Справа № 2-а-434/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

27 вересня 2011 року                                                                                          м. Кузнецовськ

         Кузнецовський міський суд Рівненської області під головуванням судді Малкова В.В.

при секретарі судового засідання Бедик Н.Л.

з участю:

представника позивача                   не з»явився

представника відповідача              не з»явився

розглянувши у письмовому провадженні в залі судових засідань  Кузнецовського міського суду адміністративну справу за позовом представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м.Кузнецовську про перерахунок пенсії,  

  ВСТАНОВИВ:

       Позов подано від імені позивача до управління Пенсійного фонду України в м.Кузнецовську (далі-УПФ) про зобов»язання відповідача призначити, перерахувати і виплатити позивачу державну пенсію, додаткову пенсію та підвищення пенсії у розмірі, встановленому статтями 54, 50 та 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 28.02.1991 року №796-ХІІ (далі - Закон №796).  Крім того просить зобов»язати відповідача збільшити пенсію на 1% заробітку понад 15 - річний стаж. Провадження у справі відкрито в частині вимог про перерахунок та виплату пенсій з 11.08.2010 року.

            Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності. У встановлений законом строк відповідач заяви про визнання позову або заперечень проти позову не подав. Представник відповідача –суб»єкта владних повноважень в судове засідання не з’явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду адміністративної справи, про причини неявки суд не повідомляв, про відкладення судового розгляду або про розгляд справи у його відсутність не заявляв. За таких обставин, неявка представників сторін не є перешкодою для розгляду справи в письмовому провадженні.            

          В результаті повного, всебічного і об»єктивного дослідження наявних у справі доказів та керуючись законом,  суд  прийшов до наступного висновку.  

         Позивач є постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, інвалідом 3 групи, інвалідність  пов”язана з наслідками Чорнобильської катастрофи з 25.07.2001 року довічно. Вказані факти підтверджуються: довідкою Рівненської спеціалізованої онкорадіологічної МСЕК №018278; посвідченням особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорії 1) серія НОМЕР_1 та вкладкою до цього посвідчення. Позивач отримує пенсію по інвалідності внаслідок загального захворювання, додаткову пенсію за ст.50  Закону №796 у розмірі, що встановлений постановою КМУ №530 від 28.05.2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»(далі –постанова №530).  Трудовий стаж позивача становить 38 років. Вказані факти  підтверджуються розпорядженням   УПФ №109751 від 21.12.2010 року. Як вбачається з матеріалів справи  позивач не отримує підвищення пенсії за ст.39 Закону №796, оскільки продовжує працювати.     

           Згідно з розпорядженням УПФ та листом УПФ від 10.01.2011 року №146/д-458 на день звернення з позовом позивач отримував пенсію за віком, призначену згідно із Законом України  „Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування” від 09 липня 2003 року N 1058-ІV (далі-Закон №1058), а не пенсію по інвалідності на підставі статті 54 Закону №796. Позивачем не надано доказів про переведення з пенсійного забезпечення за Законом №1058 на отримання іншого виду пенсії –згідно із ст.54 Закону №796.  

           У відповідності із п. 13 р.15 Закону №1058, у разі якщо особа має право на отримання пенсії, зокрема, відповідно до Закону  України  "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та цього Закону, призначається одна пенсія, щомісячне довічне грошове утримання за її вибором. Згідно із ч.1 ст.11 Закону №1058, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. У відповідності до ч.3 ст.54 Закону №796, обчислення і призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи провадиться на загальних підставах відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

          Відповідно до ч.1 та ч.2  ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести  ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги або заперечення. Виключення з цього правила становлять загальновідомі обставини та обставини, які повинен довести суб”єкт владних повноважень, якщо він заперечує проти позову. В свою чергу, позивач не вказав  в чому полягає порушення його права на отримання державної пенсії, передбаченої ст.54 Закону №796 для інвалідів 3 групи, постраждалих категорії 1, враховуючи той факт, що позивач станом на день звернення з позовом отримував пенсію за віком, призначену за Законом №1058.

         Оскільки позивач отримує пенсію за віком, суд вважає вимогу позову в частині призначення, нарахування і виплати позивачу державної пенсії, у встановленому ст.54 Закону №796 розмірі, такою, що не підтверджена наявними у справі доказами. Тому у задоволенні вказаної позовної вимоги слід відмовити, у зв»язку з необґрунтованістю.

           Статтею 49 Закону №796 передбачено, що пенсії постраждалим, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію. Конкретний розмір додаткової пенсії для постраждалих 1 категорії, інвалідів 3 групи визначений у статті 50 вказаного Закону. Частиною 2 статті 39 Закону №796 встановлено, що непрацюючі пенсіонери, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, отримують підвищення пенсії у розмірі, встановленому частиною 1 цієї статті. Статті 39, 50 Закону №796 неодноразово змінювались. Зміни внесені у Закон №796 Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року N 107-VI в частині скасування виплати підвищення пенсій непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, а також щодо встановлення КМУ розмірів державних і додаткових пенсій постраждалим категорій 1-4 визнано такими, що не відповідають Конституції України (рішення Конституційного Суду України від 22.05.08 №10-рп/2008). Отже при розгляді спору слід застосовувати положення статей 39,50 Закону №796 у редакції, яка була чинною до внесення вказаних змін.                        

         Так, статею 50 Закону №796 передбачено, що додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, зокрема інвалідам 3 групи, віднесеним до категорії 1 постраждалих, призначається у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком. Відповідач  проводить виплату додаткової пенсії позивачу виходячи із розміру додаткової пенсії, що визначений постановою № 530. Вказана сума пенсійних виплат не відповідає розміру  додаткової пенсії особам віднесеним до 1 категорії постраждалих, інвалідів 3 гр., що встановлений ст.50 Закону №796.             

        Виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами, до яких зокрема відносяться постанови Кабінету Міністрів України, суд вважає дії відповідача по нарахуванню і виплаті позивачу додаткової пенсії, у розмірі, встановленому постановою №530 протиправними. Оскільки чинним законодавством не встановлено іншого розміру мінімальної пенсії за віком, крім передбаченого частиною 1  статті 28 Закону N 1058. Положення статті 28 Закону №1058 слід застосовувати у даному спорі, як вихідний критерій розрахунку  додаткової пенсій постраждалим категорії 1, інвалідам 3 гр.. Таким критерієм є мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно зі статтею 28 вказаного Закону, встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

          Частинами 1 та 2 ст.39 Закону №796 встановлено, що непрацюючим пенсіонерам, які проживають, зокрема у зоні посиленого радіоекологічного контролю, виплачується підвищення пенсії у розмірі одна мінімальна заробітна плата.           В свою чергу, позивач не надав суду доказів на підтвердження виду та розміру отриманого підвищення пенсії з 11.08.2010 а також доказів того, що позивач є непрацюючим пенсіонером.

          Таким чином у задоволенні адміністративного позову в частині вимог про призначення, виплату та стягнення підвищення пенсії, як непрацюючому пенсіонеру слід відмовити, у зв»язку з необґрунтованістю.

           З метою захисту та відновлення порушеного права позивача на отримання додаткової пенсії у встановленому законом розмірі, необхідно зобов'язати УПФ:

- перерахувати і виплатити позивачу додаткову пенсію з 11.08.2010 року по день звернення з позовом, та з урахуванням отриманої позивачем додаткової пенсії за вказаний період;

             На думку суду, вимога позову про стягнення з відповідача додаткової пенсії задоволенню не підлягає, оскільки є тотожною до задоволеної вимоги позову про перерахунок і виплату вказаної виплати.          

            Відповідно до пункту 2 ст. 56 Закону №796 право на пенсію у повному розмірі мають, зокрема, громадяни віднесені до категорій 1-4, за умови стажу роботи для чоловіків не менш як 20 років, для жінок –15 років із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 % заробітку. Позивач має право на вибір пенсійного забезпечення. Це право було враховане відповідачем при оформленні  позивачу пенсії за віком. Згідно із розпорядженням УПФ  збільшення пенсії позивачу виплачується  від стажу понад 20 років, у відповідності  з вимогами щодо страхового стажу, встановленого ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.  Проте відповідач не врахував, що ст.56 Закону №796 передбачена інша межа – 15 років стажу для жінок.  Виходячи із того, що Закон №796 є спеціальним  законодавчим актом, дія якого регулює права постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, суд вважає, що збільшення пенсії позивачу слід здійснити на 1 процент заробітку за кожний рік роботи понад 15 років наявного у нього стажу, але не вище 75 процентів заробітку позивача з якого обчислювалась пенсія. Зазначеної правової позиції додержується і Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України і Вищий адміністративний  суд України (ухвали від 10.06.08 та від 24.10.06 по справі №К-23842 відповідно).

            На думку суду у задоволенні вимог позивача в частині звернення постанови про присудження пенсійних виплат до негайного виконання слід відмовити.  Підставою для такого висновку є те, що згідно із частинами 1, 2 ст.256 КАС, до негайного виконання звертаються, зокрема, постанови суду прийняті в порядку скороченого провадження, у разі присудження виплати пенсій –у межах суми стягнення за один місяць, або у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених п.1 та п.2 ч.1 ст.256 КАС. В свою чергу, спір розглянутий в порядку позовного провадження. У позові не заявлена конкретна сума присудження до стягнення пенсійних виплат (сума боргу) з відповідача, позивач просить  зобов»язати відповідача здійснити дії по виплаті  пенсії за певний період. Оскільки позов вирішено в межах заявлених вимог про  здійснення пенсійних виплат, у суду відсутні підстави звернути постанову до негайного виконання.

                Позивач та відповідач звільнені від сплати судового збору на підставі п.3 р.7 КАС, п.18 та п.34 ч.1 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», тому витрати по сплаті судового збору компенсуються за рахунок держави.

          На підставі наведеного та керуючись Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.ст. 11, 71, 94, 160-163 КАС України, суд –

                                                                    ПОСТАНОВИВ:

            Адміністративний позов задовольнити частково. Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в місті Кузнецовську по нарахуванню і виплаті позивачу ОСОБА_1 додаткової пенсії у меншому розмірі, ніж це встановлено ст.50 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”  а також  збільшення пенсії виходячи з трудового стажу позивача понад 20 років.

           Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в місті Кузнецовську здійснити перерахунок і виплатити позивачу ОСОБА_1 додаткову пенсію відповідно до ст.50 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, виходячи із розміру додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком, що визначається згідно із ч.1 ст.28  Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законом, починаючи з 11 серпня 2010 року до 11 лютого 2011 року, врахувавши розмір фактично отриманої позивачем додаткової пенсії за вказаний період.  

            Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в місті Кузнецовську нарахувати та виплачувати позивачу ОСОБА_1 збільшення пенсії у розмірі один процент заробітку за кожний рік роботи понад 15 років наявного у неї стажу, але не вище 75 процентів заробітку позивача з якого обчислювалась пенсія, починаючи з 11 серпня 2010 року та врахувавши розмір виплаченого позивачу збільшення пенсії за понаднормовий стаж в період з 11.08.2010 року по 11.02.2011 року.

          У задоволенні решти позовних вимог –відмовити.

            Апеляційна скарга на постанову суду подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Кузнецовський міський суд протягом десяти днів з дня отримання  копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Головуючий