УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №711/9224/24

Провадження №2-з/712/12/25

26.02.2025 м. Черкаси

Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого судді – Ватажок-Сташинської А.В.,

за участю: секретаря судового засідання – Шевченко О.П.,

представника позивача – адвоката Копитової Е.Р.,

відповідача – ОСОБА_1 ,

представника відповідача – адвоката Шевченка А.Г.,

розглянувши у залі суду у м. Черкаси у відкритому підготовчому судовому засіданні у загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

До Придніпровського районного суду м. Черкаси звернувся ОСОБА_2 з позовом до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, в якому просить:

визнати об`єктом спільної сумісної власності подружжя квартиру за адресою: АДРЕСА_1 площею 34.1 кв.м,

припинити право спільної сумісної власності подружжя на вказане нерухоме майно,

виділити відповідачу у користування вказане нерухоме майно,

стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти у сумі 664 153 грн 00 коп. як компенсацію вартості частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 площею 34.1 кв.м, що є об`єктом права спільної сумісної подружжя.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27.11.2024 справу за даним позовом передано на розгляд за підсудністю до Соснівського районного суду м. Черкаси.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.12.2024 справу передано для розгляду судді Соснівського районного суду м. Черкаси Ватажок-Сташинській А.В.

Ухвалою суду від 30.12.2024 відкрито провадження у справі за даним позовом, постановлено здійснювати судовий розгляд за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

29 січня 2025 року представником позивача подано заяву про забезпечення позову у даній справі шляхом накладення арешту на нерухоме майно, яке є предметом спору у справі та заборони іншим особам вчиняти будь-які дії щодо вказаного нерухомого майна.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначено, що технічний паспорт на спірне майно та договір купівлі продажу знаходяться у відповідача, яка може вчинити дії щодо відчуження спірної квартири. Тому з метою ефективного захисту прав позивача, належить вжити заходів забезпечення позову.

У судовому засіданні представник позивача на задоволенні заяви про забезпечення позову наполягала, посилаючись, що зберігання оригіналів правоустановчих документів на спірне нерухоме майно при матеріалах справи не є перешкодою відповідачу для його відчуження на користь третіх осіб.

Відповідач та її представник проти задоволення заяви заперечували.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача та її представника, враховуючи підстави та предмет спору, суд зазначає про таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

З системного аналізу положень ст. 150-153 ЦПК України вбачається, що забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

При цьому, системний аналіз наведених норм права дає можливість зробити висновок, що від заявника вимагається вказати вид (захід) забезпечення позову, визначений статтею 150 ЦПК України, та обґрунтувати необхідність вжиття саме такого заходу забезпечення позову.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За змістом ч. 3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Забезпечення позову в цивільному процесі є одним з інститутів цивільного процесу, що сприяє реалізації завданням цивільного судочинства, яким, згідно зі статтею 2 ЦПК України, є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Забезпечення позову є процесуальним засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень, прийнятих за результатами розгляду спору.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року № 753/22860/17, провадження № 14 88цс20).

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18, провадження № 14-729цс19).

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просив заявник, інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 183/5864/17-ц, провадження № 61-38692св18.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками внаслідок невжиття цих заходів.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

При вирішенні даної заяви про забезпечення позову, суд зауважує, що у провадженні Соснівського районного суду м. Черкаси перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя.

У заяві про забезпечення позову представник позивача стверджує, що наявні підстави вважати, що спірна квартира, яка є спільною сумісною власністю сторін, без згоди позивача може бути відчужена на користь третіх осіб, що у разі невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Таким чином на підставі викладеного вище, вбачається, що заява про забезпечення позову містить відповідне обґрунтування заявлених вимог, на підтвердження яких надано відповідні докази.

За таких обставин, у випадку відчуження відповідачем спірного нерухомого майна ускладниться або унеможливиться ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, а тому ці доводи заяви є обґрунтованими.

Однак суд вважає, що такий вид забезпечення позову як накладення арешту на майно не буде повністю відповідати вимогам закону та принципу балансу інтересів сторін, адже застосування такого виду забезпечення позову як арешт полягає не тільки в обмеженні права володіння і розпорядження спірним майном, але й у праві на користування таким майном (державний виконавець при здійсненні виконання судового рішення про забезпечення позову, відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», здійснить опис арештованого майна за актом арешту і опису майна, та вчинить відповідні дії по забороні будь-яким особам використовувати таке майно, обмеживши до нього доступ), що може привести до необґрунтованого обмеження власника майна житлового приміщення, оскільки застосування арешту унеможливлює реальне користування житлом і призводить до порушення житлових прав власника майна.

Відтак належним видом забезпечення позову буде саме застосування заборони вчиняти будь-які дії щодо спірного майна, що направлені на його відчуження чи розпорядження цим майном інших шляхом.

Суд зауважує, що вжиття заходів забезпечення позову лише тимчасово обмежить права відповідача щодо розпорядження цим майном, проте, такі заходи не перешкоджають здійсненню нею права користування та володіння нерухомим майном, в той час як їх вжиття забезпечить збереження балансу інтересів сторін та узгоджується із критеріями розумності, обґрунтованості та адекватності.

Суд також звертає увагу на те, що забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.

Вжиття зазначених заходів забезпечення позову в даному випадку виступає як спосіб гарантування обов`язкового виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог і не створює невиправданих обмежень відповідачеві в її правах.

Таким чином заяву представника ОСОБА_2 – адвоката Копитової Елли Рафаєльївни про забезпечення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя належить задовольнити частково.

Керуючись ст. 149-153, 157, 258-261, 352-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву представника ОСОБА_2 – адвоката Копитової Елли Рафаєльївни про забезпечення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя – задовольнити частково.

Заборонити вчиняти будь-які дії по відчуженню та розпорядженню квартирою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , площею 34,1 кв.м до набрання законної сили рішенням суду у справі за позовом ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про поділ спільного майна подружжя.

У задоволенні заяви в іншій частині – відмовити.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження.

Копію ухвали направити сторонам та органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав у відповідності до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» – суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та державним реєстраторам прав на нерухоме майно для виконання.

Відповідно до ст. 12 Закону України № 1404-VIII від 02.06.2016 «Про виконавче провадження», ухвала може бути пред`явлена до виконання протягом трьох років, починаючи з наступного дня після її прийняття.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Повний текст ухвали складено 28.02.2025.

Суддя А.В. Ватажок-Сташинська