Справа № 22-ц-3078/11 Головуючий у 1 інстанції: Леньо С. І.
Доповідач в 2-й інстанції: Шумська Н. Л.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 вересня 2011 року
колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого судді - Шумської Н.Л.
суддів: Бермеса І.В., Шандри М.М.
секретар: Гордій У.М.
за участі ОСОБА_2, представників ОСОБА_3, ОСОБА_4
розглянвши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Личаківського районного суду м.Львова від 10.03.2011року
по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5, третіх осіб Четвертої Львівської державної нотаріальної контори, Винниківської державної нотаріальної контори Львівської області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,-
ВСТАНОВИЛА:
Позивач 18.11.2009року звернувся до суду з позовом про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини за заповітом дідуся ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2. Позов мотивовано тим, що позивач не був ознайомлений з заповітом, документи після смерті дідуся зберігались бубусі ОСОБА_8 Лише після її смерті йому стало відомо про заповіт, згідно якого дідусь заповів належну йому частину будинку 51/100 з відповідною частиною господарських будівель позивачу.
Рішенням Личаківського районного суду м.Львові від 10.03.2011року у позові ОСОБА_2 відмовлено за безпідставністю вимог.
Рішення оскаржив позивач. У апеляційній скарзі просить суд рішення скасувати та винести нове про задоволення позову. Вказує про порушення судом норм процесуального та матеріального права, неповноту з»ясування обставин справи, невідповідності висновків суду дійсним обставинам справ, та упередженістю суду щодо оцінки здобутих доказів. У мотивах зазначає, що являється спадкоємцем за заповітом дідуся ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2. Про заповіт дідуся дізнався лише після смерті бабусі ОСОБА_8 у 2008році. При оформленні спадкової справи у Винниківській державній нотконторі його як спадкоємця не повідомляли, не викликали. Крім того, мотивуючи ліквідацією Винниківської державної нотконтори, відмовили йому у прийнятті заяви про прийняття спадщини, хоча заяви від інших спадкоємців, зокрема і від його батька ОСОБА_9 про відмову від спадщини, приймались. Тому вважає, що ним пропущено строк прийняття спадщини з поважних причин.
Заслухавши суддю-доповідача, з»ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, перевіривши доводи апеляційної скарги та заперечень в межах заявленого позову та апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про порушення норм процесуального та матеріального права, що рішення суду ухвалене з неповним з»ясуванням обставин, що мають значення по справі, невідповідністю висновків суду обставинам справи, що є підставами для скасування рішення суду та постановлення нового про часткове задоволення позову.
Цивільний Кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним Кодексом України, положення цього кодексу застосовуються до тих прав і обов»язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Згідно п.5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, правила книжи шостої ЦК України застосовуються також до стадщини, яка відкрилась, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом. Тому до цих правовідносин слід застосовувати норми діючого ЦК України.
Спадкуванням, згідно ст.1216 ЦК України, є перехід прав та обов»язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). Спадкування, згідно ст.1217 ЦК України, здійснюється за законом або за заповітом.
Судом встановлено, що ОСОБА_6 04.12.2001року склав заповіт на користь ОСОБА_2- позивача по справі. до складу спадщини за заповітом входить 51/100 частини житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель, який знаходиться АДРЕСА_1.
Для прийняття спадщини встановлено строк 6 місяців з часу відкриття спадщини, тобто з часу смерті спадкодавця. Оскільки спадкодавець ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.6), згідно свідоцтва про смерть, строк закінчився 31.06.2004року. Тому позивачем правильно поклкається на ст.1272 ЦК України як правову підставу позову.
У оскаржуваному рішенні суд обгрунтував вирішення лише однієї позовної вимоги та дійшов висновку, що позивач з часу смерті заповідача безперешкодно міг протягом 6 років після смерті діда реалізувати свої права як спадкоємця за заповітом, подавши заяву про прийняття спадщини, однак цього не зробив. А заявляючи про свою необізнаність щодо існування заповіту, діяв недобросовісно.
Однак, з такими висновками колегія суддів погодитись не може.
Для прийняття спадщини встановлюється, згідно ст.1270 ЦК України, 6-ти місячний строк, що починається з часу відкриття спадщини. Таким чином, позивачу слід було звертатись в межах цього строку з заявою про прийняття спадщини, тобто до кінця червня 2004року. Відтак наобгрунтовані покликання суду першої інстанції про доведеність обставин обізнаності позивача про заповіт у 2006році та недобросовісність його дій в неподанні заяви до нотконтори. Адже у 2006році строк уже був пропущений, що виключало оформлення права на спадок без вирішення позову про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Згідно ч.4ст.60 ЦПК України, доказування не може грунтуватись на припущеннях. Однак, суд першої інстанції, вважаючи доведеними обставини, що мають значення по справі, в саме, те що позивачем пропущено строк прийняття спадщини без поважних причин, грунтував свої висновки на показах свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_3, які вказували, що у родині велися розмови про те, що позивачу належатиме будинок (частина) після смерті діда. Такі висновки суду свідчать про порушення норм процесуального права, а саме ч.4ст.60 ЦПК України. Свідки, як і відповідач, у поясненнях припускали, що позивач не міг не знами про заповіт, оскільки інші члени родини знали про волевиявлення діда ОСОБА_6, згідно якого його частина будинку належатиме позивачу. Однак судом не здобуто жодного належного та допустимого доказу, яким було б спростовано твердження позивача, що він про заповіт не знав, заповіт не бачив, вперше дізнався про такий, побачивши його, після смерті бабусі ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3, від батька, що упорядковував документи. Як пояснювали свідки та визнано сторонами, за життя дідусь висловлював свою волю, що його частина будинку має належати внукові. Однак у якій формі дідусь мав намір виразити свою волю не вказував. Крім того, з пояснень позивача вбачається, що існувала домовленість про остаточне оформлення документів, прав на майно після смерті другого з подружжя- бабусі. Це узгоджується з поясненнями позивача про те, що батько, знаючи про заповіт, до смерті бабусі не говорив про це позивачу, вважаючи передчасним.
