Справа № 22-ц-3274/11 Головуючий у 1 інстанції: Савуляк Р. В.
Доповідач в 2-й інстанції: Шумська Н. Л.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 вересня 2011 року
колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого судді : Шумської Н.Л.
суддів: Бермеса І.В., Шандри М.М.
секретар: Гордій У.М.
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 21.12.2010року
по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди,-
ВСТАНОВИЛА:
Позивач ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до відповідача про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завдану ушкодженням здоров»я, внаслідок діяльності, що є джерелом підвищеної небезпеки –утримання службової собаки, яка 27.02.2010року покусала позивача, завдавши ран на нозі. В обгрунтування позову позивач наводить обставини, за яких вона 27.02.2010року прибула до службового приміщення відповідача, з яким мала договірні стосунки з приводу виготовлення меблів. О 14год. підійшла до брами, яка була зачинена. Неподалік побачила прохід, частина паркана була відсутня, та зайшла на територію, де її покусала сторожова собака.
Заслухавши суддю-доповідача,заслухавши пояснення позивача, відповідача, їх представників, з»ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, в межаз заявленого позову та доводів апеляційної скарги та заперечень, колегія суддів дійшла висновку про відлсутність підстав для скасування рішення та ухвалення нового.
Оскаржуваним рішенням суду позов задоволено частково, стягнено з відповідача на користь позивача 2014грн. матеріальної шкоди та 2500грн. моральної шкоди завданої ухкодженням здоров»я. Рішем суду встановлено, що територія, де здійснюівав свою діяльність відповідач, обгороджена, однак частина паркана наподалів брами була відсутня, через яку позивач пройшла. На території, 5 м від огорожі, була покусана собакою, який належить відповідачу, отримавши множинні кусані рани ніг. Внаслідк укусів позивач занала травм, була непрацездатною та перебувала на лікуванні з діагнозом –множинні кусані рани обох нижніх кінцівок, і згідно документів витратила на лікування 2014грн. Отримала моральну шкоду, що полагає в фізичному болі та стражданнях, порушкення нормальних життєвих зв»язків і вимагало додаткових зусиль, які вона зазнала внаслідок ушкодження здоров»я. виходячи з засод розумності та справедливості суд стягнув 2500грн. моральної шкоди. Суд правильно визначив правовідносини та правову норму, що їх регулює, покликаюсь на 1187 ЦК України, оскільки утримання службової собаки, кавказької вівчарки, є джерелом підвищеної небезпеки. Відповідач визнав, що собака належить йому, але заперечуючи позов, вказує про дотримання ним норм «Правил утримання собак, котів і хижих тварин у населених пунктвх УРСР»від 17.06.1980року, Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження», оскільки територія була обгороджена, собака утримувалась в належних умовах, на прив»язі. Тому стверджує про відсутність його вини у заподіянні шкоди шкоди позивачу.
Однак, така позиція відповідача не грунтується на законі. Згідно ч.5ст.1187 ЦК, особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було заподіяно внслідок непереборної сили або умислу потерпілої.
Виходячи з цієї правової норми, обов»язок доказування лежить на відповідачеві, як власнику собаки. Однак, ні при розгляді судом першої інстанції спору, ні під час перегляду в апеляційному порядку, відповідачем не подано належних та допустимих доказів, існування непереборної сили чи умислу позивача.
Аналізуючи поведінку позивача, колегія суддів не вбачає у її діях ознак умислу, оскільки вона вільно пройшла на територію, належне обгородження території було відсутнє в тому місці, позивачка не бачила собаку, яка підбігла до неї ззаду і одразу напала. Тому вважати, що позивачка бажала чи свідомо допускала нападу сабаки (прямий чи непрямий умисел), колегія суддів не вбачає підстав. А необережні дії потерпілого- позивача, згідно ст.1187 ЦК, не звільняють відповідача від відповідальності.
Також суд не погоджується з позицією відповідача щодо дотримання порядку утримання собаки, так як територія належно обгороджена не була, що і стало причиною потрапляння туди позивача і нападу собаки. У цьому випадку те, що собака був на прив»язі не стало запобігаючим фактором, оскільки повід був спеціально зконструйованим таким чином, щоб собака міг вільно пересуватись на максимально довгій відстані. Відповідач міг та повинен був передбачити можливість, через вільний доступ на територію та нецільність огорожі, потрапляння сторонніх громадян та напад на них собаки, що є свідчить про наявність вини в його діях, однак це правового значення не має, зважаючи на спеціфіку ст.1187 ЦК України, що передбачає відповідальність без вини.
Оскільки відповідачем не оспорювалось та не спростовано розміру витрат на лікування позивача та розмір відшкодування моральної шкоди, такі визначено судом на підставі зібраних та перевірених доказів та з дотриманням вимог норм матеріального права, колегія суддів вбачає підстави для залишення рішення у цій частині без змін. Крім того, відповідач згоджувався на врегулювання спору мирно, з виплатою 1000грн. позивачу, однак позивач вимагала відшкодування шкоди в розмірі, визначеному судом, що відповідає її інетересам.
Керуючись ст.ст. 303, п.1ч.1ст.307, 308, п.1ч.1 ст.314, 315, 317, 319 ЦПК України колегія суддів,- У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 21.12.2010року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом 20-ти днів з часу набрання законної сили, шляхом подання на неї касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованеого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий -
С у д д і: