ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"11" жовтня 2011 р. Справа № 10/133-11
Господарський суд Київської області в складі:
головуючого судді Привалова А.І.
при секретарі Худолій А.С.
розглянувши справу № 10/133-11
за позовом публічного акціонерного товариства «АЕС Київобленерго»в особі
Ірпінського районного підрозділу, м. Вишневе;
до закритого акціонерного товариства «НТБ», м. Буча;
про стягнення 134 915,01 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1., довіреність від 11.05.2011р. № 78;
від відповідача: ОСОБА_2., довіреність від 04.08.2011р. № 138.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
До Господарського суду Київської області з позовом звернулось публічне акціонерне товариство «АЕС Київобленерго»в особі Ірпінського районного підрозділу (надалі –позивач) до закритого акціонерного товариства «НТБ»(надалі –відповідач) про стягнення 134 915,01 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок неналежного виконання відповідачем умов Договору № 122-3 на користування електричною енергією (для споживачів з приєднаною потужністю до 750 кВА) від 22.02.2000р., у останнього виникла заборгованість за використану реактивну електроенергію в сумі 134 915,01 грн.
Ухвалою господарського суду Київської області від 29.07.2011р. порушено провадження у справі № 10/133-11 та призначено розгляд справи на 13.09.2011р.
В судовому засіданні 13.09.2011р. за клопотанням представника відповідача судом, на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 20.09.2011р., про що належним чином повідомлено представників сторін.
Присутнім у судовому засіданні 20.09.2011р. представником позивача підтримано позовні вимоги, вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові.
Представник відповідача усно заперечував проти позову, проте письмового відзиву на позов та інших витребуваних судом документів не надав.
Ухвалою суду від 20.09.2011 р. розгляд справи, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено.
Присутнім у судовому засідання 27.09.2011р. представником відповідача був наданий суду відзив на позов б/н та дати, в якому відповідач заперечує проти позову та просить суд відмовити в його задоволенні, оскільки у позивача не виникло право вимоги до відповідача щодо розрахунку та оплати за перетоки реактивної енергії, а у останнього, в свою чергу, відсутнє зобов’язання щодо розрахунку та оплати такої енергії.
В судовому засіданні 27.09.2011 р. представником позивача надані додаткові письмові пояснення № 246-ю від 27.09.2011 р., в яких позивач фактично підтримує позовні вимоги, вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, представником позивача було заявлене усне клопотання про відкладення розгляду справи, з метою надання суду додаткових письмових пояснень по суті викладеного відповідачем у відзиві, а також надано письмове клопотання, в порядку ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, про продовження строку вирішення спору.
Ухвалою від 27.09.2011р. суд продовжив строк вирішення спору до 15.10.2011р. та відклав розгляд справи на 11.10.2011р., у зв’язку з ненаданням витребуваних доказів та необхідністю витребування нових доказів по справі.
Присутній у судовому засіданні 11.10.2011р. представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та частково надав витребувані судом докази.
Представник відповідача проти позову заперечив та надав додаткові пояснення до відзиву на позовну заяву та пояснень позивача.
Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників судового процесу, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області, -
ВСТАНОВИВ:
22 лютого 2000 року між державною акціонерною енергопостачальною компанією «Київобленерго»в особі Ірпінського РЕМ (за договором –електропостачальник) та закритим акціонерним товариством «НТБ»(за договором –споживач) було укладено Договір № 122-3 на користування електричною енергією (для споживачів з приєднаною потужністю до 750 кВА) з додатками, згідно з умовами якого електропостачальник зобов’язується постачати електричну енергію у відповідності з умовами договору, а споживач своєчасно проводити оплату за електричну енергію та виконувати інші умови, визначені даним договором.
Відповідно до п.п. 1.3., 1.4., 1.5.1., 1.5.2., 1.5.3. Статуту, державна акціонерна енергопостачальна компанія «Київобленерго», спочатку була перейменована у відкрите акціонерне товариство «Київобленерго», потім –у відкрите акціонерне товариство «А.Е.С. Київобленерго», надалі –реорганізовано у закрите акціонерне товариство «А.Е.С. Київобленерго». На даний час публічне акціонерне товариство «АЕС Київобленерго»є правонаступником всіх прав та обов’язків закритого акціонерного товариства «А.Е.С. Київобленерго».
Згідно п.п. 4.1., 4.2., 4.3. договору, споживач зобов’язується своєчасно сплачувати поточну плату за електроенергію банківськими коштами, а також вносити всі інші платежі за розрахунковий період згідно з діючими на той період тарифами та умовами договору. Для визначення величини використаної електроенергії знімати та надавати за установленою формою електропостачальнику показання розрахункових електролічильників та електролічильників субспоживачів (п.п. 3.1., 3.2., 3.3. Додатку № 3) за календарним графіком (Додаток № 4) за формою згідно Додатку № 9. Дотримуватися економічних значень споживання реактивної електроенергії та потужності (Додаток № 5), обумовлених цим договором.
Отже, як вбачається з умов Договору № 122-3 на користування електричною енергією (для споживачів з приєднаною потужністю до 750 кВА) від 22.02.2000р., порядок розрахунку за активну енергію та перетікання реактивної енергії, порядок обліку спожитої електричної енергії регламентується додатками до вищевказаного договору.
