Справа № 2-а-2625/11

                                                                П О С Т А Н О В А

                                                         І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

          09 листопада 2011 року                                                            м. Кузнецовськ

Суддя Кузнецовського міського суду Рівненської області Зейкан І.Ю., розглянувши у  скороченому провадженні у м.Кузнецовську справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м.Кузнецовську Рівненської області про перерахування та виплату пенсії,-

В С Т А Н О В И В:

До Кузнецовського міського суду звернувся ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м.Кузнецовську Рівненської області (далі - УПФ) з вимогами зобов’язати УПФ здійснити перерахунок його пенсії починаючи з 24.11.2009 року, відповідно до положень ст.ст.50, 54 Закону України «Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»№796-ХІІ (далі Закон України №796-ХІІ) як інваліду ІІІ групи інвалідності, пов’язаної з Чорнобильською катастрофою у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідач порушує його права на отримання пенсії у повному розмірі як особи віднесеній до категорії 1, інваліда ІІІ групи інвалідності, пов’язаної з наслідками аварії на ЧАЕС відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України №796-ХІІ.

Відповідач отримавши копію ухвали про відкриття скороченого провадження у справі, з копією позовної заяви та доданими до неї документами, заперечення у десятиденний строк не подав.

Суд, дослідивши позовну заяву та оцінивши інші докази у справі приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позову з наступних підстав.     

У зв’язку з тим, що ухвалою Кузнецовського міського суду від 26.10.11 позовні вимоги ОСОБА_1 у частині щодо перерахування та виплати йому державної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю відповідно до ст.50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за період з 24.11.2009 року до 24.04.2011 року залишені без розгляду, суд досліджує докази щодо задоволення решти позовних вимог.

З копії посвідчення серії НОМЕР_1 від 28.12.2006 року вбачається, що дійсно ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1. Відповідно до витягу із акту огляду Рівненської спеціалізованої онкорадіологічної МСЕК серії РВН №164743 позивач з 24.11.09 є інвалідом третьої групи інвалідності. Причиною інвалідності є захворювання пов’язане з наслідками  Чорнобильської катастрофи. Групу інвалідності встановлено довіку.

Розпорядженням УПФ №117026 від 29.08.11, яке містяться у пенсійній справі позивача підтверджено, що ОСОБА_1 отримує пенсію по інвалідності в розмірі фактичних збитків.

Відповідно до ст.54 ч.1 Закону України № 796 –ХІІ пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. Частиною 4 цієї ж статті Закону визначено, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по ІІІ групі інвалідності –6 мінімальних пенсій за віком.

Відповідно до ч.1 ст.50 Закону України № 796 –ХІІ, особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоров’ю, у розмірах: інвалідам ІІІ групи –50 процентів мінімальної пенсії за віком.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007р. передбачена інша редакція частини 4 статті 54 Закону № 796 –ХІІ -  частину 3 і 4 ст.54 замінено чотирма частинами іншого змісту. У цій редакції ст.54 ч.3 (від 28.12.07р.) визначено, що у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок із Чорнобильської катастрофою, не можуть бути нижчими для інвалідів щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою  –по ІІІ групі інвалідності –110 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Цим самим законом викладена інша редакція ст.50 Закону України № 796 –ХІІ, зокрема,     Особам,  віднесеним  до  категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: інвалідам IIІ  групи  - 15 процентів прожиткового мінімуму для
осіб, які втратили працездатність.

Положення пункту 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.07р. визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) згідно рішення Конституційного Суду України  від 22.05.08р. №10-рп/2008. Згідно п. 6 резолютивної частини вказаного рішення,  рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнаних неконституційними.

Це значить, що  з 22.05.2008 року діють норми ст.ст.50, 54 Закону № 796 –ХІІ в редакції, що була чинною в період  до внесення змін  підпунктом 15 п. 28 розділу II Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.07 р. (що визнані неконституційними).   

Відповідно до вимог ст.54 Закону № 796 –ХІІ порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання і пенсії у зв’язку із втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою КМ України від 16 липня 2008р. №654  встановлено фіксований розмір  мінімальної межі пенсії для інших інвалідів щодо яких встановлений причинний зв’язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою. Однак, вказана постанова є підзаконним нормативно-правовим актом. Відповідно до  ч. 4 ст. 9 КАС України, у разі виникнення колізії між підзаконним нормативно-правовим актом та законом, застосуванню підлягають положення закону. Так як, розмір пенсії позивачу, що визначений за нормами постанови КМ України від 16 липня 2008р. №654 не відповідає нормі ст.54 ч.4  Закону № 796 –ХІІ, тому необхідно задовольнити позов про перерахунок пенсії позивачу відповідно до вимог статті 54 Закону України № 796 –ХІІ.     

Пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008 року встановлено, що особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, відповідно до Закону України №796-ХІІ, виплачується особам віднесеним до 1 категорії, інвалідам ІІІ групи –15 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Однак, вказана постанова є підзаконним нормативно-правовим актом. Відповідно до  ч. 4 ст. 9 КАС України, у разі виникнення колізії між підзаконним нормативно-правовим актом та законом, застосуванню підлягають положення закону. Так як, розмір додаткової пенсії позивачу, що визначений за нормами постанови КМ України від 28 травня 2008р. №530 не відповідає нормі ст.50  Закону № 796 –ХІІ, тому необхідно задовольнити позов про перерахунок пенсії позивачу відповідно до вимог статті 50 Закону України № 796 –ХІІ.     

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає. Не визначається такого розміру і нормами спеціального Закону № 796 – ХІІ. Тому, на думку суду, є підстави для застосування загальної норми ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», згідно якої мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. При цьому, положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»про те, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не слід брати до уваги, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем права на підвищення пенсії відповідно до закону. Суд, також, бере до уваги, що за змістом ст.2 Закону України «Про прожитковий мінімум»прожитковий мінімум застосовується в тому числі для встановлення розмірів мінімальної пенсії за віком.

Тобто, з вищезазначеного випливає, що прожитковий мінімум є базою для розрахунку  мінімальної пенсії за віком, інших соціальних виплат. Статтею 46 Конституції України гарантується, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.   

Наведене дає суду підстави при вирішенні даного спору застосувати у розумінні ст.ст.50, 54 Закону № 796 – ХІІ мінімальний розмір пенсії за віком на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Отже, величиною мінімальної пенсії за віком,  від якої має бути фактично обраховано нижчу межу пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, є встановлений законом прожитковий мінімум.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд виходить з того, що Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»№3491-VI (далі Закон України №3491-VI), що набув чинності 19.06.2011 року,  прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет на 2011 рік»доповнені пунктом 4, яким встановлено, зокрема, що у 2011 році норми і положення ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

З викладеного вбачається колізія застосування нормативних актів, які мають однакову юридичну силу та регулюють один вид суспільних відносин.

Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп  у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: “Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше”.

Отже, з 19.06.2011 року статті 50 та 54 Закону України №796-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах визначених Кабінетом міністрів України, як то передбачено Законом України №3491-VI, що прийнятий пізніше.

Відповідно до ч. 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи із зазначеного принципу покладення обов’язку доказування, відповідач у частині задоволених вимог не довів правомірність його дій

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 71, 138, 160-163, 167, 183-2 КАС України, ст.ст.50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суддя,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в м.Кузнецовську Рівненської області  здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1, як інваліду третьої групи інвалідності, пов’язаною з Чорнобильською катастрофою в розмірі шести мінімальних пенсій за віком, відповідно до положень ст.54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»із розрахунку, що мінімальна пенсія за віком визначається на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за період з 25 квітня 2011 року до 18 червня 2011 року та виплатити її з урахуванням виплачених сум.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в м.Кузнецовську Рівненської області  здійснити перерахунок додаткової пенсії ОСОБА_1 за шкоду заподіяну здоров’ю, як особі віднесеній до категорії 1 інваліду третьої групи інвалідності, пов’язаною з Чорнобильською катастрофою в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень ст.50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»із розрахунку, що мінімальна пенсія за віком визначається на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за період з 25 квітня 2011 року до 18 червня 2011 року та виплатити її з урахуванням виплачених сум.

У задоволенні інших вимог відмовити за безпідставністю.

Постанову суду звернути до негайного виконання в межах суми стягнення за один місяць.

Постанова суду набирає законної  сили  після  закінчення  строку  апеляційного оскарження. Апеляційна  скарга  подається  до  Житомирського апеляційного адміністративного суду через  Кузнецовський міський суд Рівненської області, який ухвалив оскаржуване  судове  рішення.  Копія  апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна  скарга  на  постанову  суду  подається протягом  десяти  днів  з  дня  її отримання.  

Суддя                                                                                                                                      І.Зейкан