ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2025 року   ЛуцькСправа № 140/14359/24

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Андрусенко О.О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «777 Трейдінг Груп» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,  

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «777 Трейдінг Груп» (далі – ТзОВ «777 Трейдінг Груп», позивач) звернулося в суд з позовом до Волинської митниці (далі – митниця, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA205050/2024/000281/2 від 15.11.2024.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з метою митного оформлення товару декларант позивача подав до Волинської митниці МД №24UA205050039686U7. Однак, відповідач відмовив у митному оформленні товару за заявленою вартістю і прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UA205050/2024/000281/2 від 15.11.2024, визначивши митну вартість за резервним методом та оформив картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205050/2024/001107. При цьому митний орган дійшов висновку, що вартість товару, що ввозиться на митну територію України, не може бути визнана за вибраним декларантом методом з огляду на те, що подані документи, не містять усіх даних для підтвердження митної вартості та містять розбіжності.

Позивач не погоджується із таким рішенням та зазначає, що для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару уповноваженою ним особою були подані передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України) необхідні документи, які не містили в собі будь-яких розбіжностей, зазначених в частині третій статті 53 МК України (тобто чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, підтверджували ціну товару, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця), у зв`язку з чим давали можливість відповідачу визначити митну вартість товару за ціною договору (за основним методом).

Відтак, позивач вважає, що відсутні підстави ставити під сумнів митну вартість товару, визначену декларантом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товарів, ознаки підробки та вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 16.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги заперечив та у їх задоволенні просив відмовити (а.с.68-74). В обґрунтування цієї позиції вказав, що під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару встановлено, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності, зокрема: продавець товару згідно контракту від 24.09.2024 №2409/24BE - BELGIAN BUS SALES BV- компанія, зареєстрована в Бельгії, та поставка товару здійснюється з Бельгії, тоді як свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 10.03.2017 № НОМЕР_1 видане у Франції та виписане на «SLEMBROUCK SAS»; одними із основних документів, що підтверджують митну вартість товарів, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, та транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (пункти 4, 6 частини другої статті 53 МК України); пунктом 5 контракту передбачена 100% передоплата за товар. Згідно з нормами Закону України від 21.06.2018 №2473-VIII «Про валюту і валютні операції», Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 2, для здійснення платіжної операції з переказу іноземної валюти використовується платіжна інструкція в іноземній валюті, реквізити якої передбачені Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216. З урахуванням викладеного, надана копія платіжної інструкції в іноземній валюті від 26.09.2024 №30 не могла бути взята до уваги як документ, що підтверджує факт оплати за оцінюваний товар, оскільки не містила обов`язкових реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, визначених Постановою №216. Окрім того, згідно наданої копії платіжної інструкції в іноземній валюті №30 оплата була проведена 26.09.2024, тобто на дату виставлення інвойса № 10/33//2024 (30.10.2024) товар мав бути оплаченим. При цьому, в інвойсі від 30.10.2024 № 10/33//2024 відсутні відомості про отримання передоплати за товар, а вказано: «Автобус залишається у повній власності продавця до повної оплати замовником через банк». Відповідно до Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» (далі – Наказ №599) для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до пункту 6 частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, до яких можуть належати: - рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка- фактури; - калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Декларантом для підтвердження витрат на транспортування оцінюваного товару надано довідку від 04.11.2024 №166. Документів, визначених Наказом №599, не було надано разом з МД №24 UA205050039686U7. В довідці від 04.11.2024 №166 вказано, що вантажно-розвантажувальні роботи включені у вартість перевезення, проте не надано відомостей щодо вартості навантаження та, відповідно, не включено дані витрати до графи 21 ДМВ. Сказане дає обґрунтовані підстави вважати, що до митної вартості не включено всі її невід`ємні складові. В довідці від 04.11.2024 №166 вказано, що вартість транспортування по маршруту Tildonk- Луцьк становить 179872 грн. При цьому, до митного кордону України - 172170 грн, по митній території України - 7701 грн (172170+7701 = 179871 грн).

Декларанту було запропоновано надати в 10-денний термін додаткові документи. На вимогу митниці декларантом надано наступні документи: лист від ТзОВ «777 Трейдінг Груп» від 11.11.2024 б/н, витяг з системи SWIFT від 26.09.2024, копію завіреної платіжної інструкції в іноземній валюті від 26.09.2024 №30, копію платіжної інструкції щодо оплати транспортних послуг від 08.11.2024 №235, заявку на перевезення від 24.10.2024 №24/10/2024, договір на транспортно-експедиційні послуги від 09.06.2023 №090623/25. В заявці на перевезення від 24.10.2024 №24/10/2024 вказано, що ціна за перевезення становить 4000 євро в грн по курсу НБУ на день виставлення рахунку. При цьому, рахунка не надано, що унеможливлює перевірку достовірності заявлення такої складової митної вартості, як вартість транспортування оцінюваного товару. В листі від ТзОВ «777 Трейдінг Груп» від 11.11.2024 б/н вказано додатками до даного листа, зокрема, рахунок на оплату від 04.11.2024 №296 та копію листа від перевізника від 11.11.2024 №173, які фактично не надано. В довідці від 04.11.2024 №166 вказано, що вантажно-розвантажувальні роботи включені у вартість перевезення. При цьому, в товаросупровідних документах витрати на навантаження оцінюваного товару не визначені кількісно та достовірно, та, відповідно, не включені до графи 21 ДМВ.

В подальшому митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA205050/2024/000281/2 від 15.11.2024 та оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205050/2024/001107. Митну вартість товару визначено на підставі подібного товару, митне оформлення якого вже завершено, а саме: рівень митної вартості становить 66500,00 євро за шт (МД від 02.08.2024 №UA204130/2024/012355).

З огляду на наведене вище, відповідач вважає, що рішення про коригування митної вартості №UA205050/2024/000281/2 від 15.11.2024 є таким, що прийняте у повній відповідності до вимог чинного законодавства, а тому є законним та обґрунтованим.

З наведених підстав відповідач просив у задоволенні позову відмовити повністю.

У відповіді на відзив (а.с.126-130) позивач вважає, що відповідачем у відзиві на позовну заяву не наведено підтверджених спростувань та аргументів заявлених у позовній заяві, а тому просив позовні вимоги задовольнити повністю.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

24.09.2024 між ТзОВ «777 Трейдінг Груп» (покупець) та «Belgian Bus Sales BV» (продавець) укладено контракт №2409/24ВЕ, відповідно до якого продавець зобов`язується поставити товар, а саме: Van Hool vin – НОМЕР_2 . У свою чергу, покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар на умовах, визначених у цьому контракті. Ціна контракту встановлюється в євро. Загальна сума контракту становить 10000,00 євро. Умови поставки EXW відповідно до Інкотермс 2020. Оплата здійснюється безготівковим розрахунком на валютний рахунок продавця, шляхом оплати з розрахункового рахунку покупця. Форма оплати – 100% передоплата (а.с.15-18).

08.11.2024 для митного оформлення в режимі імпорту ввезеного на територію України товару: «Автобус туристичний, що був у використанні, має наявні пошкодження: система опалення, кондиціювання, система освітлення, пошкодження панелі приборів, передній бампер, склопакети, сидіння водія, дзеркала, фари, пасажирські двері, лівий та правий борт спереду, ліхтарі, камери відеонагляду та відтворення, внутрішні елементи живлення; марка згідно з довідником - Van Hool, модель – Т917 ALTANO, номер шасі - НОМЕР_2 , кількість сидячих місць, враховуючи місце водія – 67, призначення для перевезення пасажирів по дорогах загального користування, тип двигуна – дизель, робочий об`єм циліндрів двигуна – 12902 см. куб., потужність – 340 kw, колісна формула – 6 х 2, календарний рік виготовлення – 2009» декларант позивача подав МД №24UA205050039686U7 (а.с.33-34). Фактурна вартість товару становить 10 000,00 євро (еквівалентно 445 642,00 грн). Митну вартість товару визначено за основним методом (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються) на рівні 617 812,00 грн з урахуванням транспортних витрат у сумі 172 170,00 грн. До митної декларації додано: контракт від 24.09.2024 №2409/24ВЕ (а.с.15-18); специфікацію від 01.10.2024 №1 (а.с.19-20); інвойс від 30.10.2024 №10/33/2024 (а.с.21-22); свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 (а.с.23-28); автотранспортну накладну №081308 (а.с.96); платіжну інструкцію в іноземній валюті від 26.09.2024 №30 (а.с.29); довідку про транспортні витрати від 04.11.2024 №166 (а.с.43); декларацію країни відправлення №24ВЕЕ0000070642529 (а.с.31-32): висновок експерта від 08.11.2024 №1745 (а.с.82).

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митним органом в електронному повідомленні декларанту запропоновано подати такі документи: документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару; якщо здійснювалося страхування – страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

На електронне повідомлення митниці декларант позивача надав: лист від 11.11.2024 (а.с.52-55); витяг з системи SWIFT від 26.09.2024 (а.с.30); копію завіреної платіжної інструкції в іноземній валюті від 26.09.2024 №30 (а.с.29); копію платіжної інструкції щодо оплати транспортних послуг від 08.11.2024 №235 (а.с.48); заявку на перевезення від 24.10.2024 №24/10/2024 (а.с.50); договір на транспортно-експедиційні послуги від 09.06.2023 №090623/25 (а.с.44-47).

Додатково листом від 20.11.2024 позивачем було надіслано: копію листа перевізника від 11.11.2024 №173 (а.с.51) та рахунок на оплату від 04.11.2024 №296 (а.с.49).

15.11.2024 Волинською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA205050/2024/000281/2 (а.с.37-38) та сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205050/2024/001107 (а.с.39-40).

У графі 33 оскаржуваного рішення від 15.11.2024 №UA205050/2024/000281/2 зазначено, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності, а саме: «продавець товару згідно контракту від 24.09.2024 №2409/24BE - BELGIAN BUS SALES BV- компанія, зареєстрована в Бельгії, та поставка товару здійснюється з Бельгії, тоді як свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 10.03.2017 № НОМЕР_1 видане у Франції та виписане на «SLEMBROUCK SAS»; одними із основних документів, що підтверджують митну вартість товарів, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, та транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (пункти 4, 6 частини другої статті 53 МК України); пунктом 5 контракту передбачена 100% передоплата за товар. Згідно з нормами Закону України від 21.06.2018 №2473-VIII «Про валюту і валютні операції», Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 2, для здійснення платіжної операції з переказу іноземної валюти використовується платіжна інструкція в іноземній валюті, реквізити якої передбачені Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216. З урахуванням викладеного, надана копія платіжної інструкції в іноземній валюті від 26.09.2024 №30 не могла бути взята до уваги як документ, що підтверджує факт оплати за оцінюваний товар, оскільки не містила обов`язкових реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, визначених Постановою №216. Окрім того, згідно наданої копії платіжної інструкції в іноземній валюті №30 оплата була проведена 26.09.2024, тобто на дату виставлення інвойса № 10/33//2024 (30.10.2024) товар мав бути оплаченим. При цьому, в інвойсі від 30.10.2024 № 10/33//2024 відсутні відомості про отримання передоплати за товар, а вказано: «Автобус залишається у повній власності продавця до повної оплати замовником через банк». Відповідно до Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» (далі – Наказ №599) для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до пункту 6 частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, до яких можуть належати: - рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка- фактури; - калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Декларантом для підтвердження витрат на транспортування оцінюваного товару надано довідку від 04.11.2024 №166. Документів, визначених Наказом №599, не було надано разом з МД №24 UA205050039686U7. В довідці від 04.11.2024 №166 вказано, що вантажно-розвантажувальні роботи включені у вартість перевезення, проте не надано відомостей щодо вартості навантаження та, відповідно, не включено дані витрати до графи 21 ДМВ. Сказане дає обґрунтовані підстави вважати, що до митної вартості не включено всі її невід`ємні складові. В довідці від 04.11.2024 №166 вказано, що вартість транспортування по маршруту Tildonk- Луцьк становить 179872 грн. При цьому, до митного кордону України - 172170 грн, по митній території України - 7701 грн (172170+7701 = 179871 грн).».

Щодо додатково наданих документів зазначено, що в заявці на перевезення від 24.10.2024 №24/10/2024 вказано, що ціна за перевезення становить 4000 євро в грн по курсу НБУ на день виставлення рахунку. При цьому, рахунка не надано, що унеможливлює перевірку достовірності заявлення такої складової митної вартості, як вартість транспортування оцінюваного товару. В листі від ТзОВ «777 Трейдінг Груп»  від 11.11.2024 б/н вказано додатками до даного листа, зокрема, рахунок на оплату від 04.11.2024 №296 та копію листа від перевізника від 11.11.2024 №173, які фактично не надано. В довідці від 04.11.2024 №166 вказано, що вантажно-розвантажувальні роботи включені у вартість перевезення. При цьому, в товаросупровідних документах витрати на навантаження оцінюваного товару не визначені кількісно та достовірно, та, відповідно, не включені до графи 21 ДМВ.

Зважаючи на неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МК України, у зв`язку із неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості (методу 2а та методу 2б - з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари; методу 2в та методу 2г - з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта), митну вартість товару  визначено за резервним методом згідно з статтею 64 МК України на підставі цінової інформації, наявної в ЄАІС, рівень митної вартості становить 66500,00 євро за шт за МД №UA204130/2024/012355 від 02.08.2024.

Товар було випущено у вільний обіг за МД №24UA205050040598U1 від 15.11.2024 (а.с.35-36).

Позивач, не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості товару, звернувся до суду із цим позовом.

При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України та іншими законами України.

Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару.

Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Як встановлено частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як визначено частиною п`ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.

У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 МК України).

Із наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за основним методом (за ціною договору (контракту)).

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій – четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.

Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).

Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У розглядуваному випадку спірне рішення прийняте відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України декларант не надав усіх додаткових документів витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій – четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності.

Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).

У розумінні частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.

Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) позивач подав разом із МД документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Так, до МД №24UA205050039686U7 від 08.11.2024 декларант позивача подав наступні документи: контракт від 24.09.2024 №2409/24ВЕ (а.с.15-18); специфікацію від 01.10.2024 №1 (а.с.19-20); інвойс від 30.10.2024 №10/33//2024 (а.с.21-22); свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 (а.с.23-28); автотранспортну накладну №081308 (а.с.96); платіжну інструкцію в іноземній валюті від 26.09.2024 №30 (а.с.29); довідку про транспортні витрати від 04.11.2024 №166 (а.с.43); декларацію країни відправлення №24ВЕЕ0000070642529 (а.с.31-32): висновок експерта від 08.11.2024 №1745 (а.с.82). Крім того, додатково було надано: лист від 11.11.2024 (а.с.52-55); витяг з системи SWIFT від 26.09.2024 (а.с.30); копію завіреної платіжної інструкції в іноземній валюті від 26.09.2024 №30 (а.с.29); копію платіжної інструкції щодо оплати транспортних послуг від 08.11.2024 №235 (а.с.48); заявку на перевезення від 24.10.2024 №24/10/2024 (а.с.50); договір на транспортно-експедиційні послуги від 09.06.2023 №090623/25 (а.с.44-47). Додатково листом від 20.11.2024 позивачем було надіслано: копію листа перевізника від 11.11.2024 №173 (а.с.51); рахунок на оплату від 04.11.2024 №296 (а.с.49).

