справа № 569/5960/24

провадження № 2/570/132/2025

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2025 року

Рівненський районний суд Рівненської області

в особі судді                                Кушнір Н.В.,

при секретарі судового засідання        Полюхович М.В.,

розглянувши заяву сторін про відвід судді Кушнір Н.В. по цивільній справі за позовомОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,

в с т а н о в и в:

покликаючись на неможливість дійти домовленості з приводу поділу спільного майна подружжя, представник позивача адвокат Микола Твердий у поданій до Рівненського міського суду Рівненської області 27 березня 2024 року позовній заяві просить визнати право позивача на 1/2 у праві спільної сумісної власності на набуте ним у шлюбі із відповідачем в інтересах сім?ї, але зареєстроване на ім?я останньої майно, яким є:

?житловий будинок з надвірними будівлями, загальню площею 217,9 кв.м. по АДРЕСА_1 ?єкта нерухомого майна 2731942956060;

?земельну ділянку площею 0,122 га, к.н.5624687400:02:008:1825 по АДРЕСА_1 ?єкта нерухомого майна 99151656246,

?нежитлове приміщення загальною площею 46,2 кв.м. по АДРЕСА_2 , р/н об?єкта нерухомого майна 789450656101;

- визнати припиним право ОСОБА_2 на 1/2 у праві спільної сумісної власності на кожен із цих об?єктів нерухомого майна та визнати їх об?єктами права спільної часткової власності її та ОСОБА_1 у рівних частках ( по 1/2);

- вирішити питання про відшкодування судових витрат.

Сторони у поданій 25 лютого 2025 року до суду спільній заяві просять задоволити заяву про відвід судді, оскільки є обставини, що викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді. Зокрема, зазначають, що неможливість та недоцільність оскарження ухвали про відмову у затвердження мирової угоди, має наслідком порушення пріоритетного права сторін спору вирішити його мировою угодою, необґрунтованість висновку, що умови мирової угоди порушують вимоги закону; призначення справи до продовження судового розгляду через тривалий час, безперспективність його розгляду судом у складі судді Кушнір Н.В. із врахуванням її позиції, сформованої ще до укладення мирової угоди.

Відповідно до ч.7 ст.40 ЦПК України питання про відвід вирішується невідкладно. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.

Враховуючи приписи ч.7, 8 ст.40 ЦПК України, суд постановляє проводити розгляд питання про відвід судді без повідомлення учасників справи.

На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України судове засідання проводилось без технічної фіксації.

Ознайомившись із матеріалами справи, суд прийшов до таких висновків.

Однією з гарантій законності здійснення правосуддя, об`єктивності та неупередженості розгляду справи є право на подання заяви про відвід судді. Зокрема, право учасника справи за наявності сумнівів у безсторонності суду заявити відвід одному із суддів або всьому складу суду, що розглядають справу, закріплене законом і спрямоване на усунення будь-яких сумнівів в об`єктивності та неупередженості суду і, як наслідок, забезпечення довіри до судових рішень.

Ст.36 ЦПК України встановлює перелік підстав, коли суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу. Відповідно до ч.3 ст.39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів із дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

П.5 постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 13 червня 2007 року "Про незалежність судової влади" визначає, що відповідно до закону суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які викликають сумнів в об`єктивності та неупередженості судді.

Згідно зі ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав і основоположних свобод від 04.11.1950 та практику суду як джерело права. П.1 ст.6 Конвенції передбачає, що кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. У рішенні у справі «Білуха проти України» ЄСПЛ зазначив, що відповідно до усталеної практики Суду наявність безсторонності (неупередженість) суду в сенсі п.1 ст.6 Конвенції має визначатися згідно із суб`єктивним критерієм, з урахуванням особистих переконань та поведінки конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності. Вирішальним при визнанні судді безстороннім є те, чи можуть бути об`єктивно виправдані побоювання учасників справи щодо заангажованості певного судді.

Для задоволення відводу за об`єктивним критерієм мають бути не щонайменші сумніви одного з учасників справи, а достатні підстави вважати, що суддя не є безстороннім або що йому бракує неупередженості під час розгляду справи. Цю думку Велика Палата Верховного суду розкрила в ухвалі у справі № 908/137/18.

Щодо суб`єктивної складової даного поняття, то у справі "Гаусшильдт проти Данії" вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи.

Зважаючи на складність і різноманітність цивільних справ, життєвих явищ, із ними пов`язаних, законодавець не став встановлювати вичерпний перелік для відводу судді. Це пояснюється тим, що існують різноманітні життєві ситуації, які неможливо передбачити та спрогнозувати, саме тому закон не може містити вичерпного переліку. Необхідно зазначити, що «інші обставини», про які йде мова щодо суб`єктивних підстав відводу, можуть бути різні, вони можуть і не бути об`єктивними, які б реально свідчили про упередженість судді. Але закон не вимагає їх перевірки на відповідність даним критеріям ні суддею, ні іншими учасниками процесу. Достатньо лише, аби вони існували. Таким чином, процесуальний закон не наділяє повноваженнями сам суд встановлювати обставини, які б свідчили про його упередженість, та оцінювати ці обставини за своїм внутрішнім переконанням. Не уповноважений суд і надавати оцінку сумніву заявника. Сам факт наявності цих «інших» обставин, поєднаний із сумнівом, і заява про це у судовому засіданні є підставою для відведення судді від розгляду конкретної справи.

Виходячи з цих засад, суд ввважає, що заявник не навів об`єктивних підстав для відводу судді, в зв`язку з чим приходить до висновку про необґрунтованість заявленого відводу.

Разом з тим, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання про відвід судді за суб`єктивним критерієм. Це зроблено для того, щоб з боку стороннього спостерігача не виникали сумніви в неупередженості судді під час вирішення даної справи, сумнівів в об`єктивності та неупередженості судової гілки влади, запобігання конфліктних ситуацій та для прискорення подальшого розгляду справи,оскільки розгляд даної справи вказаним суддею може сприйматися стороною як порушення її права на справедливий суд, що закріплений в нормах міжнародного права, зокрема вищевказаної Конвенції. Наявність у заявника сумніву в об`єктивності та неупередженості судді, збереження та підвищення авторитету судової системи України, розгляду справи саме на засадах довіри до суду, є підставою для задоволення відводу.

Ч.1 ст.353 ЦПК України не передбачає оскарження в апеляційному порядку окремо від рішення суду такої ухвали. Відповідно до п.4 ч.5 ст.357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду та повертається судом апеляційної інстанції, якщо скарга подана на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду. Згідно з ч.2 ст.353 ЦПК України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду. Разом з тим, враховуючи вимоги ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка передбачає право на справедливий суд, позбавлення за даних обставин права на апеляційне оскарження є фактично порушенням принципів рівності всіх перед законом і судом та доступу до правосуддя.

На підставі викладеного, керуючись ст.36-40 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

задоволити відвід судді Кушнір Н.В. від розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.

Передати справу до канцелярії Рівненського районного суду Рівненської області для передачі її до провадження іншого судді в порядку ст.33 ЦПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Суддя                                                                                Кушнір Н.В.