Перемишлянський районний суд Львівської області

Справа  № 2а-890/2011

Категорія 99

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

  08.04.2011

Суддя Перемишлянського районного суду М. О. Кіпчарський

розглянувши в  порядку скороченого провадження  адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у  Перемишлянському районі про визнання  дій протиправними , зобов»язання  до вчинення  дій  та  поновлення пропущеного строку,-

В С Т А Н О В И В :

21 березня 2011 року позивач  звернувся до суду з  даним позовом, позовні вимоги обґрунтовує тим, що  має статус  „дитини  війни”, перебуває на обліку у  відповідача та відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, яка  встановлюється у розмірі  прожиткового  мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Розмір виплаченого йому підвищення до пенсії не відповідає розміру, встановленому цим законом, так як  у період з січня 2006р. по лютий 2011 р.  включно, такий сплачувався  йому  тільки в розмірі 10 %. Тому просить визнати протиправними дії відповідача щодо неповної виплати належного йому підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та зобов»язати відповідача  здійснити перерахунок  і виплату підвищення до пенсії  як дитині війни за  період з січня 2006р. по лютий 2011 року в сумі 9312,00 грн.,  а також  поновити  пропущений строк  звернення до суду за захистом порушених прав.

     Відповідач 04.04.2011р.  надав суду письмові  заперечення проти  позову та зазначив, що дії управління ПФУ  у Перемишлянському районі повністю відповідають чинному законодавству України, відповідач діяв у межах своїх повноважень і у спосіб, встановлений діючим законодавством.

Зазначає, що   законодавством не прийнято жодного нормативного акту на  виконання вказаних вимог  Закону України  "Про соціальний захист дітей війни"  від 18.11.2004р., не визначено на законодавчому рівні за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку, яким чином обчислювати вказаний  розмір.

    Вважає, що вимоги позивача не можуть бути задоволені, так як вони  є безпідставними і  не ґрунтуються  на чинному законодавстві. Вказує, що позивачем пропущений  визначений  ч.2 ст.99 КАС України  шестимісячний  строк звернення до суду,  а  тому такий,  відповідно до ч.1 ст.100 КАС України  повинен бути залишений без розгляду. З цих підстав просить відмовити  позивачу у задоволенні позову.     

      Розглянувши матеріали справи  в порядку ст.183-2 КАС України  без проведення судового засідання та виклику  осіб, які беруть участь у справі,  оцінивши  повідомлені  позивачем та відповідачем обставини  вважаю, що позов підлягає  до часткового задоволенню з таких підстав.

     Позивач  народилася  ІНФОРМАЦІЯ_1,  має статус «Дитини війни»,  перебуває на обліку в управлінні ПФУ в Перемишлянському районі,   якій  з 01.01.2006р.  щомісячно  нараховувалось та виплачувалось  підвищення до пенсії як дитині війни у розмірах,  визначених Законами України  Про державні бюджети на 2006-2008 роки,  а з 22.05.2008р. по 28.02.2011р. – у розмірах, визначених п.8 Постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008 року.

    Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від  18.11.2004р., дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Згідно ст. 7 цього Закону фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

      Відповідно до положень  ст.22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.   

     Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», текст ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” викладено в новій редакції, відповідно до якої розмір підвищення пенсії склав 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.     

      Проте, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. визнано   неконституційним положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік»  щодо викладення положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в новій редакції.

      Враховуючи преюдиціальне значення рішення Конституційного Суду України для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статті зазначеного Закону, що визнані неконституційними, суд приходить до висновку про обов'язок відповідача перерахувати та виплатити позивачу  підвищення до пенсії у розмірі, встановленому статтею 6 Закону № 2195-IV від 18.11 2004 р.

      У  2009-2010 роках дія ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” не призупинялася, а застосування відповідачем положень Постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28 травня 2008 року щодо визначення розміру підвищення до пенсії є безпідставним, оскільки розмір підвищення до пенсії визначений Законом України “Про соціальний захист дітей війни”,  який має вищу юридичну силу, ніж  Постанова КМ України.  

      З матеріалів справи та письмових заперечень відповідача вбачається, що відповідач будь-яких дій, пов’язаних з перерахунком пенсії позивачу в частині її підвищення відповідно до положень ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” , у період з січня 2006 р.  по лютий 2011 р. не здійснював, а також не проводив таку виплату. За таких обставин суд вважає, що відповідач припустився бездіяльності щодо своєчасного перерахунку та виплати пенсії в розмірі, передбаченому ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.  

