ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 538/2401/23 Номер провадження 22-ц/814/665/25Головуючий у 1-й інстанції Бондарь В.А. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2025 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого – судді Карпушина Г.Л.; суддів Обідіної О.І., Пилипчук Л.І., при секретарі судового засідання Буйновій О.П., -

розглянувши у  відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційними скаргами Мовчан Анни Володимирівни, яка діє в інтересах Акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова компанія "Укртатнафта" на рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 18 вересня 2024 року та на додаткове рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 14 жовтня 2024 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення заборгованості по заробітній платі,-

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом до АТ "Укртатнафта" про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення заборгованості по заробітній платі.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що згідно наказу № 172 АТ «Укртатнафта» від 15.11.2022 року його було прийнято на роботу до Товариства, на посаду заступника директора з правових та корпоративних питань. 16.11.2022 року між ним та АТ «Укртатнафта» було укладено Контракт.

Зазначав, що з 10.04.2023 року по 29.09.2023 року він був залучений як доброволець добровольчого формування ІНФОРМАЦІЯ_1 , залучений до виконання державних та громадських обов`язків по забезпеченню оборони м. Кременчука.

02.10.2023 року він повідомив відповідача, про те, що з 02.10.2023 року приступає до виконання своїх посадових обов`язків заступника директора з правових та корпоративних питань Товариства. Проте, 02.10.2023 року товариство протиправно не видало розпорядчий документ щодо відновлення виконання посадових обов`язків працівником та видало, на його думку, незаконний Наказ № 38493, за підписом не уповноваженої особи про направлення позивача у відрядження до ПАТ «Укрнафта» в м. Київ, тобто до іншого товариства в інше місто з завданням щодо надання не передбаченого Контрактом від 16.11.2022 року, звіту Директору Товариства, при цьому останній фактично було видано, завідомо розуміючи, що він фізично не може бути виконаний, оскільки наказ про відрядження було отримано позивачем під тиском служби безпеки Товариства, під розписку 02.10.2023 року о 15 год. 40 хв., а час відправлення квитка на неіснуючий автобус по неіснуючому маршруту Кременчук-Київ-Кременчук, (який долучений до Наказу № 38493) 16 год. 10 хв. 02.10.2023 року.

Таким чином вважав, що поведінка відповідача була спрямована на настання негативних наслідків для позивача, до того ж реально розуміючи, що за такий період (30 хв.) враховуючи відсутність доступу до працівників юридичного відділу та працівників відділу акціонерного капіталу, необхідної документації, робочого кабінету, робочої техніки не можливо підготувати будь-який звіт.

Так, 04.10.2023 року, позивач з`явився о 08.00 год. на адресу Товариства (вул. Свіштовська, 3, м. Кременчук, Полтавськоїобласті), на контрольно-пропускному пункті а, штатні працівники охорони Товариства - повідомили його про те, що його перепустка заблокована, по вказівці керівництва Товариства і вони виконують вказівки керівництва Товариства та не можуть пропустити Працівника.

Крім того вказував, що за період роботи на Товаристві, його не ознайомлювали з наступними документами, а саме: з Правилами внутрішнього трудового розпорядку від 15.04.2015 року; Переліком КПП; «Положенням про внутрішньооб`єктний та пропускний режим» від 01.07.2020 року; Наказом № 68 від 07.03.2022 року «Про організацію праці керівників у воєнний час»; Наказом № 227 від 08.05.2023 року «Про надання права підписувати документи»; Наказом № 492 від 28.09.2023 року «Про відміну дистанційної роботи».

В подальшому наказом № 4/1581 від 20.10.2023 року АТ «Укртатнафта» позивачу оголошено догану за порушення трудової дисципліни, який було видано на підставі Листів ПАТ «Укрнафта», тобто зафіксовано іншим підприємством, іншою юридичною особою, з якою позивач не перебуває в трудових відносинах, від 05.10.2023 року № 01/01/14/01/04-02/01-6224 та від 09.10.2023 року № 01/01/14/01/04-02/01/6328 в яких проінформовано, про неприбуття позивача в м. Київ з 02.10.2023 року по 06.10.2023 року до адміністративного комплексу апарату управління ПАТ «УКРНАФТА», чим порушено п 3.1 та п.п.7.1., 7.2 «Правил внутрішнього трудового розпорядку ПАТ «Укртатнафта», а також п.2.2.3 та п.2.2.15 Контракту з працівником ПАТ «Укртатнафта» від 16.11.2022 року, укладеного ПАТ «Укртатнафта» з працівником.

