Справа № 2-а-7181/11

П О С Т А Н О В А

І  М  Е  Н  Е  М      У  К  Р  А  Ї  Н  И

19.08.2011 року                                                                                                 м. Вінниця

        Ленінський районний суд м. Вінниці у складі головуючого судді Овсюка Є.М., розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом Василюк до Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Вінниці   про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити дії щодо перерахунку та виплати  пенсії,-

                                                         ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом і просив визнати неправомірними дії відповідача щодо нарахування та виплати державної пенсії та додаткової пенсії не у відповідності з вимогами ст. ст. 50,54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зобов’язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити додаткову пенсію у відповідності до чинного законодавства та просить суд визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у проведенні у 2010 році перерахунку пенсії за показниками середньої заробітної плати по Україні за 2009 рік та зобов’язати відповідача здійснити відповідний перерахунок та виплату пенсії із застосуванням показника заробітної плати (доходу) в середньому на одну особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»враховується для обчислення пенсії за попередній, 2009 рік.

Відповідачем у десятиденний строк з дня одержання копії ухвали суду від 14.06.2011 року та копій документів, не було надано заперечення проти позову або заяви про визнання позову.  

Дослідивши докази та давши їм належну правову оцінку, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

           Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

          Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

           Згідно ст. 49 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», пенсії  особам,  віднесеним  до  категорій  1,  2,   3,   4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б)  додаткової  пенсії  за  шкоду,  заподіяну  здоров'ю,  яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до ст. 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»особам, віднесеним до постраждалих другої категорії, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

            Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 зміни,  внесені Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007 року до ст. ст. 50,54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»були визнані неконституційними і втратили чинність. Аналогічна позиція з даного питання була висловлена і у Рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007.

          Ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

         Згідно ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум», прожитковий мінімум застосовується, зокрема, для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім’ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат, виходячи з вимог Конституції України та законів України.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів встановлюється шестимісячний строк, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня коли особа дізналась, або повинна дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.   

Зважаючи на те, що на думку позивача його право порушено ще  30.11.2010р., а до суду з адміністративним позовом позивач звернувся 03.06.2011р., тобто строк встановлений ст.. 99 КАС України пропущено, що є підставою для задоволення позовних вимог лише в межах строку позовної даності, тобто з 03.12.2010 року.

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»від 14 червня 2011 року № 3491, який набрав чинності з 19.06.2011 року (опублікований у газеті «Голос України»від 18.06.2011 року № 110), встановлено, що у 2011 році норми і положення статей  39, 50,  51,  52,  54  Закону  України "Про статус і соціальний захист громадян, які  постраждали  внаслідок  Чорнобильської  катастрофи",  статті  6  Закону України  "Про соціальний захист  дітей  війни"  та частини третьої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб,  звільнених з  військової  служби,  та деяких  інших осіб" застосовуються  у порядку  та  розмірах,  встановлених  Кабінетом  Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного  фонду України на 2011 рік", тобто позовні вимоги можуть бути задоволені лише до 18.06.2011 року включно.

Що стосується вимог позивача щодо визнання неправомірними дії відповідача щодо відмови у проведенні у 2010 році перерахунку пенсії за показниками середньої заробітної плати по Україні за 2009 рік та зобов’язати відповідача здійснити відповідний перерахунок та виплату пенсії із застосуванням показника заробітної плати (доходу) в середньому на одну особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»враховується для обчислення пенсії за попередній, 2009 рік, то як вбачається з матеріалів справи, у 2010 році позивачеві був проведений перерахунок пенсії за стажем та заробітком. Розпорядження про перерахунок пенсії позивач не оскаржив. При цьому, правові наслідки для позивача створює  саме розпорядження про перерахунок пенсії, а не дії відповідача, внаслідок чого має місце неправильно визначений предмет спору. Саме розпорядження у межах спірних відносин є способом реалізації відповідачем владних управлінських функцій  як суб’єктом владних повноважень.

       Крім того, перерахунок пенсій у зв’язку із збільшенням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України та страхового стажу регулюється статтею 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», частина 4 якої передбачає, що у разі, якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Кожний наступний перерахунок пенсії провадиться не раніш як через  2 роки після попереднього перерахунку з урахуванням страхового стажу після призначення пенсій. Перерахунок пенсій здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу зазначені в частині 1 статті 40 цього Закону.

      Така редакція зазначеного положення Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»існує після визнання Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 неконституційними змін, внесених підпунктом «б»підпункту 10 пункту 35 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28 грудня 2007 року.  

      Визнані неконституційними зміни надавали можливість перераховувати пенсію із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині 1 статті 40 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії.

     Аналіз відновленої (діючої) норми абзацу 3 частини 4 статті 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»доводить, що перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу зазначені в частині першій статті 40 цього Закону.

     Тобто правила частини першої статті 40 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»при перерахунку пенсії, застосовуються виключно з метою визначення періоду страхового стажу, за який може бути обчислена заробітна плата (дохід).

     Частина перша статті 40 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»передбачає, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року, незалежно від перерв, та за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року.

     Відповідно до пункту 6 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення. Такими законами є Закон України «Про пенсійне забезпечення»від 5 листопада 1991 року та Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 9 липня 2003 року.

     З огляду на зазначене та керуючись положеннями принципу законності, закріпленого в ст. 9 КАС України, приписи постанови № 530 від 28 травня 2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»не можуть застосовуватись до спірних відносин, а відтак правові підстави для перерахунку пенсії позивача із застосуванням як показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, так і середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки за відповідний рік відсутні. Останній із наведених показників застосовується виключно для призначення пенсії, застосування його для перерахунку пенсії є безпідставним.   

Даний висновок узгоджується з практикою Вищого адміністративного суду України у аналогічних справах.

          Згідно ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» позивача звільнено від сплати судового збору (державного мита).

         На підставі викладеного, керуючись ч. 4 ст. 9, ст. ст. 94, 99-100, 158-163, 1832 КАС України, суд, -

                                                              ПОСТАНОВИВ:

          Позов задовольнити частково.

          Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Вінниці щодо нарахування та виплати пенсії ОСОБА_1 не у відповідності зі ст. ст. 51,67 Закону України  «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов’язати  Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Вінниці здійснити  перерахунок та виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, ОСОБА_1 як особі, постраждалій від наслідків Чорнобильської катастрофи ІІ категорії, згідно ст. 51  Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 03.12.2010 року до 18.06.2011 року включно, з урахуванням проведених виплат.

В іншій частині позовних вимог –відмовити.  

Постанову суду допустити до негайного виконання.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня отримання її копії.   

Суддя: