ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну, 16 | тел. 230-31-77 |
ПОСТАНОВА
Іменем України
"10" жовтня 2006 р. Справа № 266/12-06
Господарський суд Київської області у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у складі: головуючого по справі –судді Писаної Т.О., при секретарі Шелест В.О., розглянувши справу
за позовом | Білоцерківської об’єднаної державної податкової інспекції, м. Біла Церква |
до | 1) товариства з обмеженою відповідальністю „Зв’язокелектромонтаж”, 2) товариства з обмеженою відповідальністю „Одеон ЛТД”, м. Київ |
про | визнання угоди недійсною та стягнення 63351,96грн. |
В засіданні приймали участь: |
від позивача | Новогребельська І.М. довіреність №1413 від 19.01.2006р. |
від відповідача 1 | Ковтун К.Ю. –довіреність №5 від 14.09.2006р.; |
від відповідача 2 | не з’явився |
Суть спору:
Господарським судом Київської області порушено провадження у справі за позовом Білоцерківської об’єднаної державної податкової інспекції до товариства з обмеженою відповідальністю „Зв’язокелектромонтаж” та товариства з обмеженою відповідальністю „Одеон ЛТД” (надалі по тексту-відповідач 1 та відповідач 2) про визнання угоди недійсною та стягнення 63351,96грн.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що проведеною позивачем документальною виїзною плановою перевіркою з питань дотримання вимог податкового законодавства товариства з обмеженою відповідальністю „Зв’язокелектромонтаж” за період з 01.10.2002р. по 31.03.2005р., за наслідками якої складений акт від 01.08.2005р. №370-23-2-30420573, встановлено здійснення відповідачем 1 господарських операцій по угоді із відповідачем 2 на суму 26805,12грн. та 36546,84грн., на загальну суму 63351,96грн. Однак, позивач вважає, що дана угода повинна бути визнана недійсною на підставі ст. 207 ГК України, оскільки рішенням Святошинського районного суду №2-1345 від 10.04.2003р. визнано недійсним свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, визнано всі первинні документи з реквізитами ТОВ „Одеон ЛТД” недійсними з моменту їх складання та зобов’язано Голосіївську районну державну адміністрацію м. Києва анулювати запис у журналі обліку реєстраційних справ про державну реєстрацію ТОВ „Одеон ЛТД”, отже підприємство відповідача 2 має ознаки фіктивності, не звітує до податкового органу, у зв’язку з чим, позивач посилається на наявність у відповідачів при укладанні оспорюваної угоди умислу щодо ухилення від оподаткування.
Відповідач 1 заперечив позовні вимоги в повному обсязі з підстав, викладених у відзиві б/н від 14.09.2006р.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін судом встановлене наступне.
Працівниками Білоцерківської ОДПІ в Київській області була проведена планова документальна перевірка з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства товариства з обмеженою відповідальністю „Зв’язокелектромонтаж” за період з 01.10.2002р. по 31.03.2005р., за наслідками якої складений акт від 01.08.2005р. №370-23-2-30420573, із якого вбачається наступне.
Між відповідачем 1 та відповідачем 2 було укладено договір №11/02-03 від 11.02.2003р. на постачання товарно-матеріальних цінностей на суму 100000,00грн.
Відповідно до зазначеного договору відповідач 2 зобов’язується поставити товар, а відповідач 1 –прийняти та оплатити товарно-матеріальні цінності.
Так, відповідно до договору постачання відповідач 1 в лютому місяці 2003 року придбав у відповідача 2 товарно-матеріальні цінності (автошини та ящики защитні) на загальну суму 63351,96грн., що підтверджується податковими накладними №23 від 11.02.2003р., №28 від 17.02.2003р., №23 від 11.02.2003р., №28 від 17.02.2003р., рахунками-фактурами №38 від 11.02.2003р., №42 від 17.02.2003р. на відпуск товару та книгою обліку придбання (запис №9 та 11). Тобто, зобов’язання по зазначеному договору були виконані в повному обсязі.