Первинно позивач звернувся до суду про надання додаткового строку для прийняття спадщини 16.02.2009року, тобто протягом 6 місців з часу, коли дізнався про заповіт. Однак, помилково вказав відповідачем свого батька, тому після його смерті в квітні 2009року судом було позов залишено без розгляду.
Таким чином, колегія суддів враховує, що позивач повторно звернувся з цим позовом до суду 18.11.2009року, що додатково свідчить на користь обгрунтованості його позову.
Відповідач наполягає на позиції, що позивач не вчинив необхідних дій для прийняття спадщини, не подав заяви про прийняття спадщини до нотконтори, одже не бажав приймати спадщину, тому підстав для визначення додаткового строку немає. Але така позиція не грунтується на законі та зібраних доказах. З показів свідків чи інших доказів не вбачається, що позивач словесно чи своїми діями виражав не бажання прийняти спадщину після смерті дідуся.
Згідно роз»яснень Постанови Пленуму Верховного суду від 30.05.2008року №7 Про судову практику у справах про спадкування, у п.20 вказано, що спадкування за законом здійснюється почергово, за відсутності заповіту, а ткож у разі неохоплення заповітом усієї спадщини.
Згідно спадкової справи після смерті ОСОБА_6 Винниківської державної нотаріальної контори №102, заяви від 22.12.2006року про прийняття спадщини подали ОСОБА_8 та відповідач ОСОБА_5, при цьому обоє у заявах не вказали як спадкоємця позивача ОСОБА_2, зазначивши, що інших спадкоємців немає.у матеріалах спадкової справи наявний витяг зі Спадкового реєстру від 22.12.2006року, де знайдено інформацію про існування заповіту та його чинність. Також у справі наявна копія заповіту ОСОБА_6 на користь позивача. Позивач ОСОБА_2 до нотконтори при оформленні спадкової справи не викликався, що свідчить про недотримання вимог Закону України «Про нотаріат»та Інструкції вчинення нотаріальних дій.
З врахуванням заповіту, державним нотаріусом правомірно було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на частину спадкового майно, що не було охоплено заповітом, тобто на грошові кошти в Ощадбанку.
Позивачем заява про прийняття спадщини подана 23.09.2009року, але вже до Четвертої Львівської державної нотконтори у зв»язку з реорганізацією Винниківської державної нотконтири. Як пояснював позивач, йому було роз»яснено необхідність звернення до суду про встановлення додаткового строку прийняття спадщини у зв»язку з пропуском.
Аналізуючи позицію відповідача по даному спору, слід зазначити, що зважаючи на проінформованість усієї родини, як і його самого, про волю дідуся- заповіт на користь позивача щодо частини будинковолодіння, при написанні заяви про прийняття спадщини у нотаріальній конторі не вказав ОСОБА_2 як спадкоємця, зазначивши, що інших спадкоємців немає. Тому є підстави вважати, що недобросовісно діяв не позивач, як зроблено висновки судом першої інстанції, а відповідач, намагаючись заволодіти усім спадковим майном, всупереч волі заповідача та прав і законних інтересів позивача.
Крім того, колегія суддів вважає, що задоволення позову позивача про встановлення йому додаткового строку відповідатиме принципам цивільного судочинства щодо справедливості. Воля спадкодавця, висловлена в заповіті була чіткою, передбачуваною, під сумнів ніким з учасників спору не ставиться.
Однак, колегія суддів не вбачає законних підстав для задоволення позовної вимоги про зобов»язання Четвертої державної нотконтори м.Львова прийняти заяву про прийняття спадщини за заповітом та видати свідоцтво про право на спадщину, оскільки спору з цього приводу не існує, як і порушеного права, потребував захисту в судовому порядку.
Керуючись ст.ст. 303, п.2ч.1ст.307, 309, ч.2 ст.314, 316, 317, 319 ЦПК України колегія , суддів,-
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Личаківського районного суду м.Львова від 10.03.2011року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5, третіх осіб Четвертої Львівської державної нотаріальної контори, Винниківської державної нотаріальної контори Львівської області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини –скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_2 задовольнити частково. Визначити додатковий строк ОСОБА_2 для прийняття спадщини за заповітом ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2, що відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_2 після смерті ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) –три місяці.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом 20-ти днів з часу набрання законної сили, шляхом подання на неї касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованеого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий
Судді: