Перемишлянський районний суд Львівської області
Справа № 2а-1041/2011
Категорія 99
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.07.2011
Суддя Перемишлянського районного суду Львівської області М. О. Кіпчарський
розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Перемишлянському районі Львівської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги до пенсії громадянам, яким визначено статус - «дитина війни», -
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 19.05.2010р. звернулась в суд з адміністративним позовом, в якому просить зобов»язати нарахувати та виплатити на її користь недоплачену щомісячну надбавку до пенсії як дитині війни за 2007-2009 роки. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що вказана надбавка за 2007-2009 роки їй виплачувалась у зменшених розмірах. Тому вважає , що відповідачем безпідставно не виплачено їй підвищення у розмірі надбавки за період з 01.01.2007року по 31.12.2009 року в загальній сумі 3272,40 грн.
Позивач в судове засідання не з»явився, подав заяву, в якій зазначив, що позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити в повному обсязі, а справу слухати без його участі.
Представник відповідача Поломаний В. подав письмове заперечення на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки немає підстав для доплати іншого розміру допомоги. Так, законодавцем не прийнято жодного нормативного акту на виконання вимог Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не визначено як саме обчислювати розмір соціальної допомоги та за рахунок яких коштів і джерел її виплачувати. Вважає, що здійснений позивачем розрахунок доплати не може братися до уваги, оскільки такий не ґрунтується на чинному законодавстві. Також вважає, що позивачем пропущений строк звернення до суду. Подав заяву про слухання справи за його відсутності.
Оскільки сторони заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності, судовий розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження на підставі ч.3 ст.122 КАС України.
Дослідивши подані сторонами документи, з’ясувавши фактичні обставини справи, на яких грунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Законом України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року встановлено правовий статус дітей війни, визначено основи їх соціального захисту та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної допомоги.
Позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1, має статус «Дитини війни», перебуває на обліку в управлінні ПФУ в Перемишлянському районі, якому з 01.01.2006р. щомісячно нараховувалось та виплачувалось підвищення до пенсії як дитині війни у розмірах, визначених Законами України Про державні бюджети на 2006-2008 роки, а з 22.05.2008р. по 28.02.2011р. – у розмірах, визначених п.8 Постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008 року.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004р., дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Згідно ст. 7 цього Закону фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до положень ст.22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», текст ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” викладено в новій редакції, відповідно до якої розмір підвищення пенсії склав 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Проте, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. визнано неконституційним положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» щодо викладення положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в новій редакці
Враховуючи преюдиціальне значення рішення Конституційного Суду України для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статті зазначеного Закону, що визнані неконституційними, суд приходить до висновку про обов'язок відповідача перерахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії у розмірі, встановленому статтею 6 Закону № 2195-IV від 18.11 2004 р.
У 2010 році дія ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” не призупинялася, а застосування відповідачем положень Постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28 травня 2008 року щодо визначення розміру підвищення до пенсії є безпідставним, оскільки розмір підвищення до пенсії визначений Законом України “Про соціальний захист дітей війни”, який має вищу юридичну силу, ніж Постанова КМ України.
З матеріалів справи та письмових заперечень відповідача вбачається, що відповідач будь-яких дій, пов’язаних з перерахунком пенсії позивачу в частині її підвищення відповідно до положень ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” , у період з 01.01.2006 році по 30.06.2011 р. не здійснював, а також не проводив таку виплату. За таких обставин суд вважає, що відповідач припустився бездіяльності щодо своєчасного перерахунку та виплати пенсії в розмірі, передбаченому ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.
Суд не може взяти до уваги посилання відповідача на те, що положення ч.3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.2 Закону України "Про прожитковий мінімум", прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Отже, вихідним критерієм обчислення розміру підвищення до пенсії, виплат допомоги дітям війни відповідно до ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" є розмір мінімальної пенсії за віком, визначений ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на підвищення пенсії виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Відповідно до вище наведеного суд приходить до висновку, що при нарахуванні та виплаті позивачу підвищення до пенсії як дитині війни підлягає застосуванню мінімальна пенсія за віком встановлена ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Доводи відповідача, викладені у запереченнях проти позову, не можуть бути прийняті до уваги та бути підставою для відмови в задоволенні вимог позивача, оскільки особливий статус «дітей війни» та обумовлені цим Законом державні соціальні гарантії дітям війни, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.
Згідно ч.2 ст.99 КАС України ( в редакції, що була чинна на час виниикнення спірних правовідносин) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч.1 ст.100 КАС України ( в редакції, що була чинна на час виниикнення спірних правовідносин) пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Позивач пропустив строк звернення до суду, оскільки звернувся з позовом лише 19.05.2010р., а відповідачем подано клопотання про застосування строків звернення до адміністративного суду.
Оскільки стосовно не нарахованих пенсій ніякими нормативно-правовими актами, крім КАС України, не визначено строк звернення до суду, то під час вирішення спорів, які виникають із вказаних правовідносин слід застосувати річний строк звернення до суду.
Посилання позивача на те, що йому стало відомо про факт порушення його прав лише після висвітлення зазначених подій у пресі є необґрунтованим, оскільки рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007р. було опубліковане у «Віснику Конституційного Суду України» на «Офіційному віснику України» 27.07.2007р.
Позивачем не надано доказів того, що ним був пропущений строк для звернення до суду з поважних причин. Тому, з огляду на наведене, в задоволенні вимог в частині виплат за період з 01.01.2007р. по 19.05.2009р. слід відмовити.
За таких обставин, суд приходить до переконання про підставність позовних вимог позивача щодо нарахування та виплати підвищення до пенсії як дитині війни за період з 20 травня 2009р. у розмірі, встановленому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,з врахуванням раніше проведених виплат. В решті позовних вимог – відмовити.
Оскільки функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивача здійснює Пенсійний фонд України в особі управління Пенсійного фонду України у Перемишлянському районі Львівської області, відповідний обов»язок слід покласти на відповідача у справі.
Згідно «Положення про Пенсійний фонд України» від 01.03.2002 року, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, на який покладено обов'язок щодо: призначення пенсії; підготовки документів для її виплати; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій. Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження через його територіальні управління у районах, містах і районах у містах, які є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в областях, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завданням забезпечення призначення та виплати пенсії.
Отже, обов'язок по нарахуванню та виплаті підвищення до пенсії «дітям війни», яке передбачено Законом України "Про соціальний захист дітей війни", покладено саме на органи Пенсійного фонду України, яким в даному випадку являється управління ПФУ у Перемишлянському районі, яким не було вчинено жодної дії для нарахування та виплати цих коштів.
Відповідачем всупереч ч.2 ст.71 КАС України, не доведено та не надано суду доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов'язку щодо нарахування та виплати позивачу доплати до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.
Керуючись ст.ст. 19, 22 Конституції України, Законами України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та «Про соціальний захист дітей війни», Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року, ст.ст.2,11,71, 99, 100, 122,158-163, 185-186,254 КАС України,
П О С Т А Н О В И В:
Позовні вимоги задовольнити частково.
Зобов’язати управління Пенсійного фонду України у Перемишлянському районі Львівської області нарахувати та виплатити підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком на користь ОСОБА_1 за період з 20.05.2009 року із врахуванням ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ст..28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Львівського адміністративного апеляційного суду через Перемишлянський районний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя М. О. Кіпчарський