На думку суду, подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікувати оцінюваний товар та містять об`єктивні дані, що піддаються обчисленню.

Так, контрактом №2409/24ВЕ від 24.09.2024 визначено предмет та умови поставки, строк дії контракту та основні зобов`язання продавця та покупця.

Відповідно до інвойсу від 30.10.2024 №10/33//2024 загальна вартість товару становить 10 000,00 євро. Даним документом визначено ідентифікаційні ознаки товару, кількість, ціну, умови оплати.

Ціна товару в інвойсі від 30.10.2024 №10/33//2024 (10 000,00 євро) відповідає фактурній вартості, зазначеній в МД №24UA205050039686U7 від 08.11.2024 (графа 22).

До митної декларації надано платіжну інструкцію в іноземній валюті від 26.09.2024 №30 (а.с.29), відповідно до якої позивач на виконання умов контракту №2409/24ВЕ від 24.09.2024, перерахував на рахунок продавця 10 000,00 євро.

Суд наголошує, що ціна продажу імпортованих товарів це ціна, зазначена саме відправником у рахунках-фактурах. Лише рахунок-фактура (інвойс) згідно з частиною другою статті 53 МК України є документом, який підтверджує митну вартість товару. Вказана в МД №24UA205050039686U7 від 08.11.2024 фактурна вартість товару відповідає тій, що зазначена в інвойсі від 30.10.2024 №10/33//2024. Жодних розбіжностей чи суперечностей щодо ціни товару подані позивачем документи не містять.

Крім того, визначаючи митну вартість за першим методом за МД №24UA205050039686U7 від 08.11.2024, декларант до фактурної вартості додав також витрати з перевезення товару від місця передачі перевізнику до кордону України (172 170,00 грн), що не заперечується відповідачем. Такі витрати підтверджено поданими разом із митною декларацією довідкою про транспортні витрати від 04.11.2024 №166 (а.с.43), а також додатково надісланими копією платіжної інструкції щодо оплати транспортних послуг від 08.11.2024 №235 (а.с.48), заявкою на перевезення від 24.10.2024 №24/10/2024 (а.с.50), договором на транспортно-експедиційні послуги від 09.06.2023 №090623/25 (а.с.44-47).

Отже, заявлена декларантом за першим методом митна вартість оцінюваного товару підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару, вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару, при цьому товарно-супровідні документи не містять відомостей, що відповідно до визначених сторонами контракту умов позивач має нести інші витрати.

Щодо аргументів відповідача у спірному рішенні про те, що продавець згідно контракту не відповідає власнику товару зазначеному у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу то, на думку суду, така обставина жодним чином не впливає на митну вартість товару. При цьому, суд зазначає, що з поданих декларантом інших документів (контракту №2409/24ВЕ від 24.09.2024, інвойсу від 30.10.2024 №10/33//2024, платіжної інструкції від 26.09.2024 №30 та ін.) зрозуміло, що продавцем транспортного засобу є компанія «Belgian Bus Sales BV». Більше того, пунктом 1 контракту від 24.09.2024 №2409/24ВЕ передбачено, що продавець гарантує, що товар належить йому на праві власності, не перебуває під забороною відчуженням, арештом, не є предметом застави та іншим засобом забезпечення виконання зобов`язань перед будь-якими фізичними або юридичними особами, а також не є предметом будь-якого іншого обтяження чи обмеження. Доказів перебування позивача у договірних відносинах з третіми особами, крім продавця, матеріали справи не містять. Необхідно зазначити, що за усталеною міжнародною практикою реалізація автомобіля може здійснюватися особами, які не вказані в свідоцтві про реєстрацію автомобіля, за умови надання відповідних документів купівлі-продажу, отримання коштів за реалізований автомобіль, а також експортного оформлення таких засобів (на умовах комісії, доручення тощо). Тому продавець та власник не завжди буде однією особою. Водночас чинним законодавством не передбачено обов`язку надання декларантом документів про походження товару в попередніх ланцюгах постачання продавця-експортера, а питання щодо перевірки повноважень продавця на здійснення продажу транспортного засобу не входить до компетенції митниці та не впливає на задекларовані та підтверджені відповідними документами числові значення митної вартості, з якої обраховуються та справляються митні платежі. Суд також зауважує, що свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу не є документом в розумінні митного законодавства, який підтверджує митну вартість товару.

