Справа № 204/2146/25

Провадження № 1-кс/204/481/25

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

49006, м. Дніпро, проспект Пушкіна 77-б тел. (056) 371 27 02, inbox@kg.dp.court.gov.ua

_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2025 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

слідчого судді ОСОБА_1

за участю секретаря      ОСОБА_2

за участю прокурора     ОСОБА_3

за участю адвоката ОСОБА_4

за участю підозрюваного             ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_5 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, українця, громадянина України, маючого вищу освіту, працюючого на посаді регіонального менеджера «ЮНИЛАЙФ», одруженого, маючого на утриманні двох малолітніх дітей, раніше не судимого, зареєстрованого за адреою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

25 лютого 2025 року слідчий СВ Відділення поліції № 3 Дніпровського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області ОСОБА_6 , за погодженням з прокурором Західної окружної прокуратури м. Дніпра ОСОБА_3 звернулася до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 .

В обґрунтування клопотання слідчий посилається на те, що Слідчим відділенням відділу поліції № 3 ДРУП № 1 Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025042140000202 від «23» лютого 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України. Досудовим розслідуванням встановлено, що 23 лютого 2025 року, приблизно о 15 годині 25 хвилин, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебував неподалік будинку № 1-А на провулку Ялицевий в місті Дніпро Чечелівського району Дніпропетровської області, де у цей час перебували раніше йому незнайомі гр. ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та гр. ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . У подальшому ОСОБА_5 діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та бажаючи їх настання, з мотивів явної неповаги до суспільства, грубо порушуючи громадський порядок та діючи із особливою зухвалістю, шляхом демонстративної зневаги норм моральності та існуючих у суспільстві загальновизнаних правил поведінки, тримаючи у руках заздалегідь заготовлений предмет, схожий на пістолет, умисно, безпричинно, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, ігноруючи загальноприйняті правила поведінки, з мотивів явної неповаги до суспільства, виражаючись при цьому ненормативною лексикою та погрозами застосуванням фізичного насильства, у присутності ОСОБА_8 , та ОСОБА_7 , умисно, безпричинно, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, ігноруючи загальноприйняті правила поведінки, з мотивів явної неповаги до суспільства, виражаючись при цьому ненормативною лексикою та погрозами застосуванням фізичного насильства, у присутності вищевказаних осіб здійснив не менше двох пострілів із заздалегідь заготовленого предмету, схожого на пістолет в бік ОСОБА_7 , чим спричинив йому тілесне ушкодження у вигляді вогнепального поранення правої щоки, вогнепального дотичного поранення лівого надпліччя відповідно до консультативного висновку спеціаліста КНП «МКЛ № 4» ДМР, тяжкість якого встновлюється. Таким чином, умисні дії ОСОБА_5 виразились у хуліганстві, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вчинене із застосуванням іншого предмету, заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень, кваліфікуються за ч. 4 ст. 296 КК України.

24 лютого 2025 року ОСОБА_5 , в порядку ст. ст. 276-278 КПК України, повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України. Підозра відносно ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296  КК України підтверджується та обґрунтовується зібраними під час досудового розслідування доказами, а саме: протоколом прийняття заяв про кримінальні правопорушення (або таке, що готується); протоколом допиту потерпілого ОСОБА_7 ; протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 23.02.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_9  від 23.02.2025; протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 23.02.2025; протоколом допиту неповнолітнього свідка  ОСОБА_10  від 23.02.2025; протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 23.02.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_8  від 23.02.2025; протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 23.02.2025; іншими наявними в матеріалах доказами, зібраними під час проведення досудового розслідування в їх сукупності. Проаналізувавши матеріали даного кримінального провадження, досудове розслідування приходить до висновку про доцільність обрання  ОСОБА_5  запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, так як матеріали кримінального провадження містять вагомі докази про вчинення останнім тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від 5 до 8 років. Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених у п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України та в п. 1, 2, 4, 6 ст. 178 КПК України, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_5  покладається необхідність запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків, експертів у цьому кримінальному провадженні.

Враховуючи сукупність вищевикладених обставин, суспільну небезпеку дій підозрюваного, вчинених в умовах воєнного стану, досудове розслідування вважає, що застосування більш м`яких запобіжних заходів щодо підозрюваного ОСОБА_5 таких як: особисте зобов`язання, особиста порука, застава, домашній арешт, не призведуть до забезпечення нормальної поведінки підозрюваного та виконання процесуальних рішень у кримінальному провадженні. На думку сторони обвинувачення, застосування відносно ОСОБА_5 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, буде співмірним та достатнім для забезпечення виконання ним покладених на нього обов`язків. Тому, слідчий звертається до суду з даним клопотанням.

У судовому засіданні прокурор підтримала дане клопотання та просила його задовольнити.

Підозрюваний заперечував проти задоволення клопотання, просив обрати відносно нього домашній арешт.

Захисник підозрюваного підтримав позицію підзахисного, проти обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечував, зазначив що підозрюваний є рініше не судимою особою, має постіне місце проживання та роботи, має на утриманні неповнолітніх дітей, яких необхідно забезпечувати. Тому, вважає за можливим, застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши клопотання, копії матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовують доводи клопотання, слідчий суддя дійшов до висновку, що клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя враховує положення ст. 178 КПК України, зокрема вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, репутацію підозрюваного, його вік, стан здоров`я, наявність постійного місця проживання, роботи.

У ході розгляду клопотання встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України і подане слідчим клопотання відповідає вимогам ст. ст. 183, 184 КПК України.

Відповідно до приписів ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього кодексу.

Так, слідчим у клопотанні та прокурором у судовому засіданні зазначено, що існують ризики, передбачені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що підозрюваний ОСОБА_5 з метою уникнення відповідальності за скоєне може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків та потерпілого. Вказані ризики знайшли своє підтвердження у судовому засіданні.

Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України, зазначено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Виключною (єдиною) метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків. Застосування таких заходів завжди пов`язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК. Слідчий суддя, суд має зважати, що слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу за відсутності для цього підстав, передбачених ст. 177 КПК. Тому, в разі розгляду відповідного клопотання, не підкріпленого визначеними у КПК метою та підставами, останнє має бути відхилено.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Мамедов проти Росії» від 01 червня 2006 року, зазначено, що «суди, перевіряючи законність та обґрунтованість запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, незмінно посилались на тяжкість обвинувачень як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що заявник переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини. Однак Суд неодноразово відзначив, що, хоча суворість покарання є визначальним елементом при оцінці ризику переховуватися від правосуддя чи вчинення нових злочинів, потребу позбавлення когось волі не можна оцінювати з виняткового абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину».

Відповідно до конвенції та практики Європейського суду з прав людини, зокрема у справах «Нечипорук і Йонкало проти України», «Харченко проти України», «Лабіта проти Італії» та «Ігнатов проти України», обмеження права особи на свободу і особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення. Це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може бути підставою для запобіжного заходу у вигляді ув`язнення.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу, враховую вимоги п. 3, 4, 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Оцінюючи вищевказані обставини, суд також приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

У судовому засідання прокурором було повністю обґрунтовано той факт, що лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою зможе запобігти ризикам, наявність яких встановлена у судовому засіданні.

Враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , вагомість наявних доказів вчинення ним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, враховуючи його вік, стан здоров`я, наявність постійного місця проживання та реєстрації, наявність постійного місця роботи, тісних соціальних зв`язків, а також враховуючи, що існують ризики, що підозрюваний ОСОБА_5 з метою уникнення відповідальності за вчинення кримінального правопорушення в якому він підозрюється може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, а також здійснювати незаконний вплив на свідків правопорушення та потерпілу особу, слідчий суддя дійшов до висновку про необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні підозрюваного, оскільки застосування більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

З урахуванням цього слідчий суддя вважає, що достатньою сумою застави необхідно визначити 90 840 гривень, що буде достатнім для забезпечення виконання підозрюваною обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 131, 132, 176-178, 182-186, 193-197, 205 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України – задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 23 квітня 2025 року.

Визначити заставу у розмірі 90 840 (дев`яносто тисяч вісімсот сорок) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали у національній грошовій одиниці на депозитний рахунок з наступними реквізитами: отримувач ТУ ДСА України в Дніпропетровській області, код отримувача (ЄДРПОУ) 26239738, МФО 820172, р/р UA158201720355229002000017442 в ГУДКСУ у м. Київ.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 у разі внесення застави наступні обов`язки:

- прибувати за кожною вимогою до СВ ВП № 3 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області, та до суду;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватися від спілкування зі свідками та потерпілим;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити два місяці з моменту внесення застави.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_5 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Ухвалу направити до СВ ВП № 3 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області - для виконання.

Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з моменту її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1