2-277/11 .

  РІШЕННЯ

Іменем України

  04.10.2011                          Франківський районний суд м. Львова в складі:

                             головуючого-судді       Гінди О.М.

                             при секретарі                Пивоварчук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 з участю третіх осіб П’ятої Львівської державної нотаріальної контори, ОСОБА_3  про визнання права на спадкування четвертої черги по закону та усунення від права на спадкування, -

  встановив:

       позивач звернувся до суду з позовом, який в подальшому уточнив, просить визнати за ним  право на спадкування четвертої черги по закону після смерті ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року та усунути від права на спадкування за законом другої черги ОСОБА_2 В обґрунтування своїх вимог, покликається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер ОСОБА_4 Після його смерті відкрилась спадщина на квартиру, АДРЕСА_1 грошові вклади. Заповіту на належне йому майно не залишив. Спадкоємцем по закону другої черги є рідний брат ОСОБА_4 –відповідач ОСОБА_2, який 06.08.2007 року звернувся в П’яту Львівську державну нотаріальну контору для прийняття спадщини. Однак, він претендує на спадкування у четверту чергу, оскільки вони товаришували, часто приходив у гості до ОСОБА_4 А коли останній в 2000 році захворів на хворобу Паркінсона, став інвалідом і потребував сторонньої допомоги, він доглядав за ним, купляв ліки, продукти, готував їжу, тобто повністю забезпечував йому медичний та побутовий догляд. У січні 2001 року на прохання ОСОБА_4 він поселився до нього, так як той був одиноким, родичів не мав, погано себе почував. З того часу вони почали жити як одна сім'я, у них був спільний бюджет, за спільні кошти купляли продукти та необхідне у побуті. 29.01.2007 року його ОСОБА_4 зареєстрував у квартирі, АДРЕСА_1. З його слів він знав, що в нього не було родичів, оскільки ніхто ніколи його не провідував, не цікавився його життям та здоров’ям, не допомагав йому. Після смерті ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 року, під час похорону з'явився рідний брат ОСОБА_2, який ніколи не цікавився братом, не провідував його та не надавав жодної допомоги, хоча за станом здоров'я останній потребував стороннього догляду і медичної допомоги. ОСОБА_2, викрав брата і поховав його в с. Сілець, Сокальського району, хоча покійний до дня своєї смерті постійно проживав у м. Львові і заповідав йому у випадку смерті поховати його у місті Львові та доглядати за могилою. ІНФОРМАЦІЯ_2 року він звернувся із заявою в нотаріальну контору для прийняття спадщини як спадкоємець четвертої черги. Просить задовольнити його позовні вимоги.

          У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з уточненнями, пояснення дав аналогічні викладеним у позовній заяві.   

          У судовому засіданні від 10.08.2010 року позивач підтримав позовні вимоги з уточненнями, пояснення дав аналогічні викладеним у позовній заяві, додатково пояснив, що коли був у відрядженні в ОСОБА_5 в період з 28.07.2007 року по 04.08.2007 року, помер ОСОБА_4 і він не був присутній на його похоронах, оскільки не знав. Перед від’їздом у відрядження, залишив йому 1000 грн. Познайомився з ОСОБА_4 в 1999 році, на вул. Науковій в м. Львові, коли він сидів на лавці і йому стало погано. Він завіз його додому на вул. Тролейбусну в м. Львові. Тоді йому сказав ОСОБА_4, що самотній, не має ні дружини, ні дітей,  однак працює в Інституті регіональних досліджень академії наук, що по вул. Козельницькій, 4 в м. Львові. З того часу почав спілкуватись, допомагати йому, а  потім у 2003 році переселився до нього жити та допомагав і доглядав за ним, оскільки в 2000 року ОСОБА_4 захворів на хворобу Паркінсона і потребував стороннього догляду.  

        Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні від 10.08.2010 року позов не визнав та пояснив, що  він з померлим ОСОБА_4 були рідними братами. Він з сім'єю проживає в с. Сілець, Сокальського району Львівської області, а брат працював та проживав у м. Львові сам, оскільки своєї сім'ї не мав. Жили вони дружньо з братом, він часто приїжджав у м. Соснівка в батьківську оселю, там вони зустрічались, його дружина варила йому вареники, картоплю та інші страви. Брат працював до 2005 року, ще йому допомагав, оскільки був матеріально забезпеченим, обходився без сторонньої допомоги. На хворобу Паркінсона брат захворів за рік перед смертю. Йому приїжджали допомагали двоюрідні брати. Помер ОСОБА_4 у лікарні ІНФОРМАЦІЯ_1 року, про це він дізнався від співробітника брата ОСОБА_6, який йому зателефонував на прохання Дороша, начальника гуртожитку в якому жив брат. Він дізнавшись про це, приїхав і забрав тіло брата та поховав його у с. Сілець. Просить у задоволенні позову  відмовити за безпідставністю.

Третя особа ОСОБА_3 у судовому засіданні від 10.08.2010 року позов не визнав, підтримав пояснення відповідача, додатково пояснив, що він за заповітом має половину власності на будинок, АДРЕСА_2 а іншу половину його дядько ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року в лікарні.   

          Представник третьої особи П’ятої Львівської державної нотаріальної контори в судовому засіданні від 29.04.2011 року пояснила, що в нотконтору з заявами про прийняття спадщини після смерті  ОСОБА_4 звернулися ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_1, а 06.08.2007 року ОСОБА_2 ОСОБА_7 ОСОБА_1 пред’явив свідоцтво про смерть ОСОБА_4, а також подав ряд інших необхідних документів на прийняття спадщини.   

          У судове засідання відповідач ОСОБА_2 та треті особи повторно не з’явились, хоча належним чином були повідомлені про місце та час розгляду справи, про причини неявки суд не повідомили. Згідно ст. 169 ЦПК України, суд вважає за можливе розгляд справи у їх відсутності на підставі наявних у справі даних та доказів.  

        Заслухавши пояснення представника позивача, свідків, дослідивши матеріали справи, спадкової справи № 760/07, цивільної справи № 2о-204/07, суд вважає, що позов слід задовольнити.

       Згідно свідоцтва про смерть вбачається, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року (а.с. 5).

        На праві власності ОСОБА_4 належала квартира АДРЕСА_1 (а.с. 26), у якій також з 29.01.2007 року був зареєстрований ОСОБА_1 (а.с. 14-16).                              

        Після його смерті відкрилась спадщина на спадкове майно, заповіту на майно ОСОБА_4 не залишив.

       Згідно ст. 1223 ч. 2 ЦК України, у разі відсутності заповіту, право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265.

          Судом встановлено, що спадкоємців першої черги за законом (ст. 1261 ЦК України) не має, оскільки ОСОБА_4 був неодружений, дітей не мав, а батьки –мати ОСОБА_8 та батько ОСОБА_7 померли відповідно ІНФОРМАЦІЯ_3 року та ІНФОРМАЦІЯ_4 року (а.с. 22, 26), що не заперечували і сторони у судових засіданнях, а тому подальшому доказуванню не підлягають, відповідно до вимог ст. 61 ч. 1 ЦПК України.

       Як вбачається з спадкової справи № 760/07, копія якої долучена до матеріалів справи, з заявами про прийняття спадщини в П’яту Львівську державну нотаріальну контору звернувся ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 року, згідно ст. 1264 ЦК України та ОСОБА_2 06.08.2007 року, який є рідним братом померлого (а.с. 5-8, 123), згідно ст. 1262 ЦК України на спадкове майно, а саме квартиру АДРЕСА_1. (а.с. 114-125).          

       Відповідно до ст. 1224 ч. 5 ЦК України, за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

       Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України в Постанові від 30.05.2008 року № 7, у п. 6, безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

          Вимоги про усунення спадкоємця від права на спадкування може бути пред’явлена особою, для якої таке усунення породжує пов’язані зі спадкуванням права та обов’язки, одночасно з її позовом про одержання права на спадкування з підстав, визначених у частині другій ст. 1259 ЦК.  

          Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_4 з 2000 року  був інвалідом третьої групи загального захворювання, в зв’язку з чим йому призначена пенсія. З довідки МСЕК, серії ЛВА-1 № 074726 вбачається, що ОСОБА_4 04.07.2001 року інвалідність встановлена безстроково, з висновку про умови та характер праці вбачається, що ОСОБА_4 може працювати інженером –економістом без додаткових навантажень. (а.с. 12, 13, 17 та цивільна справа № 2о-204/07 а.с. 5).

          Із витягу трудової книжки вбачається, що ОСОБА_4 звільнився з посади економіста першої категорії відділу регіональної соціально-економічної політики та територіального управління за власним бажанням 31.12.2005 року (а.с. 59).

