ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2025 року

м. Київ

справа № 753/19205/21

провадження № 61-11019св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В.,

Пархоменка П. І.,

учасники справи:

скаржник (боржник) - ОСОБА_1 ,

суб`єкт оскарження - державний виконавець Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Білан Юлія Станіславівна,

заінтересована особа (стягувач) - Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал»,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 04 жовтня 2021 року в складі судді Комаревцевої Л. В. та постанову Київського апеляційного суду від 28 лютого 2024 року в складі колегії суддів: Ящук Т. І., Кирилюк Г. М., Рейнарт І. М.,

Історія справи

Короткий зміст скарги

У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернулася зі скаргою на дії та бездіяльність державного виконавця Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Білан Ю. С. (далі - державний виконавець Дарницького ВДВС), заінтересована особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (далі - ТОВ «Вердикт Капітал»).

Скарга обґрунтована тим, що стягувачем ТОВ «Вердикт Капітал» за виконавчим листом, на підставі якого державним виконавцем Дарницького ВДВС вчинялися оскаржувані дії, пропущений строк пред`явлення його до виконання.

Крім того, її як боржника не повідомлено про відкриття виконавчого провадження.

03 червня 2021 року постановою суду апеляційної інстанції у справі № 753/5362/14-ц скасована ухвала суду від 29 жовтня 2019 року про заміну сторони виконавчого провадження, що позбавляє її як боржника обов`язку виконувати виконавчий лист від 16 грудня 2014 року № 753/5362/14-ц на користь ТОВ «Вердикт Капітал».

ОСОБА_1 просила:

1) визнати протиправними дії державного виконавця щодо:

- прийняття постанов від 03 березня 2020 року про відкриття виконавчого провадження, від 05 березня 2020 року про арешт майна боржника та про розшук майна боржника (обидві постанови у виконавчому провадженні № НОМЕР_2);

- внесення до Державного реєстру обтяжень нерухомого майна обтяження від 05 березня 2020 року № НОМЕР_2;

- внесення до Єдиного реєстру боржників запису щодо неї у зв`язку із виконавчим провадженням № НОМЕР_2;

- внесення інших обтяжень (арештів), записів, заборон та іншого щодо неї та її майна за виконавчим провадженням № НОМЕР_2.

2) визнати протиправною бездіяльність державного виконавця та Дарницького ВДВС у м. Києві щодо:

- не скасування постанов від 03 березня 2020 року про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2, від 05 березня 2020 року про арешт майна та розшук майна (обидві за виконавчим провадженням № НОМЕР_2);

- не скасування у Державному реєстрі обтяжень нерухомого майна обтяження від 05 березня 2020 року № НОМЕР_2;

- не скасування у Єдиному реєстрі боржників запису щодо неї у зв`язку із виконавчим провадженням № НОМЕР_2;

- не скасування інших обтяжень (арештів), записів, заборон та іншого щодо неї та її майна за виконавчим провадженням № НОМЕР_2.

3) зобов`язати Дарницький ВДВС у м. Києві скасувати:

- зазначені постанови від 03 березня 2020 року та від 05 березня 2020 року;

- запис у Державному реєстрі обтяжень нерухомого майна обтяження від 05 березня 2020 року № НОМЕР_2;

- запис у Єдиному реєстрі боржників щодо неї у зв`язку із виконавчим провадженням № НОМЕР_2;

- усі інші обтяження (арешти), записи, заборони та інше щодо неї та її майна за виконавчим провадженням № НОМЕР_2.

Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій

Справа розглядалась неодноразово.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 04 жовтня 2021 року, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного суду від 23 червня 2022 року, скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 оскаржує дії та рішення державного виконавця, які прийняті в межах виконавчого провадження № НОМЕР_2, а саме постанови № НОМЕР_3 про стягнення виконавчого збору, виділеного в окреме провадження, тому її доводи про відсутність правових підстав для вчинення виконавцем дій, передбачених нормами Закону України «Про виконавче провадження», є помилковими. Державний виконавець вживав заходи на виконання постанови про стягнення виконавчого збору, що є чинною та нескасованою.

Апеляційний суд відхилив твердження скаржника про те, що за виконавчим документом, у межах якого накладено спірний арешт, сплив строк його пред`явлення до виконання. До того ж арешт накладений на користь особи, яку було замінено за відповідною ухвалою суду, але ухвалу про заміну сторони в подальшому було скасовано апеляційним судом. Відповідно до постанови Київського апеляційного суду від 03 червня 2021 року про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання, вона стосується боржника ОСОБА_3 , а згідно з матеріалами виконавчого провадження № НОМЕР_3 боржником є ОСОБА_1 .