Пунктом 5.1. Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою НКРЕ від 31.07.1996р. № 28 та зареєстровано в Міністерстві юстиції 02.08.1996р. за № 417/1442 (далі по тексту –Правила) передбачено, що договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.
Згідно п. 6.1. Правил, розрахунки за спожиту електричну енергію здійснюються відповідно до умов договору.
Пунктом 6.4. Правил встановлено, що плата за перетікання реактивної електричної енергії, за передачу (транспортування) електричної енергії, яка постачається постачальниками електричної енергії за нерегульованим тарифом, плата за надання споживачу додаткових послуг, плата у рахунок відшкодування завданих збитків, суми штрафних санкцій зараховуються на поточний рахунок постачальника електричної енергії за регульованим тарифом або електропередавальної організації відповідно до умов укладеного договору.
У відповідності до п. 10.2. Правил, споживач електричної енергії зобов'язаний оплачувати обсяг спожитої електричної енергії, а також здійснювати інші платежі відповідно до умов договору
Таким чином, з аналізу вищевказаних норм вбачається, що правові відносини між позивачем та відповідачем, в тому числі оплата та розрахунок плати за перетоки реактивної енергії регулюється основним документом яким є договір.
Пунктом 9 договору передбачено, що розрахунок плати за перетоки реактивної електроенергії на межі розподілу балансової належності здійснюється згідно діючої методики розрахунків плати за перетоки реактивної електроенергії між електропостачальником та її споживачами відповідно до Додатку № 5.
Крім того, на даний час визначення плати за перетікання реактивної електроенергії здійснюється на підставі Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії між електропередавальною організацією та її споживачами, яка затверджена Наказом Міністерства палива та енергетики України № 19 від 17.01.2002р.
Згідно п. 3.1 Методики, розрахунки за перетікання реактивної електроенергії з мережі електропередавальної організації та за генерацію в її мережу згідно з Договором, здійснюються з усіма споживачами (крім населення), які мають сумарне середньомісячне споживання активної електроенергії за всіма точками обліку на одній площадці 5000 кВт.год. та більше.
Як стверджує позивач, середньомісячне споживання електроустановок відповідача (на підставі фактичного споживання) становить більше ніж 5000 кВт.год. Тому ЗАТ «НТБ»зобов'язано проводити оплату за перетікання реактивної електроенергії у відповідності до умов договору, Додатку № 5 до договору та вищевказаної Методики.
В супереч умовам договору та Правил користування електричною енергією, відповідач не здійснював оплату використаної реактивної електроенергії, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість в сумі 134 915 грн. 01 коп.
Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.
У відповідності з приписами ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Статтею 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
При дослідженні в судовому засіданні оригіналу Договору № 122-3 на користування електричною енергією (для споживачів з приєднаною потужністю до 750 кВА) від 22.02.2000р. та додатків до нього, судом було встановлено, що Додаток № 5, яким регулюються розрахунки за реактивну електроенергію, не підписаний та не скріплений печаткою зі сторони електропостачальника.
При цьому, п. 19 договору передбачено, що додатки до договору є невід’ємною частиною договору.
Відповідно до ч. 4 Перехідних положень Цивільного та Господарського кодексів України, що набрали чинності з 1 січня 2004 року, до відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним і Господарським кодексами України, положення цих Кодексів застосовуються до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ними чинності.
Пунктом 15 договору встановлено, що цей договір укладається на термін до 31.12.2000р., набирає чинності з дня його підписання та вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення терміну не буде заявлено однією із сторін про відмову від цього договору, або його перегляд. Під час розгляду справи сторони не надали доказів розірвання або припинення дії договору, тому правовідносини сторін на даний час тривають, а отже до них застосовуються положення Цивільного та Господарського кодексів України, які є чинними на день вирішення спору.
Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України).
Згідно з приписами статей 6, 627, 628 та 638 Цивільного кодексу України, сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів такого виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Приписами статті 205 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Правочин, для якого не встановлена обов’язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.
Згідно ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Оскільки представник електропостачальника не підписав та не скріпив печаткою Додаток № 5 до Договору № 122-3 на користування електричною енергією (для споживачів з приєднаною потужністю до 750 кВА) від 22.02.2000р., а відповідач не здійснив фактичних дій щодо його виконання, тому суд дійшов висновку, що даний додаток до договору сторонами неукладений.
Крім того, як вбачається з наданих суду доказів, відповідач неодноразово звертався до позивача з листами, в яких зазначав, що не користується реактивною енергією та умовами договору розрахунки за реактивну електроенергію узгоджені не були.
Також, в якості доказів споживання електроустановками відповідача більше ніж 5000 кВт.год. надано розрахунки використання активної, реактивної і генеруючої електроенергії за липень – листопад 2008 року, за березень –серпень, грудень 2009 року, травень, червень, жовтень, листопад 2010 року, які затверджені іншою юридичною особою –ВАТ НДІСВ. Інших доказів, які б підтверджували споживання електроустановками відповідача більше ніж 5000 кВт.год. суду надано не було. При цьому, позивачем до справи надано розрахунок заборгованості за використану реактивну енергію, починаючи з січня 2007 року по жовтень 2010 року, за відсутності належних доказів, які підтверджують споживання відповідачем реактивної енергії за весь вказаний у розрахунку період.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Згідно з вимогами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Враховуючи вищенаведені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –
В И Р І Ш И В:
В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя А.І. Привалов
Дата складення та підписання рішення в повному обсязі –01.11.2011 р.