ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"01" листопада 2011 р. Справа № 10/138-11
Господарський суд Київської області в складі:
головуючого судді Привалова А.І.
при секретарі Марценюк О.М.
розглянувши справу № 10/138-11
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Австротерм»,
м. Київ
до товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельні рішення», м. Обухів
про стягнення 36406,49 грн.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1 - довіреність б/н від 02.09.2011 р.;
Бадаліс Р.В. - директор (довідка з ЄДРПОУ серії АА № 355587);
від відповідача: не з’явився.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Австротерм»(далі-позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельні рішення»(далі-відповідач) про стягнення 36406,49 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору поставки товару № 1/08 від 03.03.2008 р. в частині несвоєчасної його оплати, у зв’язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 23786,50 грн., з огляду на наявність якої позивачем нараховано 2835,46 грн. пені, 7736,12 грн. інфляційних втрат та 2048,41 грн. 3 % річних.
Ухвалою суду від 06.09.2011 р. порушено провадження у справі № 10/138-11 та призначено її до розгляду.
Ухвалами суду від 20.09.2011 р., 04.10.2011 р., 18.10.2011 р. розгляд справи, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено.
Представник позивача в судові засідання 20.09.2011 р. та 04.10.2011 р. не з’явився. В судових засіданнях 18.10.2011 р. та 01.11.2011 р. присутнім представником позивача надано документи, витребувані судом, та підтримано позовні вимоги в повному обсязі, вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові.
Представник відповідача в судові засідання 20.09.2011 р., 04.10.2011 р., 18.10.2011 р. та 01.11.2011 р. не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, проте 01.11.2011 р. через загальний відділ господарського суду відповідачем наданий відзив б/н від 28.10.2011 р. на позовну заяву, в якому останній не заперечує проти отримання ним товару, однак заперечує проти стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат, нарахування яких, на думку останнього, порушує норми статті 258 Цивільного кодексу України.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області -
ВСТАНОВИВ:
03.03.2008 р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено Договір поставки товару № 1/08, відповідно до умов п.п. 1.1, 1.2 якого постачальник взяв на себе обов’язок в порядку та на умовах, визначених договором, передати покупцю товар, а саме: будівельні матеріали, найменування, ціна та одиниця виміру якого, визначаються у рахунках-фактурах та накладних, які є невід’ємною частиною договору, а покупець в свою чергу взяв на себе обов’язок прийняти такий товар та оплатити його вартість.
Згідно з п. 4.1 договору, постачання товару здійснюється окремими партіями. Кожна партія товару оформлюється відповідною накладною.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.
У відповідності до статті 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
На виконання умов договору та взятих на себе зобов’язань позивачем передано, а відповідачем прийнято товар всього на загальну суму 40726,50 грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи видаткові накладні № А-00000128 від 06.08.2008 р. на суму 23940,00 грн., № А-00000202 від 24.09.2008 р. - 6640,50 грн., № А-00000220 від 06.10.2008 р. - 3990,00 грн., № А-00000225 від 07.10.2008 р. - 6156,00 грн.
Крім того, в якості доказу передання товару позивачем надані податкові накладні, які підтверджують сплату позивачем податку на додану вартість згідно з вищезазначеними накладними.
Згідно із нормами Закону України «Про податок на додану вартість»продаж товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.
Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.
Для отримання товару відповідачем видані довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей: серії ЯПК № 202439 від 06.08.2008 р., серії ЯПК № 202120 від 06.10.2008 р., серії ЯПК № 202135 від 07.10.2008 р., серії ЯПК № 202161 від 24.09.2011 р. При цьому, об’єм та найменування товару, зазначені у довіреностях, тотожні з об’ємом та найменуванням товару, зазначеними у видаткових накладних.
Статтями 237, 246 Цивільного кодексу України встановлено, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.
Довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи.
Відповідно до п. 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996р. № 99, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів (типова форма № М-2).
Таким чином, позивачем передано згідно з видатковими накладними, а відповідачем прийнято згідно з довіреностями товар, всього на загальну суму 40726,50 грн., що не заперечується останнім та зазначено у наданому суду відзиві на позов.
Відповідно до умов п. 5.1 договору, покупець здійснює оплату кожної партії товару за ціною, передбаченою у накладній, не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів з моменту передачі товару покупцю, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника.
Проте, в порушення умов договору та взятих на себе зобов’язань, вартість товару сплачена відповідачем лише частково - в сумі 16940,00 грн., вартість товару в сумі 23786,50 грн. залишена відповідачем не сплаченою.
15.06.2011 р. позивач звернувся до відповідача з претензією з вимогою в строк до 15.07.2011 р. здійснити оплату товару в сумі 23786,50 грн.
