року його брат ОСОБА_2 запропонував йому купити телефон «Нокіа» за 200 грн., на що він погодився. На той момент він не знав, що цей телефон був викрадений у чоловіка, пізніше йому брат сам признався, що він його забрав у якогось пьяного чоловіка, але деталі вчинення злочину не розповідав. Протокол допиту свідка був досліджений та оголошений в судовому засіданні на а.с. 59-60.
Заявою ОСОБА_5 про вчинений відносно нього злочину від 16 грудня 2010 року (а.с.20); протоколом огляду місця події від 16 грудня 2010 року ( а.с.21-22); висновком експерта №2905 від 06 січня 2011 р., яким при проведенні товарознавчих досліджень, встановлена вартість викраденого мобільного телефону « Нокіа 2700» в сумі 418 грн.( а.с. 32); явками з повинною ОСОБА_2 та ОСОБА_4, в яких вони зізнаються про заволодіння мобільним телефоном потерпілого (а.с.103, 152); протоколом відтворення обстановки та обставин події, де зафіксовані пояснення ОСОБА_2 та ОСОБА_4, які відповідають показам,наданими ними в ході судового слідства стосовно місця вчинення злочину, нанесення ударів потерпілому (а.с.116-125, 166-175)
Підстав не довіряти зазначеним вище доказам у суду не має, оскільки вони будь-яких сумнівів у їх належності, допустимості, достовірності і достатності не викликають, учасниками процесу не оспорюються , а також у своїй сукупності відповідають фактичним обставинам справи. Крім цього, піддавати сумніву покази потерпілого щодо викрадення у нього 75 грн. також не має підстав, оскільки він з самого початку надавав пояснення, що в нього разом з мобільним телефоном зникли ще і гроші , підтвердив свої покази і в суді та жодного разу їх не змінював, тому вони є логічними і послідовними.
Органом досудового слідства ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було пред'явлено обвинувачення , в тому числі і за ч.2 ст.186 КК України, тобто у вчиненні грабіжу майна потерпілого за попередньою змовою групою осіб.
Разом з тим, в судовому засіданні така кваліфікація дій підсудних по відкритому заволодінню майном потерпілого не знайшла свого підтвердження, оскільки після того як потерпілий впав на землю від хуліганських дій підсудних, не реагував на їх присутність, у останніх виник намір на заволодіння його майном, а саме мобільним телефоном і грошима. Потім, ОСОБА_2 в присутності ОСОБА_4 при його мовчазній згоді та в присутності власника речей, але який не здатний був усвідомлювати факт викрадення речей внаслідок свого нетверезого стану і отримання фізичного болю під час вчинення відносно нього хуліганських дій підсудних, таємно, вважаючи свої дії таємними, викрав майно ОСОБА_5, а потім отриманні гроші за продаж телефону розподілили між собою та витратили. Такі покази підсудні давали як під час досудового слідства так і судового і вони узгоджуються з показами потерпілого, який вказав, що не бачив, як особи,які завдавали йому фізичного болю викрадали його майно і не усвідомлював цього. Отямившись, він побачив зниклі речі і відразу подумав на цих осіб. Так, грабіж з об»єктивної сторони є відкритим викраденням чужого майна, тобто вилученням майна в присутності власника або інших осіб, які усвідомлюють вчинення викрадення. Водночас і особа, яка викрадає майно, усвідомлює, що її дії помічені іншими і оцінюються ними як викрадення, але вона ігнорує це. Натомість, об»єктивна сторона крадіжки полягає в тому, що вилучення майна обов»язково повинне бути таємним, тобто непомітним: за відсутності власника або в присутності власника чи інших осіб, але за умови, що вони не здатні усвідомлювати факт викрадення внаслідок різних причин. У даному випадку свідків злочину встановити не виявилося за можливе. Так, дії підсудних, на думку суду, були таємними від власника майна, а тому враховуючи викладене, суд вважає за необхідне перекваліфікувати дії ОСОБА_2 та ОСОБА_4 зі ст. 186 ч.2 на ст. 185 ч.2 КК України.
