справа № 631/1923/24

провадження № 1-кп/631/92/25

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2025 року                                        селище Нова Водолага

Нововодолазький районний суд Харківської області у складі:

головуючого                                судді         ОСОБА_1

за участю

з боку сторони обвинувачення:

прокурора                                                 ОСОБА_2

потерпілої                                                 ОСОБА_3

з боку сторони захисту:

обвинуваченого                                         ОСОБА_4

захисника                                                 ОСОБА_5

а також:

секретаря судового засідання                         ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні залу судових засідань № 1 приміщення суду в селищі Нова Водолага Харківського району Харківської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03 жовтня 2024 року під № 12024221160000971, щодо обвинувачення:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

уродженця селища міського типу Нова Водолага Харківської області,

громадянина України (паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 14.10.2014 року Нововодолазьким РС ГУДМС України в Харківській області),

із середньою освітою, неодруженого, без утриманців,

індивідуальний код платника податків НОМЕР_2 ,

військовослужбовця військової служби за контрактом військової частини НОМЕР_3 Збройних Сил України у військовому званні солдат,

який зареєстрований та фактично проживав до затримання за адресом:

АДРЕСА_1 ;

раніше судимий:

?14.01.2022 року Нововодолазьким районним судом Харківської області за частиною 2 статті 186 Кримінального кодексу України до 4 років 1 місяця позбавлення волі. Звільнений з ДУ «Диканівська виправна колонія (№ 12)» 28.05.2024 року умовно-достроково від подальшого відбування покарання на невідбутий строк 2 роки 1 місяць 26 днів на підставі ухвали Червонозаводського районного суду міста Харкова від 27.05.2024 року за статтею 81-1 Кримінального кодексу України, у зв`язку із військовою службою за контрактом;

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 115 Кримінального кодексу України,-

в с т а н о в и в:

02 жовтня 2024 року ОСОБА_4 перебував за місцем своєї реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 ,- за яким на той час також мешкав ОСОБА_7 . Вказані особи спілкувалися та вживали спиртні напої, а потім приблизно після 14 години 00 хвилин, більш точного часу як під час досудового розслідування, так і в суді встановити не виявилось за можливе, коли вони вже перебували у стані алкогольного сп`яніння, між ними виникла сварка, про яку ОСОБА_4 в телефонному режимі повідомив матері ОСОБА_8 Остання разом із ОСОБА_9 прийшли за вказаною адресою, де ОСОБА_4 в їх присутності умисно, з метою нанесення ОСОБА_7 тілесних ушкоджень невизначеного ступеню тяжкості, наніс йому два удари кулаком правої руки в область обличчя та один удар цією ж рукою в область корпусу. Після цього мати обвинуваченого та ОСОБА_9 відтягнули його від потерпілого, вивели на вулицю, розраховуючи на те, що ОСОБА_4 покине житло, в якому знаходився ОСОБА_7 . Але, залишившись без спостереження, ОСОБА_4 того ж дня після 16 години 00 хвилин, більш точного часу як під час досудового розслідування, так і в суді встановити не виявилось за можливе, повернувся в житло ОСОБА_7 . Там у нього на ґрунті раніше виниклих неприязних відношень до потерпілого, з`явився раптовий, злочинний умисел, направлений на протиправне заподіяння смерті ОСОБА_7 і, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, користуючись тим, що вони з потерпілим на одинці і за ними та їх діями ніхто не спостерігає, з метою реалізації свого умислу, направленого на протиправне заподіяння смерті ОСОБА_7 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер своїх дій та передбачаючи реальну можливість настання суспільно - небезпечних наслідків у вигляді його смерті, свідомо допускаючи їх настання, керуючись мотивом неприязного відношення, яке склалось незадовго до події, умисно наніс два удари кулаком правої руки в область обличчя ОСОБА_7 , який не втримався на ногах і впав на підлогу, а ОСОБА_4 задля досягнення своєї злочинної мети, спрямованої на протиправне заподіяння смерті потерпілому, продовжив наносити йому множинні удари ногами, взутими у військові «берці», в область голови, чим спричинив ОСОБА_7 множинні синці та садна на голові, тулубі, кінцівках, які носять ознаки легких тілесних ушкоджень та крововилив у м`які покрови правих тім`яної та лобної ділянок голови, крововилив під тверду і м`які оболонки, забій головного мозку лівої півкулі. У своєму перебігу вказана закрита черепно-мозкова травма з внутрішньочерепними крововиливами і забоєм головного мозку призвела до гострого порушення мозкового кровообігу, що за ступенем тяжкості стосовно до оцінки його у живих осіб, відноситься до тяжких тілесних ушкоджень за ознаками небезпечних для життя. Завдаючи ударів, ОСОБА_4 не припиняв побиття потерпілого до того моменту, поки не почув передсмертні хрипи ОСОБА_7 , після чого останній помер на місці. Його смерть наступила в період часу, що обчислюються 18 - 22 годинами до огляду трупа на місці його виявлення (14 – 15 годин 03.10.2024 року), а причиною смерті стала зазначена вище закрита черепно-мозкова травма з внутрішньочерепними крововиливами, забоєм головного мозку, яка призвела до гострого порушення мозкового кровообігу.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 винним себе визнав повністю й пояснив, що дійсно 02.10.2024 року він перебував за місцем своєї реєстрації, де на той час також мешкав потерпілий. Вони спілкувалися та вживали спиртні напої, а потім приблизно після 14-ої години, більш точного не пам`ятає, оскільки вже перебував у стані алкогольного сп`яніння, почали сваритися. Він зателефонував своїй матері та попередив її, про конфлікт. Матір із співмешканцем ОСОБА_9 прийшли до них, проте це його не зупинило і він у їх присутності умисно наніс ОСОБА_7 два удари кулаком правої руки в обличчя та один по корпусу. Після цього мати та ОСОБА_9 його відтягнули від потерпілого, вивели на двір, але він знов повернувся до потерпілого десь близько 16-ої. Його неприязнь нікуди не зникла, а тому він вирішив вже добити потерпілого, тим паче, що вони перебували наодинці. Задля цього він два рази ударив кулаком правої руки в обличчя потерпілого, від яких той впав на підлогу, а він продовжив його бити вже ногами, взутими у військові «берці». Бив по голові та тулубу, до тих пір, поки ОСОБА_7 не захрипів та помер на місці. Зауважив, що погоджується та не оспорює кількість та механізм спричинення потерпілому тілесних ушкоджень, що встановлені експертним шляхом, а також час смерті та його безпосередню причину. Зазначив, що в момент конфлікту із потерпілим себе не контролював. Вказав, що інших правопорушень не вчиняв, у тому, що сталося, щиро розкаявся та активно сприяв суду у розкритті цього злочину, на стадії досудового розслідування вину не визнавав як спосіб захисту від обвинувачення, оскільки не міг все одразу пригадати, так як злочин вчинив у стані алкогольного сп`яніння. Попрохав вибачення у потерпілої за вчинене.

Оцінюючи показання ОСОБА_4 , суд визнає їх послідовними, логічними, правдивими і достовірними, оскільки вони об`єктивно і доволі повно відображають фактичні обставини справи, які він пам`ятає, пояснюють мотиви вчиненого, а також не викликають сумнівів щодо правильності розуміння ним змісту обставин інкримінованого йому кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції у цьому.

Крім того, підстав для сомообмови судом не виявлено.

Відтак, у зв`язку із безсумнівним та добровільним, тобто без будь-якого впливу із чиєї б то ні било сторони, визнанням у повному обсязі ОСОБА_4 своєї вини в інкримінованому йому органом досудового розслідування кримінальному правопорушенні (повідомленій підозрі), погодженні з кваліфікацією вчиненого ним діяння, підтвердженням ним його фактичних обставин, відсутності жодних заперечень щодо них з боку сторони обвинувачення, усвідомленням і правильним розумінням, роз`ясненого судом положення частини 3 статті 349 Кримінального процесуального кодексу України про те, що у випадку визнання ними змісту даних фактичних обставин, сторони кримінального провадження будуть позбавлені права оскаржувати їх в апеляційному порядку, відсутністю їх заперечень проти визнання недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, суд, за згодою учасників судового провадження, а також визнавши показання обвинуваченого послідовними, логічними, а також такими, що не викликають сумнівів щодо правильності розуміння ним змісту обставин інкримінованого йому кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції у цьому, ухвалив дослідити докази, обмежившись показаннями обвинуваченого, письмовими доказами й документами, що характеризують його особу, а також тими, що впливають на доведеність обставин, які мають значення для кримінального провадження (т. 1 а. с. 168, 169).

Окрім повного визнання обвинуваченим ОСОБА_4 своєї вини в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні (повідомленій підозрі) та підтвердженням ним його фактичних обставин, його винуватість також доведена і іншими зібраними, наданими суду та дослідженими у судовому засіданні у повній відповідності до вимог чинного кримінального процесуального кодифікованого закону України доказами у їх сукупності, а саме:

?лікарським свідоцтвом про смерть № 66 (остаточним), складеним 03.10.2024 року лікарем ОСОБА_10 відносно померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , із зазначенням причин смерті: множинні травми голови (т. 1 а. с. 237);

?висновком експертиза № № 12-17/66-HB/24 за результатом проведеної у період часу з 03 жовтня по 09 листопада 2024 року на підставі постанови слідчого Слідчого відділу ВП № 3 Харківського РУП № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області ОСОБА_11 , прийнятої 03.10.2024 року, в приміщенні моргу Нововодолазького відділення судово-медичної експертизи КОМУНАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ ОХОРОНИ ЗДОРОВ`Я «ХАРКІВСЬКЕ ОБЛАСНЕ БЮРО СУДОВО-МЕДИЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ» лікарем судово-медичним експертом ОСОБА_10 , попередженим під особистий короткий підпис про кримінальну відповідальність за статтями 384 і 385 Кримінального кодексу України, судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_7 , 59 років, ІНФОРМАЦІЯ_3 , з вивченням результатів додаткових лабораторних досліджень, встановлені:

- наявність крововиливу у м`які покрови правих тім`яної та лобної ділянок голови, крововиливу під тверду і м`які оболонки, забій головного мозку лівої півкулі;

- наявність множинних синців та саден на голові, тулубі, кінцівках.

Виявлені тілесні ушкодження утворилися за життя потерпілого за короткий проміжок часу від дії тупих твердих предметів, індивідуальні особливості травмуючої поверхні яких в ушкодженнях не відобразилися, з механізмом спричинення, відповідно: внутрішньочерепних крововиливів та синців - удар-стиснення, саден - тертя-ковзання незадовго до настання його смерті.