Проте, претензія позивача залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Оскільки заборгованість відповідача щодо оплати поставленого позивачем на підставі Договору № 1/08 від 03.03.2008 р. товару на час прийняття рішення не сплачена, а розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, що також не заперечується відповідачем, вимога позивача про стягнення з відповідача 23786,50 грн. визнається судом правомірною та такою, що підлягає задоволенню.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
У зв’язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору щодо своєчасної оплати отриманого товару позивач, на підставі п. 6.3.1 договору, просить суд стягнути з відповідача 2835,46 грн. пені, нарахованої від сум заборгованості за кожною видатковою накладною окремо.
Умовами п. 6.3.1 договору визначено, що у разі несвоєчасної оплати отриманого покупцем товару, останній сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
У сфері господарювання згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).
Заперечуючи проти позову, в частині стягнення пені за несвоєчасну оплату товару, відповідач просить суд вирішити спір з урахуванням вимог ст. 258 Цивільного кодексу України.
Згідно з п. 1 ч. 2 статті 258 Цивільного кодексу України, спеціальна позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що строк для оплати відповідачем товару за видатковою накладною № А-00000128 від 06.08.2008 р. настав 06.09.2008 р., за видатковою накладною № А-00000202 від 24.09.2008 р. - 25.10.2008 р., за видатковою накладною № А-00000220 від 06.10.2008 р. - 06.11.2008 р., за видатковою накладною № А-00000225 від 07.10.2008 р. - 07.11.2008 р.
Позивач просить суд стягнути з відповідача пеню, яка розрахована з додержанням норм ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, за видатковою накладною № А-00000128 за період з 06.09.2008 р. - 06.03.2009 р. (182 дні), за видатковою накладною № А-00000202 за період з 24.10.2008 р. - 22.04.2009 р. (181 день); за видатковою накладною № А-0000020 за період з 05.11.2008 р. - 04.05.2009 р. (181 день), за видатковою накладною № А-00000225 за період з 06.11.2008 р. - 05.05.2009 р. (181 день).
Проте, як встановлено судом, з урахуванням норм ст. 258 Цивільного кодексу України, нарахування пені за видатковою накладною № А-00000128, припинилось 06.09.2009 р., за видатковою накладною № А-00000202 - 25.10.2009 р., за видатковою накладною № А-00000220 - 06.11.2009 р., за видатковою накладною № А-00000225 - 07.11.2009 р.
Отже, при зверненні до суду з даною позовною вимогою позивачем пропущено строк позовної давності в 1 рік, який, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, застосовується до вимог про стягнення неустойки (штраф, пеня), а отже вимога позивача про стягнення з відповідача 2835,46 грн. пені задоволенню не підлягає.
Також, позивач, посилаючись на норми ст. 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 7736,12 грн. та 3 % річних в сумі 2048,41 грн., нарахованих за видатковою накладною № А-00000128 за період з 06.09.2008 р. по 29.08.2011 р., за видатковою накладною № А-00000202 за період з 25.10.2008 р. по 29.08.2011 р., за видатковою накладною № А-00000220 за період з 06.11.2008 р. по 29.08.2011 р., за видатковою накладною № А-00000225 за період з 07.11.2008 р. по 29.08.2011 р.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Заперечуючи проти позову, в частині стягнення 3 % річних та інфляційних втрат за несвоєчасну оплату товару, відповідач просить суд вирішити спір з урахуванням вимог ст. 258 Цивільного кодексу України.
Проте, дослідивши зазначені заперечення відповідача, суд знаходить їх безпідставними, оскільки приписами ст. 258 Цивільного кодексу України, передбачено спеціальну позовну давність із обмеженим строком в один рік лише щодо нарахування неустойки (штраф, пеня).
Таким чином, судом здійснено перерахунок заявлених до стягнення 3 % річних та встановлено, що доданий до матеріалів справи розрахунок 3 % річних є арифметично вірним, а отже вимога позивача про стягнення з відповідача 2048,41 грн. 3 % річних визнається судом правомірною та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.
Щодо вимоги позивача про стягнення 7736,12 грн. інфляційних втрат, то згідно з вірним арифметичним розрахунком, проведеним судом, з урахуванням рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції, викладених у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997р. «Рекомендації стосовно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати в сумі, що перевищує заявлену позивачем до стягнення, проте суд задовольняє розмір інфляційних втрат в сумі 7736,12 грн., в межах заявлених позовних вимог.
Враховуючи наведене вище, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов’язаних з розглядом справи.
Згідно із ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу при частковому задоволенні позову покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.
Враховуючи наведене вище, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд -
ВИРІШИВ:
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельні рішення»(04080, Київська область, м. Обухів, вул. Промислова, 9; код 30219145) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Австротерм»(03083, м. Київ, вул. Червонопрапорна, 34; код 32104159) 23786,50 грн. заборгованості, 7736,12 грн. інфляційних втрат, 2048,41 грн. 3 % річних, а також судові витрати: 335,71 грн. витрат зі сплати державного мита та 217,62 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.
3. В іншій частині позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя А.І. Привалов
Повне рішення складено - 07.11.2011 р.