Вважає, що не може бути дисциплінарним проступком відмова від виконання незаконного наказу, та відповідно інкриміновані позивачу порушення, а саме п 3.1 та п.п.7.1., 7.2 «Правил внутрішнього трудового розпорядку Товариства, а також п.2.2.3 та п.2.2.15 Контракту з працівником ПАТ «Укртатнафта» від 16.02.2022 року, - адже такі порушення не допускались Працівником. Оскаржуваний наказ про оголошення догани не містить чіткого і конкретного формулювання як суті, так і обставин вчинення певного дисциплінарного проступку і які саме негативні наслідки настали для товариства та яким чином це вплинуло на стабільність роботи Товариства. Наказ не містить відомостей про те, що було враховано відповідачем при застосуванні дисциплінарного стягнення.

В подальшому Наказом № 149 від 30.10.2023 року Товариства про розірвання трудового договору (контракту) з ініціативи роботодавця, його звільнено з роботи за прогул без поважних причин, відповідно до пункту 4 частини 1 статті 40 КЗпП України. Підставою його винесення стало: відсутність працівника на роботі 09.10.2023 року; 10.10.2023 року; 11.10.2023 року; 12.10.2023 року; 13.10.2023 року; 16.10.2023 року; 17.10.2023 року; 18.10.2023 року; 19.10.2023 року; 20.10.2023 року; 23.10.2023 року; 24.10.2023 року; 25.10.2023 року; 26.10.2023 року; 27.10.2023 року; 30.10.2023 року, та наявність догани згідно Наказу № 4/1581 від 20.10.2023 року.

Вказує, що його притягнуто до дисциплінарної відповідальності у штучно створених Товариством для цього умовах, що не свідчить про невиконання позивачем вимог трудового законодавства, оскільки обумовлюється діями саме Товарситва, які виразились у блокуванні перепустки позивача.

Також зазначає, швидкий процес притягнення його до відповідальності, а також подальше у зв`язку із цим звільнення з посади, чергове підтвердження вкрай упередженого відношення до нього.

Так, позивача двічі притягнуто при наведених раніше обставинах та умовах до відповідальності за проміжок часу, що не перевищував два тижні.

Крім цього позивач вважає, що накази № 4/1581 від 20.10.2023 року та № 149 від 30.10.2023 року про застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді догани та наказ про звільнення є незаконними, оскільки відповідач позбавив його можливості надати пояснення з цього приводу.

Відповідач порушив передбачену ст.149 КЗпП України процедуру застосування дисциплінарного стягнення, а також положення норм ст.ст.43,138,147 КЗпП України.

Враховуючи викладене просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, а саме:  визнати незаконним та скасувати Наказ № 4/1581 ПАТ «Укртатнафта» від 20.10.2023 року про застосування дисциплінарного стягнення, до ОСОБА_1 , заступника Директора з правових та корпоративних питань ПАТ «Укртатнафта» у виді догани за порушення трудової дисципліни; визнати незаконним та скасувати Наказ № 149 ПАТ «Укртатнафта» від 30.10.2023 року про звільнення з роботи ОСОБА_1 , заступника Директора з правових та корпоративних питань ПАТ «Укртатнафта» за прогул без поважних причин; поновити ОСОБА_1 на посаді заступника Директора з правових та корпоративних питань ПАТ «Укртатнафта» - з 23.11.2023 року: в частині стягнення заборгованості по заробітній платі в сумі 220766,69 грн.,стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу; залишити без розгляду, оскільки відповідач 23.11.2023 року повністю з ним розрахувався.

        Рішенням Лохвицького районного суду Полтавської області від 18 вересня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до ПАТ "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу – задоволено.

       Визнано незаконним та скасовано Наказ № 4/1581 ПАТ «Укртатнафта» від 20.10.2023 року про застосування дисциплінарного стягнення, до ОСОБА_1 , заступника Директора з правових та корпоративних питань ПАТ «Укртатнафта» у виді догани за порушення трудової дисципліни.

Визнано незаконним та скасовано Наказ № 149 ПАТ «Укртатнафта» від 30.10.2023 року про звільнення з роботи ОСОБА_1 , заступника Директора з правових та корпоративних питань ПАТ «Укртатнафта» за прогул без поважних причин.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника Директора з правових та корпоративних питань ПАТ «Укртатнафта» - з 23.11.2023 року.

       Стягнути з ПАТ «Укртатнафта» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30.10. 2023 року по 18.09.2024 року включно, на суму 4690294, 32 грн, з яких підлягають відрахування податки та інші обов"язкові платежі.

Допущено негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення середньої заробітної плати у межах суми платежу за один місяць, що становить 429337,44 грн.

Стягнуто з ПАТ "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "УКРТАТНАФТА" на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 5505, 01 грн.

Стягнуто з ПАТ "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "УКРТАТНАФТА" на користь держави судовий збір у сумі 64849, 40 грн.

Ухвалою Лохвицького районного суду Полтавської області від 19 вересня 202 року внесено виправлення в тексті рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 18 вересня 2024 року по справі № 538/2401/23.

Ухвалою Лохвицького районного суд Полтавської області від 02 жовтня 2024 року у задоволенні клопотання про роз`яснення судового рішення від 18.09.2024 року представника Акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова Компанія «Укртатнафта» – відмовлено. Внесено виправлення в текст рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 18 вересня 2024 року по справі № 538/2401/23.

Додатковим рішенням Лохвицького районного суду Полтавської області від 14 жовтня 2024 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення - задоволено.

Стягнуто з АТ "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова Компанія "Укртатнафта" на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в сумі 72 000 грн.

Не погодившись з рішенням суду та додатковим рішенням, його в апеляційному порядку оскаржив представник АТ "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова Компанія "Укртатнафта"– адвокат Мовчан А.В., в якій просить рішення районного суду з урахуванням ухвали від 19.09.2024 року та від 02.10.2024 року про виправлення описок у рішенні, скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову слід відмовити, а також просила скасувати додаткове рішення районного суду від 14.10.2024 року.

В обґрунтування апеляційної скарги на рішення суду вказує, що судом першої інстанції невірно надано оцінку доказам по справі та висновки суду не відповідають обставинам справи, оскільки відповідачем надано належні та допустимі докази дотримання процедури притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та процедури звільнення за прогул.

В обгрунтування доводів апеляційної скарги на додаткове рішення суду вказує, що при його ухваленні були порушені норми процесуального права, оскільки воно ухвалено суддею та за участі секретаря судового засідання, яким було заявлено відводи та такі відводи були визнані обґрунтованими. Таким чином додаткове рішення ухвалено не уповноваженим судом.

Також зазначає, що докази витрат на правову допомогу подані поза межами встановлених строків, та стосуються іншої справи.

15.01.2025 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить апеляційні скарги залишити без задоволення, а рішення районного суду без змін.

Судове засідання проводилося в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін по справі. На момент розгляду справи були присутні позивач та представники відповідача.

Колегія суддів, заслухавши доповідача та учасників справи, перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності з ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України, за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно із ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом першої інстанції встановлено, що 15.11.2022 року наказом № 172 АТ «Укртатнафта»,  ОСОБА_1  було прийнято на роботу до АТ «Укртатнафта», на посаду: заступник директора з правових та корпоративних питань.Також встановлено, що 16.11.2022 року - між АТ «Укртатнафта» та ОСОБА_1 було укладено контракт.

Відповідно до п.1.2. Контракту між Працівником та Товариством виникли трудові відносини.

В подальшому на підставі контракту добровольця територіальної оборони від 30 березня 2023 року, ОСОБА_1 приступив до виконання державних та громадських обов`язків по забезпеченню оборони м. Кременчука.

З 10.04.2023 року і по 29.09.2023 року ОСОБА_1 був залучений як доброволець добровольчого формування кременчуцької територіальної громади № 3, залучений до виконання державних та громадських обов`язків по забезпеченню оборони м. Кременчука.

02.10.2023 року ОСОБА_1 повідомив АТ «Укртатнафта», що з 02.10.2023 року приступає до виконання своїх посадових обов`язав заступника директора з правових та корпоративних питань Товариства.

Згідно із наказом № 38493 АТ «Укртатнафта» ОСОБА_1 направлений у службове відрядження з 02.10.2023 року по 06.10.2023 року до ПАТ «УКРНАФТА» м. Київ, завданням відрядження є: надання звіту Директору Товариства – ОСОБА_2 за період з 16.11.2022 року по 10.04.2023 року.

Наказом № 4/1581 від 20.10.2023 року АТ «Укртатнафта» заступнику директора з правових та корпоративних питань Товариства ОСОБА_1 оголошено догану за порушення трудової дисципліни.

Наказом № 149 від 30.10.2023 року АТ «Укртатнафта» про розірвання трудового договору (контракту) з ініціативи роботодавця, ОСОБА_1 - звільнено з роботи за прогул без поважних причин, з посиланням на пункту 4 частини 1 статті 40 КЗпПУкраїни.

