СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

пр. № 1-кп/759/977/25

ун. № 759/3956/25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2025 року м. Київ

Святошинський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

провівши у відкритому судовому засіданні в залі суду підготовче судове засідання у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024100080003543 від 04.11.2024, щодо

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , без постійного місця проживання в м. Києві,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України;

учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_4 ,

захисник ОСОБА_5 ,

обвинувачений ОСОБА_3 ,

ВСТАНОВИВ:

До Святошинського районного суду міста Києва надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12024100080003543 щодо ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України.

У підготовчому судовому засіданні прокурор, захисник та обвинувачений вважали можливим призначити судовий розгляд кримінального провадження на підставі обвинувального акту.

Разом з тим, прокурор подала клопотання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_3 , яке обґрунтоване збереженням ризиків, визначених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Захисник висловила заперечення проти задоволення клопотання про продовження строку тримання під вартою та зазначила, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, не доведені, просила суд застосувати до ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

Обвинувачений підтримав думку захисника та просив застосувати до нього запобіжний захід, не пов`язаний з тримання під вартою, та зазначив, що його мати, яка проживає в мотелі в м. Києві, потребує стороннього догляду. ОСОБА_3 стверджував, що не буде переховуватися від суду і, оскільки він не має постійного місця проживання у м. Києві, може проживати в мотелі і надавати допомогу матері.

Заслухавши думку учасників судового провадження, суд дійшов наступних висновків.

Вказане кримінальне провадження за підсудністю підлягає розгляду Святошинським районним судом міста Києва.

Підстав для закриття чи зупинення кримінального провадження немає.

Обвинувальний акт та додатки до нього складені у відповідності до вимог КПК України, при затвердженні прокурором обвинувального акту дотримані вимоги закону.

За таких обставин є достатні підстави для призначення даного обвинувального акту до судового розгляду, яке належить здійснити суддею одноособово у відкритому судовому засіданні.

При вирішенні клопотання прокурора щодо продовження строку тримання під вартою, судом встановлено, що ОСОБА_3 обвинувачується за ч. 1 ст. 307 КК України в тому, що він не пізніше 04.11.2024, діючи умисно та керуючись корисливим мотивом та метою незаконного збагачення, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, у невстановленої досудовим розслідуванням особи здійснив придбання наркотичного засобу метадон (фенадон), який зберігав при собі з метою подальшого збуту.

23.12.2024, приблизно о 13 год. 30 хв. ОСОБА_3 , знаходячись за адресою: м. Київ, вул. Святошинська, 1, діючи з прямим умислом, керуючись корисливим мотивом та з метою незаконного збагачення зустрівся з « ОСОБА_6 », який є особою, яка погодилась на конфіденційне співробітництво та в межах контролю за вчиненням злочину зі зміненими у передбаченому законом порядку анкетними даними проводив оперативну закупку. В ході зустрічі ОСОБА_3 з метою незаконного збуту попередньо придбаного ним наркотичного засобу метадон (фенадон) отримав від ОСОБА_6 грошові кошти в сумі 300 гривень, за які передав останньому поліетиленовий пакет з вмістом 6-ти таблеток білого кольору, які містили наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон (фенадон).

Крім цього, ОСОБА_3 обвинувачується за ч. 2 ст. 307 КК України в тому, що він 26.12.2024 приблизно о 11 год. 30 хв., знаходячись за адресою: м. Київ, пр-кт Берестейський, 104, діючи з прямим умислом, керуючись корисливим мотивом та метою незаконного збагачення, зустрівся з « ОСОБА_6 », який є особою, яка погодилась на конфіденційне співробітництво та в межах контролю за вчиненням злочину зі зміненими у передбаченому законом порядку анкетними даними проводила оперативну закупку. В ході зустрічі ОСОБА_3 повторно, з метою незаконного збуту попередньо придбаного ним наркотичного засобу метадон (фенадон), отримав від ОСОБА_6 грошові кошти в сумі 300 гривень та передав останньому поліетиленовий пакет з вмістом 6-ти таблеток білого кольору, які містили наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон (фенадон).

Крім цього, 26.12.2024 о 11 год. 50 хв. за адресою: м. Київ, пр-кт Берестейський, 104-А, ОСОБА_3 було затримано в порядку ст. 208 КПК України, в ході особистого у якого було вилучено обрізаний блістер з вмістом двох таблеток білого кольору, які містили наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон (фенадон), які він повторно зберігав з метою подальшого збуту.

Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується у незаконному придбанні та зберіганні наркотичного засобу, обіг якого обмежено з метою збуту та збуті, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України, а також у незаконному придбанні та зберіганні наркотичного засобу з метою збуту, та у незаконному збуті наркотичного засобу, вчиненому повторно, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

Оцінюючи доводи прокурора про збереження ризиків, суд приймає до уваги те, що ОСОБА_7 обвинувачується за ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України, тобто у вчиненні тяжких злочинів. Так, за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України, передбачена відповідальність у виді позбавлення волі на строк від чотирьох до восьми років, а за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України - у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна.

Наведена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини, викладеною у п. 80 рішення у справі «Ілійков проти Болгарії» та п. 36 у справі «Москаленко проти України» де зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів. Враховуючи тяжкість інкримінованих злочинів, існує реальний ризик залишення обвинуваченим місця проживання в будь-який час задля уникнення кримінальної відповідальності. Відтак суд вважає доведеним збереження ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Також суд вважає, що ризики вчинення ОСОБА_7 інших правопорушень також зберігаються з огляду на те, що, як зазначено в обвинувальному акті, на момент вчинення інкримінованих дій ОСОБА_7 мав низку непогашених судимостей. Крім того, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, які вчинялися протягом невстановленого часу, і були припинені шляхом примусового виявлення та вилучення працівниками правоохоронного органу предметів, обіг яких заборонений без відповідного дозволу. Тому ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, також зберігається на даний час.

Обставин, які б свідчили про те, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у даному кримінальному провадженні не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого ОСОБА_7 , судом на даному етапі не встановлено.

Відповідно до ч. 2 ст. 183 КПК України обвинувачений є особою, до якої може бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Суд вважає, що на даній стадії провадження лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який хоча і є винятковим, проте, враховуючи встановлену сукупність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, які продовжують існувати та не зменшилися, спроможний забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

При цьому, за встановлених у судовому засіданні обставин, суд дійшов висновку, що доводи захисника, висловлені під час розгляду клопотання, є необґрунтованими, оскільки відсутні підстави вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, зокрема особисте зобов`язання можуть у цій конкретній справі запобігти існуючим ризикам та забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків. Застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді домашнього арешту є недоцільним у зв`язку з тим, що у ОСОБА_3 немає постійного місця проживання в м. Києві чи наближених регіонах. Доводи обвинуваченого про те, що його мати проживає у місті Києві та потребує стороннього догляду і ніхто, окрім обвинуваченого, її не може надавати, судом визнаються недоведеними у зв`язку з тим, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження вказаних обставин.

Визначаючи розмір застави, суд, згідно з ч. 4 ст. 182 КПК України враховує обставини кримінальних правопорушень, майновий та сімейний стан обвинуваченого, інші дані про його особу, доведені ризики, бере до уваги приписи ч. 5 ст. 182 КПК України та вважає, що на даному етапі достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків може застава у розмірі 30 (тридцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, у зв`язку з чим зменшує розмір застави, як альтернативного запобіжного заходу, до вказаного розміру.

За приписами ч. 4 ст. 202 КПК України у моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі внесення застави суд на підставі ч. 5 ст. 194 КПК України зобов`язує обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду і покладає на нього обов`язки.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 183, 194, 197, 199, 314-316, 369-372 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту щодо ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України, у відкритому судовому засіданні в приміщенні Святошинського районного суду міста Києва (м. Київ, вул. Я.Коласа, 27-А) на 12 год. 00 хв. 26 лютого 2025 року.

Кримінальне провадження здійснювати суддею одноособово.

В судове засідання викликати прокурора, захисника, доставити обвинуваченого.

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого - задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 днів, тобто до 21 квітня 2025 року (включно), з утриманням його у Державній установі «Київський слідчий ізолятор».

Одночасно визначити заставу обвинуваченому ОСОБА_3 у розмірі 30 (тридцять) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 90 840 (дев`яносто тисяч вісімсот сорок) гривень 00 копійок.

Застава у визначеному розмірі може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Святошинського районного суду міста Києва за такими реквізитами: код отримувача (код ЄДРПОУ) 26268059, банк отримувача: ДКСУ, м. Київ; код банку отримувача (МФО): 820172; рахунок отримувача UA128201720355259002001012089.

У разі внесення застави на підставі ч. 5 ст. 194 КПК України зобов`язати обвинуваченого ОСОБА_3 прибувати за кожною вимогою до суду і покласти на нього на два місяці такі обов`язки:

1)прибувати до суду за викликом;

2)не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду;

3)повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

4)утримуватися від спілкування із свідками з приводу обставин кримінального правопорушення;

5)здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити обвинуваченому та заставодавцю, що після звільнення ОСОБА_3 з-під варти у зв`язку з внесенням застави в разі невиконання ОСОБА_3 покладених на нього обов`язків застава може бути звернена в дохід держави, до обвинуваченого може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала в частині продовження строку тримання під вартою може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1