Судове рішення #18742705

Справа № 2-4683/11

провадження № 22-ц/0390/1466/11 Головуючий у 1 інстанції:Пушкарчук В.П.


 


Категорія: 41 Доповідач: Мудренко Л. І.


  АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ВОЛИНСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И


10.10.2011   року          місто Луцьк


 
 

Колегія суддів судової палати з  розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області:

головуючого –судді Мудренко Л.І.,

суддів: Матвійчук Л.В., Русинчука М.М.,

при секретарі  Губарик К.А.,

з участю:

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

 розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до  ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні житлом та вселення в житловий будинок за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_3 –ОСОБА_4 на повторне заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 червня 2011 року,

ВСТАНОВИЛА:

  14 вересня 2010 року ОСОБА_1 звернулася в суд в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з позовом до  ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні житловим будинком та вселення..

Вимоги мотивовані тим, що під час проживання з відповідачем у зареєстрованому шлюбі вони придбали житловий будинок АДРЕСА_1, який належить їм на праві спільної сумісної власності. В даний час між ними виникли неприязні стосунки, через які відповідач перешкоджає вселенню їй разом із дітьми у вказане житлове приміщення.

Просила зобов’язати відповідача не чинити їй перешкод в користуванні власністю та вселити її разом з неповнолітніми дітьми в спірний будинок.

Повторним заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 червня 2011 року позов у даній справі задоволено.

Постановлено зобов’язати ОСОБА_3 не чинити ОСОБА_1 перешкод в користуванні житловим будинком АДРЕСА_1 шляхом вселення в даний будинок.

Вселити ОСОБА_1 та неповнолітніх дітей ОСОБА_5 і ОСОБА_6 в житловий будинок АДРЕСА_1

В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_3 –ОСОБА_4 просить скасувати рішення  суду від 24 червня 2011 року та ухвалити   нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Апелянт зазначає, що будинок АДРЕСА_1 ніколи не був місцем проживання  позивача. Суд безпідставно виходив з того, що вказаний будинок є спільною сумісною власністю колишнього подружжя. Відповідач ОСОБА_3 не давав згоди на реєстрацію позивача з неповнолітніми дітьми в цьому будинку.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_4 та відповідач ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримали з наведених у ній підстав, просили скаргу задовольнити.

Позивач ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_2 апеляційну скаргу заперечили та просили рішення суду залишити без змін.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, а рішення суду – скасуванню з ухваленням нового рішення з наступних підстав.

Задовольняючи позов про усунення перешкод в користуванні житловим будинком та вселення позивача разом з неповнолітніми дітьми, суд виходив з того, що позивач як співвласник спірного будинку має право на проживання в будинку, а відповідач створює перешкоди в користуванні житлом.

Однак повністю погодитися з такими висновками суду не можна.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з 22 листопада 2003 року по 19 серпня 2008 року перебували в зареєстрованому шлюбі (а.с.5-7). Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 червня 2008 року шлюб між сторонами розірвано (а.с.6). Після розірвання шлюбу позивач змінила прізвище «ОСОБА_1»на «ОСОБА_1».

04 березня 2005 року за договором купівлі-продажу відповідач ОСОБА_3 придбав житловий будинок АДРЕСА_1 (а.с.8).

Статтею 60 Сімейного кодексу (далі –СК) України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до ст. ст. 92, 93 СК шлюбний договір може бути укладено особами, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, а також подружжям. Шлюбним договором регулюються майнові відносини між подружжям, визначаються їхні майнові права та обов’язки.

Згідно ч.3 ст. 97 СК сторони можуть домовитися про непоширення на майно, набуте ними за час шлюбу, положень статті 60 цього Кодексу і вважати його спільною частковою власністю або особистою приватною власністю кожного з них.

Як вбачається з матеріалів справи сторони перед реєстрацією шлюбу 21 листопада 2003 року уклали шлюбний договір, яким визначили порядок набуття кожним з них прав власності на майно, яке буде придбано кожним з них під час шлюбу. Зокрема, пунктами 1.5, 1.6 цього договору передбачено, що майно, набуте одним із подружжя (крім успадкованого та подарованого) є його особистою приватною власністю. Інший з подружжя не має права розпоряджатись цим майном, а також вчиняти будь-які дії щодо даного майна без дозволу (згоди) власника майна. Майно, яке підлягає обов’язковій державній реєстрації, хоч і придбане у шлюбі, є його особистою приватною власністю (роздільним майном) того із подружжя, за ким воно буде зареєстроване (а.с.58).

Отже, придбаний відповідачем ОСОБА_3 04.03.2005 року житловий будинок АДРЕСА_1 і зареєстрований за ним належить останньому на праві особистої приватної власності. Відтак позивач ОСОБА_1 не вправі розпоряджатись вказаним майном та вчиняти будь-які дії без дозволу (згоди) ОСОБА_3 як власника майна.

Згідно вимог ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Всупереч зазначеним вимогам позивач ОСОБА_1, на підтвердження своїх доводів про її проживання разом з дітьми в спірному будинку після придбання його відповідачем та створення останнім перешкод у користуванні цим житлом, жодних належних та допустимих доказів суду не надала.

Відповідач ОСОБА_3 в даному судовому засіданні заперечив факт проживання позивача разом з дітьми в будинку № 18 по вул. Вересневій в селі Підгайці та надання своєї згоди на реєстрацію останніх за вказаною адресою, яка була здійснена майже через рік після розірвання шлюбу.

Відповідно до рішення Луцького міськрайонного суду від 03.06.2008 року неповнолітнього сина сторін ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, залишено проживати з матір’ю ОСОБА_7. Неповнолітній ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, є сином позивача від іншого шлюбу.

Отже, враховуючи встановлені обставини та вимоги вищенаведених норм закону, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про  усунення перешкод у користуванні житлом та вселення в житловий будинок не підлягають до задоволення.

Таким чином, рішення суду першої інстанції слід скасувати із ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

 Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

  ВИРІШИЛА:

  Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_3 -  ОСОБА_4 задовольнити.

Повторне заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 червня 2011 року скасувати та ухвалити нове рішення.

В позові ОСОБА_1 в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні житлом та вселення в житловий будинок відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

 Головуючий         

 Судді:                   

  • Номер: 6/766/649/19
  • Опис:
  • Тип справи: на клопотання, заяву, подання у порядку виконання судового рішення та рішення іншого органу (посадової особи) в цивільній справі
  • Номер справи: 2-4683/11
  • Суд: Херсонський міський суд Херсонської області
  • Суддя: Мудренко Л. І.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Розглянуто: рішення набрало законної сили
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 09.10.2019
  • Дата етапу: 15.10.2019
  • Номер: 2/1423/12398/11
  • Опис: про визнання договору купівлі-продажу майна дійсним
  • Тип справи: на цивільну справу (позовне провадження)
  • Номер справи: 2-4683/11
  • Суд: Центральний районний суд м. Миколаєва
  • Суддя: Мудренко Л. І.
  • Результати справи: заяву задоволено повністю
  • Етап діла: Розглянуто: рішення набрало законної сили
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 05.08.2011
  • Дата етапу: 08.11.2011
Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація