Справа №22-1685/07 рік Головуючий у 1-й інстанції
Аланаскович Н.М.
Суддя-доповідач: Коваленко А.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 травня 2007 року М.Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Денисенко Т.С.,
Судців: Коваленко А.І.,
СпасО.В. При секретарі: Степановій И.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою
Молочанської обласної психоневрологічної лікарні
на рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 14 лютого 2007 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Молочанської обласної психоневрологічної лікарні про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прожду та відшкодування моральної шкоди,-
ВСТАНОВИЛА:
У січні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Молочанської обласної психоневрологічної лікарні про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди;7
У позові зазначав, що з 24.02.1995 року працював у Молочанській обласні психіатричній лікарні, яка з 04.10.2002 року була перейменована на Молочанську обласну психоневрологічну лікарню. Працюючи понад 11 років ніколи не притягувався до дисциплінарної відповідальності та не мав зауважень, навпаки за сумлінну працю неодноразово був нагороджений преміями та подяками.
17.11.2006 року ОСОБА_1 перебував на своєму робочому місті. З дозволу чергової сестри відділення Хоменко І.М. він відлучився до іншого відділення по особистому питанню, за що його наказом №76-о 1 від 20.11.2006 року було притягнуто до дисциплінарної відповідальності - оголошено догану за цей випадок.
11 11.2006 року у одного з хворих сталося загострення психічного захворювання і ОСОБА_1 був змушений ізолювати його в приміщення для господарського інвентарю. В кінці листопада 2006 року адміністрації лікарні стало відомо про цей випадок і
зав. відділенням ОСОБА_2 поставив питання перед профкомом Молочанської обласної психоневрологічної лікарні про дачу згоди на звільнення позивача на підставі п.3 ст.40 КЗпП України.
Наказом №82-о від 04.12.2006 року позивача було звільнено з роботи з 05.12.2006 року на підставі п.3 ст.40 КЗпП України - за систематичне невиконання обов'язків, покладених на нього правилами внутрішнього трудового розпорядку.
Посилаючись на ці обставини, ОСОБА_1 просив суд поновити його на роботі у Молочанській обласній психоневрологічній лікарні на посаді молодшої медичної сестри відділення №2, стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 05.12.2006 року до дня постановления рішення суду про поновлення на роботі, а \ . також стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 5-000 грн. Визнати незаконними накази №76-о від 20.11.2006 року та №82-о 1 від 04.12.2006 року по Молочанській обласній психоневрологічній лікарні про накладення на нього дисциплінарного стягнення у вигляді догани та про звільнення з роботи.
Рішенням Токмацького районного суду Запорізької області від 14 лютого 2006 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано незаконними накази №76-о від 20.11.2006 року та №82-о 1 від 04.12.2006 року по Молочанській обласній психоневрологічній лікарні про накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді догани та про звільнення ОСОБА_1 з роботи.
Поновлено ОСОБА_1 на роботі в Молочанській обласній психоневрологічній лікарні на посаді молодшої медичної сестри відділення №2.
Стягнуто з Молочанської обласної психоневрологічної лікарні на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 05.12.2006 року по 14.02.2007 року в розмірі 1237,25 грн. та моральну шкоду в розмірі 2 000 грн.
Стягнуто з Молочанської обласної психоневрологічної лікарні судовий збір в розмірі 51 грн. на користь місцевого бюджету та за ІТЗ розгляду цивільної справи Токмацьким райсудом 30 грн.
В апеляційній скарзі на це рішення суду Молочанська обласна психоневрологічна
лікарня, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, невідповідність
висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального
права, просить рішення суду скасувати, постановити нове рішення, яким у задоволенні позову
відмовити.
Вислухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Молочанської обласної психоневрологічної лікарні не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише , формальних міркувань.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач з 24.02.1995 року працював у Молочанській обласній психіатричній лікарні на посаді молодшої медичної сестри відділення №2. 04.10.2002 року лікарня була перейменована на Молочанську обласну психоневрологічну лікарню.
Наказом №76-о 1 від 20.11.2006 ОСОБА_1 року було притягнуто до дисциплінарної відповідальності - оголошено догану зате, що він 17.11.2006 року без дозволу чергової сестри відділення Хоменко І.М. відлучився до іншого відділення по особистому питанню.
Наказом №82-о від 04.12.2006 року позивача було звільнено з роботи з 05.12.2006 року на підставі п.3 ст.40 КЗпП України - за систематичне невиконання обов'язків, покладених на нього правилами внутрішнього трудового розпорядку. Наказ про звільнення був винесений за
те, що 11.11.2006 року у одного з хворих сталося загострення психічного захворювання і - ОСОБА_1 ізолював його в підсобне приміщення..
Суд повно і всебічно дослідив обставини справи та прийшов до правильного висновку про задоволення позову ОСОБА_1, оскільки судом встановлено, що з липня 2006 року ОСОБА_1 почав відчувати упереджене ставлення до себе з боку завідуючого відділення №2 Молочанської обласної психоневрологічної лікарні ОСОБА_2. Причиною конфлікту між ним та адміністрацією відповідача став наказ №104 від 19.07.2006 року "Про відрахування із заробітної плати працівників, сум зайво отриманих відпускних", від підписання якого він відмовився і оскаржив в районний комітет профспілки, який своєю постановою від 26.07.2006 року зобов'язав головного лікаря скасувати цей наказ.
Також судом встановлено, що 17.11.2006 року позивач з дозволу чергової сестри відділення Хоменко І.М. відлучився до іншого відділення по особистому питанню.
Крім того, 11.11.2006 року у одного з хворих сталося загострення психічного захворювання. У відділенні із .медперсоналу знаходився один ОСОБА_1 і був змушений ізолювати хворого в підсобне приміщення. Ь пояснень в суді першої шстанції представника відповідача Залозного С.О. та свідка ОСОБА_2. (завідуючого відділенням №2) вбачається, що ОСОБА_1 не мали права залишати у відділенні одного із медперсоналу та, що приміщення для ізолювання хворих в лікарні відсутнє (протокол судового засідання, ах. 75-77 зв.).
Враховуючи ці обставини суд обґрунтовано визнав незаконними накази №76-о від 20.11.2006 року та №82-о 1 від 04.12.2006 року по Молочанській обласній психоневрологічній лікарні про накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді догани та про звільнення ОСОБА_1; з роботи та поновив його на роботі в Молочанській обласній психоневрологічній лікарні на посаді молодшої медичної сестри відділення №2.
Розмір моральної шкоди визначений у відповідності до обсягу моральних страждань позивача спричинених порушенням його права на труд, що гарантоване Конституцією України.
При задоволені позову судом першої шстанції також враховані роз' яснення викладені в п.22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року №9 з послідуючими змінами „Про практику розгляду судами трудових спорів" про те, що при звільнені необхідно враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяної ним шкоди, обставини, за яких вчинено проступок та попередню роботу працівника.
ОСОБА_1 працював у відповідача з 24.02.1995 року, ніколи не притягувався до дисциплінарної відповідальності та не мав зауважень, навпаки за сумлінну працю неодноразово був нагороджений преміями та подяками.
За таких обставин рішення суду відповідає обставинам справи та закону, доводи представника апелянта не спростовують рішення суду. Підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 307,308,313,314,317 ЦПК України, судова колегія, -:
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Молочанської обласної психоневрологічної лікарні відхилити.
Рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 14 лютого 2006 року по цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає чинності негайно, але може бути оскаржена до Верховного Суду України
протягом двох місяців.