Задовольняючи позов та надаючи оцінку зібраним доказам районний суд виходив з того, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів дотримання роботодавцем процедури притягнення до дисциплінарної відповідальності та законності подальшого звільнення позивача, оскільки Наказ № 4/1581 від 02.10.2023 року про оголошення догани не містить конкретного формулювання, як суті, так і обставин вчинення дисциплінарного проступку.

Районним судом зазначено, що відповідачем не надано доказів ознайомлення позивача із Правилами внутрішнього трудового розпорядку від 15.04.2015 року Переліком КПП; «Положенням про внутрішньо об`єктний та пропускний режим» від 01.07.2020 року; Наказом № 68 від 07.03.2022 року «Про організацію праці керівників у воєнний час»; Наказом № 227 від 08.05.2023 року «Про надання права підписувати документи»; Наказом № 492 від 28.09.2023 року «Про відміну дистанційної роботи».

Крім того зазначив, що зі змісту контракту укладеного від 16.11.20022 року між АТ «Укртатнафта» та ОСОБА_1 , Заступник директора з правових та корпоративних питань Товариства Савчук П.К. підпорядковується виключно Директору Товариства Корецькому С.Ф., а тому у відповідності до умов Контракту, в Працівника відсутні зобов`язання виконувати накази невідомих осіб.

Обгрунтовуючи незаконність звільнення позивача районний суд виходив з того, що позивач з незалежних від нього причин не з`явився на роботі, оскільки фактично його не було допущено до роботи.

Враховуючи те, що оскаржувані накази є незаконним, районний суд стягнув з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу, а також вирішив питання судових витрат.

Проте, колегія суддів не може погодитись з такими висновками районного суду з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. Припинення трудового договору може мати місце лише з підстав, передбачених законодавством (стаття 3 КЗпП України).

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 51 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до ч.1-2 ст.233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Статтею 21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі достроково, можуть встановлюватися угодою сторін.

Враховуючи особливості зазначеної форми трудового договору, спрямованої на створення умов для виявлення ініціативності та самостійності працівників з урахуванням їх індивідуальних здібностей і професійних навичок, закон надав право сторонам при укладенні контракту самим установлювати їхні права, обов`язки та відповідальність, зокрема як передбачену нормами КЗпП України, так і підвищену відповідальність керівника та додаткові підстави розірвання трудового договору (висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 22 лютого 2017 року у справі N 757/42262/15-ц).

Відповідно до статті 139 КЗпП України, працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Трудова дисципліна - це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов`язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов`язків.

Статтею 140 КЗпП України визначено, що трудова дисципліна на підприємствах, в установах, організаціях забезпечується створенням необхідних організаційних та економічних умов для нормальної високопродуктивної роботи, свідомим ставленням до праці, методами переконання, виховання, а також заохоченням за сумлінну працю.

За правилами частини першої статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є, зокрема, підстави, передбачені контрактом.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 лютого 2021 року в справі № 753/17776/19 (провадження № 14-163цс20) зроблено висновок, що вирішуючи справу про поновлення на роботі, суд повинен перевірити правові підстави звільнення і дотримання встановленої трудовим законодавством процедури припинення трудового договору, у тому числі встановити, чи уповноважений орган прийняв рішення про дострокове припинення трудових правовідносин.

Оскільки контракт, як особлива форма трудового договору, за погодженням сторін врегульовує умови трудової діяльності працівника, при вирішенні зазначених питань підлягають урахуванню положення контракту, так як саме на таких умовах працівник погодився вступити у трудові правовідносини.

Виходячи з особливостей зазначеної форми трудового договору, спрямованої на створення умов для виявлення ініціативності та самостійності працівників з урахуванням їх індивідуальних здібностей і професійних навичок, закон надав право сторонам при укладенні контракту самим установлювати їхні права, обов`язки та відповідальність, зокрема, як передбачену нормами КЗпП України, так і підвищену відповідальність керівника та додаткові підстави розірвання трудового договору.

Укладаючи контракт, позивач погодився з його умовами, в тому числі, з підвищеною відповідальністю за порушення його умов. Порушення хоча б одного з пунктів контракту є підставою для його дострокового розірвання.

Таку позицію підтримав і Конституційний Суд України, який у своєму рішенні від 09 липня 1998 року у справі щодо офіційного тлумачення частини третьої статті 21 КЗпП України зазначив, що незважаючи на ці та інші застереження, що містяться в Кодексі законів про працю та інших актах трудового законодавства і спрямовані на захист прав громадян під час укладання ними трудових договорів у формі контрактів, сторонами в контракті можуть передбачатися невигідні для працівника умови: зокрема, це, як правило, тимчасовий характер трудових відносин, підвищена відповідальність працівника, додаткові підстави розірвання договору тощо.