Постановою Верховного Суду від 16 серпня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 23 червня 2022 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Суд касаційної інстанції зробив висновок, що апеляційний суд не виконав належним чином свої обов`язки щодо організації участі учасників справи у її розгляді, що призвело фактично до розгляду справи без виклику, зокрема, представника ОСОБА_1 , що є порушенням, передбаченим пунктом 5 частини першої статті 411 ЦПК України. У пунктів 5 частини першої статті 411 ЦПК України передбачено обов`язкове скасування оскаржуваної постанови апеляційного суду та направлення справи на новий розгляд до апеляційного суду.

Короткий зміст оскарженої постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 28 лютого 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 04 жовтня 2021 року змінено, викладено мотивувальну частину ухвали суду першої інстанції в редакції постанови апеляційного суду.

В іншій частині ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 04 жовтня 2021 року залишено без змін.

Апеляційний суд виходив з того, що ОСОБА_1 оскаржувала дії та рішення державного виконавця Дарницького ВДВС у м. Києві, які вчинені у межах виконавчого провадження № НОМЕР_2, відкритого постановою від 03 березня 2020 року. Повернувши постановою від 03 березня 2020 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_3 стягувачу ТОВ «Вердикт Капітал» виконавчий лист від 16 грудня 2014 року № 753/5362/14 про стягнення з ОСОБА_1 суми боргу в розмірі 12 134,55 дол. США та 114 830,19 грн, державний виконавець у цей же день постановою від 03 березня 2020 року відкрив інше виконавче провадження № НОМЕР_2 про стягнення з ОСОБА_1 суми виконавчого збору на підставі постанови від 22 березня 2017 року, стягувачем за якою є відділ державної виконавчої служби. Отже, доводи скарги ОСОБА_1 про те, що постановою Київського апеляційного суду від 03 червня 2021 року було скасовано ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 09 червня 2020 року про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання не заслуговують на увагу, оскільки зазначена постанова стосується виконання рішення суду у справі № 753/5362/14-ц про стягнення кредитної заборгованості з іншого боржника - ОСОБА_3 , тоді як постанова про відкриття виконавчого провадження від 03 березня 2020 року № НОМЕР_2 прийнята на виконання постанови державного виконавця від 22 березня 2017 року про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у виконавчому провадженні № НОМЕР_3.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У липні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Васильєв П. С. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а скаргу на дії та бездіяльність державного виконавця у межах виконавчого провадження № НОМЕР_2 задовольнити.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

строк пред`явлення виконавчого листа до виконання не був поновлений, інші виконавчі провадження щодо стягнення коштів з боржника відсутні. Апеляційний суд помилково вважав, що ухвала суду першої інстанції про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання скасована лише щодо боржника ОСОБА_3 , адже вказана ухвала скасована повністю (як стосовно ОСОБА_3 , так і стосовно ОСОБА_1 );

існування протягом тривалого часу нескасованого арешту майна боржника за відсутності правових підстав для його продовження є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном. Продовження утримування майна під арештом покладає на заявника непропорційне навантаження, що є порушенням статті 1 Протоколу до Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод;

арешт майна боржника повинен скасовуватись у разі повернення виконавчого документа за заявою стягувача на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження»;

після повернення виконавчого документа про стягнення виконавчого збору державний виконавець повинен був зняти арешти з майна. При цьому орган державної виконавчої служби не довів наявності легітимної мети і підстав для збереження арешту, накладеного на майно скаржника;

у державного виконавця не було жодних підстав для винесення постанови про стягнення виконавчого збору, продовження арештів для її виконання, а суди попередніх інстанцій не досліджували їх правову природу. У різних редакціях Закону України «Про виконавче провадження» були різні підстави для винесення постанов про стягнення виконавчого збору, а саме: в період до 28 серпня 2018 року розмір виконавчого збору становив 10 % фактично стягненої суми, а у період після 28 серпня 2018 - 10 % суми, що підлягає примусовому стягненню. Таким чином, підстав для стягнення виконавчого збору не було, оскільки стягнення на підставі виконавчого листа № 753/5362/14-ц взагалі не відбулося, жодної суми перераховано стягувачу не було, а в період до 28 серпня 2018 року розмір виконавчого збору становив 10 % фактично стягненої суми;

боржник не був повідомлений належним чином про відкрите виконавче провадження. Державний виконавець мав не лише направити постанови у межах виконавчого провадження, а й переконатися, що боржник їх отримав/відмовився отримати. Суд апеляційної інстанції обмежився лише дослідженням факту надсилання постанови про відкриття виконавчого провадження, а факт отримання/неотримання цієї постанови, якою встановлено строк для її добровільного виконання, не встановлювався.

У листопаді 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Васильєв П. С. подав письмові пояснення про врахування висновку Верховного Суду від 28 серпня 2024 року в справі № 947/36027/21 та заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу по справі.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 21 серпня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 753/19205/21 та витребувано справу із суду першої інстанції.

У вересні 2024 року матеріали справи № 753/19205/21 надійшли до Верховного Суду.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 жовтня 2024 року справу призначено судді - доповідачеві Дундар І. О.

Ухвалою Верховного Суду від 28 листопада 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 21 серпня 2024 року вказано, що підставою касаційного оскарження відповідно до вимог статті 389 ЦПК України заявник зазначає: суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права та неправильно застосували норми матеріального права.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 01 жовтня 2014 року в справі № 753/5362/14 у задоволенні позовних вимог ПАТ «Родовід Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором кредиту від 10 квітня 2008 року

№ 38.1/АА-00009.08.2 відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 26 листопада 2014 року у справі № 753/5362/14, яке залишене без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 березня 2015 року, рішення Дарницького районного суду м. Києва від 01 жовтня 2014 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким стягнено солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованість за кредитним договором від 10 квітня 2008 року, яка станом на 23 вересня 2014 року становить 12 134,55 дол. США та 114 830,19 грн.

На виконання цього рішення 16 грудня 2014 року Дарницьким районним судом м. Києва видано виконавчі листи.

В період з 12 червня 2015 року до 03 березня 2020 року на виконанні Дарницького ВДВС перебував виконавчий лист від 16 грудня 2014 року № 753/5362/14-ц.

Згідно з заявою представника стягувача ПАТ «Родовід Банк» від 22 травня 2015 року до примусового виконання подано лише виконавчий лист щодо боржника ОСОБА_1 .

Постановою державного виконавця від 12 червня 2015 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_3 за виконавчим листом про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 боргу у сумі 12 134,55 дол. США та 114 830,19 грн на користь ПАТ «Родовід Банк» відносно боржника ОСОБА_1 , яку було надіслано боржнику.

22 березня 2017 року державний виконавець винесла постанову про накладення арешту на майно, що належить боржнику ОСОБА_1 , та постанову про оголошення в розшук автомобіля Daewoo Lanos, державний номерний знак НОМЕР_1 , що належить боржнику ОСОБА_1 .

Оскільки боржник рішення суду не виконала, 22 березня 2017 року державний виконавець у виконавчому провадженні № НОМЕР_3 винесла постанову про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 11 483,01 грн та 1 213,45 дол. США.

16 листопада 2017 року державний виконавець винесла постанову про накладення арешту на грошові кошти ОСОБА_1 , що містяться на рахунках в ПАТ «ПроКредит банк», ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», ПАТ «Креді Агріколь Банк», ПАТ «Укрсиббанк», ПАТ «Укрсоцбанк», ПАТ «Державний ощадний банк України», ПАТ «ОТП Банк», ПАТ АБ «Укргазбанк», ПАТ КБ «ПриватБанк», АТ «Укрсиббанк», ПАТ «Перший український міжнародний банк», ПАТ «Універсал Банк», ПАТ «Альфа-Банк», ПАТ «Сбербанк», ПАТ КБ «Правекс-банк», ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк».

27 червня 2019 року представник ТОВ «Вердикт Капітал» звернувся до Дарницького районного суду м. Києва із заявою про заміну стягувача ПАТ «Родовід Банк» у виконавчому провадженні № НОМЕР_3, боржником в якому є ОСОБА_1 .

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 29 жовтня 2019 року в справі № 753/5362/14 заяву ТОВ «Вердикт Капітал» задоволено та замінено стягувача ПАТ «Родовід Банк» на його правонаступника ТОВ «Вердикт Капітал».

19 лютого 2020 року представник стягувача ТОВ «Вердикт Капітал» подав заяву про повернення стягувачу виконавчого документа № 753/5362/14 щодо стягнення з боржника ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором.

Постановою державного виконавця від 03 березня 2020 року замінено стягувача у виконавчому провадженні № НОМЕР_3 на підставі ухвали Дарницького районного суду м. Києва від 29 жовтня 2019 року з ПАТ «Родовід Банк» на ТОВ «Вердикт Капітал».

03 березня 2020 року державний виконавець винесла постанови про зняття арешту з коштів боржника та постанову про припинення розшуку майна боржника ОСОБА_1 .

