Справа № 357/18451/24

Провадження № 2/357/172/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

( ЗАОЧНЕ )

27 лютого 2025 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді –        Рижко Г. О. ,

при секретарі –         Вангородській О. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в місті Біла Церква, в залі суду № 6 в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

В С Т А Н О В И В :

20 грудня 2024 року засобами поштвого зв`язку до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

І. Стислий виклад позицій учасників справи.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначила, що 27.11.2013 року вони з відповідачем зареєстрували шлюб. Від шлюбу мають двох дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Оскільки спільне життя в подружжя не склалося, даний шлюб було розірвано рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області № 357/6679/23 від 16.08.2023. 23.07.2024 між сторонами повторно було зареєстровано шлюб. Однак, за поясненнями позивача, шанс на відновлення стосунків, який сторони надали один одному, не виправдав себе, вона остаточно зрозуміла, що жити та перебувати у шлюбі із відповідачем не може. З жовтня 2024 року сторони разом не живуть, спільне господарство не ведуть, а шлюб має лише формальний характер, примирення з відповідачем неможливе.

З огляду на викладене, позивач звернулась до суду з позовом до відповідача про розірвання шлюбу.

Відповідач у встановлений судом строк на виконання вимог ухвали суду від 23.12.2024 року не надав відзив на позов.

ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 23 грудня 2024 року було відкрито провадження в цивільній справі та призначено справу до розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи на 20 січня 2025 року о 10 год. 00 хв.

20 січня 2025 року на електронну адресу суду надійшло клопотання від відповідача ОСОБА_2 про відкладення розгляду справи та про ознайомлення з матеріалами справи.

В матеріалах справи міститься розписка відповідача ОСОБА_2 від 20 січня 2025 року про отримання копії позовної заяви з доданими до неї документами.

20 січня 2025 року у зв`язку з поданим відповідачем клопотанням про відкладення розгляду справи, судове засідання було відкладено на 10 лютого 2025 року на 12 год. 30 хв.

Сторони  в судове засідання, призначене на 10 лютого 2025 року о 12 год. 30 хв не з`явилися, у зв`язку з чим судове засідання було відкладено на 27 лютого 2025 року на 09 год. 30 хв.

12 лютого 2025 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою, у якій просила суд проводити розгляд справи за її відсутності. Позовні вимоги підтримала в повному обсязі, не заперечувала щодо заочного розгляду справи в разі повторної неявки відповідача. Також, просила після розірвання шлюбу залишити їй прізвище « ОСОБА_5 » та судові витрати залишила за собою.

Відповідач в судове засідання, призначене на 27 лютого 2025 року о 09 год. 30 хв повторно не з`явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлявся судом належним чином, у відповідності до вимог ЦПК України, правом на подання відзиву у встановлені судом строки не скористався, заяв про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Таким чином, суд вважає за можливе на підставі ст. 280, 281, 282 ЦПК України ухвалити у справі заочне рішення суду в судовому засіданні за відсутності сторін та без фіксування процесу технічними засобами відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК.

Враховуючи вищевикладене, суд ухвалив здійснити заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Під час розгляду справи судом були досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 23 липня 2024 року громадянин України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та громадянка України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрували шлюб, про що 23 липня 2024 року складено відповідний актовий запис за № 684; прізвища після державної реєстрації шлюбу: чоловіка ОСОБА_5 , дружини ОСОБА_5 ; місце державної реєстрації: Білоцерківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). Це підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 23 липня 2024 року (а.с. 6).

Відповідно до рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 серпня 2023 року у цивільній справі №357/6679/23, провадження №2/357/2046/23 попередній шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 27 листопада 2013 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції у Київській області, актовий запис №1645 було розірвано (а.с.16-18).

Від спільного шлюбу у сторін народилося двоє дітей: син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції у Київській області від 18 лютого 2014 року, актовий запис № 270 та син ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданим Білоцерківським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області  від 05 липня 2016 року, актовий запис № 993 (а.с. 13, 15).

Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу припинення шлюбних відносин та розірвання шлюбу.

ІV. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно до ст. 16 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року, чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

Шлюб може укладатися тільки при вільній і повній згоді сторін, що одружуються.

Сім`я є природним і основним осередком суспільства і має право на захист з боку суспільства та держави.

Відповідно до ч. 3 ст.105 Сімейного кодексу України (далі СК України), шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, беручи до уваги вимоги ст.110 Сімейного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 110 СК України, позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Згідно з ч. 1 ст. 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.

Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Відповідно до ч. 3 ст. 56 СК України, кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Згідно з п. 10, п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.

Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Зважаючи на принципи рівноправності жінки і чоловіка, закон вимагає, щоб згода на одруження була взаємною. Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії його реєстрації, а і під час знаходження в шлюбі, що зумовлює можливість добровільного розірвання шлюбу, про що записано в статті 16 Конвенції «Про дискримінацію жінок» в частині 1 підпункту «с», однакові права і обов`язки під час шлюбу і після його розірвання. Шлюб це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім`ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер.

Відповідно до ч. 2 ст. 104 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.

Відповідно до ст. 113 СК України, особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Відповідно до ч. 2 ст. 114 СК України, у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Відповідно до ч. 2 ст. 115 СК України, рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

Відповідно до ч. 3 ст. 115 СК України, документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

V. Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви та вирішення питання про розподіл судових витрат.

Аналіз викладених вище норм вказує, що шлюб носить добровільний характер, примушування жінки та чоловіка до шлюбу є неприпустимим, а рішення про розірвання шлюбу ухвалюється, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що має істотне значення.

Суд, беручи до уваги те, що причини, що спонукають наполягати на розірванні шлюбу є обґрунтованими і подальше збереження шлюбу та спільне життя суперечить інтересам позивача, дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу підлягає задоволенню повністю.

З приводу розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В матеріалах справи, міститься заява позивача, в якій остання просила залишити судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн за нею.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе судові витрати у справі залишити за позивачем.

Керуючись статтями 5, 7, 10-13, 19, 23, 76-81, 89, 133, 141, 209, 210, 213, 228, 229, 258, 259, 263-265, 274, 275, 279, 280-282, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити повністю.

Шлюб, укладений між ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянином України, РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянкою України, РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ), який зареєстрований 23 липня 2024 року Білоцерківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (актовий запис за № 684) розірвати.

Після розірвання шлюбу залишити позивачу ОСОБА_1 шлюбне прізвище « ОСОБА_5 ».

Судові витрати у справі залишити за позивачем.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача (стаття 285 ЦПК України), яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Відповідач має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Відповідач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом, лише у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено та підписано 27.02.2025 року.

Суддя Г. О. Рижко