Як вбачається із матеріалів справи, згідно Наказу ПАТ «Укртатнафта» № 38493 від 02.10.2023 року позивачу було поставлено завдання вибути у відрядження та надти звіт своєму безпосередньому керівнику – директору Товарисмтва ОСОБА_2 за період з 16.11.2022 по 10.04.2023 року.

У зв`язку із невиконання даного наказу ОСОБА_1 було притягнуто до дисциплінарного відповідальності у вигляді догани, згідно наказу ПАТ «Укртатнафта» № 4/1581 від 20.10.2023 року.

Слід також зазначити, що позивач не оскаржував Наказ про відрядження, а тому посилання районного суду на те, що вимоги щодо підготовки звіту за 27 хв. і відбуття у відрядження спрямовані на настання для працівника негативних наслідків, не доцільно оцінювати.

Підставою для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності відповідно до ст. 147 КЗпП України став факт порушення ним трудової дисципліни - невиконання Наказу про службове відрядження з 02 по 06 жовтня 2023 року до ПАТ «Укртатнафта», а саме не відбуття у відрядження та не підготовка звіту.

Відповідно до положень статтей  12,  81 ЦПК України  цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до  ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановленихц им Кодексом.

На підтвердження невиконання Наказу про відрядження надано наступні докази: лист ПАТ «УКРНАФТИ» від 05.10.2023 року № 01/01/14/01/04-02/01-6224 та від 09.10.2023 року № 01/01/14/01/04-02/01/6328, з яких проінформовано, про неприбуття ОСОБА_1 в м. Київ з 02.10.2023 року по 06.10.2023 року до адміністративного комплексу апарату управління ПАТ «УКРНАФТА», чим порушено п 3.1 та п.п.7.1., 7.2 «Правил внутрішнього трудового розпорядку ПАТ «УкрТАТнафта», а також п.2.2.3 та п.2.2.15 Контракту з працівником ПАТ «УкрТАТнафта» від 16.11.2022 року, укладеного ПАТ «УкрТАТнафта» з Працівником.

Дисциплінарне стягнення зстосовано за невиконання наказу про відрядження, що є порушенням положення Контракту від 16.11.2022 року, Правил внутрішнього розпорідку; дисциплінарне стягнення застосовано упоноваженою особою, а саме – директором Товариства; до застосування дисциплінарного стягнення позивачу направлено листи з вимогою надати пояснення, а саме: лист № 2-65 від 06.10.2023; лист № 2-67 від 13.10.2023; а також Товариством самостійно було зроблено запити для встановлення поважності причин невиконання наказу звертаючись до ПАТ «Укрнафта» та до Добровольчого формування Кременчуцької територіальної громади № 3.

Враховуючи викладене, за відсутності письмових пояснень та враховуючи ступінь тяжкості вчинення проступку, ОСОБА_1 було оголошено догану відповідно до вимог ч.3 ст. 149 КЗпП України.

Посилання позивача на те, що його не було ознайомлено із правилами трудового розпорядку підприємства від 15.04.2015 року є безпідставними, оскільки при прийомі на роботу його було ознайомлено із відповідними документами, що підтверджується підписом позивача.

Також всі внутрішні документи Товариства розповсюджувались через програмне забезпечення EnergyDocs, де всі працівники ознайомлювалися із внутрішніми документами в електронному вигляді. Окрім того, позивачу направлялися запити про надання письмових пояснень та оскаржувані наказ на його електронну адресу.

Висновки суду про те, що позивач підпорядковувався виключно директору Товариства не відповідають обставинам справи, оскільки п.2.2.15 Контракту від 16.11.2022 року позивач зобов`язаний дотримуватись рішень органів Товариства, організаційно-розпорядчих документів Товариства, правил внутрішнього трудового розпорядку, Антикорупційної програми Товариства та інших нормативних актів.

Таким чином ОСОБА_1 було притягнуто до дисциплінарного відповідальності у вигляді догани, згідно наказу ПАТ «Укртатнафта» № 4/1581 від 20.10.2023 року у відповідноситі до чинного законодавства з огляду на вищавикладене.

Щодо підстав законності наказу про звільнення слід зазначити наступне.

При розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 частини 1 статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.

Прогул - це відсутність працівника на роботі без поважних причин більше трьох годин (безперервно чи загалом). Для звільнення працівника на такій підставі власник або уповноважений ним орган повинен мати докази, що підтверджують відсутність працівника на робочому місці більше трьох годин упродовж робочого дня.