          Як вбачається з витягу медичної карти хворого, який виданий 2-ю комунальною міською поліклінікою від 04.07.2007 року, ОСОБА_4 хворіє біля 15 років. У 2001 році на енцефаліт з паркінсонічним синдромом, визнаний інвалідом третьої групи. Щорічно лікується стаціонарно, постійно амбулаторно. Ходить зі сторонньою допомогою, хода затруднена. Хворий потребує сторонньої допомоги. (а.с. 70).

          У судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснив, що він працює директором ДП «Академсервіс - Львів»і на балансі підприємства знаходиться будинок АДРЕСА_1 у якому жив ОСОБА_4 і якого знає з 2005 року. З того часу він знає і ОСОБА_1, який доглядав за ОСОБА_4, так як останній був самотньою та хворою людиною, мав захворювання Паркінсона і потребував сторонньої допомоги. ОСОБА_1 був другом ОСОБА_4, купляв йому продукти харчування, ліки, сплачував комунальні послуги, забирав його машиною, викликав швидку допомогу. Він це бачив, оскільки його службовий кабінет знаходиться на першому поверсі даного будинку і з вікна проглядалось, хто приходив, а хто виходив з будинку. В січні 2007 року ОСОБА_4 приходив, щоб зареєструвати у квартирі ОСОБА_1 У квартирі ОСОБА_4 він був декілька разів і викликав швидку допомогу, коли не було ОСОБА_1 Коли помер ОСОБА_4, а ОСОБА_1 не було вдома, він через колишнє місце праці померлого та міліцію, розшукав брата ОСОБА_4 та повідомив його про смерть останнього. Але він сам забирав з похоронного бюро свідоцтво про смерть, займався організацією похорону, оскільки про це його просив ОСОБА_1 на випадок коли його не буде вдома.  Однак, приїхав брат покійного, забрав від нього всі документи на поховання, забрав тіло ОСОБА_4 та завіз його на село для поховання.

          Про те, що ОСОБА_1 не було в Україні, коли помер ОСОБА_4, підтверджується довідкою з ТзОВ ТВК «Перша приватна броварня «Для людей –як для себе!»за №  48 від 04.02.2008 року, згідно якої ОСОБА_1 перебував у службовому відрядженні з 28.07.2007 року по 04.08.2007 року за межами України. А довідкою від 10.01.2008 року № 73 виданою Сілецькою сільською радою Сокальського району Львівської області, про те, що ОСОБА_4 похований у с. Сілець ІНФОРМАЦІЯ_2 року і поховання проводив його рідний брат ОСОБА_2 (а.с. 23).

          У судовому засіданні свідок ОСОБА_10 дала показання про те, що вона працює з листопада 2006 року в ДП «Академсервіс-Львів». ОСОБА_4 приходив до неї разом з ОСОБА_1 з проханням зареєстувати його в квартирі. Казав, що ОСОБА_1 його родич. У січні 2007 року ОСОБА_1 зареєстровано, як наймача у квартирі, АДРЕСА_1. Ще один раз ОСОБА_4 та ОСОБА_1 приходили за довідкою на оформлення субсидій у якій наймача не зазначено. Показання свідка, підтверджується довідкою про склад сім'ї та розмірів платежів за житлово-комунальні послуги від 25.04.2007 року виданою лише на ОСОБА_4 (а.с. 60). Також, свідок пояснила, що коли складала акт обстеження в квартирі ОСОБА_4, то бачила там ОСОБА_1 Ще бачила, як ОСОБА_1 з пакетом піднімався в квартиру до ОСОБА_4, оскільки вікна її кабінету виходять на коридор данного будинку та вулицю. Крім того, ОСОБА_4 потрібна була стороння допомога за станом здоров'я. Щодо смерті ОСОБА_4, то прибігла сусідка і повідомила нас, що його забрала швидка допомога. Я і директор ОСОБА_9 їздили до нього в лікарню, а коли він помер, то ОСОБА_9 займався організацією його похоронів на прохання ОСОБА_1С, якого в цей час не було, а саме: забирав свідоцтво про смерть, розшукував його родичів через інститут у якому працював ОСОБА_4

          Свідок ОСОБА_11 у судовому засіданні дала показання, що була сусідкою ОСОБА_4, оскільки жили в одному будинку по АДРЕСА_1 І протягом останніх п'яти –шести років з ОСОБА_4 бачила ОСОБА_1, розуміла, що то його родич, оскільки ОСОБА_4 називав його сином. ОСОБА_1 за ним доглядав, оскільки той мав хворобу Паркінсона.