У своєму перебігу закрита черепно-мозкова травма з внутрішньочерепними крововиливами, забоєм головного мозку призвела до гострого порушення мозкового кровообігу і таким чином явилася причиною смерті ОСОБА_7 , заходиться у причинному зв`язку з настанням смерті. Беручи до уваги ступінь виразності і динаміку трупних явищ, встановлених в ході огляду місця виявлення трупа і при проведенні судово-медичної експертизи, слід вважати, що смерть ОСОБА_7 настала, орієнтовно, в період часу, що обчислюються 18 - 22 годинами до огляду трупа на місці його виявлення (14 – 15 година 03.10.2024 року).

За ступенем тяжкості стосовно до оцінки його у живих осіб (згідно з пунктом 4.8 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України № 6 від 17.01.1995 року:

- черепно-мозкова травма відноситься до тяжких тілесних ушкоджень за ознаками небезпечних для життя (пункт 2.1.3. «в» і «г» цих Правил);

- синці і садна носять ознаки легких тілесних ушкоджень (пункт 2.3.1. вказаних Правил).

При судово-імунологічній експертизі крові від трупа ОСОБА_7 встановлена її належність до групи AB (IV). При судово-токсикологічній експертизі крові трупа ОСОБА_7 виявлено етиловий спирт в кількості 2,74% о, що відповідає його вмісту при сильному алкогольному сп`янінні. До отримання травми голови потерпілий, вірогідно, міг здійснювати деякі активні дії, в тому числі і оборонятися від ударів, закриваючись руками. Локалізація виявлених тілесних ушкоджень, чисельність, виключають можливість їх утворення при вільному падінні потерпілого з висоти власного зросту (т. 1 а. с. 238 – 241);

?висновком експертиза № 12-14/155-НВ/24\№12-17/66-HB/24 за результатом проведеної 06 грудня 2024 року на підставі постанови старшого слідчого Слідчого відділу ВП № 3 Харківського РУП № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області ОСОБА_12 , прийнятої 27.11.2024 року, в приміщенні Нововодолазького відділення судово-медичної експертизи КОМУНАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ ОХОРОНИ ЗДОРОВ`Я «ХАРКІВСЬКЕ ОБЛАСНЕ БЮРО СУДОВО-МЕДИЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ» лікарем судово-медичним експертом ОСОБА_10 , попередженим під особистий короткий підпис про кримінальну відповідальність за статтями 384 і 385 Кримінального кодексу України, додаткової судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_7 , 59 років, ІНФОРМАЦІЯ_3 , встановлено, що при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_7 виявлена наявність множинних синців, саден на голові, тулубі, кінцівках, крововиливи у м`які покрови правих тім`яної та лобної ділянках голови, крововиливи під тверду та м`які оболонки та забій лівої півкулі головного мозку, які виникли від травматичної дії тупих твердих предметів, індивідуальні особливості травмуючої поверхні яких в ушкодженнях не відобразилися, з механізмом спричинення, відповідно: внутрішньочерепних крововиливів та синців - удар-стиснення, саден - тертя-ковзання незадовго до настання його смерті. Такими предметами могли бути рука зжата в кулак, а також взута нога. Достовірно вказати кількість нанесених ударів не представляється можливим, але вони наносилися неодноразово і не виключно в ділянку голови, де були виявлені при дослідженні трупа внутрішньочерепні крововиливи, які призвели до смерті потерпілого. Характер, локалізація та механізм спричинення виявлених тілесних ушкоджень на тілі трупа ОСОБА_13 не перечать тому способу утворення, на який частково вказує свідок ОСОБА_14 в ході проведення слідчого експерименту за його участі (т. 1 а. с. 242 - 243);

?висновком експертиза № 12-14/126-HB/24 за результатом проведеної 04 жовтня 2024 року на підставі постанови слідчого Слідчого відділу ВП № 3 Харківського РУП № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області ОСОБА_11 , прийнятої 03.10.2024 року, в приміщенні Нововодолазького відділення судово-медичної експертизи КОМУНАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ ОХОРОНИ ЗДОРОВ`Я «ХАРКІВСЬКЕ ОБЛАСНЕ БЮРО СУДОВО-МЕДИЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ» лікарем судово-медичним експертом ОСОБА_10 , попередженим під особистий короткий підпис про кримінальну відповідальність за статтями 384 і 385 Кримінального кодексу України, судово-медичну експертизу ОСОБА_4 , 29 років, ІНФОРМАЦІЯ_1 , під час якої при зовнішньому огляді на тілі ОСОБА_4 будь-яких тілесних ушкоджень не виявлено (т. 1 а. с. 244);

?висновком судово-медичної експертизи № 14-3010-Дм/23, проведеної у період часу з 06 по 12 листопада 2024 року лікарем, судово-медичним експертом-імунологом відділення судово-медичної імунології КОМУНАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ ОХОРОНИ ЗДОРОВ`Я «ХАРКІВСЬКЕ ОБЛАСНЕ БЮРО СУДОВО-МЕДИЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ» Департаменту охорони здоров`я Харківської обласної державної адміністрації ОСОБА_15 , попередженою під особистий короткий підпис про кримінальну відповідальність за статтями 384 і 385 Кримінального кодексу України, яка провела на підставі постанови старшого слідчого Слідчого відділу ВП № 3 ХРУП № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області ОСОБА_12 , прийнятої 09.10.2024 року, судово-медичну експертизу змиву з поверхні металевого совка на марлеву серветку, вилученого 03 жовтня 2024 року в ході огляду місця події за адресою: Харківська область, Харківський район, селище Нова Водолага, вулиця Челюскіна, будинок № 17А,- за фактом вбивства ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,- та встановила, що кров від трупа ОСОБА_7 належить до групи АВ. Згідно з результатом дослідження крові № 249 від 04.10.2024 року клініко-діагностичної лабораторії КНП «МЕРЕФ?ЯНСЬКА ЦЕНТРАЛЬНА РАЙОННА ЛІКАРНЯ», група крові ОСОБА_4 ). В змиві з металевого совка виявлена кров людини групи АВ, походження якої від потерпілого ОСОБА_7 не виключається. Крім того, не можна категорично виключити можливості присутності у вказаному змиві домішки крові групи В з ізогемаглютиніном анти-А, яка могла виникнути від підозрюваного ОСОБА_4 за умови наявності у нього на час вказаної події тілесних ушкоджень, що супроводжувались зовнішньою кровотечою (т. 1 а. с. 245 - 247);

?висновком судово-медичної експертизи № 14-3011-Дм/23, проведеної у період часу з 06 по 14 листопада 2024 року лікарем, судово-медичним експертом-імунологом відділення судово-медичної імунології КОМУНАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ ОХОРОНИ ЗДОРОВ`Я «ХАРКІВСЬКЕ ОБЛАСНЕ БЮРО СУДОВО-МЕДИЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ» Департаменту охорони здоров`я Харківської обласної державної адміністрації ОСОБА_15 , попередженою під особистий короткий підпис про кримінальну відповідальність за статтями 384 і 385 Кримінального кодексу України, яка провела на підставі постанови старшого слідчого Слідчого відділу ВП № 3 ХРУП № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області ОСОБА_12 , прийнятої 09.10.2024 року, судово-медичну експертизу штанів формених камуфляжного цифрового (піксельного) забарвлення переважно сірувато-зеленого кольору, з ременем в поясі, вилучених 03 жовтня 2024 року в ході особистого обшуку підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проведеного під час його затримання в порядку статті 208 Кримінального процесуального кодексу України за фактом вбивства ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та встановила, що кров від трупа ОСОБА_7 належить до групи АВ. Згідно з результатом дослідження крові № 249 від 04.10.2024 року клініко-діагностичної лабораторії КНП «МЕРЕФ?ЯНСЬКА ЦЕНТРАЛЬНА РАЙОННА ЛІКАРНЯ», група крові ОСОБА_4 ). На штанах формених камуфляжних виявлена кров людини групи АВ, походження якої від потерпілого ОСОБА_7 не виключається. Від підозрюваного ОСОБА_4 дана кров походити не може. Робити висновок про можливість присутності у вказаних об?єктах крові групи В (ІІІ) з ізогемаглютиніном анти-А, властивої самому ОСОБА_4 недоцільно внаслідок малих розмірів плям крові. На лицьовій стороні в об`єктах № 2, 3, 7, 8, 13 та виворітній стороні в об`єктах № 18 - 23 виявлена кров людини групи В (III) з ізогемаглютиніном анти-А, властивої самому підозрюваному. Від потерпілого ОСОБА_7 дана кров виникнути не могла (т. 1 а. с. 249 - 253);

?висновком судово-медичної експертизи № 14/3015-Дм/24, проведеної у період часу з 11 по 18 листопада 2024 року лікарем судово-медичним експертом-імунологом відділення судово-медичної імунології бюро судово-медичної експертизи КОМУНАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ ОХОРОНИ ЗДОРОВ`Я «ХАРКІВСЬКЕ ОБЛАСНЕ БЮРО СУДОВО-МЕДИЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ» Департаменту охорони здоров`я Харківської обласної державної адміністрації ОСОБА_16 , попередженим під особистий короткий підпис про кримінальну відповідальність за статтями 384 і 385 Кримінального кодексу України, який провів на підставі постанови старшого слідчого Слідчого відділу ВП № 3 Харківського РУП № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області ОСОБА_12 , прийнятої 09.10.2024 року, судово-медичну експертизу наволочки, вилученої під час огляду місця події та встановив, що кров від трупа ОСОБА_7 належить до групи АВ. Згідно з результатом дослідження крові № 249 від 04.10.2024 року клініко-діагностичної лабораторії КНП «МЕРЕФ?ЯНСЬКА ЦЕНТРАЛЬНА РАЙОННА ЛІКАРНЯ», група крові ОСОБА_4 ). На наволочці знайдена кров людини групи АВ, походження якої від потерпілого ОСОБА_7 не виключається. Однак, не можна категорично виключити можливості присутності в зазначених об`єктах домішку крові від підозрюваного ОСОБА_4 , при наявності у останнього тілесних ушкоджень, що супроводжувалися зовнішньою кровотечою, на момент подій, зазначених у постанові (т. 2 а. с. 1 - 3);

?висновком судово-медичної експертизи № 14/3016-Дм/24, проведеної у період часу з 11 по 18 листопада 2024 року лікарем судово-медичним експертом-імунологом відділення судово-медичної імунології бюро судово-медичної експертизи КОМУНАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ ОХОРОНИ ЗДОРОВ`Я «ХАРКІВСЬКЕ ОБЛАСНЕ БЮРО СУДОВО-МЕДИЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ» Департаменту охорони здоров`я Харківської обласної державної адміністрації ОСОБА_16 , попередженим під особистий короткий підпис про кримінальну відповідальність за статтями 384 і 385 Кримінального кодексу України, який провів на підставі постанови старшого слідчого Слідчого відділу ВП № 3 Харківського РУП № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області ОСОБА_12 , прийнятої 09.10.2024 року, судово-медичну експертизу чоловічої сорочки, вилученої під час огляду місця події та встановив, що кров від трупа ОСОБА_7 належить до групи АВ. Згідно з результатом дослідження крові № 249 від 04.10.2024 року клініко-діагностичної лабораторії КНП «МЕРЕФ?ЯНСЬКА ЦЕНТРАЛЬНА РАЙОННА ЛІКАРНЯ», група крові ОСОБА_4 ). На чоловічій сорочці знайдена кров людини групи АВ, походження якої від потерпілого ОСОБА_7 не виключається. Однак, не можна категорично виключити можливості присутності в зазначених об`єктах домішку крові від підозрюваного ОСОБА_4 , при наявності у останнього тілесних ушкоджень, що супроводжувалися зовнішньою кровотечою, на момент подій, зазначених у постанові (т. 2 а. с. 4 - 6);

?висновком судово-медичної експертизи № 14/3014-Дм/24, проведеної у період часу з 11 по 15 листопада 2024 року лікарем судово-медичним експертом-імунологом відділення судово-медичної імунології бюро судово-медичної експертизи КОМУНАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ ОХОРОНИ ЗДОРОВ`Я «ХАРКІВСЬКЕ ОБЛАСНЕ БЮРО СУДОВО-МЕДИЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ» Департаменту охорони здоров`я Харківської обласної державної адміністрації ОСОБА_17 , попередженим під особистий короткий підпис про кримінальну відповідальність за статтями 384 і 385 Кримінального кодексу України, який провів на підставі постанови старшого слідчого Слідчого відділу ВП № 3 Харківського РУП № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області ОСОБА_12 , прийнятої 09.10.2024 року, судово-медичну експертизу військових берців, вилучених під час особистого обшуку підозрюваного ОСОБА_4 , та встановив, що кров від трупа ОСОБА_7 належить до групи АВ. На берці військовому (об`єкти № 1, 2) на праву ногу є кров людини, виявлені антигени А і В, що входять до групи крові АВ, можливість походження якої від ОСОБА_7 , не виключається. Від ОСОБА_4 , група крові якого згідно з завіреною ксерокопією результатів дослідження крові № 249 від 04.10.2024 року, клініко-діагностичної лабораторії КНП «МЕРЕФ?ЯНСЬКА ЦЕНТРАЛЬНА РАЙОННА ЛІКАРНЯ» - Ва (III), у вище зазначених об`єктах на берцях могла походити лише в якості домішку до крові людини групи АВ, що вже мається на взутті (т. 2 а. с. 7 - 8);

?висновком судово-медичної експертизи № 15-12/№658-ДМ/Ц/2024р., проведеної у період часу з 21 по 29 жовтня 2024 року лікарем судово-медичним експертом-цитологом відділення судово-медичної цитології КОМУНАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ ОХОРОНИ ЗДОРОВ`Я «ХАРКІВСЬКЕ ОБЛАСНЕ БЮРО СУДОВО-МЕДИЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ» Департаменту охорони здоров`я Харківської обласної державної адміністрації ОСОБА_18 , попередженою під особистий короткий підпис про кримінальну відповідальність за статтями 384 і 385 Кримінального кодексу України, яка провела на підставі постанови старшого слідчого Слідчого відділу ВП № 3 Харківського РУП № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області ОСОБА_12 , прийнятої 09.10.2024 року, судово-медичну експертизу марлевих серветок змивів з рук ОСОБА_4 та встановила, що згідно з Висновком експерта № 14-12/№3008-I/Дм від 11.10.2024 року, проведеного у відділенні судово-медичної імунології Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи, кров потерпілого ОСОБА_7 відноситься до групи AB (IV). За довідкою КНП «МЦРЛ» № 249 від 04.10.2024 року кров ОСОБА_4 відноситься до групи В (III) з ізогемаглютиніном анти-А. В результаті проведення судово-медичної експертизи змивів на марлевих серветках з обох рук підозрюваного ОСОБА_4 знайдені сліди крові людини. При серологічному дослідженні виявлені антигени А та В. Таким чином, можна припустити походження слідів крові від любої особи с груповою належністю АВ (IV), в тому числі і від потерпілого ОСОБА_7 (т. 2 а. с. 9 - 13);

?висновком судово-медичної експертизи № 15-12/№659-ДМ/Ц/2024р., проведеної у період часу з 21 по 29 жовтня 2024 року лікарем судово-медичним експертом-цитологом відділення судово-медичної цитології КОМУНАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ ОХОРОНИ ЗДОРОВ`Я «ХАРКІВСЬКЕ ОБЛАСНЕ БЮРО СУДОВО-МЕДИЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ» Департаменту охорони здоров`я Харківської обласної державної адміністрації ОСОБА_18 , попередженою під особистий короткий підпис про кримінальну відповідальність за статтями 384 і 385 Кримінального кодексу України, яка провела на підставі постанови старшого слідчого Слідчого відділу ВП № 3 Харківського РУП № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області ОСОБА_12 , прийнятої 09.10.2024 року, судово-медичну експертизу нігтьових зрізів з рук ОСОБА_4 та встановила, що згідно з Висновком експерта № 14-12/№3008-I/Дм від 11.10.2024 року, проведеного у відділенні судово-медичної імунології Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи, кров потерпілого ОСОБА_7 відноситься до групи AB (IV). За довідкою КНП «МЦРЛ» № 249 від 04.10.2024 року кров ОСОБА_4 відноситься до групи В (III) з ізогемаглютиніном анти-А. В результаті проведення судово-медичної експертизи піднігтьового вмісту зрізів нігтьових пластин з обох рук підозрюваного ОСОБА_4 знайдені сліди крові не знайдені. Що стосується клітинного складу, то його походження ймовірно за рахунок власного нігтьового ложа (т. 2 а. с. 14 - 17);

?висновком судово-медичної експертизи № 15-12/№660-ДМ/Ц/2024р., проведеної у період часу з 21 по 29 жовтня 2024 року лікарем судово-медичним експертом-цитологом відділення судово-медичної цитології КОМУНАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ ОХОРОНИ ЗДОРОВ`Я «ХАРКІВСЬКЕ ОБЛАСНЕ БЮРО СУДОВО-МЕДИЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ» Департаменту охорони здоров`я Харківської обласної державної адміністрації ОСОБА_18 , попередженою під особистий короткий підпис про кримінальну відповідальність за статтями 384 і 385 Кримінального кодексу України, яка провела на підставі постанови старшого слідчого Слідчого відділу ВП № 3 Харківського РУП № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області ОСОБА_12 , прийнятої 09.10.2024 року, судово-медичну експертизу нігтьових зрізів з правої руки ОСОБА_7 та встановила, що згідно з Висновком експерта № 14-12/№3008-I/Дм від 11.10.2024 року, проведеного у відділенні судово-медичної імунології Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи, кров потерпілого ОСОБА_7 відноситься до групи AB (IV). За довідкою КНП «МЦРЛ» № 249 від 04.10.2024 року кров ОСОБА_4 відноситься до групи В (III) з ізогемаглютиніном анти-А. В результаті проведення судово-медичної експертизи піднігтьового вмісту зрізів нігтьових пластин з обох рук потерпілого ОСОБА_7 знайдені сліди крові людини. При серологічному дослідженні виявлені антигени А та В. Таким чином, можна припустити походження слідів крові від любої особи з групою крові АВ (IV), в тому числі і від самого потерпілого ОСОБА_7 . Однак, антиген В характерний і для крові групи В (III) з ізогемаглютиніном анти-А. Отже, враховуючі групову належність крові підозрюваного ОСОБА_4 , конкретні обставини справи, не можна виключити домішок слідів крові, які походять і від ОСОБА_4 , при умови наявності у нього зовнішньої кровотечі на момент скоєння злочину. Що стосується клітинного складу піднігтьового вмісту потерпілого ОСОБА_7 , то його походження ймовірно за рахунок власного нігтьового ложа (т. 2 а. с. 18 - 23);

?висновком судово-психіатричного експерта № 748, складеного 28.10.2024 року комісією лікарів – судово-психіатричних експертів Харківської філії судово-психіатричних експертиз Державної установи «Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків Міністерства здоров`я України» ОСОБА_19 та ОСОБА_20 , попереджених під особистий короткий підпис про кримінальну відповідальність за статтями 384 і 385 Кримінального кодексу України, убачається, що ними на підставі постанови старшого слідчого Слідчого відділу ВП № 3 ХРУП № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області ОСОБА_12 , прийнятої 21.10.2024 року, проведено первинне амбулаторне судово-психіатричне дослідження підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та встановлено, що він на теперішній час хронічного психічного захворювання , тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки не виявляє. Відповідно до свого психічного стану може усвідомлювати свої дії та керувати ними. У період часу, якому відповідає правопорушення, перебував у стані гострої неускладненої алкогольної інтоксикації, поза хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. Міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. На теперішний час відповідно до свого психічного стану застосувань примусових заходів медичного характеру не потребує (т. 2 а. с. 24 – 26).

Отже, за допомогою спеціальних медичних знань доведено факт спричинення смерті потерпілому ОСОБА_7 , час її настання, причини, а також характер, локалізація та ступень тяжкості наявних на трупі тілесних ушкоджень.

Також за допомогою спеціальних медичних знань доведено факт, що під час вчинення злочину, що закидається у провину, ОСОБА_4 перебував у стані алкогольного сп`яніння, мав гостру неускладнену алкогольну інтоксикацію, проте тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки не виявляв, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними й не потребує на застосування примусових заходів медичного характеру.

Оцінюючи усі ці висновки експертів з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності й взаємозв`язку у сукупності з іншими дослідженими у судовому засіданні доказами, суд визнає їх вірними, послідовними, мотивованим достатньо переконливо та такими, що не суперечать обставинам справи та іншим дослідженим у судовому засіданні доказам, а тому суд вважає їх належними та достовірними й покладає в основу судового рішення, що ухвалюється.

Також, оцінюючи вказані висновки, суд вважає, що вони відповідають вимогам, викладеним у статтях 101 і 102 Кримінального процесуального кодексу України, сторонами провадження під час судового розгляду справи жоден з них під сумнів не ставився, клопотань про виклик експертів для дачі пояснень з приводу проведених експертних досліджень ані від сторони захисту, ані від сторони обвинувачення не надходило, як не надходило і клопотання про призначення повторних чи додаткових експертиз.

Окрім того, з копії паспорта громадянина України (серії НОМЕР_1 ), виданого 14.10.2014 року Нововодолазьки РС ГУДМС України в Харківській області, вбачається, що ОСОБА_4 дійсно народився ІНФОРМАЦІЯ_4 в селищі міського типу Нова Водолага Харківської області, холостий і має постійне місце реєстрації за адерсою: АДРЕСА_1 (т. 2 а. с. 27 - 30).

Відповідно до тимчасового посвідчення військовозобовязаного № НОМЕР_4 , виданого 22.05.2024 року ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є військовозобовязаним рядового складу (т. 2 а. с. 31).