Також, на думку суду, не заслуговують на увагу твердження відповідача про відсутність в платіжній інструкції від 26.09.2024 №30 обов`язкових реквізитів, а тому така не могла бути взята до уваги, оскільки в оскаржуваному рішенні контролюючий орган не конкретизує, які саме обов`язкові реквізити були відсутні в платіжній інструкції від 26.09.2024 №30. У той же час, у платіжній інструкції вказано призначення платежу «prepaymeht for the vehicle to the cоntract №2409/24ВЕ DD 24.09.2024» - передоплата за автомобіль згідно з контрактом №2409/24ВЕ DD 24.09.2024. Платіж здійснено на рахунок продавця компанії «Belgian Bus Sales BV», платіжні реквізити якого відповідають тим, що зазначені в контракті.

Така платіжна інструкція оформлена з використанням системи «Інтернет-банкінг» з накладенням електронного підпису та містить відмітку банку про проведення оплати. Крім того додатково позивачем надано валютний SWIFT від 26.09.2024 (а.с.30). Також суд зауважує, що Верховний Суду у постановах від 12.03.2020 у справі №804/6243/14, від 07.05.2020 у справі №1.380.2019.00162, від 02.03.2021 у справі №380/842/20 виснував, що умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв`язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості. З огляду на наведене суд вважає, що платіжна інструкція від 26.09.2024 №30 є належним доказом оплати за товар.

Щодо зауважень митного органу про те, що у інвойсі відсутні відомості про отримання передоплати за товар, то суд звертає увагу, що інвойс від 30.10.2024 №10/33//2024 взагалі не містить графи, яка визначає умови оплати за придбаний позивачем товар. Що стосується застереження, що автобус залишається у повній власності продавця до повної оплати замовником через банк, то суд зауважує, що вказане твердження є стандартним застереженням в типовому бланку інвойса продавця. При цьому, відповідач не наводить будь-яких обґрунтувань з приводу сумнівів у правильності визначення позивачем митної вартості товару, з огляду на вказане застереження. Більше того, як уже зазначалося, умови оплати не стосуються ціни товару, та не можуть у зв`язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості.

З приводу тверджень митного органу про ненадання на підтвердження транспортних витрат документів, визначених Наказом Міністерства фінансів України «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» від 24.05.2012 №599 (далі – Наказ №599), суд зазначає, що законодавець не ставить в обов`язок декларанту подання конкретних документів, які підтверджують транспортні витрати. Так, Верховний Суд у постанові від 31.05.2019 у справі № 804/16553/14 зазначив, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким(-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. МК України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів. Більше того, Наказ №599 також не встановлює вичерпного переліку документів, що подаються на підтвердження витрат на транспортування, та носить лише рекомендаційний характер. Так, відповідно до Наказу № 599 до зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно- експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Позивачем до митного оформлення надано довідку про транспортні витрати від 04.11.2024 №166, а також додатково надіслано платіжну інструкцію щодо оплати транспортних послуг від 08.11.2024 №235, заявку на перевезення від 24.10.2024 №24/10/2024, договір на транспортно-експедиційні послуги від 09.06.2023 №090623/25, що містять реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів. Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що  у відповідача була можливість з поданих декларантом документів з`ясувати вартість понесених транспортних витрат, надані відповідачу документи підтверджували числове значення транспортної складової митної вартості товарів.

