ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

26 лютого 2025 року                                                    м. Чернігів                           Справа № 620/644/25

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Виноградової Д.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,          

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі також позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі також відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі також відповідач-2), у якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Винницькій області № 254150011268 від 12.12.2024 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно пункту 10 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015р. 889-VIII, та статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати до стажу державної служби період роботи позивача у податкових органах з 03.02.1997 по 15.06.2020;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області призначити позивачу з 05.12.2024 пенсію за віком відповідно до пункту 10 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII та статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ, обчисливши таку пенсію виходячи із 60% суми заробітної плати, відображеної у довідках Головного управління ДПС у Чернігівській області № 49/25-01-10-02-06 та № 50/25-01-10-02-06 від 04.12.2024, та виплати заборгованість, яка виникне у зв`язку з цим, з урахуванням виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на порушення відповідачем у спірних правовідносинах чинного законодавства України на момент їх виникнення, що стало підставою для її звернення до суду.

У відзиві відповідач-2 заперечує проти заявлених позовних вимог та просить у їх задоволенні відмовити. Відповідач зазначає, що за результатами розгляду заяви позивача, доданих до неї документів, наявних відомостей  та матеріалів пенсійної справи позивача, органом Пенсійного фонду встановлено, що періоди роботи з 03.02.1997 по 01.05.2016 не можуть бути враховані до стажу державної служби зважаючи на те, що позивачу відповідно до статті 343.1 Податкового кодексу України у даний період присвоювались спеціальні звання. Стаж роботи позивача на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України станом на 01.05.2016 складає 2 роки 6 місяців 27 днів.

Позивач подала до суду відповідь на відзив, у якому не погоджується з доводами відповідача та просить задовольнити позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені у позові.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 20.01.2025 прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.02.2025 повернуто без розгляду подані адвокатом Ні Владиславом Миколайовичем відповіді на відзив відповідача-1 та відповідача-2 та додані до них документи в адміністративній справі № 620/644/25.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.02.2025 відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від  31.01.2025 № 2500-0802-7/7120 – повернуто без розгляду.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного  фонду України в Чернігівській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», що підтверджується копією пенсійного посвідчення серії НОМЕР_1 (а.с.17).

05.12.2024 позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області із заявою про перехід на інший вид пенсії, а саме на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХП «Про державну службу» (а.с.43-44).

Вказана заява за принципом екстериторіальності розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

За результатами розгляду заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області прийнято рішення № 254150011268 від 12.12.2024, яким позивачу відмовлено у призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХП «Про державну службу» з підстав відсутності такого права, оскільки станом на 01.05.2016 заявниця не обіймала посаду державного службовця, що визначені статтею 37 Закону України «Про державну службу». У рішенні зазначено, що стаж роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723 та актами Кабінету Міністрів України, станом на 01.05.2016 складає 2 роки 6 місяців 27 днів (з 06.07.1994 по 02.02.1997), тому норми а ні пункту 10, а ні пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889, не дотримуються. Періоди роботи з 03.02.1997 по 01.05.2016 не можуть бути враховані до стажу державної служби зважаючи на те, що заявнику згідно статті 343.1 Податкового кодексу України присвоювалися спеціальні звання (а.с.45).

Із змісту копії трудової книжки серії НОМЕР_2 від 30.08.1978 та вкладишу до трудової книжки серії НОМЕР_3 вбачається, що позивач працювала з 03.02.1997 по 15.06.2020 на різних посадах у податкових органах (а.с. 18-42).

Відповідно до запису у трудовій книжці серії НОМЕР_2 від 30.08.1978 та вкладишу до трудової книжки серії НОМЕР_3 позивачу було присвоєно ранги та спеціальні звання, а саме: (запис №18 від 03.02.1997 у трудовій книжці) присвоєно спеціальне звання «інспектор податкової служби І рангу»; (запис №30 від 27.06.2013 у трудовій книжці) присвоєно 13 ранг державного службовця; (запис №31 від 01.01.2014 у трудовій книжці) присвоєно спеціальне звання «інспектор податкової та митної справи І рангу»; (запис №36 від 01.03.2016р. у трудовій книжці) присвоєно спеціальне звання «радника податкової та митної справи III рангу»; (запис №45 від 07.11.2019 у вкладишу до трудової книжки) присвоєно 6 ранг державного службовця.

Не погоджуючись з відмовою відповідача у призначенні пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХП «Про державну службу», позивач звернулась до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи органом місцевого самоврядування, їх посадовою особою дій у межах компетенції, але не передбаченим способом, у не передбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Умови пенсійного забезпечення державних службовців до 01.05.2016 визначалися Законом України від 16.12.1993 № 3723-XII «Про державу службу» (далі Закон № 3723-XII).