      Суд не може взяти до уваги посилання відповідача на те, що положення ч.3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, виходячи з наступного.

     Частиною 3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" установлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, установлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.   

   Відповідно до ст.2 Закону України "Про прожитковий мінімум", прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.   

     Отже, вихідним критерієм обчислення розміру підвищення до пенсії, виплат допомоги дітям війни відповідно до ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" є розмір мінімальної пенсії за віком, визначений ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".   

     За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.   

      Відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на підвищення пенсії виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

      Відповідно до вище наведеного суд приходить до висновку, що при нарахуванні та виплаті позивачу підвищення до пенсії як дитині війни підлягає застосуванню мінімальна пенсія за віком встановлена ст. 28  Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".   

     Доводи відповідача, викладені у запереченнях проти позову, не можуть бути прийняті до уваги та  бути  підставою для відмови в задоволенні вимог позивача, оскільки особливий статус «дітей війни» та обумовлені цим Законом державні соціальні гарантії дітям війни, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.  

     Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

     Згідно  «Положення про Пенсійний фонд України» від 01.03.2002 року, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, на який  покладено обов'язок щодо: призначення пенсії; підготовки документів для її виплати; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.   Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження через його територіальні управління у  районах, містах і районах у містах, які  є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в   областях, що разом з цими управліннями  утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завданням  забезпечення призначення та виплати пенсії.  

      Отже, обов'язок по нарахуванню та виплаті  підвищення  до пенсії «дітям війни», яке передбачено Законом України "Про соціальний захист дітей війни", покладено саме на органи Пенсійного фонду України,  яким в даному випадку  являється  управління  ПФУ у Перемишлянському районі, яким  не було вчинено жодної дії для нарахування  та виплати цих коштів.

     Відповідачем  всупереч  ч.2 ст.71 КАС України, не доведено та не надано суду доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов'язку щодо нарахування та виплати позивачу доплати до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.

      Згідно ч.2 ст.99 КАС України  для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

     Згідно ч.1 ст.100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

            Оскільки стосовно не нарахованих пенсій ніякими нормативно-правовими актами, крім КАС України, не визначено строк звернення до суду, то під час вирішення спорів, які виникають із вказаних правовідносин слід застосувати  шестимісячний строк звернення до суду.

     Позивач пропустив строк звернення до суду, оскільки звернувся з позовом лише 21.03.2011р.       Посилання позивача на те, що йому стало відомо про факт порушення його прав лише після висвітлення зазначених подій у пресі є необґрунтованим, оскільки рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007р. було опубліковане у «Віснику Конституційного Суду України» на «Офіційному віснику України» 27.07.2007р.

    Позивачем не надано доказів того, що ним був пропущений строк для звернення до суду з поважних причин. Тому, з огляду на наведене, в задоволенні вимог в частині виплат з 01.01. 2006р. по 20.09.2010р. слід відмовити.

     За таких обставин суд приходить до переконання про підставність позовних вимог позивача щодо нарахування та виплати підвищення до пенсії як дитині війни , починаючи з 21 вересня 2010р.  у розмірі, встановленому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,з врахуванням раніше проведених виплат.  В решті позовних вимог  слід  відмовити.

     Оскільки функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивача здійснює Пенсійний фонд України  в особі управління Пенсійного фонду України у Перемишлянському районі Львівської області, відповідний обов»язок слід покласти на відповідача у справі.

     Керуючись ст.ст. 19, 22 Конституції України, Законами України «Про соціальний захист дітей війни» та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Рішеннями Конституційного Суду України № 6-рп від 09.07.2007 року та № 10-рп від 22.05.2008 року,  ст.ст. ст.ст.2,11,71, 99, 100, 158-163, 183-2,185-186,254  КАС  України,–

П О С Т А Н О В И В:

   Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

         Зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Перемишлянському районі  Львівської області нарахувати та виплатити підвищення до пенсії  у розмірі 30% мінімального розміру пенсії за віком на користь ОСОБА_1, починаючи  з  21 вересня 2010 року , з врахуванням  ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з мінімального розміру пенсії за віком, встановленого  ст.28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування»  з  урахуванням  виплачених  сум.

     В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

    Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом  десяти  днів  з  дня  її  проголошення  

до  Львівського апеляційного адміністративного суду   через   Перемишлянський районний суд.  

    Постанова , прийнята у скороченому провадженні,  крім випадків  її оскарження в апеляційному порядку,  є остаточна.

    У випадку  оскарження постанови в апеляційному порядку, постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Суддя           М. О. Кіпчарський