Справа № 347/221/25

Провадження № 2/347/313/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2025 року м. Косів

Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Книщука Р.М.,

секретаря Додяк А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Косів цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, мотивуючи свої вимоги тим, що 04.09.1997 року вони зареєстрували шлюб у відділі державної реєстрації актів громадянського стану Косівського районного управління юстиції, за актовим записом №17. Причиною розірвання шлюбу стало те, що вони не зійшлися характерами, між ними виникають сварки та різного роду непорозуміння. На даний час разом не проживають, подружніх відносин не підтримують та не ведуть спільного господарства. А тому, вважає, що сім"я розпалась, шлюб носить формальний характер, надії на примирення немає. Просить шлюб розірвати.

Позивачка подала до суду заяву в якій просить справу розглянути у її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задоволити.

Відповідач у поданій до суду заяві просить справу розглядати у його відсутності, позовні вимоги визнає та просить позов задоволити.

Суд, вивчивши матеріали справи вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.3 ст. 105 Сімейного Кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, беручи до уваги вимоги ст. 110 Сімейного Кодексу.

Згідно зі ст.24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Відповідно до ст.16 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року чоловіки і жінки користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

Відповідно до ст.109 СК України, шлюб розривається судом, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їх права, а також права їх дітей.

Із оглянутих матеріалів справи вбачається, що 04.09.1997 року року сторони зареєстрували шлюб у відділі державної реєстрації актів громадянського стану Косівського районного управління юстиції, за актовим записом №17.

Як встановлено в судовому засіданні, що шлюбні відносини між сторонами фактично припинилися, через різні погляди на сімейне життя. Сторони на даний час разом не проживають та спільного господарства не ведуть.

Позивачка ОСОБА_1 скористалася даним правом та звернулася до суду з цим позовом, наполягає на розірванні шлюбу. Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивач не має наміру зберігати шлюб з відповідачем.

Приймаючи до уваги заяву позивачки, суд вважає, що причини, що спонукають її наполягати на розірванні шлюбу є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б їх інтересам, що має істотне значення.

Частиною 3,4 ст.56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Згідно ст. 112 ч.2 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.

Таким чином, враховуючи наведені обставини, суд вважає, що сім`я сторін розпалась остаточно, підстав для досягнення примирення між сторонами немає, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам подружжя, клопотання про надання сторонам терміну для примирення до суду не надходило, а тому суд приходить до висновку про розірвання шлюбу між сторонами.

Неповнолітню дитину: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 залишити на проживання з матір`ю ОСОБА_1 .

Згідно ст.113 Сімейного кодексу України особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

При реєстрації розірвання шлюбу залишити позивачці прізвище " ОСОБА_1 ".

На підставі наведеного, ст. ст. 51, 56, 109 - 112 Сімейного Кодексу України, керуючись ст.ст. 258-259, 263-265, 268 ЦПК України , суд , -

у х в а л и в:

Позов задоволити .

Шлюб зареєстрований між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 04.09.1997 року у відділі державної реєстрації актів громадянського стану Косівського районного управління юстиції, за актовим записом №17- розірвати.

Неповнолітню дитину: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 залишити на проживання з матір`ю ОСОБА_1 .

При реєстрації розірвання шлюбу залишити позивачці прізвище " ОСОБА_1 ".

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду.

Суддя Р.М. Книщук