Справа  № 2-а-1038/11

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

03.10.0201 Галицький районий суд  м.Львова в складі:

головуючої-судді                  Стрельбицького В.В.

при секретарі                         Тарапацькому Т.О.

розглянув у відкритому судовому засідання в м.Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України в Галицькому районі м.Львова про зобов’язання до вчинення дій,

В С Т А Н О В И В :  

           Позивачка звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного Фонду України в Галицькому районі м.Львова в якому просить визнати дії відповідача неправомірними щодо не нарахування і не виплати в належному розмірі  їй, як дитині війни, щомісячної державної соціальної допомоги за період з 2007 року по 31 березня 2011 року та, відповідно, зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити соціальну допомогу за вказаний період в належному розмірі, мотивуючи позовні вимоги тим, що згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни»їй повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Однак така допомога в належному розмірі їй не виплачувалась. Просить позов задоволити.

         Позивачка в судове засідання не з'явилась та згідно позовної заяви просить розглядати справу без її участі.

         Представник відповідача проти позову заперечив з підстав викладених у письмових запереченнях, в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про слухання справи у його відсутності, суд вважає за можливе розглядати справу без участі представника відповідача.

          Дослідивши матеріали справи суд вважає їх достатніми для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, та приходить до висновку, що позов слід часткового задоволити з наступних підстав.

           Відповідно до ст.6 КАС України кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів належним і неупередженим судом.

Згідно даних паспорта громадянина України (а.с.3), позивач народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 та є дитиною війни, оскільки відповідно до ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дитина війни  - особа,  яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої  світової  війни  було менше 18 років, та має право на надбавку до пенсії «Дітям війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що також підтверджується копією пенсійного посвідчення  /а.с.4/.

        В силу ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком визначається відповідно до ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»та встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

        З мотивів позовної заяви та заперечень представника відповідача вбачається, що підвищення до пенсії позивачеві, як дитині війни, у встановленому Законом розмірі не виплачувалось.

       Покликання відповідача на недопустимість застосування мінімального розміру пенсії за віком відповідно до ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»до уваги не беруться у зв’язку з відсутністю встановленого на законодавчому рівні іншого мінімального розміру пенсії за віком. Крім того, відсутність бюджетного фінансування на виплату, передбаченого Законом підвищення до пенсії, не може бути поставлено у залежність від бюджетних асигнувань.

          Згідно з ч.2 ст.99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

          Дослідивши матеріали позову, вважаю, що позивачем не наведено жодних доказів поважності причин пропуску шестимісячного строку звернення до адміністративного суду.

           Таким чином, приходжу до висновку, що вимоги позивача про нарахування щомісячної державної соціальної допомоги йому, як дитині війни, за період з 11 лютого 2011 року (шестимісячний строк до моменту звернення до суду) по 31 березня 2011 року включно є підставними та підлягають задоволенню. В решті позову слід відмовити за безпідставністю

Керуючись ст.ст.7-12,86,160,161,162,167 КАС України, ст.ст.1, 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004 року, ст.28 Закону України  «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року, суддя

ПОСТАНОВИВ:

         Позов задоволити частково.

         Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного Фонду України в Галицькому районі м.Львова щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_2 в належному розміні державної соціальної допомоги, як дитині війни.

         Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в Галицькому районі м.Львова провести нарахування та виплату ОСОБА_2 підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком на підставі положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з врахуванням ст.28 Закону України  «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», за період з 11 лютого 2011 року по 31 березня 2011 року включно.

           В решті позовних вимог відмовити.

          На постанову суду може бути подана апеляційна скарга протягом 10-ти днів з дня її проголошення.

             Суддя:                                                                                               Стрельбицький В.В.