КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №375/1451/24 Суддя І інстанції - Банах-Кокус О.В.

Провадження № 33/824/1348/2025 Суддя суду апел. інст.- Кепкал Л.І.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2025 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Кепкал Л.І., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Заліського Б.С. в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Рокитнянського районного суду Київської області від 13 січня 2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який зареєстрований на АДРЕСА_1 ,

в с т а н о в и л а:

Постановою судді Рокитнянського районного суду Київської області від 13 січня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, зі стягненням судового збору в дохід держави у розмірі 605, 60 грн.

Згідно постанови судді, 03 вересня 2024 року близько 01 години 10 хвилин ОСОБА_1 , на вул. Лісовій, 131 у с. Троїцьке Білоцерківського району Київської області керував транспортним засобом «LADA 212140» з державним номерним знаком НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння, освідування проходив на місці зупинки транспортного засобу у встановленому законом порядку за допомогою приладу «Drager 0346». Результат тесту позитивний, що становить 1,28% проміле, тест №1298. На проходження огляду у медичному закладі категорично відмовився, чим порушив п. 2.9 (а) ПДР України.

Не погоджуючись із постановою судді, захисник Заліський Б.С. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Рокитнянського районного суду Київської області від 13 січня 2025 року про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, як незаконну і закрити провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що згідно копії протоколу про адміністративне правопорушення, яка була видана ОСОБА_1 після складення адміністративних матеріалів, протокол складено 03 вересня 2024 року о 01 год. 08 хв.; подія ж мала місце 03 вересня 2024 року о 01 год. 30 хв., тобто складення протоколу передувало самій події. Таким чином, оригінал протоколу про адміністративне правопорушення має виправлення, копія виправлень не має, що свідчить про вчинення даних виправлень працівниками поліції після завершення складання всіх процесуальних документів вже без присутності особи, щодо якої вони складалися.

Апелянт вказує, що з переглянутого відеозапису clip-2 вбачається, що автомобіль працівників поліції під`їжджає до стоячого автомобіля марки ВАЗ, тобто відеозапис не містить ні дати, ні часу його запису, що унеможливлює ідентифікувати його як належний доказ вчинення інкримінованого правопорушення. Тому, на думку захисту, даний файл запису є неналежним доказом. Також апелянт зазначає, що згідно файлів запису clip-0 та clip-1, запис розпочинається 03.09.2024 о 01:10 год., працівники поліції перевіряють документи у ОСОБА_1 , який знаходиться біля свого автомобіля. В подальшому ОСОБА_1 пройшов огляд на стан сп`яніння за допомогою Драгера, про що було складено процесуальні документи. Таким чином, апелянт наголошує, що факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом не зафіксовано.

Також, враховуючи, що відеозапис виконаний з порушенням «Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису», затвердженої Наказом МВС України 18 грудня 2018 року за №1026 в частині початку виконання службових обов`язків по документуванню інкримінованого правопорушення, тобто, не зафіксовано факт керування транспортним засобом особою, якій інкримінується правопорушення, захист вважає, що даний відеозапис є недопустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення. Крім того, як зазначає апелянт, суд своєю постановою, якою направляв справу на доопрацювання, фактично витребував від правоохоронних органів компакт диск з відеозаписами, оскільки коли матеріали справи надійшли вперше до суду, відеозапис не відтворювався. Таким чином, оскільки відеозапис отриманий судом як доказ з порушенням норм чинного законодавства, апелянт просить визнати відеозаписи неналежним доказом.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника, який підтримав апеляційну скаргу, та просив її задовольнити, перевіривши матеріали справи в повному обсязі, дослідивши відеозапис з нагрудних камер працівників поліції, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративні правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Водночас, положеннями ст. 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що суд першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 вказаних вимог закону дотримався в повному обсязі, з`ясував всі обставини, дослідив і належним чином оцінив всі докази та дійшов правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у постанові суду.

Положеннями ч.1 ст.130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортним засобом в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

За змістом п. 2.9 (а) ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Проте, ОСОБА_1 вимоги вказаного пункту ПДР дотримано не було.

Всупереч доводам апеляційної скарги захисника, порушення ОСОБА_1 зазначених вимог п. 2.9 (а) ПДР України, за обставин, викладених у постанові, підтверджується зібраними у справі та дослідженими судом доказами, які містяться в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, а саме протоколі про адміністративне правопорушення серії ААБ №292799, згідно якого 03 вересня 2024 року близько 01 години 10 хвилин ОСОБА_1 , на вул. Лісовій, 131 у с. Троїцьке Білоцерківського району Київської області керував транспортним засобом «LADA 212140» з державним номерним знаком НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння, освідування проходив на місці зупинки транспортного засобу у встановленому законом порядку за допомогою приладу «Drager 0346». Результат тесту позитивний, що становить 1,28% проміле, тест №1298. На проходження огляду у медичному закладі категорично відмовився, чим порушив п. 2.9 (а) ПДР України.