При цьому, твердження відповідача в оскаржуваному рішенні про невключення до митної вартості навантажувальних робіт є безпідставними, оскільки товар поставлявся на умовах EXW. Ці умови означають, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов`язання з постачання, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому названому місці (наприклад: на заводі, фабриці, складі тощо). Продавець не відповідає за навантаження товару на транспортний засіб, а також за митне очищення товару для експорту. Імпортер (покупець) повинен укласти договір з перевізниками товару і оплатити перевезення від підприємства-продавця до пункту призначення, включаючи навантаження, виконати і сплатити митні процедури, а також податки і збори, сплатити товар продавцеві за ціною виробника. У наданій під час митного оформлення довідці від 04.11.2024 №166 чітко зазначено, що вантажно-розвантажувальні роботи входять у вартість перевезення, відтак твердження відповідача про не включення до митної вартості товару витрат на навантаження товару будуються на припущеннях, не підтверджених належними доказами.

Також не заслуговують на увагу твердження митного органу про розбіжність у довідці про транспортні витрати від 04.11.2024 №166 щодо суми понесених витрат, які в загальному зазначені 179 872,00 грн, у той же час при додаванні витрат до митного кордону (172 170,00 грн) та витрат по митній території України (7701,00 грн), така сума складає 179 871,00 грн, оскільки перевізником при складанні вказаної довідки була допущена описка в частині зазначення транспортних витрат понесених на митній території України, а саме замість 7702,00 грн, вказано – 7701,00 грн. Разом з тим, суд звертає увагу, що загальна сума понесених витрат зазначена правильно, а також правильно зазначена сума витрат, понесених до митного кордону України. Більше того, враховуючи те, що до митної вартості включаються лише транспортні витрати понесені до митного кордону України, а тому допущена перевізником помилка в частині понесених транспортних витрат на митній території України, жодним чином не вплинула на правильність визначення митної вартості товару.

Щодо ненадання рахунку про транспортні витрати, що не дає митному органу пересвідчитись у правильності визначення такої складової митної вартості як транспортні витрати, то суд зазначає, що митний орган у електронному повідомленні декларанту позивача не вказував на необхідність надання рахунку на транспортні витрати. У той же час, як уже зазначалося МК України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів. При цьому, суд звертає увагу, що листом від 20.11.2024 позивачем було надіслано митному органу рахунок на оплату від 04.11.2024 №296. У той же час, у відзиві на позовну заяву відповідачем, з урахуванням наданого рахунку, не вказується про неправильність визначення позивачем транспортних витрат, а тому сумніви митного органу у правильності заявлених декларантом позивача транспортних витратах будуються на припущеннях, не підтверджених належними доказами.

З урахуванням наведеного відсутні підстави ставити під сумнів митну вартість товару, визначену декларантом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості самого товару та вони містять достатньо відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Суд також не може погодитися із діями відповідача стосовно витребування додаткових документів, оскільки відповідачем не вказано та не обґрунтовано, які числові значення такі документи мали підтвердити чи спростувати, при тому, що вартість придбання оцінюваного товару підтверджена документально.

Суд зазначає, що вимога про надання додаткових документів, перелік яких визначено у частинах третій-четвертій статті 53 МК України та про надання яких вказано у повідомленні декларанту може мати місце лише тоді, коли документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів.

Однак за обставин цієї справи відповідач не довів наявність таких розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари згідно з умовами, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем), а сумніви відповідача ґрунтуються виключно на його необґрунтованих припущеннях, а не на достовірних відомостях.