Згідно з військовим квитком (серії НОМЕР_5 ), виданим 21.06.20204 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , присвоєно військове звання солдат (т. 2 а. с. 32 - 33).

Контрактом про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб, укладеним 28.05.2024 року між ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та командиром військової частини НОМЕР_3 Збройних Сил України ОСОБА_21 , зафіксовано добровільне взяття обвинуваченим на себе зобов`язання проходження військової служби у Збройних Силах України (т. 2 а. с. 34 - 37).

Відповідно до Витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_6 (по стройовій частині) № 155 від 28.05.2024 року ОСОБА_22 , солдата ОСОБА_4 , навідника 2 кулеметного взводу 1 штурмової спеціалізованої роти, який прибув з ІНФОРМАЦІЯ_6 , та уклавшого контракт строком до оголошення рішення про демобілізацію, з 28 травня 2027 року зарахувати до списків особового складу частини та на всі види забезпечення і вважати таким, що посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків із відповідним посадовим окладом (т. 2 а. с. 38).

Як убачається з Аналітичного досьє на фізичну особу - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця селища міського типу Нова Водолага Харківської області, ідентифікаційний код платника податків № НОМЕР_2 та паспорт громадянина України (серії НОМЕР_1 , виданий 14.10.2014 року Нововодолазьким РВ ГУДМС України в Харківській області), він паспорту для виїзду за кордон не має, зареєстрований за адресом: АДРЕСА_1 . Має приватні сторінки у соціальних мережах. Без транспортниз засобів, нерухомого майна, водійського посвідчення. Неоднаразово притягувався до адміністративної відповідальності. Останній раз 15.12.2021 року за частинами 1 і 2 статті 175-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, тобто за куріння у забороненому місці, вчинене повторно протягом року. Також засуджений 14 січня 2022 року Нововодолазьким районним судом Харківської області за частиною 2 статті 186 Кримінального кодексу України до 4 років 1 місяця позбавлення волі. Відбував покарання в ДУ «ДИКАНІВСЬКА ВИПРАВНА КОЛОНІЯ (№ 12)» з 12.07.2022 року по 28.05.2024 року. Станом на 03.10.2024 року перебуває на території України. Протягом останніх 6 років державний кордон України не перетинав (т. 2 а. с. 39 - 40).

Згідно з відомостями, наданими медичним головним лікарем КОМУНАЛЬНОГО НЕКОМЕРЦІЙНОГО ПІДПРИЄМСТВА «НОВОВОДОЛАЗЬКА ЦЕНТРАЛЬНА ЛІКАРНЯ» ОСОБА_23 за вихідним № 746 від 04.10.2024 року, а також довідок № 194 і 198, виданих поліклінічним відділенням цієї лікарні, обвинувачений не перебуває на диспансерному обліку ані у лікаря-нарколога, ані у лікаря-психіатра (т. 2 а. с. 41, 42, 43).

З характеристики ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наданої депутатом Нововодолазької селищної ради за вихідним № 02-27/2337 від 04.10.2024 року, підпис якої засвідчений секретарем ради та печаткою «для документів», вбачається, що він зареєстрований за адресом: Харківська область, Нововодолазький район, селище Нова Водолага, вулиця Челюскіна, будинок № 17А, -зловживає спиртними напоями та не одноразово притягувався до кримінальної відповідальності (т. 2 а. с. 44).

На підставі свідоцтва про присвоєння (підвищення) робітничої кваліфікації (серії Р23 № 043374), виданого 21.09.2023 року, ОСОБА_4 закінчив у 2023 році Диканівський навчальний центр № 12 і здобув професію (підвищів кваліфікацію за професією) «токар розряд 2» (т. 2 а. с. 45).

Як убачається з довідки № 197-03102024/63090 за даними УІАП ГУНП в Харківській області та даними ДІ МВС України станом на 03.10.2024 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець селища міського типу Нова Водолага Харківської області, притягувався до кримінальної відповідальності та має такі не відбуті, не зняті та не погашені судимості:

?14.01.2022 року вироком Нововодолазького районного суду Харківської області засуджений за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 186 Кримінального кодексу України. Звільнений з ДУ «ДИКАНІВСЬКА ВИПРАВНА КОЛОНІЯ (№ 12)» 28.05.2024 року умовно-достроково від подальшого відбування покарання на невідбутий строк 2 роки 1 місяць 26 днів на підставі ухвали Червонозаводського районного суду міста Харкова від 27.05.2024 року за статтею 81-1 Кримінального кодексу України, у зв`язку із військовою службою за контрактом (т. 2 а. с. 46).

З копії вироку Нововодолазького районного суду Харківської області, постановленого 14.01.2022 року в межах справи з єдиним унікальним № 631/72/21 (провадження № 1-кп/631/31/22), вбачається, що обвинуваченого засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 186 Кримінального кодексу України, до 4 років 1 місяця позбавлення волі (т. 2 а. с. 47 – 54).

Відповідно до копії ухвали Червонозаводського районного суду міста Харків, прийнятої 25.05.2024 року в межах справи з єдиним унікальним № 646/5870/24 (провадження № 1-в/646/245/2024), ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 186 Кримінального кодексу України, до 4 років 1 місяця позбавлення волі, звільнено умовно-достроково від відбування основного покарання у виді позбавленя волі на невідбуту частину покарання 2 роки 1 місяць 26 днів на підставі статті 81-1 Кримінального кодексу України, для проходження військової служби за контрактом як особу, яка виявила таке бажання (т. 2 а. с. 55 - 56).

На підставі копії довідки про звільнення (серії ХАР № 00386), виданою начальником ДУ «ДИКАНІВСЬКА ВИПРАВНА КОЛОНІЯ (№ 12)» ОСОБА_24 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно звільнений з установи 28.05.2024 року на підставі ухвали Червонозаводського районного суду міста Харків, прийнятої 25.05.2024 року, за статтею 81-1 Кримінального кодексу України умовно-достроково від подальшого відбування покарання на невідбутий строк 2 роки 1 місяць 26 днів, у зв`язку із військовою службою за контрактом (т. 2 а. с. 38).

Протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, складеним 03.10.2024 року старшим слідчим СВ ВП № 3 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області ОСОБА_25 в присутності захисника ОСОБА_5 , зафіксований фактичний час затримання ОСОБА_4 , який дорівнює 16 годин 00 хвилин 03 жовтня 2024 року (т. 2 а. с. 64 – 68).

Ухвалою слідчого судді Харківського районного суду Харківської області ОСОБА_26 , постановленою 04.10.2024 року в межах справи з єдиним унікальним № 635/11443/24 (провадження № 1-кс/635/1791/2024), застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , запобіжний захід у виді тримання під вартою без прав внесення застави (строк тримання до 01 грудня 2024) (т. 2 а. с. 71 – 73).

З наданих доказів у їх сукупності та зі змісту вищенаведеної ухвали слідчого судді вбачається, що моментом фактичного затримання із подальшим застосуванням до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою є саме 16 годин 00 хвилин 03.10.2024 року.

Ухвалою слідчого судді Харківського районного суду Харківської області ОСОБА_26 , постановленою 25.11.2024 року в межах справи з єдиним унікальним № 635/11443/24 (провадження № 1-кс/635/2095/2024), застосований раніше запобіжний захід у вигляді тримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» продовжений до 03 січня 2025 року (т. 2 а. с. 74).

Ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області, постановленою 30.12.2024 року за наслідками проведеного підготовчого судового засіданні у межах справи з єдиним унікальним № 631/1923/24 (провадження № 1-кп/631/187/24) за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 115 Кримінального кодексу України, продовжено застосований на стадії досудового розслідування до нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» на строк 60 днів, тобто до 27 лютого 2025 року включно, без визначення розміру застави (т. 1 а. с. 135 – 137, 143 – 152).

Відтак, з усього вище наведеного суд робить обґрунтований висновок про те, що обвинувачений до кримінальної відповідальності притягується не вперше, має не відбуту та не погашену судимості, холостий, без утриманців, із офіційним місцем реєстрації, за яким характеризується посередньо, офіційно не працевлаштований, суб`єктом господарської діяльності не є, допомогу по безробіттю не отримує, проте є військовослужбовцем за контрактом, а тому має стабільний дохід та заробіток, на диспансерному обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, на будь-яку тяжку хворобу не хворіє, є осудним, вчинив кримінальне правопорушення, що закидається йому у провину, в стані алкогольного сп`яніння, сприяв розкриттю кримінального правопорушення та щиро кається у вчиненому.

Дослідивши відповідно до вимог чинного кримінального процесуального законодавства України всі зібрані та надані сторонами кримінального провадження докази, які безпосередньо досліджені судом шляхом допиту обвинуваченого і оголошення повного змісту письмових доказів, суд оцінює їх усі з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності й взаємозв`язку як окремо та і у їх сукупності, визнає такими, що не суперечать один одному, є достовірними та мають бути використані та покладенні в основу судового рішення, що ухвалюється, оскільки прямо чи непрямо підтверджують існування обставин, які підлягають доказуванню у цьому кримінальному провадженні та мають для нього значення.

Приходячи до такого суд ураховує, що з огляду на зміст статті 85 Кримінального процесуального кодексу України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Окрім того, відповідно до положень, закріплених у статті 86 зазначеного вище кримінального процесуального кодифікованого закону України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Отже, наведеними доказами та їх процесуальними джерелами підтверджуються обставини, перелічені статтею 91 вказаного вище нормативно-правового акту України, а тому ураховуючи позицію сторін цього кримінального провадження щодо наявності підтвердження фактичних обставини справи відповідними доказами, зібраними під час досудового розслідування, та щодо відсутності процесуальної необхідності досліджувати їх усі в ході судового розгляду справи, суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, визнає такі фактичні обставини справи повністю доведеними.

Одночасно із цим суд зауважує, що частина 2 та 4 статті 17 Кримінального процесуального кодексу України обумовлено, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на користь такої особи.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, учиненої 04.11.1950 року в Римі, яка відповідно до приписів статті 9 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року (із змінами та доповненнями) є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477-ІV від 23.02.2006 року (із змінами та доповненнями) обумовлює, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, Європейський суд з прав людини у пункті 43 свого Рішення від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» констатував, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростованих презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак неможна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та допустимих відомостях, визнаних доказами, або відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

За таких обставин, з огляду на сталу практику Європейського суду з прав людини, зокрема, викладену й у справі «Дж. Мюррей проти Сполученого Королівства» (рішення суду від 28.10.1994 року), критерієм доведення винуватості особи у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення є те, що саме прокурор має довести вину обвинуваченого поза межами розумного сумніву. Ухвалюючи обвинувальний вирок, суд має бути переконаний поза межами розумного сумніву, що кожен із суттєвих елементів інкримінованого особі кримінального правопорушення є доведеним.

