ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2025 року

м. Київ

cправа № 917/542/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бакуліна С.В. - головуючий, Кролевець О.А., Студенець В.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат"

на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 27.11.2024 (головуючий суддя - Гребенюк Н.В., судді: Слободін М.М., Шутенко І.А.) про повернення апеляційної скарги

у справі №917/542/22

за позовом 1. ОСОБА_1 ,

2. ОСОБА_2

до Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат"

про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" на користь ОСОБА_1 51 695 682,34 грн заборгованості та на користь ОСОБА_2 84 359 824,38 грн заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 24.02.2025 №32.2-01/217 "Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи", у зв`язку із запланованим відрядженням судді Кібенко О.Р., проведено повторний автоматизований розподіл судової справи №917/542/22, за результатами якого визначено наступний склад колегії суддів: Бакуліна С.В. - головуючий, Кролевець О.А., Студенець В.І.

1.Короткий зміст обставин справи та оскаржуваних судових рішень

1. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до Господарського суду Полтавської області з позовом до відповідачів Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" (далі також ПрАТ "Полтавський ГЗК") та Ferrexpo plc про:

- визнання недійсним повідомлення компанії Феррекспо АГ (Ferrexpo AG) про намір скористатися правами, передбаченими статтею 65-2 Закону України "Про акціонерні товариства", щодо обов`язкового продажу акцій акціонерами ПрАТ "Полтавський ГЗК" на вимогу особи, яка є власником домінуючого контрольного пакета акцій від 01.04.2019;

- визнання недійсним рішення наглядової ради ПрАТ "Полтавський ГЗК", оформленого протоколом №6 від 03.05.2019;

- визнання недійсною публічної безвідкличної вимоги компанії Феррекспо АГ (Ferrexpo AG) про придбання акцій в усіх власників акцій ПрАТ "Полтавський ГЗК" від 17.05.2019;

- стягнення солідарно з Феррекспо АГ (Ferrexpo AG) та з ПрАТ "Полтавський ГЗК" на користь ОСОБА_1 51 695 682,34 грн, з яких: 36 823 063,82 грн - заборгованість за основним зобов`язанням, 3 311 049,19 грн - три проценти річних, 11 561 569,33 грн - інфляційна складова заборгованості;

- стягнення солідарно з Феррекспо АГ (Ferrexpo AG) та з ПрАТ "Полтавський ГЗК" на користь ОСОБА_2 84 359 824,38 грн, з яких 60 089 877,07 грн - заборгованість за основним зобов`язанням, 5 403 150,04грн - три проценти річних, 18 866 797,27 грн - інфляційна складова заборгованості.

2. 19.09.2023 суд постановив ухвалу, якою задовольнив заяву позивачів про залишення позову без розгляду в частині позовних вимог до Ferrexpo plc; залишив без розгляду позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Ferrexpo plc на підставі пункту 5 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК). Отже, у зв`язку із залишенням без розгляду ухвалою суду від 19.09.2023 позову в частині позовних вимог до Ferrexpo plc суд розглядав позовні вимоги до відповідача - ПрАТ "Полтавський ГЗК".

3. 26.09.2024 від позивачів надійшла заява про збільшення позовних вимог.

4. 17.10.2024 від відповідача надійшли заперечення на заяву позивачів від 23.09.2024 про збільшення позовних вимог та заяву позивачів від 12.10.2024 про збільшення позовних вимог (нова).

5. 22.10.2024 від позивачів надійшла заява про збільшення позовних вимог (заява від 22.10.2024).

6. 29.10.2024 від відповідача надійшли:

- клопотання про роз`єднання позовних вимог у господарській справі;

- заява про залучення ФЕРРЕКСПО АГ (Ferrexpo AG) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Відповідача

- письмові пояснення щодо доказів ринкової вартості 1 (однієї) акції Відповідача, долучених позивачами до матеріалів справи.

7. У підготовчому засіданні 28.10.2024 позивачами надані заява про залишення без розгляду заяв про збільшення позовних вимог, а також клопотання про закриття підготовчого засідання та призначення справи до розгляду по суті.

8. Ухвалою господарського суду Полтавської області від 29.10.2024 у справі №917/542/22, зокрема: залишено без розгляду заяви про збільшення позовних від 12.10.24, про збільшення позовних від 22.10.24, про збільшення позовних від 23.09.24; залишено без розгляду докази, які додані відповідачем до письмових пояснень; закрито підготовче провадження у справі №917/542/22 .