Зазначений протокол складено уповноваженою на те особою, за встановленою формою з урахуванням всіх вимог, передбачених ст. 256 КУпАП, а також Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 №1395 та підписаний особою, яка його склала.

В свою чергу, наведені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повністю підтверджуються роздруківкою чеку «Драгер» з результатом 1,28 проміле. Зазначений результат огляду зафіксовано й в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів.

Окрім того, винуватість ОСОБА_1 в порушенні вимог п. 2.9 (а) ПДР України підтверджується направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, рапортом поліцейського взводу № 2 роти № 2 батальйону № 2 ППП в м. Біла Церква та Білоцерківському районі УПП у Київській області ДПП капрала поліції Саєнка П.В. від 03.09.2024, відеозаписом з місця події.

Ці докази є належними, допустимими та достовірними, оскільки вони здобуті з додержанням процесуальної процедури, не суперечать фактичним обставинам справи і об`єктивно узгоджуються між собою.

Враховуючи сукупність доказів у справі, приходжу до висновку про те, що судом першої інстанції вірно встановлені фактичні обставини, а дії ОСОБА_1 , які полягають у керуванні автомобілем в стані алкогольного сп`яніння, є порушенням п. 2.9 (а) ПДР України та утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і такий висновок, всупереч тверджень апелянта, ґрунтується на наявних у провадженні доказах.

Доводи апелянта про відсутність доказів факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом є неспроможними, з огляду на наступне.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Як вбачається з переглянутого під час апеляційного розгляду відеозапису, відеозапис розпочинається з того, що біля автомобіля ОСОБА_1 , в якому відкриті водійські дверки і знаходиться ОСОБА_1 поряд перебувають працівники поліції, один з яких, при перевірці документів ОСОБА_1 запитав, звідки він повертається у комендантську годину, на що ОСОБА_1 факту керування не заперечував, а пояснив, що оскільки 1 вересня і його дитина пішла в перший клас, то він вирішив відсвяткувати цей момент, і тому затримався. В ході спілкування працівником поліції у ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, як то, запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя і запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і у лікаря нарколога. На це ОСОБА_1 відразу відповів, що не має сенсу проходити такий огляд, адже, він не заперечує, що вживав алкоголь та просив працівників поліції «вирішити ситуацію по - людськи». На це працівники поліції попередили ОСОБА_1 про кримінальну відповідальність за таку пропозицію, як він пропонує, та вказали, що ОСОБА_1 допустив грубі порушення вимог ПДР, адже, не зупинившись на вимогу працівників поліції, почав втікати, чим змусив аж два екіпажі поліції його переслідувати та зупиняти. На це ОСОБА_1 вибачився, знову не заперечуючи факт керування автомобілем. Після цього, ОСОБА_1 погоджується пройти огляд на місці зупинки за допомогою приладу «Драгер», результати якого показали 1,28% проміле і на пропозицію поліцейського проїхати до медичного закладу вказує, що для цього не має підстав, адже, він не заперечує результати огляду. В подальшому при спілкуванні з працівниками поліції, сам ОСОБА_1 вказує, що після вживання алкоголю, він ще підвозив куму додому, а потім їхав сам і побачивши патрульних заїхав в поворот, оскільки знав куди в лісі повертати, адже працює лісником.

З урахуванням переглянутого відеозапису, а саме того, що ОСОБА_1 жодного разу не заперечив факт керування ним транспортним засобом, твердження апелянта про відсутність доказів факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом є безпідставними та такими, що спростовуються наведеним відеозаписом.

Що ж до посилань апелянта на те, що відеозапис вівся не з початку виконання поліцейськими своїх службових обов`язків, то як слідує з долученого до протоколу відеозапису місця події він має чітку і логічну послідовність подій, що мали місце після зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , розвиток спілкування співробітників поліції із водієм, проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу «Драгер» та складання протоколу про адміністративне правопорушення, тобто всі події, що стосуються безпосередньо складу ст. 130 КУпАП та мають розриву у часі.

На відеозаписах clip-0 та clip-1, які відтворюють одні й ті самі події, чітко зафіксовано вказані обставини, а тому доводи апелянта про те, що вказані відеозаписи є неналежним доказом, оскільки не відтворюють подій, є неспроможними.