Обговорюючи питання кваліфікації дій обвинуваченого, суд ураховує правозастосовну практику, викладену Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України, який, з огляду на імперативну норму пункту 6 частини 2 статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року (із змінами та доповненнями), забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій (тобто сталість та єдність судової практики) у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом, а саме: постанову Верховного суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду, прийнятої 05.04.2018 року в межах справи з єдиним унікальним № 658/1658/16-к (провадження № 51-735 км 18),- щодо розуміння кваліфікації злочину як кримінально-правової оцінки поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу злочину, передбаченому Кримінальним кодексом, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння.

За своєю суттю і змістом кваліфікація кримінальних правопорушень завжди пов`язана з необхідністю обов`язкового встановлення і доказування кримінально-процесуальними і криміналістичними засобами двох надзвичайно важливих обставин:

1) факту вчинення особою (суб`єктом злочину) суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки (вчинку) у формі дії чи бездіяльності;

2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу кримінального правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини Кримінального кодексу України.

Розв`язуючи це нагальне питання, суд, перш за все ураховує, що відповідно до приписів статей 3 і 27 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Право на життя є невід`ємним правом людини. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя.

Крім того, згідно зі статтею 3 Загальної декларації прав людини, прийнятою і проголошеною Резолюцією 217 А (Ш) Генеральної Асамблеї ООН від 10.12.1948 року, кожна людина має право на життя, на свободу і на особисту недоторканність.

Аналогічне положення міститься й у статті 9 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, прийнятого Генеральною Асамблеєю ООН 16.12.1966 року, що набув чинності для України 23.03.1976 року.

Отже, кримінальний закон України захищає життя кожної людини незалежно від її соціального статусу, громадянства, віку, стану здоров`я, суспільно-моральної характеристики та інших ознак.

При цьому, життям вважається динамічний стан організму людини, який полягає у неперервності процесів обміну матерією та енергією з оточуючим середовищем, що проявляється через дихання, рух, збудливість, мислення, спілкування, харчування, виділення, розмноження, ріст.

Кінцевим моментом життя є час настання смерті, під якою чинне законодавство України вважає біологічну смерть фізичної особи (незворотна смерть), яка на підставі частини 2 статті 52 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» № 2801-XII від 19.11.1992 року (із змінами та доповненнями) настає з моменту встановлення смерті головного мозку людини, тобто повну і незворотну втрату всіх його функцій.

Для позбавлення людини життя може бути застосований фізичний вплив із використанням м`язових зусиль тіла винного й знаряддя у виді, зокрема, взуття.

У відповідності до вимог частини 2 статті 242 Кримінального процесуального кодексу України проведення судово-медичної експертизи є обов`язковим задля встановлення причин смерті, тяжкості та характеру тілесних ушкоджень, ступінь яких визначається на основі Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених Наказом Міністерства охорони здоров`я № 6 від 17.01.1995 року.

Отже, злочин у виді умисного вбивства вважається закінченим з моменту настання смерті людини за умови, що наявний причинний зв`язок між діянням винного та настанням смерті потерпілого.

При цьому винна особа може діяти як з прямим умислом (тобто усвідомлювати суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачати його суспільно небезпечні наслідки і бажати їх настання), так і з непрямим (тобто усвідомлювати суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачати його суспільно небезпечні наслідки і хоча не бажати, але свідомо припускати їх настання).

Інакше кажучи, залежно від характеру передбачення суспільно небезпечних наслідків виділяють умисел конкретизований і неконкретизований. Неконкретизований умисел – це умисел, за якого особа передбачає можливість настання альтернативних суспільно небезпечних наслідків, а конкретизований – за якого особа передбачає конкретний характер суспільно небезпечних наслідків свого діяння.

З огляду на роз`яснення, наданні в пункті 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 07.02.2003 року «Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров`я особи» питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема, враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їхні стосунки. Визначальним при цьому є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: при умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного. Якщо винний діяв з умислом на вбивство, тривалість часу, що минув з моменту заподіяння ушкоджень до настання смерті потерпілого, для кваліфікації злочину як умисного вбивства значення не має.

Отже причинний зв`язок, що встановлюється, має бути не випадковим, а необхідним. Дія винного може бути визнана причиною смерті потерпілого лише тоді, коли цей наслідок мав свою підставу у вчиненому діянні і ним породжувався, тобто був його необхідним результатом, передував наслідку в часі. При цьому не має значення, як швидко після вчинення злочинної дії настала смерть потерпілого, головне – направленість умислу обвинуваченого на її заподіяння.

Умисне поранення (фізична травма) життєво важливих органів потерпілого, внаслідок чого сталася смерть, судова практика розцінює як свідчення умислу винного на позбавлення життя і кваліфікує такі дії як умисне вбивство.

Пункт 20 вказаної вище Постанови Пленуму Верховного Суду України роз`яснює, що умисне вбивство без кваліфікуючих ознак (частина 1 статі 115 Кримінального кодексу України) має місце, зокрема, в обопільній сварці чи бійці або з помсти, ревнощів, інших мотивів, викликаних особистими стосунками винного з потерпілим.

Правильна кваліфікація умисного вбивства припускає ретельне розмежування видів умисного вбивства за обтяжуючих обставин, відмежування кваліфікованого вбивства від умисного вбивства без кваліфікуючих ознак та вбивства за пом`якшуючих обставин.

Вирішуючи питання щодо правильності кваліфікації дій обвинуваченого, виходячи із знаряддя та способу вчинення злочину, характеру поранень потерпілого, а також висновків судово-медичної експертизи щодо причини смерті та судово-психіатричної експертизи, якою зафіксовано, що у період часу, якому відповідає правопорушення, він перебував у стані гострої неускладненої алкогольної інтоксикації, поза хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. Міг усвідомлювати свої дії та керувати ними.

Відтак, виходячи саме з того, що і потерпілий, і обвинувачений перебували у стані алкогольного сп`яніння, між ними виникла обопільна сварка на ґрунті особистих стосунків, обвинувачений, маючи перевагу перед потерпілим, наносив чисельні тілесні ушкодження у життєво важливий орган потерпілого – голову, що свідчить про наявність у обвинуваченого наміру спричинити смерть потерпілому.

Крім цього, за усталеною у правозастосовній практиці позицією, стан алкогольного чи іншого сп`яніння потерпілого, його поведінка до події, моральне виховання, спосіб життя, аморальна чи віктимна поведінка - не виключають кримінальної відповідальності за вчинене винного.

Окрім того, згідно із змістом статті 34 Кримінального кодексу України рецидивом кримінальних правопорушень визнається вчинення нового умисного кримінального правопорушення особою, яка має судимість за умисне кримінальне правопорушення.

Відтак, у відповідності до змісту статті 94 кримінального процесуального кодифікованого закону України, даючи оцінку усім дослідженим безпосередньо доказам у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин цього кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний із наданих доказів з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку суд вважає, що в межах цього кримінального провадження наявні усі перелічені вище умови задля можливості мовити про те, що з боку обвинуваченого було вчинено саме умисне вбивство.

Приходячи до такого, суд системно проаналізував вище наведене, з`ясував змісту і спрямованість умислу ОСОБА_4 , виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого ним діяння, зокрема, врахувавши спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки.

Отже, з матеріалів цього кримінального провадження убачається, що досудове розслідування проведене із дотриманням приписів чинного Кримінального процесуального кодексу України, без порушень прав обвинуваченого, з урахуванням правозастосовної практики, встановленої касаційним кримінальним судом, а також із застосуванням практики Європейського суду з прав людини, тобто рішень від 18.01.1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» та від 21.10.2011 року у справі «Коробов проти України», де суд зазначив, що при оцінці доказів, як правило, застосовується критерій доведення «поза розумним сумнівом» і така доведеність може випливати із співіснування переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

З огляду на таке та у світлі формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, розглядаючи кримінальне провадження відповідно до правил, обумовлених частиною 1 статті 337 Кримінального процесуального кодексу України лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, дотримуючись принципу диспозитивності, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, витлумачивши як того вимагає процесуальний закон, усі сумніви на користь обвинуваченого, врахувавши всі фактичні обставини цього кримінального провадження, суд не знаходить підстав задля його виправдування від висунутого обвинувачення й доходить висновку про доведеність «поза розумним сумнівом» вчинення обвинуваченим ОСОБА_4 кримінального правопорушення проти життя та здоров`я особи, оскільки він дійсно своїми умисними діями 02 жовтня 2024 року вчинив умисне вбивство ОСОБА_7 .

Отже, всебічно, повно, неупереджено й безпосередньо з`ясувавши всі обставини, встановлені під час кримінального провадження, перевіривши їх доказами, отриманими на підставі змагальності сторін та свободи у доведенні їх переконливості, дослідженими в судовому засіданні у їхні сукупності й оціненими з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності й взаємозв`язку, суд вважає, що вина ОСОБА_4 доведена повністю. Дії його відповідають складу злочину, передбаченого частиною 1 статті 115 Кримінального кодексу України, і правильно кваліфіковані, як вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.

Призначаючи покарання ОСОБА_4 , суд керується нормою прямої дії, а саме приписом частини 2 статті 61 Конституції України щодо того, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, й ураховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, данні про його особу та обставини, що пом`якшують і обтяжують йому покарання.

Так, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, суд виходить з їх класифікації, особливостей та обставин його вчинення, й ураховуючи санкцію інкримінованої йому частини 1 статті 115 Кримінального кодексу України й приписів частини 6 статті 12 цього ж кодифікованого закону, приходить до висновку, що обвинуваченим вчинений особливо тяжкий злочини.

Вивчаючи особу винного шляхом з`ясування стану його здоров`я, поведінки до вчинення злочину, складу родини, а також матеріального стану, судом встановлено, що ОСОБА_4 на момент вчинення ним інкримінованого йому злочинного діяння раніше судимий, судимість у встановленому законом порядку не відбута, не знята та не погашена, холостий, без утриманців, із офіційним місцем реєстрації, за яким характеризується посередньо, офіційно не працевлаштований, суб`єктом господарської діяльності не є, допомогу по безробіттю не отримує, проте є військовослужбовцем за контрактом, а тому має стабільний дохід та заробіток, на диспансерному обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, на будь-яку тяжку хворобу не хворіє, є осудним, вчинив кримінальне правопорушення, що закидається йому у провину, в стані алкогольного сп`яніння, сприяв розкриттю кримінального правопорушення та щиро кається у вчиненому.

В силу імперативного припису частини 2 статті 314-1 кримінального процесуального кодифікованого закону України доручення представнику персоналу органу пробації скласти досудову доповідь з метою забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинуваченого, не надавалось.

Вирішуючи при призначенні покарання обставини, які його пом`якшують ОСОБА_4 , суд перш за все керуються змістом частини 1 та 2 статті 66 Кримінального кодексу України, в яких наведений перелік таких обставин та зазначено, що при призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом`якшують, і інші обставини, не зазначені в частині 1 цієї статті.