Із позовної заяви вбачається, що рішенням Святошинського районного суду №2-1345 від 10.04.2003р. визнано недійсним свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, визнано всі первинні документи з реквізитами ТОВ „Одеон ЛТД” недійсними з моменту їх складання та зобов’язано Голосіївську районну державну адміністрацію м. Києва анулювати запис у журналі обліку реєстраційних справ про державну реєстрацію ТОВ „Одеон ЛТД”.
В ході перевірки було встановлено, що відповідачем 1 в порушення вимог п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст.. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” не підтверджено суми податку на додану вартість, віднесені до складу податкового кредиту в декларації з податку на додану вартість за лютий місяць 2003 року в розмірі 6091,14грн. та 4467,52грн. в результаті чого занижено податок на додану вартість за лютий місяць 2003 року.
За таких обставин, позивач стверджує, що угода, укладена між ТОВ „Зв’язокелектромонтаж” та ТОВ „Одеон ЛТД” , має ознаки недійсності та фіктивності та спрямована на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів. Однак, згідно із ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Фіктивним згідно із ст. 234 ЦК України є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цим правочином. Оскільки, позивачем не надані докази визнання укладених відповідачем 1 з його постачальником угоди недійсною, відповідні твердження позивача не можуть бути визнані судом як обґрунтовані та правомірні.
Крім того, судом встановлено, що станом на 09.10.2006р. товариство з обмеженою відповідальністю „Одеон ЛТД” зареєстроване в Єдиному державному реєстрі підприємств установ, організацій та відповідно - має статус юридичної особи, що підтверджується довідкою Головного управління статистики у м. Києві №13-6148 від 09.10.2006р.
Відповідно до статті 207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині..
Як вказано в пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 квітня 1978 року № 3, зі змінами внесеними постановами від 25 грудня 1992 року №13 та від 25 травня 1998 року №15 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" при розгляді справ про визнання угоди недійсною на підставі статті 49 Цивільного кодексу судам слід мати на увазі, що дія цієї норми (а з 01.01.2004р. ст. 207 ГК України) поширюється на угоди, які укладені з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, тобто порушують основні принципи існуючого суспільного ладу. До них, зокрема, належать угоди, спрямовані на використання всупереч закону колективної, державної або чиєїсь приватної власності з корисливою метою, приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів, використання майна, що знаходиться в їх власності або користування на шкоду правам, свободам і гідності громадян, інтересам суспільства, на незаконне відчуження землі або незаконне нею користування, розпорядження чи придбання всупереч встановленим правилам предметів, вилучених з обігу або обмежених в обігу. Необхідною умовою визнання відповідних угод недійсними є наявність в однієї чи в обох сторін спеціальної мети зашкоджувати інтересам держави і суспільства.
Однак, з акта проведеної позивачем перевірки не вбачається існування між відповідачами господарських правовідносин, які вчинені з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Так, факт приховування підприємствами відповідачів доходів від оподаткування не встановлений. Позивачем, також, не наведені обставини, що свідчать про наявність мети та умислу у відповідачів щодо укладення угоди з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та не вказано, яку шкоду завдано державі і суспільству.
Таким чином, суд дійшов до висновку, що позивачем не доведені позовні вимоги в частині визнання недійсною укладеної між відповідачами угоди, у зв’язку з чим суд відмовляє у задоволенні позовних вимог повністю, оскільки застосування реституції можливе лише за недійсною угодою.
Керуючись ст. 124 конституції України, ст. 2, 7, 17, 158, 161, 162, 163 та п.6 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд Київської області, -
постановив:
1. У задоволенні позову до товариства з обмеженою відповідальністю „Зв’язокелектромонтаж” та товариства з обмеженою відповідальністю „Одеон ЛТД” повністю.
Дана постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України. Дана постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Писана Т.О.