9. ПрАТ "Полтавський ГЗК", не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті судового рішення норм права, на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просило:

- скасувати ухвалу господарського суду Полтавської області від 29.10.2024 у справі №917/542/22 в частині відмови поновити ПрАТ "Полтавський ГЗК" строк на подання доказів;

- поновити строк на подання доказів - Звіту про оцінку майна, який підготовлено 29.10.2024 ТОВ "Київська оціночна компанія", прийняти, долучити та врахувати під час розгляду справи №917/542/22;

- скасувати ухвалу Господарського суду Полтавської області від 29.10.2024 у справі №917/542/22 в частині залишення без розгляду заяви про збільшення позовних вимог від 12.10.2024, про збільшення позовних вимог від 22.10.2024, про збільшення позовних вимог від 23.09.2024;

- залишити без розгляду заяви про збільшення позовних вимог від 12.10.2024, про збільшення позовних вимог від 22.10.2024, про збільшення позовних вимог від 23.09.2024 на підставі частини 4 статті 46 Господарського процесуального кодексу України;

10. Східний апеляційний господарський суд ухвалою від 27.11.2024 апеляційну скаргу ПрАТ "Полтавський ГЗК" на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 29.10.2024 у справі №917/542/22 повернув скаржнику на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 260 ГПК.

11. Ухвала апеляційного суду мотивована таким:

- відповідачем не порушувалося, а судом першої інстанції відповідно не вирішувалось в оскаржуваній ухвалі питання про поновлення строку або продовження пропущеного процесуального строку на подання доказів. Указане свідчить про те, що оскаржувана ухвала в частині залишення без розгляду доказів, які подані відповідачем до письмових пояснень, не підлягає апеляційному перегляду в порядку пункту 9 частини першої статті 255 ГПК;

- системний аналіз пункту 14 частини першої статті 255 ГПК дає змогу дійти висновку, що на підставі зазначеної норми в апеляційному порядку окремо від рішення суду може бути оскаржена ухвала про залишення позову (заяви) без розгляду. Водночас виключно за умови, якщо така ухвала має "завершальне" значення щодо можливості судового розгляду та перешкоджає провадженню у справі;

- ухвала суду першої інстанції, якою вирішено процесуальні (процедурні) питання, пов`язані з рухом справи, не може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції. Заперечення щодо такої ухвали відповідно до приписів частини третьої статті 255 ГПК мають розглядатися судом при оскарженні судового рішення, яке підлягає оскарженню в апеляційному порядку;

- оскаржувана ухвала в частині залишення без розгляду заяв позивачів про збільшення розміру позовних вимог не є остаточним судовим рішенням, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, а є процедурним наслідком розгляду судом першої інстанції заяви позивачів про залишення поданих ними заяв про збільшення позовних вимог без розгляду, а тому незгода відповідача із наведеним місцевим господарським судом правовим обґрунтуванням в наведеній частині такої ухвали може бути викладена останнім в апеляційній скарзі на рішення у даній справі.

12. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

13. ПрАТ "Полтавський ГЗК" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 27.11.2024 у справі №917/542/22 та передати цю справу для продовження розгляду апеляційної скарги ПрАТ "Полтавський ГЗК" на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 29.10.2024 до Східного апеляційного господарського суду.

14. Скаржник підставою касаційного оскарження зазначає порушення судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали норм процесуального права, а саме статей 119, 169 ГПК, пункту 9 частини першої статті 255 ГПК.

15. Скаржник вважає, що:

- заява про збільшення позовних вимог фактично є складовою позовної заяви та процесуальним законодавством встановлені правила подачі таких заяв, які є співмірними з правилами подачі позовних заяв, а саме: сплата судового збору, направлення копії відповідачу тощо, а тому право на апеляційне оскарження, яке передбачено пунктом 14 частини першої статті 255 ГПК, поширюється на ухвали про залишення без розгляду заяв про збільшення позовних вимог;