Постановою державного виконавця від 03 березня 2020 року виконавчий лист № 753/5362/14-ц, відносно боржника ОСОБА_1 повернуто стягувачу на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження». У цій постанові зазначено, що виконавчий документ повертається за письмовою заявою стягувача. Постанову про стягнення виконавчого збору та постанову про стягнення витрат виконавчого провадження виділено в окреме провадження.

Постановою державного виконавця від 03 березня 2020 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання постанови № НОМЕР_3, прийнятої Дарницьким РВ ДВС у м. Києві 22 березня 2017 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави виконавчого збору в сумі 11 483,01 грн та 1 213,45 дол. США.

Відповідно до списку рекомендованих відправлень Дарницького РВ ДВС у м. Києві копію постанови про відкриття виконавчого провадження було відправлено ОСОБА_1 зі штрих кодом відправлення № 020991144978.

05 березня 2020 року внесено інформацію до Державного реєстру обтяжень нерухомого майна, до Єдиного реєстру боржників щодо арештів, записів, заборон та інше, які накладені відносно боржника ОСОБА_1 .

Постановою державного виконавця від 17 червня 2020 року виконавчий документ (постанова від 22 березня 2017 року № НОМЕР_3 про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави виконавчого збору в сумі 11 483,01 грн та 1 213,45 дол. США) повернено стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження». Підставою повернення зазначено те, що згідно з відповіддю управління Пенсійного фонду України боржник на обліку не перебуває та пенсію не отримує. Згідно з відповіддю ДФС інформація про отримання доходів боржником відсутня, боржник на обліку в органах ДФС не перебуває та відкритих рахунків не має. Постановою державного виконавця на все рухоме майно боржника накладено арешт. Постановою державного виконавця накладено арешт на кошти боржника. Повернення виконавчого документа не позбавляє стягувача пред`явити виконавчий документ для повторного його виконання у встановлений законом строк.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до частини третьої статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є окремими виконавчими документами (пункт 5 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження»).

Тобто примусовому виконанню підлягають не лише виконавчі документи, видані судами в передбачених законом випадках на виконання судових рішень, але й постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, і накладенням штрафу (див. постанови Верховного Суду від 26 жовтня 2023 року в справі № 344/10498/16-ц (провадження № 61-489св23), від 19 лютого 2024 року в справі № 755/9542/22 (провадження № 61-6953св23)).

Відповідно до частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

У частині другій статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Таким чином, Законом України «Про виконавче провадження» установлено спеціальний порядок судового оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця щодо стягнення виконавчого збору та/або витрат на проведення виконавчих дій, стягнення штрафів, згідно з яким відповідні спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані. До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справах № 127/9870/16-ц (провадження № 14-166цс18) та № 921/16/14-г/15 (провадження № 12-93гс18), від 20 вересня 2018 року у справі № 821/872/17 (провадження № 11-734апп18), від 17 жовтня 2018 року у справі № 826/5195/17 (провадження № 11-801апп18), від 16 січня 2019 року у справі № 279/3458/17-ц (провадження № 14-543цс18), від 21 серпня 2019 року у справі № 1915/1868/2012 (провадження № 14-353цс19), від 09 жовтня 2019 року у справі № 758/201/17 (провадження № 14-468цс19), від 18 грудня 2019 року у справі № 344/21436/18 (провадження № 14-596цс19), від 23 червня 2020 року у справі № 705/1804/13-ц (провадження № 14-566цс19).

Судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги (частина перша та друга статті 414 ЦПК України).

Однією з підстав закриття провадження у справі є те, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України).

Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі (пункт 5 частини першої статті 409 ЦПК України).

У справі, що переглядається:

при зверненні до суду зі скаргою ОСОБА_1 просила: 1) визнати протиправними дії державного виконавця щодо: прийняття постанов від 03 березня 2020 року про відкриття виконавчого провадження, від 05 березня 2020 року про арешт майна боржника та про розшук майна боржника (обидві постанови у виконавчому провадженні № НОМЕР_2); внесення до Державного реєстру обтяжень нерухомого майна обтяження від 05 березня 2020 року № НОМЕР_2; внесення до Єдиного реєстру боржників запису щодо неї у зв`язку із виконавчим провадженням № НОМЕР_2; внесення інших обтяжень (арештів), записів, заборон та іншого щодо неї та її майна за виконавчим провадженням № НОМЕР_2; 2) визнати протиправною бездіяльність державного виконавця та Дарницького ВДВС у м. Києві щодо: не скасування постанов від 03 березня 2020 року про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2, від 05 березня 2020 року про арешт майна та розшук майна (обидві за виконавчим провадженням № НОМЕР_2); не скасування у Державному реєстрі обтяжень нерухомого майна обтяження від 05 березня 2020 року № НОМЕР_2; не скасування у Єдиному реєстрі боржників запису щодо неї у зв`язку із виконавчим провадженням № НОМЕР_2; не скасування інших обтяжень (арештів), записів, заборон та іншого щодо неї та її майна за виконавчим провадженням № НОМЕР_2; 3) зобов`язати Дарницький ВДВС у м. Києві скасувати: зазначені постанови від 03 березня 2020 року та від 05 березня 2020 року; запис у Державному реєстрі обтяжень нерухомого майна обтяження від 05 березня 2020 року № НОМЕР_2; запис у Єдиному реєстрі боржників щодо неї у зв`язку із виконавчим провадженням № НОМЕР_2; усі інші обтяження (арешти), записи, заборони та інше щодо неї та її майна за виконавчим провадженням № НОМЕР_2;

аналіз матеріалів справи свідчить, що постановою державного виконавця від 03 березня 2020 року виконавчий лист № 753/5362/14-ц у виконавчому провадженні № НОМЕР_3 відносно боржника ОСОБА_1 повернуто стягувачу на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» (за письмовою заявою стягувача). У цій постанові зазначено, що постанову про стягнення виконавчого збору та постанову про стягнення витрат виконавчого провадження виділено в окреме провадження. Постановою державного виконавця від 03 березня 2020 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання постанови № НОМЕР_3, прийнятої Дарницьким РВ ДВС у м. Києві 22 березня 2017 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави виконавчого збору в сумі 11 483,01 грн та 1 213,45 дол. США (т. 1 а. с. 44). Постановою державного виконавця від 03 березня 2020 року в межах виконавчого провадження № НОМЕР_2 про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави виконавчого збору накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно ОСОБА_1 (т. 1 а. с. 53-54). 05 березня 2020 року внесено інформацію до Державного реєстру обтяжень нерухомого майна, до Єдиного реєстру боржників щодо арештів, записів, заборон та інше, які накладені відносно боржника ОСОБА_1 (т. 1 а. с. 61, 62);

суди розглянути скаргу ОСОБА_1 по суті, а суд апеляційної інстанції, змінивши мотивувальну частину ухвали суду першої інстанції, зробив висновок про безпідставність її вимог;

проте суди не врахували, що ОСОБА_1 оскаржує дії та бездіяльність державного виконавця, які мали місце в межах виконавчого провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання постанови № НОМЕР_3, прийнятої Дарницьким РВ ДВС у м. Києві 22 березня 2017 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави виконавчого збору в сумі 11 483,01 грн та 1 213,45 дол. США.

крім того, суди не звернули уваги на те, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані. До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні;

таким чином, розгляд скарги ОСОБА_1 на дії та бездіяльність державного виконавця, які мали місце в межах виконавчого провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання постанови № НОМЕР_3, прийнятої Дарницьким РВ ДВС у м. Києві 22 березня 2017 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави виконавчого збору в сумі 11 483,01 грн та 1 213,45 дол. США належить до юрисдикції адміністративного суду.

За таких обставин судам слід було закрити провадження у справі, оскільки ця справа не належить до цивільної юрисдикції, а вимоги скарги ОСОБА_1 повинні розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного суду прийняті з порушенням норм процесуального права. Тому касаційну скаргу слід задовольнити частково, вказані судові рішення скасувати, а провадження у справі закрити.

Оскільки касаційний суд вирішив на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України закрити провадження у справі, то він відповідно до частини першої статті 256 ЦПК України роз`яснює позивачеві його право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи до відповідного суду господарської юрисдикції.

Керуючись статтями 255,256, 400, 414, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , задовольнити частково.

Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 04 жовтня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 лютого 2024 року скасувати.

Провадження у справі № 753/19205/21 за скаргою ОСОБА_1 на дії та бездіяльність державного виконавця Дарницького відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Білан Юлії Станіславівни, заінтересована особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», закрити.

Повідомити ОСОБА_1 , що розгляд цієї справи віднесений до юрисдикції адміністративного суду та протягом десяти днів з дня отримання копії судового рішення вона може звернутися до Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

З моменту ухвалення постанови суду касаційної інстанції ухвала Дарницького районного суду м. Києва від 04 жовтня 2021 року та постанова Київського апеляційного суду від 28 лютого 2024 рокувтрачають законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Д. А. Гудима

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

П. І. Пархоменко