Таким чином, суд приходить до переконання, що вина ОСОБА_2 та ОСОБА_4 у вчиненні злочинів за обставин, викладених у вироку, доведена в повному обсязі та їх злочинні дії кваліфікує:
- за ст.296 ч.2 КК України, оскільки вони грубо порушили громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, яка виразилася у спричиненні фізичного болю ОСОБА_5, тобто хуліганство. Кваліфікуючими ознаками якого є « вчинення злочину групою осіб»;
- за ст. 185 ч.2 КК України , так як вони таємно викрали майно ОСОБА_5 на загальну суму 493 грн., тобто крадіжка, кваліфікуючими ознаками якого є « вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб»;
При призначенні ОСОБА_2 та ОСОБА_4 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ними злочину, участь кожного у скоєних злочинах, сукупність всіх обставин, що характеризують ці злочини, думку потерпілого, особу винних, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Зокрема , ОСОБА_2 у вчиненому щиро розкаюється, вибачився перед потерпілим, позитивно характеризується, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався , матеріальні збитки відсутні. Дані обставини суд визнає такими, що пом'якшують покарання. Обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено. Так, ОСОБА_4 також у вчиненому щиро розкаюється, вибачився перед потерпілим, позитивно характеризується, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався , працює, матеріальні збитки відсутні. Дані обставини суд визнає такими, що пом'якшують покарання. Обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено.
На підставі викладеного, суд вважає за необхідне визначити ОСОБА_2 та ОСОБА_4 покарання за ст. 296 ч.2 КК України та за ст. 185 ч.2 КК України у виді позбавлення волі, остаточно визначивши його за правилами ст. 70 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі.
Разом з цим, враховуючи конкретні обставини справи та особу винних, суд приходить до висновку про можливість виправлення ОСОБА_2 та ОСОБА_4 без реального відбування призначеного покарання, а тому вважає за необхідне застосувати до них ст.75 КК України та звільнити від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк.
На підставі ст.93 КПК України, суд вважає за необхідне стягнути з підсудних в дольовому порядку на користь НДЕКЦ при УМВС України в Сумській області судові витрати за проведення експертиз в загальній сумі 722 грн. 40 коп. , тобто по 361 грн. 20 коп. з кожного. (а.с. 31-32, 39-42)
Речові докази по кримінальній справі (а.с.45-47 ) суд вважає за необхідне:
- пляшку з під пива «Туборг» 1 шт.- знищити.
Керуючись ст.ст.323 і 324 КПК України, суд, -
ЗА С У Д И В:
ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ст. 296 ч.2 та ст.185 ч.2 КК України та призначити йому покарання:
- за ст. 296 ч.2 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 роки;
- за ст. 185 ч.2 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
На підставі ст.70 ч.1 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.
На підставі ст.75 КК України звільнити від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки.
Запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд залишити до набрання вироком законної сили .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Сумській області судові витрати за проведення експертиз в сумі 361 грн. 20 коп.
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ст. 296 ч.2 та ст.185 ч.2 КК України та призначити йому покарання:
- за ст. 296 ч.2 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 рік;
- за ст. 185 ч.2 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 роки.
На підставі ст.70 ч.1 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.
На підставі ст.75 КК України звільнити від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1, 5 (півтора) роки.
Запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд залишити до набрання вироком законної сили .
Стягнути з ОСОБА_4 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Сумській області судові витрати за проведення експертиз в сумі 361 грн. 20 коп.
Речові докази по кримінальній справі (а.с.45-47 ) суд вважає за необхідне:
- пляшку з під пива «Туборг» 1 шт.- знищити.
На вирок може бути подана апеляція до Апеляційного суду Сумської області через Ковпаківський районний суд міста Суми протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення, а засудженими в той же строк з моменту вручення їм копії вироку.
Суддя О.М. Катрич