ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2025 рокуСправа №160/24443/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сластьон А.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Суть спору:   10.09.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області (надалі – відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі – відповідач 2), в якій позивач просить суд:

-визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах;

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах та у пільгових розмірах відповідно до положень пункту «б» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», періоди роботи з 02.07.1984 року по 27.09.1984 року, з 28.02.1985 року по 31.07.1985 року, з 21.03.1986 року по 21.05.1986 року, з 04.08.1988 по 21.06.1999 року, з 09.06.2001 року по 08.07.2004 року, з 07.12.2005 року по 22.08.2017 року, період навчання з 01.09.1982 року по 01.03.1986 року, та службу в армії з 23.05.1986 року по 14.05.1988 року;

-зобов`язати Відповідачів 1 та 2 повторно розглянути заяву Позивача від 19.06.2024 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах по списку №2, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що 19 червня липня 2024 року він звернувся до Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах за Cписком №2. Проте, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області прийняло рішення №047250017061 від 28.06.2024 про відмову позивачу у призначенні пенсії у зв`язку з тим, що позивач не має необхідного для призначення пенсії пільгового стажу. Також, позивач вказує, що відповідачем 2 протиправно не зараховано до пільгового стажу наступні періоди: з 02.07.1984 до 27.09.1984, з 28.02.1985 до 31.07.1985, з 21.03.1986 до 21.05.1986, з 04.08.1988 до 21.06.1999, з 09.06.2001 до 08.07.2004, з 07.12.2005 до 22.08.2017, період навчання з 01.09.1982 до 01.03.1986 та службу в армії з 23.05.1986 до 14.05.1988. У зв`язку з чим, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.09.2024 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

15 жовтня 2024 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог. Зокрема, відповідач вказує, що позивачу не було зараховано пільговий стаж за Списком №2 згідно з довідкою №30-71 від 27.10.2021, оскільки зазначена в ній посада кабельника-спаювальника не передбачена постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173 та постановою КМУ від 11.03.1994 №162. Вказана посада відповідає Списку №2, затвердженого постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 №10. Також, долучений до заяви про призначення пенсії наказ про результати атестації робочих місць від 28.02.1995 №35 не містить посилання на Список №2, а в переліку проатестованих посад зазначено сім робочих місць без підтвердження обставин здійснення атестації щодо робочого місця позивача. Відповідач наполягає, що період навчання з 01.09.1982 по 01.03.1986 не підлягає зарахуванню до пільгового стажу, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження того, що Нікопольський  металургійний технікум у спірний період був саме професійно-технічним навчальним закладом, а не вищим навчальним закладом.

29.11.2024 на адресу суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із запереченнями проти заявлених позовних вимог. Відповідач вказує, що позивач не набув права на призначення пільгової пенсії за відсутності необхідного пільгового стажу.

Відповідно до частини 5   статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , на обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України не перебуває.

19.06.2024 позивач засобами електронного зв`язку (через портал електронних послуг ПФУ за посиланням: https://portal.pfu.gov.ua/) звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою та відповідними документами на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Через особливості функціоналу сайту позивач не зміг обрати такий вид пенсії як пенсія за віком на пільгових умовах та обрав варіант за вислугою років.

28 червня 2024 року засобами електронного зв`язку позивач отримав рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про відмову в призначенні пенсії №047250017061 з підстав відсутності необхідного пільгового стажу.

Вік заявника на момент звернення  до органу пенсійного фонду становив 57 років 06 місяців 13 днів, страховий стаж – 32 роки 10 місяців 24 дні.

Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській не було зараховано наступні періоди до пільгового стажу позивача: з 02.07.1984 до 27.09.1984, з 28.02.1985 до 31.07.1985, з 21.03.1986 до 21.05.1986, з 04.08.1988 до 21.06.1999, з 09.06.2001 до 08.07.2004, з 07.12.2005 до 22.08.2017, період навчання з 01.09.1982 до 01.03.1986 та службу в армії з 23.05.1986 до 14.05.1988.