Аналогічна правова позиція викладена і у пункті 5 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 року (зі змінами та доповненнями), від якої до сих пір Верховний Суд не відступив, та яка роз`яснює, що наведені у частині 1 статті 66 Кримінального кодексу України перелік обставин, які пом`якшують покарання, не є вичерпним. При призначенні покарання суд може визнати пом`якшуючими й інші обставини, не зазначені в частині 1 цієї статті (наприклад, вчинення злочину внаслідок збігу випадкових обставин чи неправильної поведінки потерпілого, відвернення підсудним шкідливих наслідків злочину, часткове відшкодування шкоди, відшкодування моральної шкоди). Визнання обставини такою, що пом`якшує покарання, має бути вмотивоване у вироку.

Також, суд знов ураховує правозастосовну практику, викладену Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України, а саме:

- постанову Верховного суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду, прийнятої 30.10.2018 року в межах справи з єдиним унікальним № 559/1037/16-к (провадження № 51-3612 км 18),- щодо розуміння, що основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого злочину, що значно ускладнює його розкриття, визнає свою вину лише частково для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим, справжнім. Щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась, та нести кримінальну відповідальність за вчинене, а також зазначена обставина має знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження;

- та постанову Верховного суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду, прийнятої 07.11.2018 року в межах справи з єдиним унікальним № 297/562/17 (провадження № 51-329 км 18),- щодо розуміння, що щире каяття як таке характеризує суб`єктивне ставлення винного до вчиненого злочину, яке полягає в тому, що він визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажає виправити ситуацію, що склалась. За наявності щирого каяття не обов`язковим має бути активне сприяння у розкритті злочину. Активне сприяння розкриттю злочину є окремою обставиною, що пом`якшує покарання, згідно з пунктом 1 частини 1 статті 66 Кримінального кодексу України. Тобто передбачені цим пунктом обставини, що пом`якшують покарання, а саме щире каяття і активне сприяння розкриттю злочину, є альтернативними, незалежними та можуть існувати відокремлено одна від одної;

-та постанову Великої Палати Верховного суду, прийняту 03.07.2019 року в межах справи з єдиним унікальним № 288/1158/16-к (провадження № 13-28кс19),- щодо розуміння, що під активним сприянням розкриттю злочину розуміють дії винної особи, спрямовані на надання органам досудового розслідування і суду допомоги у з`ясуванні дійсних обставин справи, які ще не були відомі цим органам. Саме лише визнання власної винуватості під тиском зібраних доказів і підтвердження інформації, вже встановленої компетентними органами з інших джерел, не є активним сприянням у розкритті злочину.

За викладених обставин, в силу пункту 1 частини 1 статті 66 Кримінального кодексу України суд визнає обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_4 , щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Вирішуючи при призначенні покарання ОСОБА_4 питання щодо наявності обставини, які його обтяжують, суд керуються змістом статті 67 Кримінального кодексу України, в якій наведений перелік таких обставин, і приходить до висновку, про те, що в силу приписів пункту 1 та 13 частини 1 статті 67 Кримінального кодексу України суд вбачає як обставини, які обтяжують покарання обвинуваченому, рецидив злочинів і вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

Проте, вказана першою обставина хоча і знайшла своє підтвердження під час судового розгляду справи, визнана і не оспорена сторонами провадження, натомість не визначена такою у обвинувальному акті, а тому відповідно до змісту частини 1 статті 337 Кримінального процесуального кодексу України, суд не визнає її такою, що обтяжує покарання винному.

Пленум Верховного суду України у пункті 1 своєї Постанови «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 року (зі змінами та доповненнями) звернув увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержуватись вимог статті 65 Кримінального кодексу України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Окрім цього, Верховний суд України у пункті 2 зазначеної вище Постанови Пленуму визначив, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 65 Кримінального кодексу України суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті особливої частини цього кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин злочину, його наслідків і даних про особу, судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом більш суворого покарання особам, які вчинили злочин на ґрунті пияцтва, алкоголізму, наркоманії, за наявності рецидиву злочину, у складі організованих груп чи за більш складних форм співучасті (якщо ці обставини не є кваліфікуючими ознаками), і менш суворого – особам, які вперше вчинили злочини, неповнолітнім особам похилого віку і тим, що щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо.

Також, призначаючи покарання обвинуваченому, суд ураховує й припис пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 07.02.2003 року «Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров`я особи», де суд касаційної інстанції зауважив, що при призначенні покарання суди мають ураховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, сукупність усіх обставин, що його характеризують (форма вини, мотив, спосіб, характер вчиненого діяння, ступінь здійснення злочинного наміру, тяжкість наслідків тощо), особу винного й обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Крім того, судом при призначенні покарання повинні враховуються і вимоги статті 50 вказаного кодексу, тобто, що покарання є заходом примусу, який застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого, та має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, а тому особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Одночасно з цим, Верховний Суд як найвищий судом у системі судоустрою України, який, забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій (тобто сталість та єдність судової практики) у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом, у своїй постанові у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду, прийнятій 17.04.2018 року в межах справи з єдиним унікальним № 298/95/16-к (провадження № 51-2501 км 18) зауважив, що у частині 2 статті 65 Кримінального кодексу України встановлено презумпцію призначення більш м`якого покарання, якщо не доведено, що воно є достатнім для досягнення мети покарання. Суд вважає, що такий же принцип застосовується і при вирішенні питання про порядок відбування покарання. Обов`язок доведення того, що менш суворий від покарання або порядок його відбування є недостатнім, покладається на сторону обвинувачення.

Зважаючи на таке суд, обговорюючи питання про призначення ОСОБА_4 покарання, ураховує позицію сторони обвинувачення, яка вважала за можливе призначити обвинуваченому міру покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців, а також позицію потерпілої та захисту, які прохали суворо не карати, й керуючись принципом законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, враховує особу винного, який повністю визнав себе винуватим у вчиненому, щиро розкаявся та активно сприяв розкриттю злочину, мету, мотиви, обставини та характер вчиненого ним кримінального правопорушення, відповідно до яких будь-якої шкоди державним та громадським інтересам заподіяно не було, проте потягнуло смерть людини, а також його поведінку під час та після вчинення злочинних дій, зокрема, той факт, що наявна триваюча широкомасштабна збройна агресія Російської Федерації проти України і обвинувачений на момент вчинення злочину боронив нашу державу за власним бажанням на підставі контракту із Збройними Силами України.

Усе наведене у своїй сукупності та у співвідношенні, ураховуючи, що метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого й запобігання вчинення ним нових кримінальних правопорушень, дозволяє суду зробити обґрунтований висновок про те, що виправлення ОСОБА_4 можливе лише в ізоляції та поміщенні його на певний строк до кримінально-виконавчої установи закритого типу, а тому йому слід призначити покарання, обумовлене санкцією частини 1 статті 115 Кримінального кодексу України у виді позбавлення волі на певний строк, який дорівнює саме 7 років 9 місяців, так як саме таке покарання буде необхідним й достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

На думку суду таке покарання відповідатиме гуманності й справедливості, та не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між інтересами суспільства, які захищаються, та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності, забезпечуватиме співрозмірність діяння та кари, відповідатиме таким принципам Європейської конвенції захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.

Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, зокрема рішенню, ухваленому 17.09.2009 року у справі «Скоппола проти Італії», де суд зауважив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Також, призначаючи ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на певний строк, суд не знаходить підстав для його звільнення від відбування покарання з випробуванням, у відповідності до приписів статті 75 Кримінального кодексу України, або застосування положень статті 69 чи 69-1 зазначеного кодексу, у зв`язку з відсутністю передумов, за яких ці норми права мають бути застосовані.

Окрім того, ухвалюючи вирок, суд також не знаходить підстав для застосування приписів статей 96, 96-1 та 96-2 Кримінального кодексу України з тих самих підстав.

Проте, суд бере до уваги, що ОСОБА_4 вчинив це кримінальне правопорушення у жовтні 2024 року, тобто після постановлення 14.01.2022 року Нововодолазьким районним судом Харківської області обвинувального вироку, що набрав законної сили, яким його засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 186 Кримінального кодексу України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 1 місяця (т. 2 а. с. 47 – 54).

Розв`язуючи питання щодо визначення правила призначення остаточного покарання в цьому випадку, суд звертається до правозастосовної практики, викладеної Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України, а саме: до висновків щодо застосування норм права Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, зроблених нею на виконання приписів статті 442 Кримінального процесуального кодексу України у постанові, прийнятій 01.06.2021 року в межах справи з єдиним унікальним № 766/39/17 (провадження № 51-8867 кмо 18),- в якій роз`яснено, що при визначенні того, які з правил призначення остаточного покарання (за сукупністю злочинів чи за сукупністю вироків) підлягають застосуванню за наявності іншого обвинувального вироку (вироків) щодо цієї ж особи, слід керуватися саме часом постановлення попереднього вироку, а не часом набрання ним законної сили, та:

а) якщо злочин (злочини), за який (які) засуджено особи в цьому кримінальному провадженні, було вчинено до постановлення попереднього вироку, то остаточне покарання призначається за правилами, передбаченими частиною 4 статті 70 Кримінального кодексу України (за сукупністю злочинів);

б) якщо злочин (злочини), за який (які) засуджено особи в цьому кримінальному провадженні, було вчинено після постановлення попереднього вироку, але до повного відбуття покарання, то остаточне покарання призначається за правилами, передбаченими статтею 71 Кримінального кодексу України (за сукупністю вироків).

Відтак, суд вважає за необхідне в силу вимог кримінального процесуального кодифікованого закону та висновків щодо застосування норм права Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, зроблених нею на виконання приписів статті 442 Кримінального процесуального кодексу України, застосувати при призначенні ОСОБА_4 остаточного покарання в цьому кримінальному провадженні правило, визначене при призначенні покарання за сукупністю вироків, згідно із статтею 71 Кримінального кодексу України шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Отже, оскільки ОСОБА_4 після постановлення 14.01.2022 року Нововодолазьким районним судом Харківської області обвинувального вироку, що набрав законної сили, яким його засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 186 Кримінального кодексу України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 1 місяць, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 115 зазначеного кодифікованого акта України, тому відповідно до приписів частини 1 та 4 статті 71 Кримінального кодексу України до покарання, призначеного за цим вироком слід частково приєднати не відбуту частину покарання за попереднім вироком суду, й остаточно призначити засудженому покарання у виді позбавлення волі на певний строк, який дорівнює 8 років.

Приходячи до такого, суд ураховує позицію сторони обвинувачення, яка вважала за можливе призначити обвинуваченому остаточно покарання у виді позбавлення волі на певний строк, який дорівнює саме 8 років, та переконаний, що таке остаточне покарання відповідатиме його меті, не потягне за собою порушення засад виваженості через призму невтручання держави в приватне життя засудженої особи, не становить для нього надмірного тягаря, не є свавільним та сприятиме ресоціалізації ОСОБА_4 .

