Справа № 298/163/25

Номер провадження 2-а/298/2/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2025 року                                                        с-ще Великий Березний

Великоберезнянський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючої – судді Ротмістренко О.В.,

за участі секретаря судового засідання Хомин Л.Р.,

позивача – ОСОБА_1 ,

представника позивача – Брітової Е.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Великий Березний в порядку спрощеного позовного провадження матеріали адміністративного позову ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про скасування постанови по справі про адміністративне порушення,

ВСТАНОВИВ:

24 січня 2025 року до Великоберезнянського районного суду Закарпатської області звернувся ОСОБА_2 , інтереси якого представляє адвокат Брітова Е.А. з адміністративним позовом до Головного управління національної поліції в Закарпатській області про скасування постанови по справі про адміністративне порушення серії ЕНА №3880347 від 17.01.2025 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі та закриття справи про адміністративне правопорушення.

Позов мотивовано тим, 17.01.2025 поліцейський відділу поліції №2 Ужгородського районного управління поліції ГУНП в Закарпатській області сержантом поліції Зганичем В.В. винесено вказану постанову з істотним порушенням прав ОСОБА_2 та така не відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Так, як ідеться у позові, ОСОБА_2 правопорушення, у вчинені якого його визнано винним, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, не вчиняв, під час розгляду справи сержант поліції Зганич В.В. не досліджував жодного доказу, розгляд справи проведено без участі позивача, в нього жодних пояснень не відбиралось, йому не роз`яснено його прав та не надано можливості скористатися, в тому числі, правом на захист. Крім того, як зазначає позивач, оскаржувана постанова винесена поліцейським по прибуттю на місце події за викликом громадянина ОСОБА_3 , щодо якого складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 124 КУпАП. Крім того у оскаржуваній постанові не вказано місце вчинення ОСОБА_2 правопорушення, напрямку руху транспортного засобу тощо. За твердженнями позивача, обставини, викладені в оскаржуваній постанові не доведені належними та допустимими доказами в розумінні ст. 251 КУпАП.

Ухвалою судді Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 28.01.2025 у вказаній справі відкрито провадження із викликом (повідомленням) сторін.

03.02.2025 на адресу суду через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, у якій відповідач вказує про те, що постанова серії ЕНА №3880347 від 17.01.2025 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі винесена уповноваженою особою з дотриманням положень КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ № 1395 від 07.11.2025 (далі – Інструкція № 1395), а саме: винесена з дотриманням процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, з роз`ясненням особі права на захист, що підтверджується особистим підписом позивача на оскаржуваній постанові в графі 8.

14.02.2025 представником позивача подано відповідь на відзив, у якому, зокрема, вказується на ту обставину, що позивач 17 січня 2025 року не вчиняв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП. До оскаржуваної постанови не додано належних та допустимих доказів вчинення позивачем вказаного адміністративного правопорушення, зокрема, записів бодікамер, які мають поліцейські на своєму форменному одязі, та з яких здійснюється фіксація як дій, так і дій осіб, стосовно яких поліцейські складають протоколи про адміністративне правопорушення та виносять постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав повністю. При цьому в судовому вказав, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення у нього жодних пояснень не відбиралось, не допитувались свідки, на надавалась можливість зібрати докази у справі та скористуватись правом на захист. Вину ОСОБА_2 встановлено після приїзду поліцейського на місце події ДТП на підставі пояснень гр. ОСОБА_3 , стосовно якого складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП.

У судовому засіданні представник позивача – адвокат Брітова Е.А., вказала, що ОСОБА_2 ні о 23 год. 10 хв., ні о 00 год. 40 хв. не міг вчинити та не вчиняв адміністративного правопорушення, оскільки не перебував у такий час за кермом автомобіля. При складанні поліцейським відповідної постанови жоден доказ не досліджувався, в нього пояснення не відбиралися, не відбиралися пояснення свідків, не досліджувались докази фото-, відео фіксації вчинення ОСОБА_2 правопорушення. Крім того, звертає увагу на копію оскаржуваної постанови, наданої позивачем, а також копію постанови, наданої відповідачем, зміст яких – а саме – фабула обвинувачення, не співпадають.

У судове засідання представник відповідача повторно не з`явився, водночас оскільки відзив на позов представником відповідача було подано, і у ньому висловлена його позиція, враховуючи, що дана справа розглядається у поряду спрощеного провадження, а тому в силу приписів п. 3 ч. 2 ст. 205 КАС України вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача, належно повідомленого про час та місце розгляду справи.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності зібрані в справі докази, суд встановив таке.

Як убачається з матеріалів справи, 17.01.2025 поліцейським відділу поліції №2 Ужгородського районного управління поліції ГУНП в Закарпатській області сержантом поліції Зганичем В.В. винесено постанову серії ЕНА №3880347 від 17.01.2025 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі та закриття справи про адміністративне правопорушення, відповідно до якої ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у розмірі 510 грн.

Згідно з вказаною постановою 17.01.2025 23:10:58, с. Малий Березний, вул. Центральна, водій, керуючи транспортним засобом не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при повороті, чим порушив вимоги  п. 9.2 б ПДР – порушення попереджувальних сигналів перед перестроюванням, поворотом, розворотом.

Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач звернувся до суду з вказаним позовом, наполягаючи на тому, що він не вчиняв правопорушення, у вчиненні якого його визнано винним згідно з вказаною постановою, а сама постанова винесена з грубим порушенням положень КУпАП. Так, як наголошує позивач, та його представник оскаржувана постанова винесена без роз`яснення позивачу його прав, без відібрання у нього відповідних пояснень та без надання можливості надати докази в спростування обставин, викладених в такій постанові, зокрема, без отримання пояснень свідків, а також з незабезпеченням можливості скористатись правом на захист. Крім того, за твердженням позивача та його представника, така постанова не ґрунтується на об`єктивних доказах у справі.

Вирішуючи порушений у позові спір, суд виходить з такого.

Згідно з ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно зі ст. 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень статті 41 Закону України «Про дорожній рух» питання організації руху та його безпеки регулюються Правилами дорожнього руху, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі по тексту – ПДР) передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а згідно з п. 1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Пунктами 3, 8, 11 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07 2015 №580-VIII (далі у тексті Закон № 580) передбачено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань: вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі статтею 222 КУпАП органи Національної поліції, серед іншого, розглядають справи про, зокрема, про адміністративні правопорушення про порушення правил дорожнього руху (ч. 2 ст. 122 КУпАП, зокрема). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Згідно з першим, другим абзацами пункту 4 розділу І Інструкції Інструкція № 1395 у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу; постанова виноситься в разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених, зокрема, частинами першою, другою, третьою, четвертою, шостою і сьомою статті 122 КУпАП поліцейськими підрозділів Департаменту патрульної поліції, територіальних (відокремлених) підрозділів територіальних органів поліції, поліцейські яких забезпечують безпеку дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах.

Згідно з другим абзацом пункту 4 розділу ІІІ Інструкції № 1395 постанова по справі про адміністративні правопорушення, передбачені зокрема, частинами першою, другою, третьою, четвертою, шостою і сьомою статті 122, виноситься поліцейськими підрозділів Департаменту патрульної поліції, територіальних (відокремлених) підрозділів територіальних органів поліції, поліцейські яких забезпечують безпеку дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Згідно з пунктом 8 розділу ІІІ Інструкції № 1395 справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. За відсутності цієї особи справа розглядається лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (стаття 268 КУпАП). Якщо при складанні протоколу (якщо складення протоколу передбачається КУпАП) особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, не була належним чином повідомлена про місце і час розгляду справи, їй за місцем проживання (перебування), роботи надсилається повідомлення про запрошення до підрозділу поліції (додаток 4) на розгляд справи.

В ч. 1 ст. 268 КУпАП встановлено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1 - 279-4 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

В пункті 5 розділу ІІІ Інструкції № 1395 встановлено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, користується правами, визначеними у статті 268 КУпАП.

За змістом пункту 5 розділу III Інструкції № 1395 поліцейський під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання:

1) чи належить до його компетенції розгляд цієї справи;

2) чи правильно складено протокол (якщо складання протоколу передбачено КУпАП) та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення;

3) чи повідомлено належним чином осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду (якщо справа не розглядається на місці);

4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали, які потрібні для вирішення справи;

5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Справа про адміністративне правопорушення розглядається відкрито, крім випадків, коли це суперечить інтересам охорони державної таємниці (пункт 6 розділу ІІІ Інструкції № 1395).

За твердженнями позивача оскаржувана постанова винесена представником поліції по прибуттю на місце події за викликом громадянина ОСОБА_3 , щодо якого складено протокол за ст. 124 КУпАП, без відібрання відповідних пояснень у позивача, без надання йому можливості надати відповідні докази в спростування обставин, викладених в оскаржуваній постанові, скористатись правом на захист.

Попри зазначення позивачем про недотримання процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, відповідачем зазначенні твердження не спростовані.

Як ідеться у позовній заяві, оскаржувана постанова винесена поліцейським по прибуттю на місце події за викликом громадянина ОСОБА_3 , щодо якого складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 124 КУпАП, обставини, викладені в оскаржуваній постанові не доведені належними та допустимими доказами в розумінні ст. 251 КУпАП. Крім того, у оскаржуваній постанові не вказано місце вчинення ОСОБА_2 правопорушення, напрямку руху транспортного засобу тощо.

Оцінюючи правомірність рішення відповідача в частині притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП, суддя дійшов таких висновків.

Відповідно до п. 9.2 б ПДР водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку перед перестроюванням, поворотом або розворотом.

В диспозиції ч. 2 ст. 122 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

За правилами ч. ч. 1 – 3 ст. 283 КУпАП України, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення.

Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Пунктом 24 постанови № 14 Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 у справі № 338/1/17 роз`яснив, що візуальне спостереження за дотриманням Правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. А для підтвердження порушення позивачем Правил дорожнього руху України відповідач, відповідно до ст. 251 КУпАП мав би надати, зокрема відеозапис події тощо.

Також Верховний Суд в постанові від 23.10.2019 у справі № 357/10134/17 звертає увагу на приписи статті 251 КУпАП, в якій обумовлено, що орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи на підставі доказів, тобто будь-яких фактичних даних, які встановлюються, зокрема, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами.

Відповідно до постанови Верховного суду від 13.02.2020 року у справі №524/9716/16-а, відсутність у постанові про притягнення до адміністративної відповідальності інформації про фіксацію правопорушення є підставою для висновку про порушення процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Таким чином, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Згідно з п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функцію фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Водночас відповідачем не надано, а в матеріалах справи відсутні будь-які докази, згідно переліку ст. 251 КУпАП, що б свідчили про наявність викладеного в оскаржуваній постанові порушення або які б свідчили про те, що інспектором під час розгляду адміністративної справи здійснено заходи щодо збирання та оцінки цих доказів у встановленому законодавством порядку, відео з нагрудної камери поліцейського в матеріалах справи відсутні та відповідачем не долучено, що свідчить про недоведеність суб`єктом владних повноважень правомірність прийнятої ним постанови.

При цьому, як стверджує позивач, оскаржувану постанову поліцейським складено по прибуттю на місце події за викликом громадянина ОСОБА_3 , щодо якого складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 124 КУпАП, відтак вказану постанову складено не за наслідками візуального спостереження самого поліцейського за дотриманням Правил дорожнього руху. Водночас сама постанова не містить посилання на будь-які об`єктивні докази в розумінні положень ст. 251 КУпАП, на підставі яких поліцейський дійшов висновок про наявність в діях ОСОБА_2 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.

ЄСПЛ у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

За наведених обставин суд вважає, що відповідач не надав до суду жодних належних і допустимих, у розумінні ст. 72 КАС України, доказів, які б підтверджували правомірність винесення оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі та не спростував тверджень позивача щодо відсутності в його діях складу правопорушення, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності.

Суд погоджується із наведеними у позовній заяві доводами позивача, про те, що відповідачем, не з`ясовано всіх обставин відповідно до вимог КУпАП, та всупереч ст. 77 КАС України не надано суду доказів та не зазначено обставин, які підтверджують вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП.

При цьому, відповідач мав можливість реалізувати свої процесуальні права і доводити правомірність своїх дій на стадії судового розгляду справи, судом було забезпечено відповідачу право на подання до суду відзиву на позовну заяву, судове засідання відкладалось для надання можливості відповідачем надати відповідні відеодокази фіксації адміністративного правопорушення, про що останній заявляв клопотання, однак останній таким правом не скористався, та не надав суду доказів, в спростування обставин, викладених у позовній заяві, та які підтверджують вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого

ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Єдиним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення є сама оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення, копію якої надано представником відповідача разом відзивом на позовну заяву. До того ж аналіз змісту такої постанови показує, що суть правопорушення, викладеного в постанові серії ЕНА № 3880347 від 17.01.2025, доданій до позовної заяви та суть правопорушення, викладеного в постанові серії ЕНА № 3880347 від 17.01.2025, копію якої долучено представником відповідача до відзиву на позовну заяву, не є тотожними, оскільки в останній, окрім того, що водій, керуючи транспортним засобом не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при повороті, зазначено також про те, що у ОСОБА_2 відсутній страховий поліс.

Однак, суд вважає, що зазначена постанова є предметом спору між сторонами та не може розглядати як доказ, за відсутності інших доказів на підтвердження обставин, вказаних в оскаржуваній постанові (постанова Верховного суду від 26.04.2018 року у справі № 338/1/17, № рішення 73700340).

Беручи до уваги наведене, а також те, що будь-яких належних і допустимих доказів, які б свідчили про те, що позивач ОСОБА_2 вчинив правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП, відповідачем до суду надано не було, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, а отже, необхідність їх задоволення.

Відповідно до положень ч. 3  ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

З огляду на викладене, з врахуванням з`ясованих фактичних обставин по справі та досліджених доказів, суд приходить до висновку, що оспорювана постанова по справі про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення - закриттю, оскільки фактичні дані, які містяться в постанові про адміністративне правопорушення не дають можливості встановити наявність порушення позивачем вимог Правил дорожнього руху і, відповідно, наявність адміністративного правопорушення, доводи позивача, якими він заперечує правомірність складеної постанови відповідачем не спростовані.

Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст. 139 КАС України та Закону України «Про судовий збір».

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання вказаної позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 605 грн. 60 коп., а тому суд приходить до висновку, що за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Національної поліції в Закарпатській області на користь позивача підлягає стягненню 605 грн. 60 коп. сплаченого судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 9, 77, 241 - 246, 286 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до  Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 3880347 від 17 січня 2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Справу про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Закарпатській області на користь ОСОБА_2 судові витрати за сплачений судовий збір в сумі 605 (шістсот п`ять) грн. 60 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Головне управління національної поліції в Закарпатській області, 88000, м. Ужгород, вул. Ференца Ракоці, буд. 13, код ЄДРПОУ 3589709159.

Повний текст рішення виготовлено 25.02.2025.

       Головуюча                                                                О.В. Ротмістренко