Відмова в зарахування спірних періодів до пільгового стажу обґрунтовується тим, що зазначена в уточнюючій довідці посада кабельника-спаювальника не передбачена постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173 та постановою КМУ від 11.03.1994 №162. Вказана посада відповідає Списку №2, затвердженого постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 №10. Також, долучений до заяви про призначення пенсії наказ про результати атестації робочих місць від 28.02.1995 №35 не містить посилання на Список №2, а в переліку проатестованих посад зазначено сім робочих місць без підтвердження обставин здійснення атестації щодо робочого місця позивача. Відповідач наполягає, що період навчання з 01.09.1982 по 01.03.1986 не підлягає зарахуванню до пільгового стажу, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження того, що Нікопольський  металургійний технікум у спірний період був саме професійно-технічним навчальним закладом, а не вищим навчальним закладом

Суд звертає увагу, що відмова відповідача у призначенні пенсії пов`язана виключно з недостатністю пільгового стажу позивача для призначення пенсії.

Відповідачем не заперечуються обставини досягнення позивачем необхідного для призначення пільгової пенсії віку.

Відтак, вказані обставини не підлягають дослідженню в цій справі.

Вважаючи протиправним рішення від 28.06.2024 року №047250017061 про відмову у призначені пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, позивач звернувся до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає   Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV   (далі   - Закон №1058-IV).

Згідно із частиною 1   статті 114 Закону №1058-IV   право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за   списком № 1   та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за   списком № 2   виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до   статті 27   та з урахуванням норм   статті 28   цього Закону.

Відповідно до абзацу 1 частини 2   статті 114 Закону № 1058-IV   на пільгових умовах пенсія за віком призначається   працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за   списком № 2   виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, -   після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Аналізуючи вказані положення суд приходить до висновку, що підставами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах є: досягнення певного віку, наявність загального і пільгового (спеціального) стажу роботи, наявність професій (посад) і виробництв у відповідному Списку, зайнятість працівника на цих роботах протягом повного робочого дня, а також підтвердження шкідливих умов роботи працівника безпосередньо на робочому місці за результатами атестації робочих місць за умовами праці.

Статею 62 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі -Закон №1788) та п.3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» (далі - Порядок №637) передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з пунктом 20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

Порядок застосування Списків №1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах затверджено наказом Міністерства праці та соціальної політики України №383 від 18.11.2005 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 за №1451/11731 (далі - Порядок №383).

Відповідно до п.3 Порядку №383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Тобто надання уточнюючої довідки необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

З наданої до суду копії трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 вбачається, що позивач в спірні періоди трудової діяльності працював на наступних посадах:

Запис №1 від 02.07.1984. Нікопольське підприємство електричних мереж ПАТ «Дніпроенерго», електромонтер з експлуатації розподільчих мереж, друга група кваліфікації.

Запис №2 від 27.09.1984. Звільнено з роботи.

Запис №3          від           28.02.1985.          Нікопольський південнотрубний завод, трубоволочильний цех №5, учень електромонтера з ремонту електротрубопровідного обладнання.

Запис №4 від 29.03.1985. Переведено в трубоволочильний цех №5 електромонтером з ремонту електротрубопровідного обладнання 3 розряду.

Запис №5 від 31.07.1985. Звільнено з роботи.

Запис №6 від 01.09.1982. Період навчання в Нікопольському металургійному технікумі. Період з 01.09.1982 до 01.03.1986.

Запис №7          від           21.03.1986.          Нікопольський південнотрубний завод, трубоволочильний цех, електромонтер з ремонту електротрубопровідного обладнання 3 розряду.

Запис №8 від 21.03.1986. Звільнено з роботи.

Запис №9 Служба в армії. Період служби з 23.05.1986 до 14.05.1988.

Запис №10. Нікопольське підприємство електричних мереж ПАТ «Дніпроенерго», електромонтер з ремонту повітряних ліній 3 розряду.

Запис №11 від 15.09.1988. Переведено на роботу кабельником-спайником 3 розряду.

Запис №12 від 02.10.1989. Було присвоєно 4 розряд.

Запис №13 від 01.01.1994. Було присвоєно 5 розряд.

Запис №16 від 01.09.1998. Переведено в лабораторію засобів диспетчерського і технологічного управління кабельником-спайником 5 розряду.

Запис №17 від 21.06.1999. Звільнено з роботи.

Записи №18, 19, 20, 21 - перебування на обліку в центрі зайнятості.

Запис №22 від 09.06.2001. ВАТ «Нікопольський завод феросплавів». Прийнято в цех мереж та підстанцій електромонтером оперативно-виїзної бригади 5 розряду.

Запис №25 від 08.07.2004. Звільнено з роботи.

Записи №26, 27, 28, 29 - перебування на обліку в центрі зайнятості.

Запис №30 від 07.12.2005. «Нікопольський завод феросплавів». Прийнято в цех мереж та підстанцій електромонтером оперативно-виїзної бригади 5 розряду.

Запис №33 від 22.08.2017. Звільнено з роботи.

Згідно з наказом №35 від 28.02.1995 Нікопольським підприємством електричних мереж було затверджено список посад, які підпадають під Список № 2 та які мають право на пільгове забезпечення. Серед затвердженого переліку зазначена посада електромонтера та кабельника-спайника.

Відповідно до довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 27.10.2021 №30-71 позивач у період з 15.09.1988 до 25.01.1991 та з 26.01.1991 до 10.03.1994, а також з 11.03.1994 до 01.09.1998 працював на посаді кабельника-спаювальника служби засобів диспетчерсько-технологічного управління, яка в свою чергу передбачена Списком №2. Стаж роботи із шкідливими і важкими умовами праці складає 09 років 11 місяців 17 днів.

Щодо незарахування відповідачем 2 до пільгового стажу періоду навчання з 01.09.1982 до 01.03.1986.

Позивач посилається на ст. 56 Закону України від 5 листопада 1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення», якою передбачено, що до стажу роботи зараховується також: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі (пункт "д" частини цієї статті).

Проте, зазначена вище норма стосується загального стажу роботи, а не пільгового стажу.

Частиною 1 ст. 38 Закону України від 10 лютого 1998 року № 103/98-ВР «Про професійно-технічну освіту» передбачено, що час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

У постанові Верхового Суду України від 25.03.2014 № 21-47а14 зазначено, що можливість зарахування часу навчання до трудового стажу, що дає право на пільги, передбачена лише щодо професійно-технічних навчальних закладів, які не є вищими навчальними закладами (стаття 38 Закону України від 10 лютого 1998 року № 103/98-ВР «Про професійно-технічну освіту»).

Статтею 42 Закону Української РСР від 28 червня 1974 року №2778-VIII «Про народну освіту», було визначено, що професійно-технічні навчальні заклади є основною школою професійно-технічної освіти молоді і формування гідного поповнення робітничого класу.

До професійно-технічних навчальних закладів (училищ, професійних шкіл) приймаються громадяни СРСР, які закінчили восьмирічну або середню загальноосвітню школу.

Указаною статтею технікуми не віднесені до професійно-технічних навчальних закладів.

Також, приписами ст. 5 і ст. 21 указаного Закону було передбачено, що система народної освіти в Українській РСР включає: дошкільне виховання; загальну середню освіту; позашкільне виховання; професійно-технічну освіту; середню спеціальну освіту; вищу освіту.

Загальна середня освіта здійснюється в середніх загальноосвітніх школах, у середніх професійно-технічних училищах і середніх спеціальних навчальних закладах.

Статтею 49 указаного Закону було перебачено, що середня спеціальна освіта здійснюється в технікумах, училищах та інших навчальних закладах, віднесених у встановленому порядку до середніх спеціальних навчальних закладів.

Отже, з наведеного випливає, що позивач, який в період з 01.09.1982 до 01.03.1986 навчався в Нікопольському металургійному технікумі і здобув середню спеціальну освіту у середньому спеціальному навчальному закладі.

Суд зазначає, що Закон України від 23.05.1991 року № 1060-XII "Про освіту", у редакції, яка була чинною до 06.09.2014, відносив технікуми до вищих навчальних закладів.

У листі Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 16.03.2011 № 4.7-17/674 «Роз`яснення щодо прирівняння середньої спеціальної освіти, здобутої за часів існування Радянського Союзу в технікумах та училищах, до неповної вищої освіти» також зазначено, що після набуття чинності Закону України "Про освіту" ( 1060-12 ) (з 1991 р.) та Закону України "Про вищу освіту" ( 2984-14 ) (з 2002 р.) технікуми та училища віднесені до вищих навчальних закладів I рівня акредитації, в яких здійснюється підготовка фахівців за спеціальностями освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста. Середня спеціальна освіта, здобута за часів існування Радянського Союзу в технікумах та училищах, прирівнюється відповідно до чинного законодавства до неповної вищої освіти освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста.

До суду не надано жодних доказів того, що Нікопольський металургійний технікум у спірний період був саме професійно-технічним навчальним закладом.

Отже, відсутні підстави для застосування приписів ч. 1 ст. 38 Закону України «Про професійно-технічну освіту» до спірних правовідносин.

Тому період навчання з 01.09.1982 до 01.03.1986 не підлягає зарахуванню до пільгового стажу.

Крім того, позивач помилково робить висновок про те, що Положенням про порядок призначення і виплати державних пенсій, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР №590 від 09.08.1972 (надалі – Положення №590), передбачена можливість зарахування періоду навчання в технікумі до пільгового стажу роботи за вибором заявника або до роботи, яка передувала цьому періоду, або слідувала за закінченням цього періоду. Так, п. 109 Положення №590 визначає можливість зарахування до пільгового стажу виключно навчання в училищах та школах системи державних трудових резервів та системи професійно-технічної освіти. Натомість, навчання у вищих навчальних закладах, в тому числі, технікумах, не зараховується до пільгового стажу.

Щодо незарахування відповідачем 2 до пільгового стажу служби в армії в період з 23.05.1986 до 14.05.1988.

Відповідно до п.п. «в» абз. З ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується також: військова служба та перебування в партизанських загонах і з`єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

У відповідності до статті 2 Закону України "Про внесення змін до деяких Законів України, щодо зарахування до стажу роботи, який дає право на пенсію на пільгових умовах, часу проходження строкової військової служби", час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію Закону України "Про пенсійне забезпечення", на пенсію на пільгових умовах до набрання чинності Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі і час проходження строкової військової служби, які зараховуються до пільгового стажу, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

З аналізу вимог статті 8 вищезазначеного Закону встановлено, що час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Суд зазначає, що Конституційний суд України в своєму рішенні № 1-рп/99 від 09.02.1999 року зазначив, що положення частини першої статті 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи). Тому до спірних правовідносин має застосовуватись законодавство, чинне на момент їх виникнення.

На період проходження позивачем військової служби діяло "Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій", затверджене Постановою Ради Міністрів СРСР від 03 серпня 1972 року № 590 (далі - Положення).

Пунктом "к" частини 1 пункту 109 вказаного вище Положення передбачено, що крім роботи в якості робочого або службовця в загальний стаж роботи зараховується також служба в складі Збройних сил СРСР.

Пунктом 109 Положення також передбачено, що при призначенні пенсії на пільгових умовах або у пільгових розмірах за віком та по інвалідності робітникам та службовцям, що працювали на підземних роботах, на роботах зі шкідливими умовами праці та в гарячих цехах, а також на інших роботах з важкими умовами праці (підпункти «а» та «б» п. 16), періоди, вказані у підпунктах «к» та «л», прирівнюються за вибором особи або до роботи, яка передувала вказаному періоду або до роботи, яка слідувала по закінченню вказаного періоду.

Згідно з записами у трудовій книжці позивача, до призову у лави Радянської Армії та після закінчення служби у лавах Радянської Армії ОСОБА_1 працював на посаді електромонтера.

Отже, враховуючи те, що період, який передував проходженню військової служби та період, який слідував за закінченням періоду проходження військової служби є пільговими, суд приходить до висновку про наявність підстав для зарахування до пільгового стажу позивача періоду проходження військової служби у лавах Радянської армії з 23.05.1986 до 14.05.1988 на підставі п. "к" ч. 1 та ч. 3 п. 109 Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій, затверджене Радою Міністрів СРСР від 03.08.1972 № 590.

Щодо незарахування відповідачем 2 до пільгового стажу періоду трудової діяльності позивача з 15.09.1988 до 01.09.1998 згідно з наданою довідкою №30-71 від 27.10.2021.

Так, відповідачем відмовлено у зарахуванні до пільгового стажу спірний період, оскільки зазначена у довідці посада кабельника-спаювальника не передбачена постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173 та постановою КМУ від 11.03.1994 №162. Також, долучений до заяви про призначення пенсії наказ про результати атестації робочих місць від 28.02.1995 №35 не містить посилання на Список №2, а в переліку проатестованих посад зазначено сім робочих місць без підтвердження обставин здійснення атестації щодо робочого місця позивача

З цього приводу суд зазначає таке.

Відповідач не заперечує, що посада кабельника-спаювальника відповідає Списку №2, затвердженому постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 №10.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою КМУ від 01.08.1992 № 442 (далі - Порядок № 442) та Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі - Мінпраці) від 01.09.1992 № 41 (далі - Методичні рекомендації).

Основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.

Згідно з п.4 Порядку № 442 та п.п.1.5 п.1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Право на призначення пенсії не може ставитися в залежність від того, чи використано органом Пенсійного фонду наявні повноваження щодо направлення запитів для отримання документів та інформації від підприємств, які видали довідки, щодо яких у органу Пенсійного фонду наявні сумнівів та/або зауваження.

Крім того, суд враховує те, що належне оформлення наказів по підприємству та Переліків робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад покладається не на працівника, а на роботодавця.

Відтак, порушення роботодавцем порядку ведення та оформлення робочої документації не може бути підставою для позбавлення особи права на соціальний захист.

Враховуючи, що позивач має відповідні записи у трудовій книжці та в уточнюючій довідці щодо спірних періодів роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами на підтвердження його пільгового стажу.

Отже, враховуючи те, що трудова книжка та довідка про підтвердження наявного стажу позивача містять всі необхідні відомості про трудову діяльність ОСОБА_1 та пільговий характер роботи позивача у період з 15.09.1988 до 01.09.1998 суд доходить висновку, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області протиправно не враховано до пільгового стажу спірний період.

Щодо незарахування до пільгового стажу періодів трудової діяльності відповідача з 02.07.1984 до 27.09.1984, з 28.02.1985 до 31.07.1985, з 21.03.1986 до 21.05.1986, з 09.06.2001 до 08.07.2004, з 07.12.2005 до 22.08.2017.

Судом встановлено, що в спірні періоди трудової діяльності позивач працював на посаді електромонтера. Указана посада включена до Списку №2.

Період трудової діяльності на зазначеній посаді підтверджено записами трудової книжки позивача, а також надано накази про результати атестації робочих місць за умовами праці для визначення права працівників на пільгове пенсійне забезпечення.

На переконання суду, позивач при зверненні за призначенням пенсії надав відповідачу докази на підтвердження пільгового характеру роботи в спірний період.

Натомість, з оскаржуваного рішення вбачається, що відповідачем не надана оцінка поданим документам. Також, відповідач не навів у своєму рішенні підстав, якими керувався, відмовляючи у зарахуванні до пільгового стажу спірних періодів трудової діяльності.

Відтак, суд доходить до висновку, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області протиправно не зараховано до пільгового стажу періоди трудової діяльності з 02.07.1984 до 27.09.1984, з 28.02.1985 до 31.07.1985, з 21.03.1986 до 21.05.1986, з 09.06.2001 до 08.07.2004, з 07.12.2005 до 22.08.2017.

Порушені права позивача підлягають захисту також шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до пільгового стажу позивача спірні періоди: з 02.07.1984 до 27.09.1984, з 28.02.1985 до 31.07.1985, з 21.03.1986 до 21.05.1986, з 04.08.1988 до 21.06.1999, з 09.06.2001 до 08.07.2004, з 07.12.2005 до 22.08.2017 та службу в армії з 23.05.1986 до 14.05.1988.

На підставі наведеного, суд вважає оскаржуване в цій справі рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню із зобов`язанням відповідача 2 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.06.2024, з урахуванням висновків суду у цій справі.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (ч.3      ст.139 КАС).

Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Враховуючи, що правило пропорційного стягнення судового збору при частковому задоволенні позову стосується тільки вимог майнового характеру, тоді як заявлений позов містить вимоги немайнового характеру, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 1211,20 грн., підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача      Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській.

Керуючись ст.77,   90,   139,   241-246,   250,   251,   257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області (ідентифікаційний код: 21910427; місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26), Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код: 20551088, місцезнаходження: 76018, м. Івано-Франківськ, вул. Січових Стрільців, буд. 15)  про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 28.06.2024 №047250017061 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 наступні періоди: з 02.07.1984 до 27.09.1984, з 28.02.1985 до 31.07.1985, з 21.03.1986 до 21.05.1986, з 04.08.1988 до 21.06.1999, з 09.06.2001 до 08.07.2004, з 07.12.2005 до 22.08.2017 та службу в армії з 23.05.1986 до 14.05.1988.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.06.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах по списку №2, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1211,20 гривень (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код: 20551088, місцезнаходження: 76018, м. Івано-Франківськ, вул. Січових Стрільців, буд. 15).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя                                                     А.О. Сластьон