Справа № 522/13476/24

Провадження № 2/522/1643/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2025 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Чорнухи Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання — Гудзюк Ю.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років, -

ВСТАНОВИВ:

На адресу Приморського районного суду м. Одеси надійшли матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років, у якій просить стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на її утримання у розмірі 1/6 частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно до досягнення сином, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позовні вимоги про стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років обґрунтовані тим, що між позивачем та відповідачем зареєстровано шлюб 09.03.2002. Від шлюбу у подружжя народились діти: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Через рік після народження сина відповідач припинив добровільно надавати кошти на утримання дітей, а саме придбання одягу, продуктів харчування, медикаментів. Діти повністю знаходяться на утриманні позивача. Добровільно виділяти кошти на утримання своїх дітей відповідач відмовився, інтересами сім`ї перестав цікавитись. Діти проживають разом із позивачем. Угоди про добровільну сплату аліментів між сторонами не досягнуто. Відповідач добровільно надавати допомогу не бажає, у зв`язку з чим позивач звернулась до суду.

Згідно автоматизованого розподілу судової справи між суддями, головуючим суддею у справі визначено суддю Чорнуху Ю.В.

Ухвалою суду від 09.09.2024 відкрито провадження у цивільній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 15.10.2024.

У судове засідання 15.10.2024 з`явилась позивач - ОСОБА_1 . Відповідач у судове засідання не з`явився, належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи, згідно вимог ч. 11 ст. 128 ЦПК України. Про причини неявки до суду не повідомив, клопотання та заяви не подавав. Розгляд справи відкладено на 27.11.2024 у зв`язку з неявкою відповідача.

Також на адресу суду 15.10.2024 від позивача - ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивача та підтримання позовних вимог в повному обсязі.

У судові засідання 27.11.2024, 25.01.2025 та 20.02.2025 сторони не з`являлись, належним чином повідомлялись про дату, час та місце розгляду справи. Відповідач про причини неявки до суду не повідомляв, клопотання та заяви не подавав.

На підставі ч. 1 ст. 244 ЦПК України суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та відклав проголошення судового рішення до 25.02.2025.

Верховний Суд у постанові від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18 (провадження № 61-22682св19) зазначив про те, що у разі, коли наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у

судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування

судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

Оскільки судом вжито всіх заходів для забезпечення належного сповіщення відповідача про судове засідання, однак відповідач до суду не з`являвся, про причини неявки до суду не повідомляв та не подав відзив, розгляд справи відкладався неодноразово, з метою недопущення затягування розгляду справи, суд дійшов висновку про необхідність розглядати справу по суті за відсутності відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, надавши оцінку доказам, наявним у справі, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч.1 ст. 5 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1 ст. 81 ЦПК України).

Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (ч.1 ст. 263 ЦПК України).

Судом встановлено, що між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 зареєстровано 09.03.2002 шлюбу, про що 09.03.2002 складено відповідний актовий запис № 04. Шлюб зареєстровано Виконавчим комітетом Тарасівської сільської ради Цюрупинського району Херсонської області. Згідно копії свідоцтва про шлюб (повторно) серії НОМЕР_1 від 19.08.2014 (орган державної реєстрації актів цивільного стану, що видав свідоцтво: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Цюрупинського районного управління юстиції у Херсонській області) вбачається, що прізвище після державної реєстрації: чоловіка - ОСОБА_6 ; дружини - ОСОБА_6 (а.с. 10).

У подружжя від шлюбу народились діти: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що в Книзі реєстрації народжень 01.11.2011 зроблено відповідний актовий запис № 805, місце державної реєстрації: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції у місті Херсоні, що вбачається з копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 01.11.2011 (а.с. 11); ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що 28.09.2022 складено відповідний актовий запис № 2200, місце державної реєстрації: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), що вбачається з копії свідоцтва про народження (повторно) серії НОМЕР_3 від 30.09.2022 (а.с. 12).

Доказів розірвання шлюбу на момент розгляду справи сторони не надали.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 75 Сімейного кодексу України (далі - СК України) дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.

Аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів одному з подружжя суд визначає з урахуванням можливості одержання утримання від повнолітніх дочки, сина, батьків та з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення (ч. ч. 1, 2 ст. 80 СК України).

Згідно ч. 2 ст. 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.

Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу (ч. 4 ст. 84 СК України).

Відповідно до ч. 6 ст. 84 СК України право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу.

Згідно постанови Верховного Суду від 13.06.2019 (справа № 201/2097/17 провадження № 61-26230 ск 18) визначено, що у частинах другій та четвертій статті 84 СК України передбачено, що дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Визначальним на підставі цієї норми закону є наявність у дружини права на утримання, незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища.

Факт спільного спільного проживання позивача разом із дітьми - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підтверджується наданими суду копіями довідок про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, зокрема довідкою від 12.10.2022 № 5105-5002227878 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (а.с. 8), довідкою від 12.10.2022 № 5105-5002227971 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (а.с. 13), довідкою від 12.10.2022 № 5105-5002227996 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (а.с. 14).

Згідно наданої суду відповіді на запит щодо отримання відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору за період з 1 кварталу 2023 року по 2 квартал 2024 року вбачається, що відповідач отримує постійний дохід та має можливість надавати матеріальну допомогу на утримання дружини (а.с. 40).

Відповідач правом на подання відзиву не скористався, доказів неможливості надання матеріальної допомоги дружині не надав.

Виходячи із загальних засад справедливості цивільного судочинства та необхідності захисту інтересів позивача, з огляду на наявні у справі докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення аліментів на утримання дружини, а саме: стягнення 1/6 частини від всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, до досягнення дитиною трирічного віку.

Позивач звернулась до суду з позовом 13.08.2024, що підтверджується штемпелем суду на зазначеній позовній заяві, тому з цього дня підлягають відрахуванню аліменти з відповідача на користь позивача на її утримання.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд дійшов наступного висновку.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1 ст. 141 ЦПК України).

Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17.10.2014 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, якщо його також не звільнено від сплати цих витрат.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнена від сплати судового збору за подання позовної заяви до суду про стягнення аліментів.

Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років підлягають задоволенню, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 1211,20 гривень.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 76-81, 89, 141, 223, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354-355, 430 ЦПК України, ст. ст. 75, 80, 84 СК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса фактичного місця проживання внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_2 ) аліменти на її утримання в розмірі 1/6 (однієї шостої) частини від всіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 ) щомісячно, починаючи з моменту звернення з позовом до суду, тобто з 13.08.2024, та до досягнення дитиною - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 ) в дохід держави суму судового збору у розмірі 1211,20 гривень (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп.).

Допустити негайне виконання рішення суду про стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років у межах суми платежу за один місяць.

Рішення суду може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Юлія ЧОРНУХА