          Свідок ОСОБА_12 у судовому засіданні показала, що була сусідкою ОСОБА_4 і бачила його часто з ОСОБА_13 на вулиці. Думала, що син з батьком, а ОСОБА_4 казав, що то його опікун.

          Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_14 дала показання, що працює у Франківському відділенні соціальної допомоги вдома Львівського міського територіального центру соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян і протягом 2004-2005 років тричі приходила на квартиру ОСОБА_4, однак він відмовлявся від допомоги та казав, що має людину, яка ним опікується і не має до нього жодних претензій. Коли приходила в квартиру, то бачила цього опікуна, на вигляд мужчина 40-45 років, повненький. Прізвища його не пам'ятає, він приносив продукти в квартиру.

          Про те, що ОСОБА_4 не знаходився на обслуговуванні у Франківському відділенні соціальної допомоги вдома Львівського міського територіального центру соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян підтверджується і довідкою виданною 01.10.2010 року цією установою (а.с. 202).

 З вищенаведеного, суд надає віри вищезазначеним показам свідків, так як вони чіткі, послідовні, нічим не спростовані, знаходяться в об’єктивному зв’язку з іншими доказами по справі.

          Свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6, колишні співробітники ОСОБА_4, у судовому засіданні дали показання, що він був замкнутою людиною. У 2005 році звільнився з роботи за станом здоров'я, загострилась хвороба Паркінсона і руки сильно тряслись, тому потребував сторонньої допомоги, однак за ним ніхто не доглядав. Родичі до нього не приїжджали.

          Цими показаннями свідків та вищезазначеними доказами спростовується пояснення відповідача ОСОБА_2 та показання свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_16, двоюрідних братів ОСОБА_2 та ОСОБА_4, про те, що останній був здоровий і не потребував сторонньої допомоги, часто сам, навіть незадовго до своєї смерті приїзджав у м. Соснівку, де вони зустрічались. Все це свідчить про те, що родичі не були обізнані зі станом здоров'я  свого брата ОСОБА_4, не цікавились ним та не допомагали.

          Щодо показань свідків ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_5, ОСОБА_6, про те, що їм ОСОБА_4 ніколи не розповідав про ОСОБА_1, спростовується їхніми ж показами про те, що померлий був замкнутою людиною.

          Свідок ОСОБА_17, сусід ОСОБА_4, у судовому засіданні дав показання про те, що за останнім ніхто не доглядав і не опікувався, ніхто до нього не приходив і не жив з ним. Однак, зазначив, що з сусідом ОСОБА_4 не контактував і був у його квартирі  один лише раз і то після його смерті, його запросили, як свідка. А тому ці покази суд оцінює критично і не бере їх до уваги.

          З вищенаведеного, судом встановлено, що ОСОБА_4 перебував у безпорадному стані, оскільки мав тяжке захворювання –енцефаліт з вираженим паркінсонічним синдромом з 2001 року, не міг самостійно забезпечувати умови свого життя, потребував стороннього догляду, допомоги та піклування. Його рідний брат ОСОБА_2 ухилявся від виконання обов’язку, щодо утримання спадкодавця, ним не опікувався, не допомагав, залишив його самого проживати у м. Львові, жодного разу до нього не навідувався, ніхто із свідків, які були допитані у судовому засіданні, не бачили ОСОБА_2 у квартирі брата, чи біля його будинку.

          За таких обставин, суд вважає, що ОСОБА_2 слід усунути від права на спадкування за законом другої черги, визнавши таке право на спадкування за законом четвертої черги за ОСОБА_1, який з 2001 року проживав зі спадкодавцем однією сім'єю, допомагав йому, піклувався про нього, вів разом спільне господарство, а з січня 2007 року офіційно був зареєстрований у квартирі, належній ОСОБА_4

 Керуючись ст. ст.  10, 11, 169, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

вирішив:

        позов задовольнити.

        Визнати за ОСОБА_1 право на спадкування четвертої черги по закону після смерті ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

          Усунути від права на спадкування за законом ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Львівської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

                      Суддя                                                                              Гінда О.М.