- клопотання відповідача про відкладення підготовчого засідання, яке було заявлено в судовому засіданні 29.10.2024, за своєю суттю є проханням поновити пропущений строк враховуючи поважні причини, з огляду на які звіт про оцінку майна не надавався раніше. Відповідач мав намір викласти ці причини письмово, а тому звертався до суду з проханням надати час на підготовку письмових пояснень стосовно подачі, після передачі справи на новий розгляд, звіту з оцінки майна, який підготовлено 29.10.2024 ТОВ "Київська оціночна компанія" та власне, на переконання скаржника, суд першої інстанції в силу основних засад господарського судочинства, а також, враховуючи завдання підготовчого засідання, повинен був надати ПрАТ "Полтавський ГЗК" час на підготовку відповідних письмових пояснень;

- суд першої інстанції, з огляду на конкретні обставини, повинен був поновити встановлений процесуальним законодавством строк та прийняти як доказ звіт з оцінки майна, який підготовлено 29.10.2024 ТОВ "Київська оціночна компанія";

- Господарський суд Полтавської області, залишаючи без розгляду звіт з оцінки майна, який підготовлено 29.10.2024 ТОВ "Київська оціночна компанія", який доданий ПрАТ "Полтавський ГЗК" до письмових пояснень, не встановив значення цього доказу для правильного розгляду справи, а також неможливість подання цього звіту разом з відзивом на позовну заяву, не звернув увагу на дату складання цього звіту та, зрештою, обмежився формальним висновком про порушення вимог ГПК.

16. Представник позивача-2 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні скарги ПрАТ "Полтавський ГЗК". Відзив мотивований таким:

- ця касаційна скарга відповідача спрямована виключно на затягування розгляду справи;

- повернення апеляційної скарги відбулося у зв`язку із тим, що відповідач оскаржив в апеляційному порядку ухвалу, яка не підлягає оскарженню. Отже, оскаржувана ухвала від 27.11.2024 апеляційного суду є абсолютно законною, тому касаційна скарга задоволенню не підлягає;

- із законністю ухвали від 27.11.2024 первісно погодився і сам відповідач, оскільки звернувся до апеляційного суду із заявою про повернення судового збору, сплаченого при зверненні до суду за подання апеляційної скарги ПрАТ "Полтавський ГЗК" на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 29.10.2024 у справі №917/542/22, сплаченого за платіжною інструкцією від 05.11.2024 №11756 в сумі 3 028,00грн, на підставі пункту 2 частини сьомої статті 7 Закону України "Про судовий збір";

- на цей час Верховний Суд розглядає касаційну скаргу на ухвалу апеляційного суду від 27.11.2024 у справі №917/542/22, за наслідками якої вже прийнято рішення про повернення судового збору з відповідної апеляційної скарги, що є очевидним зловживанням процесуальними правами.

17. Також представник позивача-2 заявив клопотання про застосування заходів процесуального примусу, яке обґрунтовано зловживанням останнім своїми процесуальними правами. Так, позивач-2 зазначає, що відповідач подав завідомо безпідставну апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції про зупинення провадження у справі, коли вже чітко знав, що апеляційний розгляд, заради якого здійснене зупинення провадження у справі, вже закінчений, оскільки ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.11.2024 у даній справі апеляційна скарга ПрАТ "Полтавський ГЗК" на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 29.10.2024 у справі №917/542/22 повернута скаржнику. Таким чином, причина зупинення провадження у справі була фактично усунена, а дія ухвали про зупинення фактично вичерпана. Позивач вважає, що розгляд цього питання необхідно здійснити у системному зв`язку із процесуальною поведінкою відповідача при розгляді апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 29.10.2024 у справі №917/542/22, де відповідач подав апеляційну скаргу на ухвалу, яка не підлягає оскарженню; подав необґрунтовану заяву про виправлення описки, де з 5 заявлених "описок" визнана правомірною заявою лише 1 (додаток 2).

18. Розглянувши клопотання про застосування заходів процесуального примусу, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для його задоволення, з огляду на таке.

19. Відповідно до частини першої статті 43 ГПК учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

20. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення (частина друга статті 43 ГПК).

21. Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - ухваленню законного та обґрунтованого рішення, а також створенню особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав і так само прав та інтересів інших осіб.

22. Згідно зі статтею 131 ГПК заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства. Заходи процесуального примусу застосовуються судом шляхом постановлення ухвали.

