УКРАЇНА
Господарський суд
Житомирської області
————————————————————————————————————————* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
від "07" листопада 2011 р. справа № 18/5007/111/11
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Соловей Л.А.,
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 04.01.2011р.;
від відповідача: ОСОБА_2, довіреність від 03.11.2011р.;
розглянув справу за позовом Приватного підприємства "Елмакс" (м.Бердичів)
до Державного підприємства "Підприємство Бердичівського виправного центру управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Житомирській області (№108)" (м.Бердичів)
про стягнення 6270,52грн.
Позивачем пред'явлено позов про стягнення з відповідача 6270,52грн. заборгованості, з яких: 4030,19грн. основного боргу, 63,43грн. пені, 2164,61грн. договірних збитків, нарахованих на підставі п.6.2 договору, та 12,29грн. 3% річних.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві та надав заяву, в якій вказав, що заявлена до стягнення сума 2164,61грн. є саме договірними збитками, а не інфляційними нарахуваннями, як помилково зазначено у позовній заяві (а.с.39). Крім того, представник позивача в судовому засіданні повідомив, що після порушення провадження у справі відповідач частково сплатив суму основного боргу, у зв'язку з чим станом на час розгляду справи основна заборгованість відповідача перед позивачем зменшилась та складає 1783,99грн. (а.с.40).
Відповідач письмового відзиву на позовну заяву не надав, його представник в судовому засіданні визнав суму основного боргу.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд
ВСТАНОВИВ:
Як вбачається з матеріалів справи, 20 червня 2011 року між ПП "Елмакс" (Продавець, позивач) та ДП "Підприємство Бердичівського виправного центру управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Житомирській області (№108)" (Покупець, відповідач) укладено Договір купівлі-продажу №56 (а.с.7-8), за умовами якого продавець зобов'язався протягом дії даного договору передавати у власність покупця продукти харчування (надалі-Товар), а покупець зобов'язався приймати товар та оплатити його вартість на умовах даного договору (п.1.1. Договору).
Пунктом 4.4 договору сторони передбачили, що оплата вартості товару проводиться у формі попередньої оплати (оплата за фактом поставки) або на умовах поставки товару із відтермінуванням платежу на 14 календарних днів.
На виконання умов договору №56 від 20.06.2011р. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 4633,35рн., що підтверджується товарно-транспортними накладними №ОН-002274, №ОН-5627, №ОН-6354, №ОН-6771, №ОН-7243, ОН-5403, №ОН-5483 (а.с.9-10).
Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, за останнім утворилась заборгованість за отриманий товар в сумі 4030,19грн.
Під час розгляду справи в суді відповідач оплатив позивачу суму основного боргу у розмірі 1946,20грн., що підтверджується банківськими виписками (а.с.42-43;45-46), тому провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу необхідно припинити за відсутністю предмету спору відповідно до ч.1 п.1-1 ст.80 ГПК України.
Разом з тим, при поданні позову до суду позивачем не прийнято до уваги проплату, здійснену відповідачем 16.09.2011р. згідно банківських виписок на загальну суму 300,00грн. (а.с.44).
З матеріалів справи вбачається, що позовна заява ПП "Елмакс" датована 16.09.2011р., а направлена на адресу господарського суду Житомирської області 19.09.2011р., що підтверджується штемпелем на поштовому конверті (а.с.26).
Отже, відповідач здійснив погашення заборгованості на загальну суму 300,00грн. до моменту пред'явлення позову, що позивачем не було враховано, тому суд відмовляє в позові в частині стягнення 300,00грн.
Матеріалами справи підтверджується, та не заперечується відповідачем, що станом на час розгляду справи несплаченою залишилась сума в розмірі 1783,99грн.
Згідно ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Приписами ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Враховуючи, що відповідач не провів розрахунки з позивачем в установлені договором терміни, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 1783,99грн. заборгованості за поставлений товар обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Крім того, позивач відповідно до п.6.2 договору за порушення строків оплати нарахував відповідачу пеню в сумі 63,43грн. та 2164,61грн. договірних збитків , які за своєю правовою природою є штрафом.
