Справа №4-с-1/2007 р.
УХВАЛА
іменем України
21 травня 2007 року Турійський районний суд Волинської області
в складі: головуючого - судді Овсієнка А.А.
при секретарі - Гут А.В.
з участю : скаржника ОСОБА_1
начальника відділу державної виконавчої служби
Турійського районного управління юстиції ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Турійську Волинської області скаргу ОСОБА_1на неправомірні дії та постанову начальника відділу державної виконавчої служби Турійського районного управління юстиції ОСОБА_2про арешт майна боржника,
встановив:
ОСОБА_1. звернулась до суду зі скаргою, в якій просить визнати незаконними дії начальника відділу державної виконавчої служби Турійського районного управління юстиції (далі - ВДВС Турійського РУЮ) ОСОБА_2 в частині накладення арешту на все належне ОСОБА_1. майно та винесену ним відповідну постанову від 09.02.06 про арешт майна боржника. Крім того, ОСОБА_1. просить зобов'язати начальника ВДВС Турійського РУЮ ОСОБА_2 зняти обтяження з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна про арешти.
Свої вимоги ОСОБА_1. мотивує тим, що начальник ВДВС Трійського РУЮ ОСОБА_2. в ході примусового виконання виконавчого листа № 129, виданого 07 липня 2005 року Турійським районним судом, про стягнення з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_3. 6050 грн. боргу та 60 грн. 50 коп. мита своєю постановою від 09 лютого 2006 року наклав арешт на все належне їй майно, в тому числі і нерухоме. При цьому вартість одного лише належного їй недобудованого житлового будинку, на який в числі іншого майна накладено арешт, становить майже 81000 грн., що значно перевищує суму стягнення за виконавчим документом.
Разом з тим, вона має достатньо рухомого майна, на яке може бути звернено стягнення, однак за весь час здійснення виконавчого провадження державною виконавчою службою жодних повідомлень їй не надсилалось, її думки щодо черговості накладення стягнення на майно ніхто не з'ясовував, більш того її жодного разу навіть не викликали у виконавчу службу.
Копії постанови про накладення арешту на майно ОСОБА_1. взагалі не отримувала і про те, що на все її майно накладено арешт вона дізналась лише 03 травня 2007 року від державного нотаріуса при оформленні договору іпотеки.
У зв'язку з цим, вищевказані дії та постанову начальника ВДВС Турійського РУЮ про арешт майна ОСОБА_1. вважає такими, що суперечать вимогам ст.ст.5, 7, 55 Закону України «Про виконавче провадження» і тому - незаконними.
В ході розгляду скарги ОСОБА_1. свою вимогу стосовно спонукання начальника ВДВС Турійського РУЮ до вчинення дій змінила, та просила зобов'язати його звільнити з-під арешту належне їй нерухоме майно.
В решті ОСОБА_1. свої вимоги підтримала в повному обсязі з підстав, зазначених у скарзі.
Начальник ВДВС Турійського РУЮ ОСОБА_2. скаргу ОСОБА_1 просить залишити без задоволення, оскільки свої дії вважає законними, а винесену ним постанову про арешт всього належного ОСОБА_1. майна від 09.02.06 такою, що відповідає вимогам ст.55 Закону України «Про виконавче провадження». Крім того, ОСОБА_2. важає, що ОСОБА_1. пропустила передбачений законом строк для оскарження його дій та вищевказаної постанови.
Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, оглянувши додані до скарги матеріали та матеріали виконавчого провадження, суд вважає скаргу ОСОБА_1 підставною та такою, що підлягає до задоволення.
Відповідно до ч.1 ст.50 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21 квітня 1999 року, звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.
Згідно з ч.1 ст.55 вищевказаного Закону, арешт на майно боржника може накладатись державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
Однак, відповідно до ч.2 ст.55 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем за постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження може бути накладений арешт у межах суми стягнення за виконавчими документами з урахуванням витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій.
Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження № 137 М, постановою державного виконавця ВДВС Турійського РУЮ ОСОБА_2 від 13 липня 2005 року відкрито виконавче провадження за виконавчим листом № 129, виданим 07 липня 2005 року Турійським районним судом, про стягнення з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_3. 6050 грн. боргу та 60 грн. 50 коп. мита.
