Справа №2-1320/07
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 липня 2007 року Луцький міськрайонний суд Волинської області у складі:
головуючого-судді Кихтюка P.M.
при секретарі Мелих Л.В.
з участю позивача, представника позивачів ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
представників відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Луцька цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ОСОБА_5 ОСОБА_6до ОСОБА_2 про стягнення судових витрат, -
встановив:
Позивачі звернулися в суд з позовом до відповідача про стягнення судових витрат. Свої вимоги мотивують тим, що 19.04.2005 року Луцьким міськрайонним судом відмовлено в позові ОСОБА_2до селищної ради с.Рокині, відділу земельних ресурсів, ОСОБА_1 ОСОБА_5 ОСОБА_6про визнання недійсним рішення селищної ради №6/15 від 19.12.2002 року про передачу земельних ділянок у власність та визнання недійсним державних актів на землю. Вказане рішення залишене без змін ухвалою апеляційного суду від 05.09.2005 року. Оскільки, вони понесли судові витрати за надання їм правової допомоги, кожен відповідно по 560 грн. і в позові стосовно їх відмовлено, то просять стягнути з відповідача вказані кошти на загальну суму 1620 грн.
В судовому засіданні позивач та представник позивачів ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги та просили їх задовольнити з підстав викладених у заяві.
Відповідач та її представники в судовому засіданні заперечили проти задоволення позову.
Крім цього, відповідач та її представникОСОБА_3 зазначили, що дане питання слід вирішувати через постановления додаткового рішення. Оскільки позивачі цього не зробили, то в задоволенні даного позову на їх думку слід відмовити.
Представник відповідача ОСОБА_4зазначив, що представленні позивачами докази, а саме: розрахунок оплати юридичних послуг не є належним доказом понесення таких витрат позивачами та його до уваги брати не слід.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, покази свідка, дослідивши представлені по справі докази, суд прийшов до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що рішенням Луцького міськрайонного суду від 19.04.2005 року в задоволенні позову ОСОБА_2до селищної ради с.Рокині, відділу земельних ресурсів, ОСОБА_1 ОСОБА_5 ОСОБА_6про визнання недійсним рішення селищної ради №6/15 від 19.12.2002 року про передачу земельних ділянок у власність та визнання недійсним державного акту на землю відмовлено(а.с.5-10).
Вказане рішення залишене без змін ухвалою апеляційного суду Волинської області від 05.09.2005 року(а.с.4).
Відповідно до ст.88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесенні нею і документально підтвердженні
2
судові витрати. Аналогічна норма передбачалась й ст.75 ЦПК України(в ред. 1963 року).
Із представлених та оглянутих в судовому засіданні договорів-доручень(а.с.11-13), пояснень сторін, їх представників встановлено, що при вирішенні вищезгаданої справи судом, представництво інтересів ОСОБА_1 ОСОБА_5 ОСОБА_6здійснював юрист-адвокатОСОБА_7 Понесені ними судові витрати пов'язані з наданням ним правової допомоги, підтвердженням чого є розрахунки оплати юридичних послуг(а.с. 14-19).
Проте, на думку суду, представленні розрахунки оплати юридичних послуг не є належним документальним підтвердженням понесення таких витрат і у вказаному розмірі, так як вони підписані позивачами і згаданим представником. Вказані розрахунки не можуть вважатись офіційним документальним підтвердженням їх. Завірення їх печаткою із зазначенням «приватний-юрист адвокат ОСОБА_7» також не може вважатись підтвердженням цього. Крім цього, строк дії ліцензії на здійснення юридичної практики вказаним представником закінчився ще 22.04.2001 року(а.с. ).
Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивачем, представником позивачів в судовому засіданні не представлено інших належних доказів, які б свідчили про понесення ними судових витрат на загальну суму 1620 грн.
Покази свідка ОСОБА_7 про отримання ним вказаних коштів від позивачів за надання правової допомоги, суд до уваги не приймає, так як згідно ст.59 ЦК України обставини, які за законом мають бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Таким чином, оцінивши зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що у задоволенні заявлених вимог слід відмовити за недоведеністю.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.3, 10, 59, 60,88, 209 ч.3, 216, 218 ЦПК України(в ред.2003 року), ст.75 ЦПК України(в ред.. 1963 року), суд, -
вирішив:
В задоволенні позову ОСОБА_1 ОСОБА_5 ОСОБА_6до ОСОБА_2 про стягнення на їх користь судових витрат в розмірі по 560 грн. кожному - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Волинської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до суду апеляційної інстанції або в порядку, передбаченому ч.4 ст.295 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст.294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.