Справа №295/3082/24

Категорія  69

2/295/57/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.02.2025 року м. Житомир

       Богунський районний суд міста Житомира в складі:

головуючої – судді Семенцової Л.М.,

за участі секретарів – Кирийчук А.Г., Лукасевич А.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення від сплати аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2024 року позивач звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що з 2002 року по 2015 рік він перебував у шлюбі з відповідачем. В цьому шлюбі в них народилося троє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Рішенням Богунського районного суду міста Житомира від 26.11.2021 в справі № 295/10479/21 з нього стягнуто на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 в розмірі 1500,00 грн щомісячно, починаючи з 01.09.2021 та до закінчення навчання у Поліському національному університеті – до 30.06.2025. Проте з початку повномасштабної війни, а саме з 08.03.2022, повнолітній син ОСОБА_6 перестав проживати з матір`ю і почав проживати в родині свого батька (зі своїми бабою та дідом). Позивач у той час вступив до лав ЗСУ та постійно переводив кошти безпосередньо своєму повнолітньому сину, надава постійно йому матеріальну допомогу. Матір самоусунулася від утримання та виховання дитини. Водночас у виконавчому провадженні з виконання рішення суду про стягнення аліментів в позивача утворилася заборгованість зі сплати аліментів перед відповідачем, не зважаючи на те, що вона не утримувала повнолітнього сина. Наразі син продовжує проживати разом із ним і перебуває на його утриманні, повністю забезпечуючи його всім необхідним.

Тому позивач просить звільнити його від сплати аліментів (встановлених рішенням Богунського районного суду міста Житомира від 26.11.2021 у справі 295/10479/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на повнолітню дитину) на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1500,00 грн, з 08.03.2022.

Ухвалою судді Богунського районного суду міста Житомира Семенцової Л.М. від 18.03.2024 відкрито провадження в справі та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Відповідачем не було направила до суду відзиву на позовну заяву.

У судовому засіданні представник позивача вимоги позову підтримав, обґрунтовуючи їх обставинами, викладеними в позовній заяві, пояснивши, що наразі син проживає разом із позивачем, якого було звільнено із лав ЗСУ, а мати не надавала допомоги сину, участі в його утриманні не приймала та після початку в Україні повномасштабної війни бачила сина лише один раз.

       Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову та пояснила, що з вересня 2021 року позивач не сплачував аліментів. У кінці березня 2022 року відповідач виїхала до Польщі, а оскільки їхньому сину ОСОБА_6 виповнилося 18 років, то він не зміг виїхати за кордон та з того часу він не бажає спілкуватися з матір`ю.

В останнє судове засідання відповідач та її представник не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, причин неявки до суду не повідомили.

       Суд, заслухавши представника позивача та представника відповідача, показання свідка, дослідивши письмові матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що від шлюбу сторони мають повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 згідно копії свідоцтва про його народження серії НОМЕР_1 від 28.05.2003 (а. с. 8).

Постановою старшого державного виконавця Бердичівського ВДВС у Бердичівському районі Житомирської області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Харчук О.С. від 13.01.2022 відкрито виконавче провадження № 68149212 з виконання виконавчого листа № 295/10479/21, виданого Богунським районним судом міста Житомира 04.01.2022 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1500,00 грн щомісячно, починаючи з 01.09.2021 та до закінчення навчання у Поліському національному університеті – до 30.06.2025 (а. с. 9).

Як зазначено в довідці Гришковецької селищної ради Бердичівського району Житомирської області від 08.02.2024, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 08.03.2022 проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 по даний час (а. с. 11).

Фактичним місцем проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є АДРЕСА_2 згідно довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 20.04.2022 (а. с. 12).

ОСОБА_1 з 25.02.2022 прибув до військової частини НОМЕР_2 та був зарахований в списки особового складу частини, що вказано у витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 25.02.2022 № 2 (а. с. 13).

Відповідач має зареєстрвоне місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 , про що зазначено у відповіді з ВОМІРМП УДМС України в Житомирській області від 07.03.2024 на запит суду (а. с. 18).

Допитаний у судовому засіданні в якості свідка син сторін ОСОБА_3 надав показання про те, що з 08.03.2022 він почав проживати з батьками свого батька в АДРЕСА_2 . На початку повномасштабного вторгнення російської федерації він з матір`ю ховалися в підвалі у сусіда, а потім мати забрала його брата і сестру, поїхавши з міста, а його залишила самого, на залишивши йому ніяких коштів. Його дядько забрав його і відвіз до діда і баби – батьків його батька, де він проживавав, перебуваючи на їхньому повному забезпеченні та свого батька. Всім необхідним для життя забезпечував його батько, надавав йому кошти, а матір йому зовсім нічим не допомагала. На даний час його батько проживає в іншій квартирі та кошти на його утримання відправляє своїй матері (його бабусі), яка надає їх йому готівкою. Стягнення аліментів з його батька на користь матері не відповідає його інтересам. Починаючи з 08.03.2022, з матір`ю він більше не проживав і не проживає наразі.

Суд приймає до уваги показання свідка, так як вони узгоджуються з письмовими матеріалами справи, не спростовані іншими доказами, тому вважає їх достовірними.

Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання та розвиток дитини, а отже і витрати на потреби дитини також мають бути однаковими.

Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Частиною 3 ст. 181 СК України встановлено, що за рішенням суду кошти на утриманні дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно ч. 2 ст. 197 СК України за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

З аналізу даної правової норми вбачається, що повне або часткове звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами можливе лише за його позовом і лише тоді, коли заборгованість виникла у зв`язку із його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд. При цьому, слід звернути увагу на те, що у такий спосіб законодавцем визначено право, а не обов`язок, суду звільнити платника аліментів від сплати заборгованості. При вирішенні аналогічних спорів суд повинен виходити з інтересів дитини, оскільки аліменти за рішенням суду присуджені на утримання дитини з метою забезпечення достатнього матеріального рівня її життя.

У процесі розгляду справи встановлено факт того, що з 08.03.2022 по даний час повнолітній син сторін ОСОБА_3 не проживає разом зі своєю матір`ю ОСОБА_2 , на користь якої судом стягнуто аліменти на час його навчання, а батько піклується про спільну дитину сторін та забезпечує її усім необхідним, тоді як мати його не забезпечує.

З огляду на викладене та оскільки стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання повнолітнього сина на час його навчання на користь ОСОБА_2 , за умови, що син не проживає з матір`ю та при цьому фактично перебуває на утриманні батька,не відповідає положенням ст. 199 СК України, суд дійшов до висновку про наявність підстав для звільнення його від сплати аліментів, починаючи з 08.03.2022.

На підставі ст. 141 ЦПК України у зв`язку із задоволенням позову з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір, сплачений позивачем, що підтверджено документально.

Керуючись ст. ст. 141, 181, 197, 199 СК України, ст. ст. 253, 257, 261, 267 ЦК України, ст. ст. 12, 76-81, 141, 259, 263-268, 273, 354 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

       Позов задовольнити.

       Звільнити ОСОБА_1 від сплати аліментів, стягнутих рішенням Богунського районного суду міста Житомира в цивільній справі 295/10479/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на повнолітню дитину на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1500,00 грн щомісячно з 08 березня 2022 року.

       Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1211,20 грн судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в порядку, визначеному ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

       Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (адреса: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (адреса: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_4 ).

Повне рішення суду складено 25.02.2025.

       Суддя                                                                                  Л.М. Семенцова