Для встановлення допущення працівником прогулу необхідним є належне фіксування самого факту відсутності працівника на роботі та з`ясування поважності причини такої відсутності. Основним критерієм віднесення причин відсутності працівника на роботі до поважних є наявність об`єктивних, незалежних від волі самого працівника обставин, які повністю виключають вину працівника.

Законодавство не містить вичерпного переліку поважних причин відсутності на роботі, тому в кожному окремому випадку оцінка поважності причини відсутності на роботі дається виходячи з конкретних обставин. Безумовно, це мають бути об`єктивні обставини, які перешкоджали працівнику з`явитися на роботу і не могли бути ним усунуті.

У частині 1 статті 147 КЗпП України зазначено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення. Порушенням трудової дисципліни є невиконання чи неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов`язків.

Відповідно до статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку (стаття 149 КЗпП України).

Разом з тим, правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 був відсутній на роботі 09.10.2023, 10.10.2023, 11.10.2023, 12.10.2023, 13.10.2023, 16.10.2023, 17.10.2023, 18.10.2023, 19.10.2023, 20.10.2023, 23.10.2023, 24.10.2023, 25.102023, 26.10.2023, 27.10.2023, потім перебував на лікарняному.

Позивачем не надано доказів того, що він знаходився на робочому місці або на території, а також не доведено, що він дистанційно виконував трудові обов?язки в спірний період.

Факт відсутності позивача на робочу місці та відсутність пояснень з цього приводу підтверджується належними доказами.

Таким чином, встановивши факт відсутності позивача на робочому місці у спірний період, відсутність будь-яких звернень позивача щодо неможливості потрапити на робоче місце, недоведеність позивачем виконанням ним своїх посадових обов?язків з 09 по 27 жовтня 2023 року поза межами робочого місця, колегія суддів вважає, що Товариством було прийнято законне рішення про звільнення позивача у зв?язку з прогулом без поважних причин.

Посилання позивача на те, що його не було допущено до роботи, оскільки перепустка його була заблокована не зберуться до увагу з огляду на наступне.

Згідно пункту 3.3 Положення «Робітники та службовці ПАТ, підрядних та сторонніх

організацій, а також відвідувачі, проходять на територію ПАТ за перепустками встановлених зразків, вхід за якими регламентується відповідним доступом».

Згідно пункту 3.12 Положення «Перепустки, які прострочені, підроблені або пошкоджені, вилучаються зі складанням протоколу». Пунктом 3.10 Положення передбачено, що працівники, які допустили пошкодження перепустки несуть дисциплінарну відповідальність. Відповідно до пункту 3.4. Положення «Перепустка є власністю ПАТ».

Згідно з пунктом 3.14. Положення при звільненні працівники зобов?язані повернути

перепустку в Бюро перепусток ПАТ. Пунктом 3.17. Положення передбачено, що автомобільний транспорт, що належить працівникам ПАТ допускається на територію підприємства і випускається по пред?явленню водіями на КПП особистих перепусток, автомобільних перепусток і шляхових листів.

Відповідно до пункту 2.4. Положення стоянка особистого транспорту здійснюється на спеціально обладнаних стоянках при наявності спеціальної перепустки.

Таким чином, на території ПАТ «Укртатнафта» введено пропускний режим, згідно якого вхід/вихід працівників та в?їзд/виїзд автотранспорту на територію підприємства здійснюється через спеціально обладнані контрольно-пропускні пункти.

Працівникам для входу/виходу на територію ПАТ «Укртатнафта» видається особиста перепустка, дані якої зчитуються автоматизованою системою доступу і яка забезпечує заходи щодо ідентифікації особи для контролю доступу та перебування цієї особи на території підприємства.

Для в?їзд/виїзду на територію ПАТ «Укртатнафта» на особистому транспорті - працівнику видається ще одна перепустка (автомобільна), дані якої також зчитуються автоматизованою системою доступу і яка забезпечує заходи щодо ідентифікації для контролю доступу та перебування автотранспорту на території підприємства.

Суд першої інстанції залишив поза увагою надану відповідачем Особову картку ОСОБА_1 , з якої вбачається, що у позивача було 3 перепустки (а.с. 74, том 2): перепустка N?894 - для проїзду службовим транспортом (видана 11.01.2023 та заблокована в день звільнення 30.10.2023); перепустка N?2313 - особиста перепустка для пішого проходу (видана 17.11.2022 та заблокована в день звільнення 30.10.2023); перепустка N?71 - для проїзду особистим транспортом (видана 18.11.2022 та заблокована в день звільнення 30.10.2023).

