Справа №2-35

                                                                                                                                         2008 року

Р І Ш Е Н Н Я

І М ” Я М       У К Р А Ї Н И

 

 

5 лютого 2008 року                                         Свердловський міський суд Луганської області у складі:

 

головуючого: судді Маркової Т.Г.

при секретарі: Іващенко Л.В.

з участю позивача: ОСОБА_1

відповідачів: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4

та їх представника : ОСОБА_5

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Свердловську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди заподіяних затопленням квартири,-

В с т а н о в и в :

 

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в обгрунтування якого зазначає, що їй на права приватної власності на підставі договору купівлі-продажу квартири від 7 березня 2006 року належить АДРЕСА_1.

 

Над нею знаходиться квартира №27 відповідачів, з вини яких її квартира неодноразово затоплювалась, про що комісією КП РЕЖ №3 були складені акти.

 

Так, 22 листопада 2005 року з вини відповідачів, її квартира була затоплена холодною водою, про що комісією працівників КП РЕЖ №3 був складений акт. Впустити до своєї квартири відповідачі відмовилися. Крім того затоплення відповідачами її квартири мало місце 16.07.2006 р., 03.09.2006 р. та 26.09.2006 р., про що також були складені відповідні акти.

 

В результаті затоплення її квартири прийшли до непридатності: шпалери в спальні на стінах та стелі; шпалери на стінах в коридорі; електропроводка в коридорі, ванній кімнаті, туалеті, кухні, спальній кімнаті та залу. Крім того були пошкоджені: кровать і тумбочка в спальній кімнаті, які стали непридатними для використання. Після цих затоплень в квартирі треба робити ремонт, вартість витрат якого становить - 2142 грн. Меблі вона купила нові і ще ними не користувалася, тому вартість пошкодженої меблі становить - 1420 грн. Всього їй заподіяно матеріальної шкоди на суму - 3562 грн.

 

Крім того, нею понесені витрати при звернені до суду в сумі - 81 грн. У добровільному порядку відповідачі відмовляються відшкодувати заподіяну шкоду, що стало приводом її звернення до суду з цим позовом.

 

Також діями відповідачів їй заподіяно моральної шкоди, яка полягає у тому, що після затоплення квартири вона перенесла нервовий струс, душевні страждання і переживання. До теперішнього часу вона не має можливості належним чином користуватися своєю квартирою та зробити необхідний ремонт, а вимушені витрати на підготовку матеріалів для звернення до суду порушили її нормальні життєві стосунки, тому заподіяну їй моральну шкоду вона оцінює в 1000 грн.

 

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.1166 і 1167 ЦК України, позивачка просить суд постановити рішення, яким стягнути з відповідачів на її користь матеріальні збитки в розмірі - 3562 грн., моральну шкоду - 1000 грн. та судові витрати у сумі - 81 грн.

 

 

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 обставини поданої заяви та свої позовні вимоги підтримала у повному обсязі, наполягає на їх задоволенні, оскільки вважає винними у затопленні своєї квартири саме відповідачів. При цьому уточнила, що фактично вона квартиру купила у 2003 році, у 2004 році прописалася за вказаною адресою та робила ремонт, але посвідчити нотаріально договір купівлі-продажу не мали можливості, бо  за квартирою були борги з комунальних послуг. Тому вона спочатку, за взаємною домовленістю з продавцем квартири - ОСОБА_7, сплачувала борги та одночасно ремонтувала її, а нотаріально посвідчили договір лише 07.03.2006 року.

 

Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та їх представник ОСОБА_5 проти позову заперечують у повному обсязі, оскільки вважають недоведеною їхню вину у затопленні квартири позивачки, та вважають, що затоплення сталося з вини самої позивачки, оскільки вона перешкоджала ремонту каналізаційних труб, які були забиті в її квартирі, тому каналізаційні стоки через унітаз їхньої квартири заливали їх квартиру та квартиру позивачки. Крім того, вважають, що затоплення квартири також відбулося через зовнішні стіни будинку, оскільки у той час йшли сильні дощі, а міжпанельні шви будинку не заґрунтовані, тому  запросять суд відмовити в задоволенні позову. Верхні поверхи будинку також заливало дощем через дах.

 

Допитаний в порядку судового доручення відповідач ОСОБА_6 також проти позову заперечує, оскільки вважає в затопленні квартири ОСОБА_1 провину самої господарки, у якої тривалий час були забиті каналізаційні труби, а замінити їх вона не погоджувалася. Згоден на розгляд справи в його відсутності (а.с.72-74).

 

Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, свідків, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

 

            Згідно положень ст.ст.3,11 та 15 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

           

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичної чи юридичної осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

 

            Суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

 

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов”язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.

 

Судом встановлено, що сторони по справі є сусідами та проживають в одному під”їзді будинку АДРЕСА_1. Позивачка ОСОБА_1 проживає та є власницею кв.№24 на підставі договору купівлі-продажу укладеного  у 2004 році з ОСОБА_7 та нотаріально посвідченого 7 березня 2006 року (а.с.7-8,9,10). Відповідачі проживають над нею, у кв.№27 та є співвласниками житлового приміщення, згідно довідки Свердловського МБТІ від 30.11.2006 р. (а.с.11), на підставі свідоцтва про право власності, виданого Свердловським госпбюро від 04.01.1998 р. №5094.

 

Як вбачається з обставин позовної заяви, пояснень свідків та складених актів згідно досліджених судом матеріалів цивільної справи (а.с.12-14), квартира позивачки ОСОБА_1 у період з 22 листопада 2005 року по 27 вересня 2006 року неодноразово затоплювалася, у зв”язку з чим позивачці була заподіяна матеріальна шкода на суму - 3562 грн., у тому числі витрати по ремонту квартири, які згідно наданої суду локальної смети становлять - 2142 грн. (а.с.15-18), та вартість пошкодженої меблі, придбаної позивачкою у приватного підприємця ОСОБА_8 згідно договору купівлі-продажу від 4 листопада 2005 року за 1420 грн. (а.с.6).

 

Спірним є питання між сторонами по справі щодо причини та наявності провини відповідачів у зазначених позивачкою випадках затоплення її квартири 22.11.2005 р., 16.07.2006 р., 03.09.2006 р. та 26.09.2006 р., що призвело до заподіяння матеріальної шкоди, оскільки відповідно до положень частини першої та другої статті 1166 ЦК України ... шкода, завдана неправомірними діями майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

 

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.

 

Обгрунтовуючи свої доводи щодо наявності вини відповідачів у затопленні та заподіянні майнової шкоди, позивачка надала суду письмові докази.

 

Так, згідно акту, складеного 22.11.2005 р. комісією з КП РЕЖ №3 (а.с.12) вбачається, що були обстежені квартири №2 4 та АДРЕСА_2 після затоплення їх холодною водою  з квартири №27. Обстеженням встановлено, що в обох квартирах мають місце пошкодження шпалер на стінах і стелі у спальній кімнаті та коридорі, а також меблі та електропроводка. Між тим причина затоплення квартири не встановлена, бо до кв.№27 мешканці комісію не впустили, але з пояснень відповідачки ОСОБА_2, позивачки ОСОБА_1 та свідків ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_10 у судовому засіданні витікає, що вони всі оглядали квартиру позивачки після затоплення, а також заходили в квартиру відповідачів разом з ОСОБА_2, яка кричала на ОСОБА_4 що він затопив квартиру позивачки. При цьому вони поясняли, що в квартирі відповідачів була повна ванна води, на полу в коридорі була мокра підлога, у ванній кімнаті під виваркою та пластиковими пляшками також була вода Вони прийшли до висновку, що затоплення відбулося чистою водою, а не каналізаційними стоками. Комісію з РЄЖ при складанні акту про затоплення відповідачі до огляду своєї квартири не пустили.

 

 Згідно складеного 21.07.2006 р. комісією з КП РЕЖ №3 акту (а.с.14) вбачається, що була обстежена квартира АДРЕСА_1 після затоплення їх з квартири №27. Обстеженням встановлено, що після затоплення 16.07.2006 р. у туалеті і ванній кімнаті квартири мокрі плями на стінах і стелі, а електропроводка прийшла до непридатності використання. Між тим причина затоплення квартири не встановлена, лише зазначено, що затоплення квартири було неодноразовим.    

 

Згідно складеного 27.09.2006 р. комісією з КП РЕЖ №3 акту (а.с.13) вбачається, що була обстежена квартира АДРЕСА_1 після затоплення їх з квартири №27. Обстеженням встановлено, що після затоплення 26.09.2006 р. у туалеті і ванній кімнаті квартири мокрі плями на стінах і стелі, а електропроводка прийшла до непридатності використання. Між тим причина затоплення квартири не встановлена, лише зазначено, що затоплення квартири мало місце також 03.09.2006 р.

 

Заперечуючи проти позову та доводячи відсутність своєї провини в затопленні квартири позивачки, відповідачі посилаються на те, що затоплення відбулося внаслідок вини самої позивачки, оскільки в її квартирі була забита каналізаційна труба, та вона заперечувала її заміні, але в такому разі затоплення могло відбутися  каналізаційними стоками з квартири відповідачів. Разом з тим, останні не надали суду доказів того, що їх квартира також була затоплена таким чином, причому настільки, що затоплено було дві нижчі поверхи будинку. До того ж, вказані вище свідки у судовому засіданні поясняли, що затоплення було чистою водою. Неспроможніми суд також вважає і заперечення відповідачів, що затоплення квартири могло відбутися внаслідок дощу через зовнішні стіни будинку, між панельні шви якого не зашпакльовані або через дах будинку, оскільки ними не надані суду докази цього. Більш того, у судовому засіданні встановлено, що джерело затоплення було саме з ванної кімнати, а не з зовнішніх стін будинку, а якби затоплення було через дах, то перш за все були б затоплені квартири, що знаходяться над квартирою позивачки, у тому числі і відповідачів, але вони знову-таки не надали суду доказів цього.

 

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про доведеність фактів неодноразових затоплень відповідачами квартири позивачки, при цьому суд вважає доведеним факт затоплення 22.11.2005 року саме з вини відповідачів. Що стосується інших випадків затоплення, в судовому засіданні встановлено, що відповідачі навмисно перешкоджали огляду їх квартири з метою встановлення причини затоплення, але, виходячи з оглянутого у судовому засіданні журналу реєстрації заяв щодо усунення пошкоджень з КП РЄЖ,  з 21.08.2006 року до 26.09.2006 року вони не зверталися з заявами про усунення технічних неполадок, якими б могло бути викликано затоплення квартири позивачки. Разом з тим  у журналі мається заява позивачки від 06.09.2006 року про затоплення її квартири квартирою № 27, та від 18.09.2006 року про чистку каналізації квартирі № 24, тому  суд вважає доведеним сам факт неодноразового затоплення чистою водою з квартири відповідачів квартири позивачки. Оскільки відповідачі не довели суду свою невинність в цьому та не надали суду доказів своїх заперечень, відповідно до ч. 2 ст.1166 ЦК України, яка передбачає, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від  відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не  з її вини,  на них полягає відповідальність за причинену шкоду. При цьому суд критично оцінює заперечення представника відповідачів проти позову у зв'язку з тим, що в актах не вказана причина затоплення квартири, оскільки це не встановлено саме з вини відповідачів і вони не доказали, що шкода завдана не з їх вини.  

          

                 В судовому засіданні встановлено, що квартира № 27 належить відповідачам на праві спільної часткової власності. Відповідно до ст..319 ЦК України  та ст. 41 Конституції України власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд, але використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства. З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку що належними відповідачами по справі будуть усі співвласники квартири, на яких покладається солідарна відповідальність за причинену шкоду.