23. Доволі важко провести межу між правомірною реалізацією власних прав і зловживанням правами, оскільки зовні вони виглядають однаково (постанова Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17). Основним критерієм для висновку про визнання дій зловживанням процесуальними правами є їх невідповідність завданню господарського судочинства, яким є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави, а саме перешкоджання судочинству.

24. Колегія суддів вважає, що сам лише факт звернення відповідача до суду з цією касаційною скаргою, яка не має ознак очевидно необґрунтованої, та подається на оскаржуване судове рішення вперше, не може бути достатнім для висновку про зловживання відповідачем своїми процесуальними правами.

25. Водночас інші наведені позивачем-2 підстави для вжиття відповідних заходів обґрунтовані зловживанням відповідачем процесуальними правами, які за доводами заявника мали місце не у цьому касаційному провадженні та не стосуються судових актів, що є предметом касаційного перегляду (заявник стверджує про зловживання процесуальними правами у зв`язку з апеляційним оскарженням ухвали суду першої інстанції про зупинення касаційного провадження).

26. З огляду на викладене, оскільки зазначені доводи заявника виходять за межі предмету цього касаційного провадження, колегія суддів вважає відсутніми підстави для вжиття заходів процесуального примусу з наведених позивачем-2 підстав.

27. Позиція Верховного Суду

28. Відповідно до частини другої статті 254 ГПК ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

29. Згідно із частиною першою статті 255 ГПК окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції: 1) про відмову у видачі судового наказу; 2) про забезпечення доказів, відмову в забезпеченні доказів, скасування ухвали про забезпечення доказів; 3) про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову; 4) про скасування забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову, відмову у скасуванні чи заміні заходів забезпечення позову; 5) про зустрічне забезпечення, зміну чи скасування зустрічного забезпечення; 6) про повернення заяви позивачеві (заявникові); 7) про відмову у відкритті провадження у справі; 8) про передачу справи на розгляд іншого суду; 9) про відмову поновити або продовжити пропущений процесуальний строк; 10) про затвердження мирової угоди; 11) про призначення експертизи; 12) про зупинення провадження у справі; 13) про закриття провадження у справі; 14) про залишення позову (заяви) без розгляду; 15) окрема ухвала; 16) про стягнення штрафу в порядку процесуального примусу; 17) у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"; 18) про внесення, відмову у внесенні виправлень у рішення; 19) про відмову ухвалити додаткове рішення; 20) про роз`яснення чи відмову у роз`ясненні судового рішення; 21) про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами; 22) про поновлення, відмову у поновленні пропущеного строку для пред`явлення наказу до виконання; 23) про внесення чи відмову у внесенні виправлень до виконавчого документа, визнання чи відмову у визнанні виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; 24) щодо відстрочки або розстрочки виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання; 25) про розгляд скарг на рішення, дії (бездіяльність) органів Державної виконавчої служби, державного виконавця, приватного виконавця; 26) про заміну чи відмову у заміні сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження; 27) про поворот виконання чи відмову у повороті виконання; 28) про звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, чи нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку; 29) щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України; 30) про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами; 31) про відмову у відкритті провадження у справі про скасування рішення третейського суду; 32) про повернення заяви про скасування рішення третейського суду; 33) про повернення заяви про видачу наказу за рішенням третейського суду без розгляду; 34) про залишення без розгляду заяви про відновлення втраченого судового провадження; 35) про відновлення чи відмову у відновленні повністю або частково втраченого судового провадження.

30. Перелік ухвал, які підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду, наведений у статті 255 ГПК, є вичерпним та не підлягає розширеному тлумаченню.

31. Предметом апеляційного оскарження у даному випадку була ухвала місцевого господарського суду про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, якою, зокрема, залишено без розгляду заяви позивача про збільшення позовних вимог та залишено без розгляду докази, які подані до письмових пояснень відповідача.

32. Колегія суддів зазначає, що сама по собі ухвала про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду не є самостійним об`єктом апеляційного оскарження.

33. У відповідності до пунктів 9, 14 частини першої статті 255 ГПК, на які посилався скаржник як на правову підставу для подання апеляційної скарги на оскаржувану ухвалу, окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції: (9) про відмову поновити або продовжити пропущений процесуальний строк; (14) про залишення позову (заяви) без розгляду.