В ході рогляду справи встановлено, що позивач не заперечував, що він намагався скористатись тільки автомобільною перепусткою, яка з невідомих причин не спрацювала.

Слід також зазначити, що ОСОБА_1 не звертався ні до Боро перепусток, ні до відповідача із запитом щодо заміни (поновлення) пошкодженої перепустки у встановленому пунктом 3.10 Положення порядку.

Окрім того, згідно Доповідної записки начальника Служби охорони Управління безпеки ОСОБА_3 (а.с. 205, том 2) ОСОБА_1 було запропоновано скористатись особистою перепусткою - через контрольно-пропускний пункт N?2, який обладнаний турнікетами для пішоходів та знаходиться поряд з контрольно-пропускним пунктом N?3.

Проте, позивач відмовився пройти через вищевказаний пропускний пункт.

Також судом не було досліджено рапорт заступника начальника Служби охорони Управління безпеки О. Ларіонова від 24.10.2023 (а.с. 206, том 1) та рапорт заступника начальника Управління безпеки ОСОБА_4 від 24.10.2023 (а.с. 207, том1).

Відповідно до вказаних документів, о 8 год 01 хв. 24.10.2023 позивач зробив спробу потрапити на територію Товариства на особистому транспортному засобі через контрольно-пропускний пункт N?3, при цьому перепустка на його особистий автомобіль не спрацювала і він знову викликав поліцію. ОСОБА_5 та ОСОБА_6 запропонували ОСОБА_1 зайти на територію Товриства у пішому порядку, через контрольно-пропускний пункт N?2 скориставшись іншою перепусткою. Також звертаємо увагу суду на рапорт ОСОБА_7 , який зазначив, що працівники поліції пропонували працівнику пройти КПП в пішому порядку, однак він відмовився зайти на територію підприємства в пішому порядку.

Враховуючи викладене, спростовуються доводи позивача про недопуск його до роботи.

Посилання на те, що відповідач не вжив жодних заходів для встановлення причин неприбуння на робоче місце не заслуговують на увагу та спростовуються наджними доказми, оскільки відповідач вжив заходів щодо відібрання пояснення у позивача шляхом надсилання йому листа № 4/524 від 23.10.2023 року на електронну адресу щодо надання пояснень з приводу неприбуття на роботу ( а.с.174 т.1), а також у різні месенджери.

Відповідно до правової позиції, викладеної в постановах Верховного Суду від 05.10.2023 у справі N? 671/2022/22; від 16.01.2023 у справі N? 568/487/22, від 05.10.2023 у справі N? 671/2022/22 визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи за пунктом 4 частини 1 статті 40 К3пП України є з?ясування поважності причин його відсутності на роботі:

«Невиконання роботодавцем обов?язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений представленими суду доказами».

Відповідно до сталої судової практики причину відсутності на роботі можна вважати поважною, якщо явці на роботу перешкоджали істотні обставини, які не можуть бути усунуті самим працівником.

Вирішуючи питання про поважність причин відсутності на роботі працівника, звільненого за п.4 ст. 40 КЗпП України, суд повинен виходити з конкретних обставин справи і враховуючи всі надані сторонами докази.

Таким чином, якщо навіть відповідч не звернувся до позивача із запитом надати пояснення, вказане не є підставою для скасування наказу про звільнення за прогулу, якщо під час розгляду справи судомо буде встановлено, що причини прогулу є неповажними.

Звільнення за прогул без поважних причин є дисциплінарним правопорушенням, тому роботодавець дотримався всіх передбачених ст. 147-149 КЗпП України процедур, а саме - зажадав від позивача письмові пояснення щодо причин відсутності на робочому місці шляхом надсилання листа N?4/524 від 23 жовтня 2023 (а.с. 174, том 1); - не отримавши жодних пояснень від позивача, врахувавши: Рапорти заступників начальників управлінь безпеки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ; Доповідну записку Начальника охорони Служби безпеки Глушакова; Пояснювальну записку контролера ОСОБА_10 щодо відмови позивача пройти на підприємство в пішому порядку; попередню догану за порушення трудової дисципліни; тривалий характер відсутності на роботі (майже 2 тижні) прийняв законне рішення припинення трудових відносин на підставі пункту 4 частини 1 статті 40 КЗпП України.

Враховуючи те, що звільнення позивача відбулося на законних підставах відсутні підстави і для задоволення похідних вимог про стягнення середнього заробітку.

Щодо витрат на правничу допомогу слід зазначити наступне.