Третій файл відеозапису clip-2, який хоч і не відображає часу та дати відеозйомки, проте, на думку апеляційного суду, є належним доказом у справі, оскільки в сукупності з іншими доказами чітко підтверджує факт переслідування працівниками поліції автомобіля «LADA 212140» з державним номерним знаком НОМЕР_1 та зупинки останнього в лісі, де в подальшому водій вказаного автомобіля ОСОБА_1 і проходив огляд на стан сп`яніння та складався щодо нього протокол про адміністративне правопорушення. Доказів зворотнього апелянтом суду не надано.

Також не можуть бути взяті до уваги доводи апелянта про те, що відеозапис отриманий судом, як доказ, з порушенням норм чинного законодавства адже, як вбачається з матеріалів справи, про наявність відеозапису з бодікамер 476288, 476438 було зазначено ще в змісті протоколу про адміністративне правопорушення, до якого й долучався диск з відеозаписами. Про ці ж обставини зазначалось і у рапорті поліцейського взводу № 2 роти № 2 батальйону № 2 ППП в м. Біла Церква та Білоцерківському районі УПП у Київській області ДПП капрала поліції Саєнка П.В. від 03.09.2024.

Разом з тим, при надходженні протоколу про адміністративне правопорушення до суду було встановлено, що долучений до матеріалів компакт-диск не відтворював зафіксованих на боді камери та записаних на компакт-диск відеозаписів, що власне, перешкоджало повному та всебічному розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 та свідчило про наявні недоліки додатків до протоколу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до частини 2 статті 278 КУпАП, при виявленні недоліків в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному всупереч вимог статті 256 КУпАП, або в інших матеріалах, що перешкоджають або унеможливлюють об`єктивний розгляд справи, особа, що провадить підготовку до розгляду справи, повертає матеріали справи про адміністративне правопорушення відповідному органу, що порушив провадження в адміністративній справі, на доопрацювання.

Враховуючи існуючу необхідність в усуненні зазначених недоліків, відповідно до вимог статті 256 КУпАП та статті 278 КУпАП, суд першої інстанції повернув справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 для належного оформлення уповноваженій посадовій особі, яка складала даний протокол, у чому апеляційний суд не вбачає істотних порушень процесуального закону, які б могли стати підставою для скасування оскаржуваної постанови суду від 13.01.2025.

Що стосується доводів апеляційної скарги захисника про те, що протокол про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП та Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, оскільки містить виправлення в часі вчинення адміністративного правопорушення та часі складання протоколу про адміністративне правопорушення, які було зроблено після його підписання, то слід зауважити, що як слідує з дослідженого в ході апеляційного перегляду справи відеозапису з нагрудних камер працівників поліції, зазначення часу вчинення адміністративного правопорушення та часу складання протоколу у спосіб внесення виправлень у протокол відбулось внаслідок первинної описки, допущеної в протоколі в цій частині. Такі виправлення самі по собі не можуть бути підставою для констатації факту про відсутність складу чи події адміністративного правопорушення, як про те ставив питання в апеляційній скарзі захисник.

Аналогічні позиції висловив у своїх постановах і Верховний суд, а саме у постановах від 24.12.2019 року справа №459/1801/17 та від 28.11.2018 року справа №537/1214/17, в яких йдеться про те, що невірно вказані відомості є описками та не можуть спростовувати факт вчинення адміністративного правопорушення.

Винуватість особи встановлюється не лише даними протоколу, а й іншими доказами, які, в сукупності з даними протоколу, доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, а саме керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння.

Інших вагомих та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, апеляційна скарга не містить.

Накладаючи на ОСОБА_1 адміністративне стягнення, суд дотримався загальних правил накладення стягнення за адміністративне правопорушення, передбачених ст. 33 КУпАП. Не може вплинути ні на вид, ні на розмір адміністративного стягнення долучена під час апеляційного розгляду характеристика на ОСОБА_1 з місця роботи, адже, санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП є безальтернативною.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції було прийнято законне і обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, з наведенням обґрунтованої мотивації прийнятого рішення.

Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.

З урахуванням вищезазначеного, вважаю, що постанова судді Рокитнянського районного суду Київської області від 13 січня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності є законною та обґрунтованою і апеляційних підстав для її скасування не вбачаю.

На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП,-

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу захисника Заліського Б.С. в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову судді Рокитнянського районного суду Київської області від 13 січня 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КупАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з моменту її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Л.І. Кепкал