 

Позивачка пред'явила позов про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 3562 гр., з яких 2142 гр. вартість ремонтно-відновлювальних робіт та 1420 гр. - вартість комплекту спальної меблі, яка була затоплена 22.11.2005 року. Вартість меблі підтверджується відповідним договором від  4.11.2005 року. На підтвердження ж вартості ремонтно-відновлювальних робіт в розмірі 2142  позивачка надала суду локальну смету на ремонт квартири, виконану ОП ПКБ ДП «Свердловантрацит»  \а.с. 15-18\. Відповідачі, заперечують проти вказаного доказу, разом з тим не спростували його, не надали суду іншого та категорично заперечували проти призначення судової експертизи з даного приводу. Відповідно до ст.. 60 та 11 ЦПК України кожна сторона  повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу  своїх вимог або заперечень, доказуванню підлягають  обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Оскільки у судовому засіданні не надано інших доказів щодо розміру причиненої матеріальної шкоди, суд вважає доведеним її розмір 3562 гр.

 

Відповідно до положень ч.1 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

 

Як зазначено у пункті третьому частини другій та частині третій вказаної норми закону, моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку  із знищенням чи пошкодженням її майна.

 

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставною для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості, на що також звертав увагу судів Пленум Верховного Суду України в постанові № 4 від 31.03.1995 року / з наступними змінами/.

 

Згідно ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовуються особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

 

 Виходячи з вищевикладених доводів, суд прийшов до висновку щодо вини відповідачів у затоплені квартири  позивачки, у зв'язку з чим їй причинена матеріальна шкода. Остання також заявляє позов про стягнення з відповідачів на її користь моральної шкоди в розмірі 1000 гр., яка полягає у тому, що внаслідок затоплення квартири вона перенесла нервовий струс, перенесла душевні страждання у зв'язку з пошкодженням майна та непередбаченими витратами, які слід було понести на ремонт квартири. З моменту затоплення квартири и до цього часу вона позбавлена можливості повною мірою розпоряджатися та користуватися квартирою, тривалий час не могла в ній проживати, та не мала можливості зробити необхідний ремонт. Вказані обставини привели до порушення  нормальних життєвих стосунків, неможливості продовжувати активне суспільне життя. На підтвердження позовних вимог у цій частині вона надала суду її амбулаторну карту № 1153 зі Свердловської міської лікарні, відповідно до якої є записи, що позивачка в березні 2007 року зверталася до лікарів з скаргами на безсоння, болі у серці, головний біль. При цьому суд вважає також доведеним заподіяння моральної шкоди внаслідок пошкодження майна позивачки та необхідність проведення нового ремонту квартири, оскільки це потребує додаткових моральних, матеріальних, фізичних витрат, а також додаткового часу на ремонт квартири. Разом з тим, з урахуванням розміру та тривалості моральних страждань, суд вважає її розмір завищеним, та приходить до висновку про задоволення позову в розмірі 500 гр.

 

Відшкодування судових витрат, які складаються з судового збору в розмірі 51 гр. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду цивільної справи в розмірі 30 гр. \а.с. 2,3\ підлягають задоволенню на підставі ст.. 88 ЦПК України.

 

На підставі ст.. ст..23, 24, 1166, 1167 ЦК України, Правил утримання житлових будинків та прибудинкових територій, керуючись ст. ст.. 10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд

 

ВИРІШИВ:

 

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 задовольнити частково.

 

Стягнути з  ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 3562 гр., моральну шкоду в розмірі 500 гр. та судові витрати в розмірі 81 гр., а всього 4143 гр. солідарно. В решті позовних вимог відмовити за безпідставністю.

 

Заява про оскарження рішення може бути подана до апеляційного суду протягом 10 днів з дня його оголошення. Рішення набирає чинності, якщо протягом вказаного часу не надійде заява про його оскарження.

 

Суддя                                                     Т.Г.Маркова