34. Як вбачається з матеріалів справи 29.10.2024 до Господарського суду Полтавської області надійшли письмові пояснення відповідача щодо доказів ринкової вартості 1 (однієї) акції відповідача, долучених позивачами до матеріалів справи. До вказаних письмових пояснень відповідачем, зокрема, додано копію звіту про оцінку майна, який підготовлено 29.10.2024 ТОВ "Київська оціночна компанія".

35. У відповідності до змісту прохальної частини вказаних письмових пояснень відповідач просив прийняти, розглянути та долучити до матеріалів справи №917/542/22 дані письмові пояснення; провести розгляд справи №917/542/22 з урахуванням даних письмових пояснень; відмовити повністю у задоволенні позову.

36. Водночас, як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, відповідачем не порушувалося, а судом першої інстанції відповідно не вирішувалось в оскаржуваній ухвалі питання про поновлення строку або продовження пропущеного процесуального строку на подання доказів.

37. З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про те, що оскаржувана ухвала в частині залишення без розгляду доказів, які подані відповідачем до письмових пояснень, не підлягає апеляційному перегляду в порядку пункту 9 частини першої статті 255 ГПК.

38. Доводи скаржника про те, що клопотання відповідача про відкладення підготовчого засідання, яке було заявлено усно в судовому засіданні 29.10.2024, за своєю суттю є проханням поновити пропущений строк враховуючи поважні причини, з огляду на які звіт про оцінку майна не надавався раніше, колегія суддів відхиляє, оскільки клопотання про відкладення розгляду справи та про поновлення або продовження процесуального строку є різними клопотаннями. Надаючи у справу нові докази за межами строків, визначених процесуальним законом, заявник має одночасно обґрунтувати неможливість їх подання у встановлений строк. Саме ці обґрунтування і будуть оцінюватися судом щодо наявності/відсутності підстав для задоволення відповідного клопотання та поновлення або продовження процесуального строку та саме такі висновки суду можуть бути предметом апеляційного перегляду за пунктом 9 частини першої статті 255 ГПК. Однак, як було зазначено вище, у спірних правовідносинах суд першої інстанції не висновував щодо поважності причин подання нового доказу за межами строку, встановленого ГПК, позаяк відповідач не наводив таких доводів та обґрунтувань.

39. Щодо посилання скаржника на положення пункту 14 частини першої статті 255 ГПК, колегія суддів зазначає таке.

40. Системний аналіз зазначеної процесуальної норми дає змогу дійти висновку, що на підставі пункту 14 частини першої статті 255 ГПК в апеляційному порядку окремо від рішення суду може бути оскаржена ухвала про залишення позову (заяви) без розгляду.

41. Законодавець передбачив право оскарження в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише ухвали суду першої інстанції про залишення позову (заяви) без розгляду, а не будь-якої іншої заяви (клопотання). Під вжитим у цій нормі права поняттям "заява" необхідно розуміти таку заяву (вид звернення до суду), яка за своїм змістом тотожна поняттю "позов". Такими заявами в господарському процесуальному законодавстві є, зокрема, заяви в наказному провадженні (розділ ІІ ГПК), заяви у справах про оскарження рішень третейських судів та про видачу наказів на примусове виконання рішень третейських судів (розділ VІІ ГПК).

42. Указаний висновок відповідає правовій позиції, викладеній Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13.11.2024 у справі 757/47946/19-ц.

43. Зазначені процесуально-процедурні обмеження права на апеляційне оскарження деяких ухвал місцевого господарського суду окремо від остаточного рішення суду встановлено з метою ефективного здійснення правосуддя і вони не зменшують для сторін можливості доступу до суду апеляційної інстанції та не ускладнюють їм цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, оскільки сторони не позбавляються права на апеляційне оскарження таких проміжних ухвал місцевого господарського суду взагалі, їх право лише відтерміновується до винесення остаточного рішення у справі.

44. Наведений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 18.10.2018 у справі № 912/1398/18, від 12.03.2019 по справі № 918/361/18, від 14.09.2020 у справі №910/404/20, від 10.11.2021 у справі №922/1543/19, від 14.12.2022 у справі №920/1346/21, ухвалі від 22.12.2022 у справі №908/1966/22.

45. Таким чином, ухвала суду першої інстанції, якою вирішено процесуальні (процедурні) питання, пов`язані з рухом справи, не може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції. Заперечення щодо такої ухвали відповідно до приписів частини третьої статті 255 ГПК мають розглядатися судом при оскарженні судового рішення, яке підлягає оскарженню в апеляційному порядку.