Пунктами 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, а також витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Разом з тим, положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (частина третя статті 141 ЦПК України). При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормовані частиною четвертою статті 141 ЦПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 141 цього Кодексу.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Разом із тим, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137, частина восьма статті 141 ЦПК України).

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі КГС від 03.10.2019 р у справі № 922/445/19, додатковій постанові Верховного Суду від 28.05.2021 р у справі № 727/463/19, постановах Верховного Суду від 02.12.2020 р у справі № 317/1209/19, від 03.02.2021 р у справі № 554/2586/16-ц, від 17.02.2021 р у справі № 753/1203/18.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 р у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Як на підтвердження витрат на правничу домогу в суді першої інстанції стороною відповідача надано: копію Договору N? 0603/10/2105 від 06.03.2024 року про надання допомоги; копію Додаткової угоди N? 1 до Договору N? 67/10/2105 (0603/10/2105 від 06.03.2024; копію Акту приймання-передачі адвокатських послуг N? 32 від 06.03.2024 р; копію Звіту про надані послуги за період з 06 по 31.03.2024 р; копію Виписки за рахунком Адвокатського об?єднання «АДЕР ХАБЕР» «УКРСИББАНК» від 30.04.2024 року; копію Акту приймання-передачі адвокатських послуг N? 46 від 30.04.2024 р; копію Звіту про надані послуги за період з 01 по 30.04.2024 р; копію Виписки за рахунком Адвокатського об?єднання «АДЕР ХАБЕР» «УКРСИББАНК» від 23.05.2024 року; копію Акта приймання-передачі адвокатських послуг N? 57 від 31.05.2024 р; копію Звіту про надані послуги за період з 01 по 31.05.2024 р; копію Виписки за рахунком Адвокатського об?єднання «АДЕР ХАБЕР» «УКРСИББАНК» від 20.06.2024 року; копію Акта приймання-передачі адвокатських послуг N? 82 від 28.06.24 р; копію Звіту про надані послуги за період з 01 по 30.06.2024 р. «УКРСИББАНК» від 23.07.2024 року; копію Виписки за рахунком Адвокатського об?єднання «АДЕР ХАБЕР» в АТ «Укрсиббанк»; копію Акта приймання-передачі адвокатських послуг N? 98 від 31.07.2024 р; копію Звіту про надані послуги за період з 01 по 31.07.2024 р; копію Виписки за рахунком Адвокатського об?єднання «АДЕР ХАБЕР» в АТ «УКРСИББАНК» від 22.08.2024 року. Судові витрати АТ «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» на професійну правничу допомогу становлять 1 221 328,57 грн.

Враховуючи положення статті 141 ЦПК України, зважаючи на співмірність витрат на правову допомогу та складність даної справи, з урахуванням характеру виконаної адвокатом роботи та обсяг фактично витраченого часу за надані послуги при підготовці відзиву на апеляційну скаргу та участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції, апеляційний суд дійшов до висновку, що заявлені представником позивача витрати у розмірі 1221328,57 грн. не відповідають критерію розумності, не зовсім є співрозмірними із складністю виконаної роботи, а їх відшкодування, за відсутності достатнього обґрунтування з огляду на обставини справи, матиме надмірний характер. Колегія суддів вважає, що слід стягнути з позивача на користь відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 15000,00 грн.

Відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати пов`язані з розглядом справи покладаються у разі задоволення позову на відповідача. Якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13ст. 141 ЦПК України).

Оскільки в задоволенні вимог ОСОБА_1 відмовлено, тому необхідно здійснити перерозподіл судових витрат, а саме стягнути з ОСОБА_1 на корисить Акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта 20130 грн. судового збору.

Також в силу ч.ч. 6, 13 ст. 141 ЦПК України  слід компенсувати відповідачу за рахунок держави у встановленому порядку, витрати по сплаті судового збору, сплаченого ними при подачі апеляційної скарги, у сумах 64295,30 грн.

Керуючись ст.ст.367, 376, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Мовчан Анни Володимирівни, яка діє в інтересах Акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова компанія "Укртатнафта",- задовольнити.

Рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 18 вересня 2024 року та додаткове рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 14 жовтня 2024 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення заборгованості по заробітній платі - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на корисить Акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта» 20130 грн. судового збору

Компенсувати за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України судовий збір за подачу апеляційної скарги Акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова компанія "Укртатнафта" у розмірі 64295,30 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на корисить  Акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" витрати на правничу допомогу  у розмірі 15000 грн. в суді першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 26 лютого 2025 року.

Головуючий суддя : _________________________ Г.Л. Карпушин

Судді: __________________ О.І. Обідіна ___________________ Л.І. Пилипчук