У ході реформування системи державного управління 10.12.2015 прийнято новий закон, який регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, а саме: Закон України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу» (далі  Закон №889-VIII) .

З 01.05.2016 Закон №889-VIII набув чинності, а положення Закону №3723-XII втратили чинність, в тому числі норми, якими було врегульоване пенсійне забезпечення державних службовців (крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону №889-VIII).

Відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон 1058-IV) особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Відповідно до частини 1 статті 37 Закону №3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що необхідною умовою для наявності у осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, права на пенсію відповідно до згаданої статті є досягнення такими особами певного віку та наявність страхового стажу, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Так, суд зазначає, що зазначений вік визначається статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

При цьому законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.

Так, відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Законом України «Про державну службу» № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» № 889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» за № 3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 889-VІІІ передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби, зокрема, обіймали посади державної служби та мають не менше як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Частиною 1 статті 25 Закону №3723-XII було визначено, що основними критеріями класифікації посад державних службовців є організаційно-правовий рівень органу, який приймає їх на роботу, обсяг і характер компетенції на конкретній посаді, роль і місце посади в структурі державного органу.

Водночас для осіб, які обіймали посади державної служби та мають не менше як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, стаття 37 Закону № 3723-ХІІ передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.

Отже, обов`язковою умовою для збереження в особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частини 1 статті 37 Закону № 3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону №899-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Отже після 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом № 889-VІІІ) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 Прикінцевих положень Закону №889-VІІІ та мають передбачені частиною 1 статті 37 Закону № 3723-ХІІ вік і страховий стаж.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена у зразковому рішенні Верховного Суду від 4 квітня 2018 року у справі № 822/524/18 та у постанові Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 676/4235/17.

Також вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду  від 13.02.2019 у справі № 822/524/18, у постанові Верховного Суду від 02.04.2020 у справі 687/545/17.

Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Із змісту копії трудової книжки серії НОМЕР_2 від 30.08.1978 та вкладишу до трудової книжки серії НОМЕР_3 вбачається, що позивач працювала з 03.02.1997 по 15.06.2020 на різних посадах у податкових органах (а.с. 18-42).

Відповідно до запису у трудовій книжці серії НОМЕР_2 від 30.08.1978 та вкладишу до трудової книжки серії НОМЕР_3 позивачу було присвоєно ранги та спеціальні звання, а саме: (запис №18 від 03.02.1997 у трудовій книжці) присвоєно спеціальне звання «інспектор податкової служби І рангу»; (запис №30 від 27.06.2013 у трудовій книжці) присвоєно 13 ранг державного службовця; (запис №31 від 01.01.2014 у трудовій книжці) присвоєно спеціальне звання «інспектор податкової та митної справи І рангу»; (запис №36 від 01.03.2016р. у трудовій книжці) присвоєно спеціальне звання «радника податкової та митної справи III рангу»; (запис №45 від 07.11.2019 у вкладишу до трудової книжки) присвоєно 6 ранг державного службовця.

У рішенні про відмову в переведенні на пенсію державного службовця відповідач покликається на те, що періоди роботи посадових осіб в органах державної митної служби на посадах, в період перебування на яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання, не зараховуються до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за нормами Закону України «Про державну службу».

Відповідно до статті 1 Закону №3723-XII, який був діючим протягом тривалих періодів роботи позивача на відповідних посадах в податкових та митних органах, державна служба в Україні це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

Механізм обчислення стажу державної служби визначено Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 (далі Порядок № 283), який був чинний у період чинності  Закону України від 16.12.1993 № 3723-XII «Про державну службу».

Відповідно до пункту 2 Порядку № 283, до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема: на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів; на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.

У свою чергу спеціальним законом, що визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності був Закон України від 04.12.1990 №509-XII «Про державну податкову службу в Україні» (далі - Закон №509-XII).

Відповідно до частини статті 15 Закону №509-XII посадовою особою органу державної податкової служби за правилами може бути особа, яка має освіту за фахом та відповідає кваліфікаційним вимогам, установленим Державною податковою адміністрацією України. Посадовим особам органів державної податкової служби присвоюються спеціальні звання.

Видатки на утримання органів державної податкової служби визначаються Кабінетом Міністрів України і фінансуються з державного бюджету (стаття 6 Закону №509-XII).

Водночас абзацами 1, 2 пункту 344.1  статті  344 Податкового кодексу України передбачено, що пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу».

При цьому період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до  Закону № 3723-XII незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.

Таким чином посадові особи податкової служби, яким присвоєно спеціальне звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, тому період проходження служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.