Цивільний позов в рамках цього кримінального провадження поданий не був, процесуальних витрат не має.

Відповідно до пункту 4 частини 9 статті 100 Кримінального процесуального кодексу України речові докази:

-штани спортивні сірого кольору з нашаруванням речовин бурого та коричневого кольору, труси чоловічі синьо-сірого кольору, змив на марлеву серветку з поверхні металевого совка, недопалок цигарки коричневого кольору, дві порожні жерстяні пляшку сірого кольору з написом «REVO», наволочку з подушки, різнокольорову, з нашаруваннями речовини бурого кольору, фрагмент ковдри різнокольорової, з нашаруванням речовини бурого кольору, чоловічу сорочку синьо-білого кольору з нашаруванням речовини бурого кольору, скляну чашку, скляну чарку, скляну рюмку, недопалок цигарки коричневого кольору, недопалок цигарки «Мальборо» жовтого кольор і 2 недопалки цигарок білого кольору, визнані постановами, прийнятими слідчим СВ ВП № 3 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області майором поліції ОСОБА_27 03.10.2024 року та передані на зберігання до камери зберігання речових доказів цього ж ВП, що розташована за адресою: Харківська область, Харківський район, місто Мерфа, вулиця Дніпровська, будинок № 211 (т. 2 а. с. 75 – 76, 77 – 78, 79 – 81);

-змиви з рук підозрюваного ОСОБА_4 , визнані постановою, прийнятою старшим слідчим СВ ВП № 3 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області ОСОБА_12 04.12.2024 року та передані на зберігання до камери зберігання речових доказів цього ж ВП, що розташована за адресою: Харківська область, Харківський район, місто Мерфа, вулиця Дніпровська, будинок № 211 (т. 2 а. с. 82 – 83),-

- підлягають знищенню.

Відповідно до пункту 5 частини 9 статті 100 Кримінального процесуального кодексу України речові докази: штани військовослужбовця кольору хакі, піксельна розмальовка і берци військові, кольору хакі, 42-го розміру, визнані постановою, прийнятою старшим слідчим СВ ВП № 3 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області ОСОБА_25 03.10.2024 року та передані на зберігання до камери зберігання речових доказів цього ж ВП, що розташована за адресою: Харківська область, Харківський район, місто Мерфа, вулиця Дніпровська, будинок № 211 (т. 2 а. с. 84 – 85),- підлягають поверненню власникові (законному володільцю).

Відповідно до пункту 7 частини 9 статті 100 Кримінального процесуального кодексу України речові докази: диск з відеозаписом, при якому ОСОБА_4 дає свої пояснення відносно того, яким чином та при яких обставинах він спричинив тілесні ушкодження ОСОБА_7 ,- визнані постановою, прийнятою старшим слідчим СВ ВП № 3 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області ОСОБА_12 07.10.2024 року та долучений до матеріалів кримінального провадження (т. 2 а. с. 86 – 87),- підлягає залишенню в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.

Застосований на стадії досудового розслідування захід забезпечення, а саме: на підставі ухвали, постановленої 08.10.2024 року в межах справи з єдиним унікальним № 635/11443/24 (провадження № 1-кс/635/1788/2024) слідчим суддею Харківського районного суду Харківської області ОСОБА_26 , арешт майна, накладений шляхом заборони володіння, користування, розпорядження, зокрема:

?змив на марлеву серветку з поверхні металевого совка, який поміщено до спеціального паперового конверту; недопалок цигарки коричневого кольору, який поміщено до спеціального паперового конверту; порожню жестяну пляшку сірого кольору з написом «REVO», яка поміщена до спеціального паперового конверту; порожню жестяну пляшку сірого кольору з написом «REVO», яка поміщена до спеціального паперового конверту; наволочку з подушки різнокольорової, з нашаруваннями речовини бурого кольору, яку поміщено до паперового коробка та опечатано биркою; фрагмент ковдри різнокольорової, з нашаруванням речовини бурого кольору, який поміщено до спеціального паперового конверту; чоловічу сорочку синьо-білого кольору з нашаруванням речовини бурого кольору, яку поміщено до паперової коробки; скляну чашку, яку поміщено до паперової коробки; скляну чарку, яку поміщено до спеціального паперового конверту; скляну рюмку, яку поміщено до спеціального паперового конверту; недопалок цигарки коричневого кольору, який поміщено до спеціального паперового конверту; недопалок цигарки «Мальборо» жовтого кольору, який поміщено до спеціального паперового конверту; недопалок цигарки білого кольору, який поміщено до спеціального паперового конверту; недопалок цигарки білого кольору, який поміщено до спеціального паперового конверту,- вилучені 03 жовтня 2024 року при огляді місця події за адресою: АДРЕСА_1 ;

?штани спортивні сірого кольору з нашаруванням речовин бурого та коричневого кольору; труси чоловічі синьо-сірого кольору; зрізи нігтів з правої кисті трупу ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , вилучені при огляді місця події приміщення моргу за адресою: АДРЕСА_1 ,- під час якого оглянуто труп;

?штани військовослужбовця кольору хакі, піксельна розмальовка; берци військові, кольору хакі, 42-го розміру, вилучені в ході особистого обшуку ОСОБА_4 при затриманні в порядку статті 208 Кримінального процесуального кодексу України (т. 2 а. с. 88 - 90),- слід скасувати, оскільки відпала потреба в його подальшому застосуванні.

Натомість застосований на стадії досудового розслідування та в подальшому продовжений під час підготовчого провадження, зокрема, на підставі ухвали Нововодолазького районного суду Харківської області, постановленої 30.12.2024 року, запобіжний захід у виді тримання під вартою в ДЕРЖАВНІЙ УСТАНОВІ «ХАРКІВСЬКИЙ СЛІДЧИЙ ІЗОЛЯТОР» на строк 60 днів без визначення застави, тобто до 27 лютого 2024 року включно,- слід залишити без змін до набрання вироком законної сили (т. 1 а. с. 143 –152), оскільки не відпали мета та підстави його застосування.

Приходячи до такого, суд зауважує, що частиною 1 статті 131 Кримінального процесуального кодексу України унормовано, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до приписів статті 5 неодноразово вищезгаданої Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод ніхто не може бути позбавлений свободи, окрім законного ув`язнення особи після засудження її компетентним судом.

В рішенні Європейського суду з прав людини, ухваленого 04.09.2015 року у справі «Руслан Яковенко проти України», констатовано, що підсудний вважається таким, що перебуває під вартою після засудження компетентним судом у розумінні підпункту «а» пункту 1 статті 5 Конвенції з моменту оголошення вироку судом першої інстанції, навіть, якщо він ще не набрав законної сила і його можна оскаржити.

Саме тому, з метою забезпечення можливого апеляційного перегляду справи як складової кримінального провадження, з урахуванням ризику переховування засудженого від суду під тиском тягаря призначеного до відбування покарання за вчинення тяжкого злочину, суд вважає, що подальше тримання ОСОБА_4 під вартою є обґрунтованим, а тому не вбачає підстав для зміни або скасування до набрання вироком законної сили застосованого до нього запобіжного заходу.

Також, суд наголошує, що попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті.

Зміст частини 1 статті 1 Закону України «Про попереднє ув`язнення» № 3352-XII від 30.06.1993 року (із змінами та доповненнями) мовить про те, що попереднє ув`язнення є запобіжним заходом, який у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, застосовується до підозрюваного, обвинуваченого (підсудного) та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили.

Відтак, беручи до відома припис частини 1 статті 1 Кримінального процесуального кодексу України, яким обумовлено, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, ураховуючи, що до ОСОБА_4 вперше був застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою ухвалою слідчого судді Харківського районного суду Харківської області ОСОБА_26 , постановленою 04.10.2024 року в межах справи з єдиним унікальним № 635/11443/24 (провадження № 1-кс/635/1791/2024), який в подальшому не змінювався та не скасовувався, суд застосовує положення частини 5 статті 72 Кримінального кодексу України й обчислює йому строк відбуття покарання з моменту фактичного затримання, визначеного протоколом затримання особи, підозрюваної особи у вчиненні злочину, та подальшого застосування йому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, тобто з 03 жовтня 2024 року о 16 годині 00 хвилин (т. 2 а. с. 71 – 73, 64 - 68), зарахувавши час попереднього ув`язнення день за день.

Ухвалюючи вирок та формуючи усі наведені в ньому висновки, суд покладається на положення частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, що вимагають від суду, який підпадає під її дію, бути безпристраснім, що включає у себе відсутність упередження або упередженості.

У рішеннях «Володимир Поліщук та Світлана Поліщук проти України» від 30.09.2010 року та у справі «Пантелеєнко проти України» від 29.06.2006 року Європейський суд з прав людини наголосив на тому, що словосполучення «згідно із законом» по суті стосується національного законодавства і встановлює обов`язок забезпечувати дотримання матеріальних та процесуальних норм. Фраза «відповідно до закону» вимагає, щоб захід мав певне підґрунтя в національному праві.

Тобто відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, що відображує принцип, пов`язаний із належним відправленням правосуддя, в кожному рішенні судів та трибуналів повинні бути належним чином викладені аргументі, на яких вони базуються.

Відтак, здебільшого, суд застосовує приписи пункту 42 остаточного Рішення Європейського суду з прав людини, ухваленого 15.11.2007 року за заявою № 22750/02 у справі «Бендерський проти України», де суд нагадує, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають достатньою мірою висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитись залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи (рішення «Руїз Торійа проти Іспанії» від 09.12.1994 року). Конвенція не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних (рішення «Артіко проти Італії» від 13.05.1980 року). Право може вважатись ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом (пункт 33 рішення «Дюлоранс проти Франції» від 21.03.2000 року та пункти 32 і 35 рішення «Донадзе проти Грузії» від 07.03.2006 року).

Отже, позиція сторони захисту та сторони обвинувачення була почута, їх зауваження заслухані та вивчені судом.

Одночасно суд вважає за необхідне зазначити, що пунктом 160 частини 1 Указу Президента України «Про реорганізацію місцевих загальних судів» № 451/2017 від 29.12.2017 року шляхом реорганізації (злиття) Валківського районного суду, Коломацького районного суду та Нововодолазького районного суду Харківської області утворено Валківський окружний суд – у Валківському, Коломацькому та Нововодолазькому районах Харківської області із місцезнаходженням у містах Валках, селищі міського типу Новій Водолазі та селі Різуненковому Коломацького району Харківської області.

За змістом пункту 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року районні суди продовжують здійснювати свої повноваження до утворення та початку діяльності місцевого окружного суду, юрисдикція якого розповсюджується на відповідну територію.

Окрім того, Постановою Верховної Ради України № 807-ІХ від 17.07.2020 року «Про утворення та ліквідацію районів», що набрала чинності 19.07.2020 року, змінений адміністративно-територіальний устрій нашої Держави.

