Справа № 22ц-2737/11
Копія
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
_________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 вересня 2011 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Апеляційного суду Хмельницької області
в складі: головуючого –судді Корніюк А.П.,
суддів: П»єнти І.В., Талалай О.І.,
з участю секретаря: Лапко Ю.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 22ц-2737 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дунаєвецького районного суду від 31 травня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення невиплаченої заробітної плати та інших виплат і відшкодування моральної шкоди.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, колегія суддів
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_2, звертаючись в суд з зазначеним позовом вказував, що працював у відповідача на підставі безстрокового трудового договору з 10.11.2008р. і останнім не виплачувалася заробітна плата з жовтня 2009 р. по день звільнення, хоча він виконував роботу понаднормово. Позивач зазначає, що він не отримав компенсації за невикористанні відпустки за період з 10.11.2008р. по 27.07.2010р. і під час звільнення з ним не було проведено розрахунок. Позивач також вказував, що згідно інформації територіальної державної інспекції праці в Хмельницькій області від 06.10.2010р. зазначено, що ПП ОСОБА_3 повністю розрахувався з позивачем, однак підписи на накладних не позивача та відповідачем надано неправдиву інформацію щодо обліку робочого часу ОСОБА_2 Позивач також вказує, що 27.07.2010р.він звільнився, а тому і просив суд стягнути з відповідача невиплачену заробітну плату за період з 01.10.2009р. по 27.07.2010р. у розмірі 6823,95грн., компенсацію за невикористану відпустку за період роботи із 10.11.2008р. по 27.07.2010р. в розмірі 1062,30грн., середній заробіток згідно ст. 117 КЗпП України в розмірі 2227грн., вихідну допомогу згідно ст. 44 КЗпП України в розмірі 2664грн., компенсацію втрати частини доходів з порушенням строків виплати у розмірі 499,59грн. та 5000грн. моральної шкоди. Позивач 18.04.2011р. уточнив свої позовні вимоги і просив суд визнати відповідача винним за порушення трудового договору та трудового законодавства по відношенню до позивача, задоволити його вимоги і провести почеркознавчу експертизу .
__________________________________________________________________
Головуючий у першій інстанції: Кучерява А.В. Справа № 22ц-2737
Доповідач: Корніюк А.П. Категорія № 51,53
Рішенням Дунаєвецького районного суду від 31 травня 2011 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено. Арешт накладений на майно відповідача знято.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 не погоджується з рішенням суду, просить його скасувати та прийняти нове рішення, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права зазначаючи, що судом не розглянуто та не прийнято рішення по усіх його позовних вимогах; не було витребувано інформацію яка б могла бути доказом у даній справі; також в рішенні не зазначено, які вимоги ст. 143 ЦПК України не виконав позивач, що стало перешкодою у призначенні експертизи. Також апелянт вказує, що судом не було дано оцінку листу головного управління праці та соціального захисту населення від 28.09.2010р. №04/02-8730 як доказу щодо невиплати відповідачем компенсації за невикористану відпустку за 2008р. та 2009р.
Апелянт до суду не з’явився, направивши заяву щодо розгляду справи у його відсутності і просить апеляційну скаргу задовольнити, скасувавши рішення суду першої інстанції .
Відповідач також до суду не з’явився, направивши заяву щодо розгляду справи у його відсутності і просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення Дунаєвецького районного суду від 31.05.2011р. залишити без змін.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового рішення в частині відмови в позовній вимозі ОСОБА_2 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а в решті рішення підлягає залишенню без змін.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1 п.п.1,3 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування або зміни рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є неповне з’ясування судом обставин справи, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів щодо підтвердження своїх позовних вимог та не здобуто їх у судовому засіданні.
Так, судом першої інстанції вірно встановлено, що 10.11.2008р. між фізичною особою ОСОБА_3 та працівником ОСОБА_2 укладено трудовий договір, що зареєстрований у Хмельницькому міському центрі зайнятості 17.11.2008р. Згідно якого останній зобов’язаний виконувати роботу водія, а фізична особа ОСОБА_3 – оплачувати працю ОСОБА_2 в розмірі мінімальної заробітної плати на місяць, також визначено час виконання робіт –згідно графіку 40год. на тиждень із вихідними днями: субота та неділя і визначено тривалість щорічної оплачуваної відпустки –24 календарні дні. Дані трудові відносини між сторонами розірвано 27.07.2010р. згідно ст. 38 КЗпП України і договір знято з реєстрації 30.07.2010р. Викладені обставини підтверджуються матеріалами справи ( а.с. 10-12).
Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги в частині невирішення судом першої інстанції усіх позовних вимог позивача ОСОБА_2 та не оцінки усіх доказів по справі є безпідставними, адже, як вбачається із рішення Дунаєвецького районного суду від 31.05.2011р. судом оцінено докази відповідно до ст. 212 ЦПК України та в задоволенні позову ОСОБА_2 про стягнення невиплаченої заробітної плати, інших виплат і відшкодування моральної шкоди відмовлено.
Разом з тим, в мотивувальній частині вказаного рішення суд не надав оцінку дослідженим доказам та не мотивував підстави відмови у позовних вимогах ОСОБА_2 щодо стягнення з відповідача невиплаченої компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку, вихідної допомоги, компенсації втрати частини доходу у зв’язку із порушенням строків виплати заробітної плати та моральної шкоди.
Відповідно до ч.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в мотивувальній частині рішення має міститися обґрунтування щодо кожного доводу сторін по суті позову.
Згідно роз’яснень п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18.12.2009р. «Про судове рішення у цивільній справі»у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку усіх доказів. Також, відповідно до роз’яснень п.12 вищевказаної Постанови у мотивувальній частині кожного рішення має бути наведено посилання на закон та інші нормативно – правові акти матеріального права, у відповідних випадках –на норми Конституції України, на підставі яких визначено права та обов’язки сторін у спірних правовідносинах.
Частиною 2 ст. 303 ЦПК України визначено, що апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.
Встановлено, що судом першої інстанції було проведено заочний розгляд даної справи .
Судом першої інстанції вірно відмовлено позивачу у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача невиплаченої заробітної плати за період з 01.10.2009р. по 27.07.2010р. та компенсації за невикористану відпустку, адже згідно листа ТДІ праці №4403-10/10 від 06.10.2010р., що був досліджений в суді першої інстанції вбачається, що ОСОБА_2 за період з жовтня по грудень 2009р., та з січня по липень 2010р. заробітну плату та компенсацію за невикористану відпустку виплачено.(а.с 16). Дані обставини також підтверджуються актом перевірки Територіальної Державної інстанції праці у Хмельницькій області ПП ОСОБА_3 №22-02-84/1227 від 08.10.2010р. ( а.с.181-183)
На думку колегії суддів, доводи апеляційної скарги щодо порушення судом норм матеріального права в частині відмови у позовній вимозі ОСОБА_2 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку заслуговують на увагу.
Відповідно до ч.1ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розміри підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Колегія суддів вважає, що підлягає частковому задоволенню позовна вимога позивача щодо стягнення із відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Адже, як встановлено, ОСОБА_2 було звільнено 27.07.2010р., а повний розрахунок з ним відповідачем було проведено 31.07.2010р. Дані обставини підтверджуються матеріалами справи ( а.с. 16, 181-183). А тому, підлягає стягненню із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 168,40грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку ( (884грн. +884грн. ( середній заробіток позивача за червень та травень 2010р.) / 42 робочих дні ( робочі дні позивача за червень та травень 2010р.) х 4 дні (затримки виплати розрахунку при звільненні) = 168,40грн.).
Разом з тим, судом першої інстанції вірно відмовлено позивачу у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача компенсації втрати частини доходів у зв’язку із порушенням строків їх виплати. Відповідно до ст.2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку із порушенням строків їх виплати»компенсація проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Встановлено, що затримка розрахунку ОСОБА_2 при звільненні становить 4 дні.
На думку колегії суддів, судом першої інстанції вірно відмовлено позивачу у задоволенні позовної вимоги про стягнення із відповідача вихідної допомоги, адже позивача звільнено на підставі ст.38 КЗпП України, що зазначається ОСОБА_2 у позовній заяві та підтверджується матеріалами справи ( а.с. 10-12) і відповідне звільнення не надає позивачеві право на отримання вихідної допомоги.
Також, відповідно до законодавства не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача щодо стягнення із відповідача моральної шкоди, адже згідно ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв»язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. На думку колегії суддів, затримка відповідачем розрахунку при звільненні терміном чотири дні не спричинила моральних страждань ОСОБА_2
Згідно вимог ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню судові витрати в розмірі 51грн. судового збору та 120 грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Інші підстави в межах доводів апеляційної скарги для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 313- 314, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Дунаєвецького районного суду від 31 травня 2011 року в частині відмови щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку скасувати та ухвалити нове рішення.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 168 ( сто шістдесят вісім ) грн. 40 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку.
В решті рішення Дунаєвецького районного суду від 31 травня 2011 року залишити без змін.
Стягнути із ОСОБА_3 на користь держави 51 ( п’ятдесят одну) грн. судового збору та 120 ( сто двадцять ) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий /підпис/ Судді /підписи/
З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду А.П.Корніюк