Справа №: 2-а-83/11

                                             П О С Т А Н О В А

                                                Іменем України

21 березня 2011 року                                                                                  м.Самбір

Суддя Самбірського міськрайонного суду Львівської області Карнасевич Г.І.  розглянувши у порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1  до Управління пенсійного фонду України в Самбірському районі Львівської області про визнання дій неправомірними, зобов’язання провести перерахунок та виплатити недоплачене щомісячне підвищення до пенсії як “дитині війни”,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася в суд із вказаним адміністративним позовом. В обґрунтування своїх вимог позивачка  зазначила, що має статус “дитини війни” в розумінні Закону України “Про соціальний захист дітей війни”( далі –Закон № 2195 –ІV від 18.11.2004 року) і, згідно із ст. 6 Закону України № 2195 –ІV, має право на отримання щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Позивачка також вказала, що дії відповідача полягають у відмові у перерахунку до пенсії, яке проводилось у розмірі меншому, ніж передбачено законом, є неправомірними та грубо порушують її законні права. Просить визнати дії УПФУ в Самбірському районі Львівської області по відмові у перерахунку до пенсії неправомірними і зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплатити недоплачене щомісячне підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 22.05.2008 р.

Ухвалою судді Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 14.03.2011 року відкрито скорочене провадження у справі.

Ухвалою Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 18.03.2011 р. відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні клопотання про поновлення строку на звернення до суду з вказаним адміністративним позовом до Управління пенсійного фонду України в Самбірському районі Львівської області за період із 22.05.2008 р. по 31.07.2010 р. та залишено позов у цій частині без розгляду.

Відповідач у встановлений законом строк надав заперечення, в яких послався на відсутність законодавчого врегулювання розміру мінімальної пенсії за віком для обчислення доплати за статусом “діти війни” та відсутність бюджетного фінансування на вказані цілі, оскільки відповідно до норм чинного законодавства виплата подібної доплати до пенсії здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а кошти Пенсійного фонду України до Державного бюджету України не включені. При цьому відповідач не оспорював факт наявності у позивача статусу “дитина війни”. Просив відмовити у задоволенні позову.

Оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем обставини у справі, вважаю їх достатніми для прийняття рішення в порядку, передбаченому ст. 183-2 ч.4 КАС України, без виклику сторін в скороченому провадженні.

Дослідивши письмові докази, що є у справі, приходжу до наступного переконання:

Позивач має статус “дитина війни”відповідно до абз.1 ч.1 ст.1 Закону №2195-IV, що підтверджується копією пенсійного посвідчення з відповідною відміткою в ньому.

Згідно ст. 6 Закону № 2195-IV (в редакції до 28.12.2007р.), “дітям війни” пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесені зміни до Закону № 2195-IV та ч. 1 ст. 6  викладено в такій редакції: "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22.05.2008р. положення Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік” щодо внесення змін до ст. 6 Закону № 2195-IV ( в редакції від 28.12.2007р.) визнані неконституційними.

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим для виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Враховуючи положення Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі, положення статті 6 Закону № 2195-IV (в редакції від 18.11.2004р.), поновили свою дію з 22 травня 2008 року. Отже, з цієї дати особи зі статусом “дітей війни” мають право на підвищення пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Наявність такого права у позивача є визначальним для вирішення даного спору. Крім того, це право гарантується ч. 2 ст. 46 Конституції України, а також ч. 2 ст. З Закону № 2195-IV, відповідно до якої державні соціальні гарантії “дітям війни”, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Заперечення відповідача проти позову щодо законодавчого неврегулювання розміру мінімальної пенсії за віком, що підлягає застосуванню для обчислення розміру доплати, порядку виплат та джерел фінансування, суддя визнає невмотивованими, оскільки відсутність механізму не може бути підставою для позбавлення можливості реалізації громадянином прав, що передбачені законами України.

Посилання відповідача на те, що позивачу доплата до пенсії нараховується та сплачується відповідно до п.8 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008р. № 530 “Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян” визнані суддею такими, що не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позову, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами. Крім того пункт 8 постанови Кабінету Міністрів України N 530 від 28.05.2008 р. “Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”, постановою окружного адміністративного суду м.Києва від 15.06.2009 р. №2/385 визнаний незаконним.

Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов'язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав.

За змістом ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Законом України "Про соціальний захист дітей війни" реалізовано конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус "дитина війни", серед яких їм надано право на отримання 30% доплати до пенсії.

Відповідно до ч.2 ст.6 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

Згідно абз.1 п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002р. за №121\2001, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади. Відповідно до зазначеного Положення, на Пенсійний фонд України покладено обов'язок щодо: призначення пенсії, підготовки документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій. Отже, обов'язок по нарахуванню та виплати доплати до пенсії, яка передбачена Законом № 2195-IV, покладено саме на органи Пенсійного фонду України.

За таких обставин вважаю, що Управління пенсійного фонду України в Самбірському районі Львівської області відмовило позивачу у перерахунку до пенсії як дитині війни, не маючи для цього законних підстав, а тому такі дії відповідача слід визнати неправомірними, а позов в цій частині задовольнити.

Враховуючи, що позивачу у період з 31.07.2010 р. відповідачем частково виплачувалась доплата до пенсії як дитині війни у розмірі, встановленому п.8 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008р. № 530 “Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”, який є меншим 30% мінімальної пенсії за віком, встановлених ст. 6 Закону №2195-IV, приходжу до висновку, що позов в цій частині слід задовольнити, зобов'язавши відповідача здійснити перерахунок та виплатити щомісячну виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” та ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, починаючи з 31.07.2010 р. з урахуванням  проведених виплат.  

Відповідно до вимог статті 94 КАС України, з Державного бюджету України на користь позивачки підлягають стягненню 03 грн. 40 коп. в рахунок судового збору, оплата якого позивачем підтверджується відповідною квитанцією.

Керуючись статтями 94, 158, 159, 183-2, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

П О С Т А Н О В И В :

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Самбірському районі  Львівської області неправомірними щодо відмови у перерахунку ОСОБА_1  підвищення до пенсії як дитині війни, згідно ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, за період з 31.07.2010 року.

3. Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Самбірському районі Львівської області провести перерахунок та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 (тридцяти) відсотків мінімального розміру пенсії за віком, відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, за період з 31.07.2010 року з урахуванням проведених виплат.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь  ОСОБА_1  –03 (три) гривні 40 копійок в рахунок відшкодування судових витрат.

5. Постанова підлягає негайному виконанню.

 Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через Самбірський міськрайонний суд Львівської області протягом десяти днів з дня отримання копії  постанови.

Суддя