Зокрема, відповідно до підпункту 20 пункту 3 та абзаців 3 і 6 підпункту 20 пункту 1 цієї Постанови ліквідований Нововодолазький район Харківської області та утворені Красноградській район Харківської області (з адміністративним центром у місті Красноград) у складі території Старовірівської сільської територіальної громади (на цей час Берестинський район та місто Берестин відповідно) та Харківський район Харківської області (з адміністративним центром у місті Харків) у складі території Нововодолазької селищної територіальної громади, що затверджені Кабінетом Міністрів України, тощо.

При цьому, як чітко визначив законотворець у пункті 6 своєї Постанови, у продовж тримісячного строку з дня набрання нею чинності Кабінет Міністрів України повинен привести свої нормативно-правові акти у відповідність із нею та забезпечити таке приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів.

Одночасно із цим, приписами статті 125 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (із змінами та доповненнями), а також статтею 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», закріплено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності, спеціалізації, інстанційності і визначається законом.

Пунктом 3-1 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» вищезазначеного Закону на законодавчому рівні унормовано, що до набрання чинності законом України щодо зміни системи місцевих судів на території України у зв`язку з утворенням (ліквідацією) районів відповідні місцеві суди продовжують здійснювати свої повноваження у межах територіальної юрисдикції, визначеної до цього, але не довше ніж один рік з дня припинення чи скасування воєнного стану на території України.

Натомість, закон, який змінює існуючу систему судоустрою та приводить її у відповідність до нового адміністративно-територіального устрою, не прийнятий, Валківський окружний суд на цей час свою діяльність не розпочав, воєнний стан на території України не припинений та не скасований, а тому справа перебувала на розгляді належного суду.

На підставі викладеного, керуючись статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, учиненої 04.11.1950 року в Римі; Рішеннями Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України», від 21.10.2011 року у справі «Коробов проти України», від 17.09.2009 року у справі «Скоппола проти Італії» та від 28.10.1994 року у справі «Дж. Мюррей проти Сполученого Королівства»; статтями 9, 59, 61 та 125 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (із змінами та доповненнями); статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477-ІV від 23.02.2006 року (із змінами та доповненнями); статтею 17, пунктом 6 частини 2 статті 36 і пунктами 3 та 3-1 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року (із змінами та доповненнями); Постановою Верховної Ради України № 807-ІХ від 17.07.2020 року «Про утворення та ліквідацію районів»; пунктом 160 частини 1 Указу Президента України «Про реорганізацію місцевих загальних судів» № 451/2017 від 29.12.2017 року; статтями 12, 34, 50, 63, 65 - 67, 71, частиною 1 статті 115 Кримінального кодексу України № 2341-ІІІ від 05.04.2001 року (із змінами та доповненнями); Постановами Пленуму Верховного суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 року (зі змінами та доповненнями) та № 2 від 07.02.2003 року «Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров`я особи»; частиною 2 статті 52 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» № 2801-XII від 19.11.1992 року (із змінами та доповненнями); постановами Верховного суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду, прийнятими 05.04.2018 року в межах справи з єдиним унікальним № 658/1658/16-к (провадження № 51-735 км 18), 07.11.2018 року в межах справи з єдиним унікальним № 297/562/17 (провадження № 51-329 км 18), і 05.04.2018 року в межах справи з єдиним унікальним № 658/1658/16-к (провадження № 51-735 км 18); постановами Верховного суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду, прийнятими 30.10.2018 року в межах справи з єдиним унікальним № 559/1037/16-к (провадження № 51-3612 км 18), 17.04.2018 року в межах справи з єдиним унікальним № 298/95/16-к (провадження № 51-2501 км 18), а також статтями 17, 31, 35 - 37, 84 – 86, 91, пунктами 4 і 5 частини 9 статті 100, статтями 131 – 132, 349, 368 – 371, 373 – 376, 392, 393, 395, 532 – 535 Кримінального процесуального кодексу України № 4651-VІ від 13.04.2012 року (із змінами та доповненнями),

з а с у д и в:

ОСОБА_4 визнати винним у пред`явленому йому обвинуваченні, передбаченому частиною 1 статті 115 Кримінального кодексу України, і призначити йому по даній нормі закону покарання у виді 7 (семи) років 9 (дев`яти) місяців позбавлення волі.

В силу приписів частини частини 1 та 4 статті 71 Кримінального кодексу України ОСОБА_4 за сукупністю вироків до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Нововодолазького районного суду Харківської області від 14.01.2022 року, остаточно призначивши йому до відбування покарання у виді 8 (восьми) років позбавлення волі.

Згідно із частиною 5 статті 72 Кримінального кодексу України строк відбуття покарання ОСОБА_4 обчислювати з моменту його фактичного затримання із подальшим обранням запобіжного заходу у виді тримання під вартою, тобто з 03.10.2024 року, зарахувавши час попереднього ув`язнення день за день.

Застосований до ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою у ДЕРЖАВНІЙ УСТАНОВІ «ХАРКІВСЬКИЙ СЛІДЧИЙ ІЗОЛЯТОР» залишити без змін до набрання вироком законної сили, оскільки не відпали мета та підстави його застосування.

Речові докази:

-штани спортивні сірого кольору з нашаруванням речовин бурого та коричневого кольору, труси чоловічі синьо-сірого кольору, змив на марлеву серветку з поверхні металевого совка, недопалок цигарки коричневого кольору, дві порожні жерстяні пляшку сірого кольору з написом «REVO», наволочку з подушки, різнокольорову, з нашаруваннями речовини бурого кольору, фрагмент ковдри різнокольорової, з нашаруванням речовини бурого кольору, чоловічу сорочку синьо-білого кольору з нашаруванням речовини бурого кольору, скляну чашку, скляну чарку, скляну рюмку, недопалок цигарки коричневого кольору, недопалок цигарки «Мальборо» жовтого кольор і 2 недопалки цигарок білого кольору, визнані постановами, прийнятими слідчим СВ ВП № 3 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області майором поліції ОСОБА_27 03.10.2024 року та передані на зберігання до камери зберігання речових доказів цього ж ВП, що розташована за адресою: Харківська область, Харківський район, місто Мерфа, вулиця Дніпровська, будинок № 211 (т. 2 а. с. 75 – 76, 77 – 78, 79 – 81);

-змиви з рук підозрюваного ОСОБА_4 , визнані постановою, прийнятою старшим слідчим СВ ВП № 3 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області ОСОБА_12 04.12.2024 року та передані на зберігання до камери зберігання речових доказів цього ж ВП, що розташована за адресою: Харківська область, Харківський район, місто Мерфа, вулиця Дніпровська, будинок № 211 (т. 2 а. с. 82 – 83),-

- знищити.

Речові докази: штани військовослужбовця кольору хакі, піксельна розмальовка і берци військові, кольору хакі, 42-го розміру, визнані постановою, прийнятою старшим слідчим СВ ВП № 3 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області ОСОБА_25 03.10.2024 року та передані на зберігання до камери зберігання речових доказів цього ж ВП, що розташована за адресою: Харківська область, Харківський район, місто Мерфа, вулиця Дніпровська, будинок № 211 (т. 2 а. с. 84 – 85),- повернути власникові (законному володільцю).

Речові докази: диск з відеозаписом, при якому ОСОБА_4 дає свої пояснення відносно того, яким чином та при яких обставинах він спричинив тілесні ушкодження ОСОБА_7 ,- визнані постановою, прийнятою старшим слідчим СВ ВП № 3 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області ОСОБА_12 07.10.2024 року та долучений до матеріалів кримінального провадження (т. 2 а. с. 86 – 87),- залишити в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.

Скасувати застосований на стадії досудового розслідування захід забезпечення, а саме: на підставі ухвали, постановленої 08.10.2024 року в межах справи з єдиним унікальним № 635/11443/24 (провадження № 1-кс/635/1788/2024) слідчим суддею Харківського районного суду Харківської області ОСОБА_26 , арешт майна, накладений шляхом заборони володіння, користування, розпорядження, зокрема:

?змив на марлеву серветку з поверхні металевого совка, який поміщено до спеціального паперового конверту; недопалок цигарки коричневого кольору, який поміщено до спеціального паперового конверту; порожню жестяну пляшку сірого кольору з написом «REVO», яка поміщена до спеціального паперового конверту; порожню жестяну пляшку сірого кольору з написом «REVO», яка поміщена до спеціального паперового конверту; наволочку з подушки різнокольорової, з нашаруваннями речовини бурого кольору, яку поміщено до паперового коробка та опечатано биркою; фрагмент ковдри різнокольорової, з нашаруванням речовини бурого кольору, який поміщено до спеціального паперового конверту; чоловічу сорочку синьо-білого кольору з нашаруванням речовини бурого кольору, яку поміщено до паперової коробки; скляну чашку, яку поміщено до паперової коробки; скляну чарку, яку поміщено до спеціального паперового конверту; скляну рюмку, яку поміщено до спеціального паперового конверту; недопалок цигарки коричневого кольору, який поміщено до спеціального паперового конверту; недопалок цигарки «Мальборо» жовтого кольору, який поміщено до спеціального паперового конверту; недопалок цигарки білого кольору, який поміщено до спеціального паперового конверту; недопалок цигарки білого кольору, який поміщено до спеціального паперового конверту,- вилучені 03 жовтня 2024 року при огляді місця події за адресою: АДРЕСА_1 ;

?штани спортивні сірого кольору з нашаруванням речовин бурого та коричневого кольору; труси чоловічі синьо-сірого кольору; зрізи нігтів з правої кисті трупу ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , вилучені при огляді місця події приміщення моргу за адресою: АДРЕСА_1 ,- під час якого оглянуто труп;

?штани військовослужбовця кольору хакі, піксельна розмальовка; берци військові, кольору хакі, 42-го розміру, вилучені в ході особистого обшуку ОСОБА_4 при затриманні в порядку статті 208 Кримінального процесуального кодексу України,-

оскільки відпала потреба в його подальшому застосуванні.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, захиснику, потерпілій та прокурору.

Копію цього судового рішення не пізніше наступного дня після його ухвалення надіслати учасникам судового провадження, які не були присутні в судовому засіданні при його проголошенні.

Роз`яснити учасникам судового провадження, що вони мають право отримати в суді копію вироку.

На вирок може бути подана апеляція в Харківський апеляційний суд через Нововодолазький районний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а у разі її подання - вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок, що набрав законної сили, є обов`язковим для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, підлягає виконанню на всій території України й звертається до виконання не пізніш як через три дні з дня набрання ним законної сили або повернення матеріалів кримінального провадження до суду першої інстанції із суду апеляційної чи касаційної інстанції.

Вирок постановлено, виготовлено шляхом комп`ютерного набору та підписано суддею в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Суддя                                                                 ОСОБА_1