Верховний Суд України раніше сформулював правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах. Зокрема, у постанові від 08.10.2013 (справа №21-275а13) та у постанові від 22.10.2013 (справі 21-340а13) виснував, що аналіз положень статті 37 Закону №3723-XII, Закону №509-ХІІ дає підстави вважати, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ.

Аналогічна правова позиція висловлена і Верховним Судом у постановах від 19.06.2018 у справі № 465/7218/16-а та від 03.07.2018  у справі №586/965/16-а, висновки якого, в силу вимог частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Положення про спеціальні звання та порядок їх присвоєння, співвідношення з рангами державних службовців, розмір надбавок за спеціальне звання затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Процедуру присвоєння спеціальних звань посадовим особам органів доходів і зборів та осіб, уповноважених їх присвоювати визначав Порядок присвоєння спеціальних звань посадовим особам органів доходів і зборів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.10.2013 року №839 (далі - Порядок №839).

Згідно з пунктом 9 Порядку №839 посадовій особі, яка перебувала на державній службі та вперше призначена на посаду в органах доходів і зборів, присвоюється спеціальне звання за посадою, на яку призначено особу, з урахуванням встановленого співвідношення рангів державних службовців.

Особам, які приймаються на роботу до органів доходів і зборів та яким раніше присвоєно спеціальні звання державної податкової або митної служби, спеціальні звання присвоюються з урахуванням співвідношення, визначеного законом.

За приписами пункту 4 Порядку №839 до строку перебування у спеціальному званні зараховується період роботи в органах доходів і зборів у спеціальному званні (ранзі державного службовця), а також строк перебування у спеціальному званні (ранзі державного службовця) посадових осіб державної податкової та державної митної служби, крім посадових осіб, яким у період роботи в органах доходів і зборів спеціальне звання було присвоєно достроково.

Постановою Кабінету Міністрів України №306 від 20 квітня 2016 року «Питання присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями» (далі - постанова №306) затверджено Порядок присвоєння рангів державних службовців, співвідношення рангів державних службовців і військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями згідно з додатками 1-10.

Вищенаведені норми підтверджують, що посадові особи контролюючих органів, в даному випадку податкового органу, віднесені до державних службовців за певними особливостями, тобто з присвоєнням спеціальних звань, які відповідають певним категоріям та рангам державних службовців.

Згідно з пунктами 343.1, 343.2 та 343.3 статті 343 Податкового кодексу України посадовим особам контролюючих органів присвоюються такі спеціальні звання: головний державний радник податкової та митної справи; державний радник податкової та митної справи I рангу; державний радник податкової та митної справи II рангу; державний радник податкової та митної справи III рангу; радник податкової та митної справи I рангу; радник податкової та митної справи II рангу; радник податкової та митної справи III рангу; інспектор податкової та митної справи I рангу; інспектор податкової та митної справи II рангу; інспектор податкової та митної справи III рангу; інспектор податкової та митної справи IV рангу; молодший інспектор податкової та митної справи.

Положення про спеціальні звання та порядок їх присвоєння, співвідношення з рангами державних службовців, розмір надбавок за спеціальне звання затверджуються Кабінетом Міністрів України. У разі присвоєння посадовій особі спеціального звання відповідно до пункту 343.1 цієї статті надбавка за ранг державного службовця не виплачується.

Пунктом 344.1 статті 344 Податкового кодексу України визначено, що пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу».

При цьому період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.

Таким чином, оскільки позивач з 03.02.1997 по 15.06.2020 безперервно працювала в органах державної податкової служби, прийняла присягу державного службовця, обіймала відповідні посади для виконання завдань і функцій держави (у сфері податкової політики), їй присвоєно відповідний ранг державного службовця та спеціальні звання, такий період роботи (служби) позивача., що складає більше двадцяти років, підлягає зарахуванню до стажу державної служби.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність у позивача, станом на момент її звернення до пенсійного органу із заявою про призначення їй пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу», стажу роботи на посадах державної служби понад 20 років.

За таких обставин суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 254150011268 від 12.12.2024.

Суд зазначає, що стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що ратифікована Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, передбачає, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини вказав, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005 року (заява №38722/02).

Право на захист - це суб`єктивне право певної особи, тобто вид і міра її можливої (дозволеної) поведінки із захисту своїх прав. Воно випливає з конституційного положення: «Права і свободи людини і громадянина захищаються судом» (стаття 55 Конституції України).

Отже, кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання у сфері цивільних, господарських, публічно-правових відносин та за наявності неврегульованих питань.

Порушення права означає необґрунтовану заборону на його реалізацію або встановлення перешкод у його реалізації, або значне обмеження можливостей його реалізації тощо.

Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Суд звертає увагу, що в національному законодавстві відсутні правові норми, які б врегульовували питання призначення/переведення з одного виду пенсії на інший в рамках різних законів.

