Справа № 185/10237/24

Провадження № 2/185/1081/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2025 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі : головуючого судді Юдіної С.Г., за участю секретаря Мінарської О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Павлограді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок професійного захворювання, суд -

    В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», в якому просила суд стягнути з відповідача на її користь в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві - 255 600, 00 грн.

В обґрунтування заявленого позову позивач зазначила, що працювала на підприємстві відповідача в тому числі у шкідливих підземних умовах праці. 07.12.2018 року позивача було звільнено у зв`язку з невідповідністю виконуваній роботі за п. 2 ст. 40 КЗпП України. Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання форми П-4 від 04.07.2022 року встановлено наявність у позивача професійних захворювань : хронічне обструктивне захворювання легень; радикулопатія; нейросенсорна приглухуватість. Згідно довідки МСЕК від 08.10.2019 року позивачці встановлено первинно 55 % втрати працездатності. За довідкою МСЕК від 06.11.2023 року позивачці встановлено безстроково 60 % втрати працездатності та 3 група інвалідності. Протипоказана робота в умовах дії пилу, шуму, важкої фізичної праці, несприятливого мікроклімату, підземно. Відповідно до акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання форми П-4 встановлено, що хронічне захворювання виникло за таких обставин: тривала дія підвищених концентрацій аерозолю переважно фіброгенної дії у повітрі робочої зони, підвищених рівнів виробничого шуму, внаслідок недосконалої роботи механізмів і машин шахтної поверхні (скребковий конвеєр, стрічковий конвеєр, скребковий перевантажувач, обладнання «Грохот» тощо). Недосконалість технології передбачає значне використання ручної праці (вибирання породи і сторонніх предметів із корисних копалин та навпаки вручну). Позивач вважає, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, він втратив своє здоров`я та йому завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що його турбує фізичний біль, погане самопочуття, порушення душевної рівноваги, а тому просив суд стягнути з відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди спричиненої ушкодженням здоров`я внаслідок виконання трудових обов`язків 245 000 грн.

Ухвалою суду від 02.10.2024 року провадження по даній справі було відкрито. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з викликом/повідомленням сторін.

Представником відповідача надано до суду відзив на позовну заяву відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову. Зазначила, що враховуючи характер ушкодження здоров`я (втрата професійної працездатності) позивачки не позбавляє її можливості і далі працювати за іншими спеціальностями, а лише обмежує її право у виборі роботи (праці) з шкідливими умовами праці, тобто з шкідливими виробничими факторами) та враховуючи наявні відомості про потерпілу вважає, що позовні вимоги позивачки є необґрунтованими та не підлягають задоволенню. Будь-яких доказів наявності зміни психічного стану, підтвердження факту звернення до фахових лікарів, висновку лікарів щодо виявленого будь-якого діагнозу, який був би встановлений як наслідок фізичних та душевних страждань, до позовної заяви не додано. Сам же по собі факт виявлення у робітника професійних захворювань, не є психотравмуючим фактором. Встановлення ступеню втрати профпрацездатності не підтверджує і не може підтверджувати наявність факту спричинення потерпілому моральної шкоди.

Ухвалою від 06.02.2025 року відмовлено у задоволенні клопотань представника відповідача.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, суд розглядає справу за відсутності сторін (їх представників) та без фіксування процесу технічними засобами.

Суд дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази у їх сукупності, вважає що позов підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Право на звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів закріплено безпосередньо у Конституції України (ст. 55), Цивільному кодексі України (ст. 16), Цивільному процесуальному кодексу України (ст. 4).

Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що згідно із записами у трудовій книжці ОСОБА_1 працювала на підприємстві ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля».

07.12.2018 року ОСОБА_1 була звільнена у зв`язку з виявленою невідповідністю до займаної посади внаслідок стану здоров`я, яка перешкоджає продовженню даної роботи, п. 2 ст. 40 КЗпП України.

04.09.2019 року в.о. начальника Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області затверджено акт розслідування хронічного професійного захворювання форми П-4, з якого вбачається, що ОСОБА_1 08.08.2019 року Українським науково-дослідним інститутом промислової медицини м. Кривий Ріг встановлені діагнози: хронічне обструктивне захворювання легень; радикулопатія; нейросенсорна приглухуватість.

Даним актом встановлено обставини виникнення хронічного професійного захворювання: тривала дія підвищених концентрацій аерозолю переважно фіброгенної дії у повітрі робочої зони, підвищених рівнів виробничого шуму, внаслідок недосконалої роботи механізмів і машин шахтної поверхні (скребковий конвеєр, стрічковий конвеєр, скребковий перевантажувач, обладнання «Грохот» тощо). Недосконалість технології передбачає значне використання ручної праці (вибирання породи і сторонніх предметів із корисних копалин та навпаки вручну).

          Довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серія 12ААА № 078330 від 08.10.2019 року ОСОБА_1 первинно встановлено 55 % втрати професійної працездатності у відсотках, з яких: 30 %- хронічне обструктивне захворювання легень; 15 % -радикулопатія; 10 % - туговухість, 3 група інвалідності.

Довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серія 12ААА № 078330 від 08.10.2019 року ОСОБА_1 повторно встановлено 60 % втрати професійної працездатності у відсотках, з яких: 35 %- хронічне обструктивне захворювання легень; 15 % -радикулопатія; 10 % - туговухість, безстроково.

Довідкою до акту огляду МСЕК серія 12 ААГ № 552469 ОСОБА_1 повторно встановлена 3 група інвалідності з 01.11.2023 року, безстроково. Протипоказана робота в умовах дії пилу, шуму, важкої фізичної праці, несприятливого мікроклімату, підземно. Рекомендовано нагляд і лікування у нарколога, травматолога, пульмонолога, ЛОР, стаціонарне лікування.

            Відповідно до ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Статтею 153 КЗпП України, передбачено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Стаття 173 КЗпП України закріплює за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Частиною першої статті 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у тому числі у фізичному болю та стражданнях, яких зазнала особа у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральних втрат потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під моральними втратами потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Пунктами 9, 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Рішенням Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-9/2004 (1-рп/2004) визначено, що моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

Згідно із ч. 1 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Частиною першою ст. 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом.

Право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності. Таким чином, і право на відшкодування моральної шкоди виникає в потерпілого з дня встановлення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності. Така позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2019 у справі № 210/3177/17.

Захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права, так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання.

Надані позивачкою докази повною мірою вказують, що ушкодження здоров`я відбулося при виконанні нею трудових обов`язків, що у свою чергу призвело як до фізичних, так і до моральних страждань. Втрата працездатності призвела до обмеження її можливості вести активний спосіб життя, вільно спілкуватися, внаслідок чого останній змушений прикладати додаткові зусилля для організації свого життя.

Суд не може погодитись із запереченнями відповідача, який вважає не доведеним, факт спричинення моральної шкоди саме з вини відповідача, оскільки згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року "Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз`яснено, що моральна шкода може складатися зокрема з моральних переживань у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного способу життя, при настанні інших негативних наслідків, що має місце в цьому випадку, тому що всі зазначені обставини в позивача наступили саме у результаті втрати професійної працездатності, внаслідок професійних захворювань.

Суд приходить до висновку про наявність правових підстав для покладення на відповідача обов`язку по відшкодуванню позивачу завданої моральної шкоди з підстав, визначених статтею 1167 ЦК України.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд приймає до уваги стан здоров`я позивача, втрату професійної працездатності, характер професійних захворювань та їх наслідки для здоров`я позивача, істотність вимушених змін в життєвих стосунках. З урахуванням міркувань розумності, виваженості та справедливості, зважаючи на те, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення, визначає розмір грошового відшкодування моральної шкоди у сумі 120 000 грн., в іншій частині відмовити.

Відповідно до пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23 травня 2020 року, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або у розмірі, визначеному законом.

У попередній редакції зазначена норма права передбачала, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю.

Тобто з 23 травня 2020 року пункт «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України доповнено словами «а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом».

Граматичне та системне тлумачення зазначеного пункту ПК України у чинній редакції дозволяє зробити висновок, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються: 1) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди; 2) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування шкоди життю та здоров`ю; 3) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

Отже, як до 23 травня 2020 року, так після цієї дати чинним податковим законодавством передбачено, що стягнуті за рішенням суду суми на відшкодування шкоди життю та здоров`ю не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку. (Постанова Верховного Суду від 25 січня 2023 року у справі № 598/438/21)

У зв`язку із зазначеним, моральна шкода на користь позивачки підлягає стягненню без утримання податку та обов`язкових платежів.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 6 цієї статті передбачено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються всі судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивачі за подання позовів про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи звільняються від сплати судового збору.

Оскільки, позивачка звільнена від сплати судового збору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», тому з відповідача підлягає стягненню дохід держави судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 1 200 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 89, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок професійного захворювання – задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я 120 000 (сто двадцять тисяч) гривень 00 копійок без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.                       

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь держави судовий збір у розмірі 1200 грн.

В іншій частині – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Павлоградвугілля», ЄДРПОУ 00178353, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Соборна, 76.

        Суддя                                                         С. Г. Юдіна