Згідно п.3 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Частиною 3 ст.549 ЦК України передбачено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Наведені норми свідчать, що за порушення грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити неустойку (штраф, пеню).
Згідно п.6.2 договору № 56 від 20.06.2011р. у випадку порушення термінів оплати за отриманий товар покупець несе відповідальність перед продавцем згідно законодавства України про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у вигляді сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день затримки платежів т а сплачує тверді збитки у розмірі 50% за кожну видаткову накладну, кошти з яку не були оплачені вчасно.
Перевіривши уточнений розрахунок пені та штрафу (а.с.13), суд вважає його обґрунтованим, оскільки пеня в сумі 63,43грн. та штраф у розмірі 2164,61грн. нараховані відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства України.
Позивач також просить суд стягнути з відповідача 12,29грн. 3% річних.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Наведені норми свідчать, що за порушення грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням індексу інфляції та нараховані 3% проценти річних.
Суд, перевіривши розрахунок 3% річних (а.с.13) прийшов до висновку, що річні в розмірі 12,29грн. нараховані позивачем обґрунтовано, тому задовольняє позовні вимоги в цій частині.
Разом з тим, здійснивши правову оцінку застосованих позивачем заходів відповідальності за порушення грошового зобов'язання, господарський суд вважає за необхідне застосувати приписи статті 233 Господарського кодексу України про випадки зменшення розміру штрафних санкцій.
Так, згідно частини першої цієї статті, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня згідно ст.230 ГК України) надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Оскільки позивачем не доведено факту завдання йому чи іншим учасникам господарських відносин збитків внаслідок несвоєчасної сплати відповідачем коштів, враховуючи, що відповідач вживає заходи до погашення заборгованості, а також, за прострочку у виконанні зобов'язання відповідачу крім штрафу нараховані пеня та річні, господарський суд, керуючись п.3 ч.1 ст.83 ГПК України, вважає за необхідне зменшити розмір застосованого позивачем штрафу до 500,00грн.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідач доказів сплати заборгованості не надав, в судовому засіданні суму основного боргу визнав. В матеріалах справи міститься акт звірки розрахунків станом на 30.09.2011р., підписаний повноважними представниками та скріплений печатками обох сторін, з якого вбачається, що відповідач визнав наявність боргу перед позивачем у розмірі 2930,19грн. (а.с.41).
Згідно з вимогами ст.ст.525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи, на суму суму 5970,52рн., з яких: 3730,19грн. основного боргу, 63,43грн. пені, 2164,61грн. штрафу та 12,29грн. 3% річних.
В частині стягнення 1946,20грн. основного боргу провадження у справі слід припинити за відсутністю предмету спору згідно п. 1-1 ст. 80 ГПК України, в частині стягнення 300,00грн. основного боргу - відмовити за необґрунтованістю.
Разом з тим, як зазначалось вище, суд зменшує розмір штрафу до 500,00грн.
Таким чином, до стягнення підлягає сума 2359,71грн., з яких: 1783,99грн. основного боргу, 63,43грн. пені, 500,00грн. штрафу та 12,29грн. 3% річних.
Витрати, пов'язані з оплатою державного мита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 80, 82-85 ГПК України, господарський суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Зменшити розмір штрафу до 500,00грн.
3. Стягнути з Державного підприємства "Підприємство Бердичівського виправного центру управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Житомирській області (№108)" (13306, м.Бердичів, вул.Низгірецька, 2, код 08680023)
на користь Приватного підприємства "Елмакс" (13300, м.Бердичів, вул.Карла Лібкнехта, 107, код 25309773)
- 1783,99грн. основного боргу;
- 63,43грн. пені;
- 500,00грн. штрафу;
- 12,29грн. 3% річних;
- 97,12грн. витрат по сплаті державного мита;
- 224,71грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4. Припинити провадження у справі в частині стягнення 1946,20грн. основного боргу за відсутністю предмету спору згідно п. 1-1 ст. 80 ГПК України.
5. В позові відмовити в частині стягнення 300,00грн. основного боргу.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Суддя Соловей Л.А.
1 - в справу 2,3- сторонам 07.11.2011