46. Відповідна за змістом правова позиція також викладена у постановах Верховного Суду від 27.01.2022 у справі №910/14747/21, від 20.12.2022 у справі №914/4080/21.

47. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.11.2024 у справі 757/47946/19-ц також зазначила:

"44. Водночас та обставина, що ухвала про залишення заяви про забезпечення доказів без розгляду не зазначена в пунктах 2 та 16 частини першої статті 353 ЦПК України (пунктах 2, 14 частини першої статті 255 ГПК України), сама по собі ще не виключає можливості апеляційного оскарження такої ухвали у певному порядку (див. пункт 24 цієї постанови).

45. Як зазначалося, для правильної оцінки ухвали місцевого суду як такої, що підлягає або не підлягає самостійному апеляційному оскарженню, потрібно встановити, чи перешкоджає така ухвала подальшому провадженню у справі та/або чи має особа, яка подає апеляційну скаргу, можливість відновити свої права в інший спосіб, аніж шляхом оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду.".

48. У справі №917/542/22 при постановленні оскаржуваної ухвали суд апеляційної інстанції врахував, що 08.10.2024 до господарського суду першої інстанції позивачами у цій справі подано, зокрема, заяву про залишення без розгляду поданих ними раніше заяв про збільшення позовних вимог.

49. Місцевий господарський суд в наведеній ухвалі дійшов висновку про те, що не вбачає підстав для відмови у задоволенні заяв позивачів про залишення заяв про збільшення розміру позовних вимог у цій справі без розгляду, а тому заяви про збільшення розміру позовних вимог (зокрема, заява про збільшення позовних від 12.10.2024, заява про збільшення позовних від 22.10.2024, заява про збільшення позовних від 23.09.2024) у цій справі підлягають залишенню без розгляду.

50. Таким чином, оскаржувана ухвала в частині залишення без розгляду заяв позивачів про збільшення розміру позовних вимог не є остаточним судовим рішенням, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, а є процедурним наслідком розгляду судом першої інстанції заяви позивачів про залишення поданих ними заяв про збільшення позовних вимог без розгляду, а тому незгода відповідача із наведеним місцевим господарським судом правовим обґрунтуванням в наведеній частині такої ухвали може бути викладена останнім в апеляційній скарзі на рішення у даній справі.

51. З огляду на викладене, оскільки апеляційним судом не встановлено, що оскаржувана ухвала перешкоджає подальшому провадженню у справі та/або, що відповідач позбавлений можливості відновити свої права в інший спосіб, аніж шляхом оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що оскаржувана ухвала місцевого господарського суду в наведених вище частинах не підлягає оскарженню окремо від рішення суду першої інстанції.

52. Відповідно, суд апеляційної інстанції обґрунтовано повернув відповідачу апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 29.10.2024 у справі №917/542/22 на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 260 ГПК.

53. Посилання скаржника на неврахування апеляційним судом висновків Верховного Суду, зазначених у скарзі, колегія суддів відхиляє, оскільки оскаржувана ухвала в частині задоволення судом першої інстанції клопотання позивачів про залишення без розгляду поданих ними ж заяв про збільшення позовних вимог стосується диспозитивної реалізації позивачами саме їх процесуальних прав, однак не стосується процесуальних прав відповідача. Отже, порівнювані умови застосування норм процесуального права не є подібними, оскільки на відміну від справ, на які посилається скаржник, у цій справі заявник апеляційної скарги не є особою, клопотання (заява) якої була залишена без розгляду судом першої інстанції.

54. Інші наведені скаржником у касаційній скарзі доводи стосуються законності прийнятої судом першої інстанції ухвали від 29.10.2024, однак, враховуючи, що відповідна ухвала в апеляційному порядку не переглядалася, перевірка зазначених доводів касаційної скарги виходить за межі компетенції суду касаційної інстанції.

55. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги та розподіл судових витрат

56. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

57. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 309 ГПК).

58. Ураховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не отримали свого підтвердження під час касаційного провадження, у зв`язку з чим немає підстав для задоволення касаційної скарги.

59. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1.Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" залишити без задоволення.

2.Ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 27.11.2024 у справі №917/542/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Бакуліна

Судді О.А. Кролевець

В.І. Студенець