При цьому суд зазначає, що відсутність договірних відносин із третіми особами вже само по собі робить невиконуваною вимогу митного органу надати договір (угоду, контракт) з третіми особами, пов`язаними з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, а також рахунки про здійснення платежів третім особам. Тому митний орган не може покликатися на ненадання декларантом таких документів, яких у нього не було і не могло бути. Доказів протилежного відповідачем не надано. Аналогічно позивач не може надати страхових документів, оскільки страхування вантажу не здійснювалося, що підтверджується довідкою про транспортні витрати від 04.11.2024 №166. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Крім того, ненадання виписки з бухгалтерської документації продавцем покупцю не може позбавляти останнього можливості декларувати товар на підставі інших документів, що підтверджують ціну товару. Відсутність такої бухгалтерської документації у покупця товару, яка може бути комерційною таємницею продавця щодо формування ціни товару для інших покупців і за відмінними умовами поставки, не свідчить про недобросовісність у декларуванні митної вартості.

Суд наголошує, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. А тому необґрунтованою є вимога митниці про надання висновку про якісні та вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією, оскільки відповідач не вказав, яким чином висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями, надасть можливість підтвердити чи спростувати відомості офіційно виданих продавцем товару документів щодо ціни товару, недійсність чи ознаки підробки щодо яких не виявлено. За таких обставин відсутність висновків про якісні та вартісні характеристики товару не повинна братися митницею до уваги при контролі за митною вартістю та не може бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Підтверджуючими документами про вартість товару в даному випадку є зовнішньоекономічний контракт та рахунок-фактура (інвойс).

Щодо необхідності надання банківських платіжних документів, транспортних документів, то їх витребування є безпідставним, оскільки такі документи надавалися митному органу як під час митного оформлення товару, так і на запит митного органу.

З урахуванням наведеного висновок у спірному рішенні про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товару, який імпортується, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеними. При цьому відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

Враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12.03.2019 у справі №826/2313/16, від 13.06.2019 у справі №820/6315/15, суд зауважує, що вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

При вирішенні спору суд враховує, що застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митним органом митних вартостях.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

За змістом пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21195), у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 у справі №825/648/17.

Між тим у спірному рішенні митний орган лише вказав номер та дату митної декларації, на основі якої було здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати вказане рішення обґрунтованим та мотивованим. На думку суду, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. Також не наведено достатніх підстав правомірності проведеного відповідачем розрахунку митної вартості без врахування технічного стану транспортного засобу внаслідок пошкоджень автомобіля, що безумовно впливає на митну вартість вказаного товару.

За усталеною та послідовною практикою Верховного Суду (постанови від 10.06.2021 у справі №815/6854/17, від 14.07.2020 у справі №809/1734/16) навіть наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг не відповідає вартості заявленій позивачем, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений МК України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

На думку суду, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення у даному випадку не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару, і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Також суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 08 жовтня 2019 року у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, доки протилежне не буде доведено контролюючим органом.

На думку суду, відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи у своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу.

Відтак, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості спірного товару, оскільки позивач надав передбачені чинним законодавством документи, які підтверджують митну вартість товару, що ввозиться, та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору шляхом застосування першого методу, а тому оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів №UA205050/2024/000281/2 від 15.11.2024 є необґрунтованим та таким, що не відповідає вказаним вище нормам МК України, у зв`язку із чим з наведених вище мотивів та підстав позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення належить задовольнити.

Частиною першою статті 139 КАС України обумовлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки суд задовольняє позов повністю, то на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 6851,27 грн., сплачений платіжною інструкцією від 03.12.2024 №269.

Керуючись статтями 139, 243-246, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд  

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів від 15.11.2024 №UA205050/2024/000281/2.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «777 Трейдінг Груп»  судові витрати у сумі 6851,27 грн. (шість тисяч вісімсот п`ятдесят одна грн. 27 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «777 Трейдінг Груп» (43016, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Ковельська, будинок 124, ідентифікаційний код 44356571).

Відповідач: Волинська митниця (44350, Волинська область, Ковельський район, село Римачі, вулиця Призалізнична, будинок 13, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 43958385).

Суддя                                                                                             О. О. Андрусенко