Враховуючи, що Закон України «Про державну службу» № 3723-ХІІ передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, ніж Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», суд зауважує, що у випадку призначення особі пенсії за віком відповідно до положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», і в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону № 3723-ХІІ, має місце саме призначення пенсії, а не переведення.

Зважаючи на те, що вимога позивача про призначення їй на пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» прямо залежить від зарахування стажу державної служби, суд, з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача вважає за можливе зобов`язати відповідача-2 здійснити призначення позивачеві пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», зарахувавши позивачу періоди роботи з 03.02.1997 по 15.06.2020 до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців.

Положеннями Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі Порядок № 22-1, у редакції постанов правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1 та від 16.12.2020 № 25-1) передбачено можливість застосування екстериторіального призначення та перерахунку пенсій.

Так, згідно з пунктом 4.2 Порядку № 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Відповідно до пункту 4.3 Порядку № 22-1 створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій.

Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Пунктом 4.10 Порядку № 22-1 передбачено, що після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

З матеріалів справи вбачається, що заява позивача про призначення / перерахунок пенсії від 05.12.2024 була розглянута за екстериторіальним принципом Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області області і рішення від 12.12.2024 про відмову у переведенні на пенсію держслужбовця було прийнято саме вказаним пенсійним органом. Тому вимоги до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області є необгрунтованими та таким, що не підлягають задоволенню.

Порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб, яким визначено право на пенсійне забезпечення державних службовців відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» (далі Порядок № 622), пунктом 4 якого передбачено, що пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Пунктом 5 Порядку № 622 передбачено, що форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Мінсоцполітики.

Так, вимоги до форми довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям визначені положеннями постанови правління Пенсійного фонду України від 17.01.2017 № 1-3 «Про форми довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям» (далі Постанова № 1-3).

З матеріалів справи вбачається, що при поданні Заяви про переведення на пенсію держслужбовця від 05.12.2024 позивачем, з-поміж іншого, були подані Довідка про складові заробітної плати для державного службовця, який до 01.01.2024 працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 04.12.2024 № 49/25-01-10-02-06, Довідка про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби від 04.1.22024 № 50/25-01-10-02-06, видані Головним управлінням ДПС у Чернігівській області (а.с.59-60).

Зазначені вище Довідки складені за формами, що відповідають формам затвердженим Постановою № 1-3 та містять відображення складових заробітної плати на які нараховано єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Оскільки відображені в довідках види оплати праці є складовими частинами заробітної плати позивача, з якої сплачені внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування за останньою займаною ним посадою державної служби, з якої він був звільнений, суд дійшов висновку, що вони мають братися до уваги при розрахунку розміру пенсії позивача відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ.

З огляду на вказане, дослідивши подані матеріали та проаналізувавши зазначені вище правові положення, зважаючи на те, що судом встановлено, що права позивача були порушені за результатами прийнятого Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області рішення, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд дійшов висновку, що в даному випадку позов підлягає задоволенню шляхом: визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області  від 12.12.2024 № 254150011268; зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити ОСОБА_1 з 05.12.2024 пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу», з урахуванням Довідки про складові заробітної плати для державного службовця, який до 01.01.2024 працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 04.12.2024 № 49/25-01-10-02-06, Довідка про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби від 04.12.2024 №50/25-01-10-02-06, що видані ГУ ДПС у Чернігівській області, зарахувавши позивачу період роботи в податкових органах з 03.02.1997 по 15.06.2020 до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби.

Згідно приписів частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтями 72-76 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи викладене, оцінивши достовірність та достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, відповідно до свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Матеріалами справи (а.с.68) підтверджується сплата позивачем судового збору у розмірі 1211,20 грн.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Тому, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню сплачений при поданні позовної заяви судовий збір у розмірі 1150,00 грн.

Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області  від 12.12.2024 № 254150011268.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити ОСОБА_1 з 05.12.2024 пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу», з урахуванням Довідки про складові заробітної плати для державного службовця, який до 01.01.2024 працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 04.12.2024 № 49/25-01-10-02-06, Довідка про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби від 04.12.2024 №50/25-01-10-02-06, що видані ГУ ДПС у Чернігівській області, зарахувавши позивачу період роботи в податкових органах з 03.02.1997 по 15.06.2020 до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1150,00 грн.

          Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідач-1: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області вул. П`ятницька, 83А, м. Чернігів, Чернігівська обл., Чернігівський р-н, 14005, код ЄДРПОУ 21390940.

Відповідач-2: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005, код ЄДРПОУ 13322403.

Повний текст рішення виготовлено 26 лютого 2025 року.

Суддя                                                                                           Дар`я ВИНОГРАДОВА