В межах даного виконавчого провадження постановою начальника ВДВС Турійського РУЮ ОСОБА_2 від 09 лютого 2006 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_1.
Однак, як вбачається з витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно № 13532107 від 12.02.07, вартість належного ОСОБА_1. незавершеного будівництвом житлового будинку становить 80985 грн.
Таким чином, вартість арештованого нерухомого майна явно неспіврозмірна з тією сумою, яка підлягає стягненню за виконавчим листом.
Згідно ч.З ст.55 Закону України «Про виконавче провадження», копія постанови про арешт майна боржника не пізніше наступного після її винесення дня надсилається боржнику.
Проте, як пояснила суду ОСОБА_1., копії оспорюваної постанови про арешт майна вона взагалі не отримувала і про арешт всього свого майна дізналась лише 03 травня 2007 року.
Такі твердження скаржника суд приймає до уваги, оскільки, як вбачається з постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження серії АА № 486424 від 09.02.06, видавалась лише одна копія цієї постанови серії АА № 870438, яка, судячи з супровідного листа № 311 від 09.02.06 була надіслана саме завідуючому Турійською державною нотаріальною конторою.
І тому зазначення в даному супровідному листі ОСОБА_1 в якості другого адресата, якому направлялась копія постанови не відповідає дійсності.
Таким чином, твердження начальника ВДВС ОСОБА_2 про своєчасне направлення боржнику ОСОБА_1. копії вищевказаної постанови про арешт майна суд до уваги не приймає як такі, що є надуманими і не грунтуються на документах виконавчого провадження.
Той факт, що ОСОБА_1. дізналась про арешт всього належного їй майна лише 03 травня 2007 року об'єктивно стверджено витягом з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна про арешти № 12357985, виданим 03.05.07 приватним нотаріусом за заявою ОСОБА_1від 03.05.07.
Згідно з ч.1 ст.7 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобовязаний використовувати надані йому права у точній відповідності із
законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян.
Виходячи з вищенаведеного суд вважає дії начальника ВДВС Турійського РУЮ ОСОБА_2 щодо накладення арешту на все майно ОСОБА_1 та винесену ним постанову про накладення арешту на все майно, що належить ОСОБА_1. від 09 лютого 2006 року, незаконними і тому скасовує зазначену постанову.
При цьому суд зобов'язує начальника ВДВС Турійського РУЮ ОСОБА_2 звільнити з-під арешту належне ОСОБА_1. нерухоме майно.
Відповідно до ст.88 ч.1 ЦПК України суд стягує з начальника ВДВС Турійського РУЮ ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 понесені останньою судові витрати у справі.
Керуючись ст.ст. 386, 387 ЦПК України, ст.ст.7, 50, 55 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-ХІV від 21 квітня 1999 року, суд, -
ухвалив:
Скаргу ОСОБА_1на неправомірні дії та постанову начальника відділу державної виконавчої служби Турійського районного управління юстиції ОСОБА_1про арешт майна боржника задовольнити повністю.
Визнати дії начальника відділу державної виконавчої служби Турійського районного управління юстиції ОСОБА_1щодо накладення арешту на все майно, що належить ОСОБА_1неправомірними.
Визнати незаконною та скасувати постанову начальника відділу державної виконавчої служби Турійського районного управління юстиції ОСОБА_1серії АА № 486424 від 09 лютого 2006 року про накладення арешту на все майно, що належить ОСОБА_1.
Зобов'язати начальника відділу державної виконавчої служби Турійського районного управління юстиції ОСОБА_1в десятиденний строк з дня набрання ухвалою законної сили звільнити з-під арешту все належне ОСОБА_1нерухоме майно.
Стягнути з ОСОБА_2в користь ОСОБА_1 3 (три) грн. 40 коп. судового збору та 7 (сім) грн. 50 коп. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільної справи.
Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Волинської області шляхом подачі заяв про апеляційне оскарження протягом п'яти днів з дня її проголошення з наступною подачею апеляційних скарг протягом десяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження через Турійський районний суд.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали.