Справа № 674/1275/22

Провадження № 1-кп/674/11/25

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2025 рокум.Дунаївці

Дунаєвецький районний суд Хмельницької області

у складі: головуючої - судді                                                 ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання                                         ОСОБА_2 ,

учасників кримінального провадження:

прокурорів                                                                         ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 ,

потерпілої ОСОБА_5 ,

обвинуваченого   ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

розглянувши у  судовому засіданні в залі суду в місті Дунаївці кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022242260000140за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця, зареєстрованого та проживаючого АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, на утриманні неповнолітня дитина, військовослужбовця В/Ч НОМЕР_1 , перебуває на посаді командира відділення спеціальних робіт взводу спеціальних робіт ремонтної роти, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 122 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_6 , 22 серпня 2022 року близько 20 години 00 хвилин в с.Томашівка Новодунаєвецької ТГ, Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, неподалік автобусної зупинки, розташованої по вул. Центральна, під час словесного конфлікту з ОСОБА_5 , прийняв рішення про спричинення останній тілесних ушкоджень.

Тоді ж, реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень, ОСОБА_6 усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, перебуваючи в положенні стоячи навпроти потерпілої, умисно наніс один удар металевою трубою, продовгуватої, прямокутної форми, яку тримав у кисті правої руки, в район лівої лобної частини голови ОСОБА_5 , внаслідок чого остання почала тікати.

Навздогнавши потерпілу біля стовпа лінії електропередач, розташованого неподалік автобусної зупинки, ОСОБА_6 , продовжуючи реалізовувати свій єдиний злочинний умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень, умисно, завдав ще 2 удари потерпілій ОСОБА_5 вищевказаним металевим предметом, який тримав в правій руці, в район правого гомілково –ступеневого суглобу та один удар в район правого стегна.

Внаслідок своїх протипраних дій ОСОБА_6 спричинив ОСОБА_5 тілесні ушкодження у вигляді: синця в лобній області зліва та на зовнішній поверхні нижньої третини правого стегна, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, синця на зовнішній поверхні нижньої третини правої гомілки в ділянці гомілково-ступеневого суглобу, закритого перелому малогомілкової кістки справа, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, що привели до тривалого розладу здоров`я.

Таким чином, дії ОСОБА_6 кваліфікуються за ч.1 ст.122 КК України, як спричинення умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто умисного ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у ст.121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я.

В процесі судового розгляду обвинувачений ОСОБА_6 винуватим себе в інкримінованому йому злочині  не визнав. Пояснив суду, що 22 серпня 2022 року знаходився вдома і почув біля хвіртки крик, коли вийшов, то побачив свою дружину, яка сварилась з ОСОБА_5 за худобу. Він крикнув, щоб розходились і не сварились. Однак ОСОБА_5 послала його нецензурними словами і кричала що вдарить жінку припонами, які тримала у руці. Тоді, обвинувачений став між ними та ОСОБА_5 вдарила його припоном, після почала тікати в сторону асфальтної дороги та свого дома. Біля зупинки ОСОБА_5 зустрів її чоловік і забрав припін. Обвинувачений чув як ОСОБА_5 кричала на подвір`ї «за що ти мене б`єш». В них з чоловіком постійно бійки. Обвинуваченому не відомо чому потерпіла стверджує, що він їй наносив удари. Також, не визнав цивільний позов.

Захисник наполягав на тому, що пред`явлене обвинувачення є безпідставним, наявні докази не доводять вину ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого злочинного діяння.

Незважаючи на невизнання вини, оцінивши доводи обвинувачення та захисту, висновок суду про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122КК України, ґрунтується на сукупності наведених нижче доказів, досліджених судом.

Так, потерпіла ОСОБА_5 пояснила суду, що 22 серпня 2022 року біля 20 години пішла за коровою на толоку та гнала її додому. При дорозі біля господарства ОСОБА_6 корова скубнула траву, жінка ОСОБА_6 почала сваритись. Тоді вибіг сам обвинувачений і схопив потерпілу за руку, вона вдарила його припоном по руці та вирвалась. Обвинувачений вирвав у ОСОБА_5 металевий припон, це такий залізний прут, та вдарив ним по голові та два рази по правій нозі позаду, коли потерпіла тікала. Тоді на вулицю вибіг чоловік потерпілої, а ОСОБА_6 кинув припін. Потерпіла прийшла на своє подвір`я і викликала поліцію. На наступний день звернулась в лікарню, зробили рентген, виявили перелом ноги, наклали гіпс. Все це бачив її чоловік та сусідка ОСОБА_8 . Свій цивільний позов підтримує повністю. Обвинувачений пробачення не просив.

Свідок ОСОБА_9 пояснила суду, що вона є дочкою потерпілої, 22 серпня 2022 року десь біля 20 години її батьки пішли за коровами. Свідок сиділа з подружкою на подвір`ї. Спочатку батько прийшов. Пізніше матір прибігла на подвір`я та сказала, що її побив сусід - обвинувачений. Так як мати була в халаті, то було видно пошкодження на правій нозі щиколотки, почервоніння та опухлість, крім того на голові була шишка та синяк. Як наносив удари ОСОБА_6 вона не бачила, так як була в дома на подвір`ї.

Свідок ОСОБА_10 пояснила суду, що 22 серпня 2022 року біля 20 години вона з дитиною прийшла до своєї подружки - дочки потерпілої. Потерпіла пішла за коровою і її довго не було, дядя ОСОБА_11 пішов подивитись і побачив конфлікт. Потерпіла прийшла заплакана, і сказала, що її побив сусід. Розказала, що вона гнала корову і корова йшла попри паркан обвинуваченого, обвинувачений взяв припон та ним вдарив по голові, по стегну і нижче по нозі. Бачила на нозі був знак від припону, біля кісточки була нога напухла, поліція все фотографувала. Самого конфлікту свідок не бачила, так як це було біля будинку ОСОБА_6 , все це знає зі слів потерпілої. Також зазначила, що коли потерпіла йшла за коровами у неї не було ніяких ушкоджень, ніяких конфліктів з чоловіком не було. Свідок була присутня на домогосподарстві потерпілої до приїзду поліції.

Свідок ОСОБА_12 пояснив суду, що ввечері близько 19 години він був на подвір`ї свого господарства та почув крики дружини з вулиці. Коли вийшов на вулицю, побачив як біжить сусід ОСОБА_13 та в руках тримає залізний припон, а дружина тікає. Коли ОСОБА_6 наздогнав дружину то вдарив її припоном в ногу два рази, це було біля автобусної зупинки, інших людей там не було. В жінки був один припон і в ОСОБА_6 був теж припон, він бачив момент нанесення тілесних ушкоджень. Після того як обвинувачений вдарив дружину, він припон кинув.

       Свідок ОСОБА_8  пояснила суду, що  вже не пам`ятає точно коли це було,  почула крик сусідки  і вийшла на вулицю, обвинувачений з потерпілою сварились, інших людей на вулиці не було, за що сварились не знає. Вони були біля будинку  ОСОБА_6 , він злапав потерпілу за руку і вона закричала. Тоді почала тікати, обвинувачений її  доганяв, коли наздогнав, то шарпав її за руку, в руках в обвинуваченого щось було. Як наносив удари не бачила.

Також, вина обвинуваченого підтверджується дослідженими судом письмовими доказами:

- протоколом прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 22.08.2023 року, який підтверджує, що 22 серпня 2022 року о 20 год. 35 хв. потерпіла ОСОБА_5 звернулася із заявою про спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_6 і просила притягнути останнього до відповідальності (а.п.9);

- витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань, згідно якого 22.08.2022 року за №12022242260000140 були внесені відомості про спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_5 за попередньою кваліфікацією ч.1 ст.125 КК України (а.п.1);

- постановою про перекваліфікацію кримінального правопорушення від 30 серпня 2022 року (а.п. 23);

- витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань, згідно якого 23 серпня 2022 року за №12022242260000140 згідно якого внесені відомості відносно ОСОБА_6 за правовою кваліфікацією ч.1 ст.122 КК України ( а.п.24);

- протоколом добровільного надання предметів та фототаблицею до нього від 09.09.2022 року, згідно яких ОСОБА_5 перебуваючи перед господарством АДРЕСА_1 добровільно видала металеву трубу, якою їй було спричинено тілесні ушкодження (а.п.35-38);

- постановами про визнання предметів речовими доказами від 10 вересня 2022 року та 10 жовтня 2022 року, згідно яких металеву трубу, продовгуватої, квадратної форми, довжиною 60 см та шириною 2 см., ззовні схожу на припін із гострим кінцем та рентгеноснімок правого гомілково-ступеневого суглобу потерпілої ОСОБА_5 визнано речовими доказами та передано на зберігання у кімнату речових доказів Кам`янець-Подільського РУП ГУНП в Хмельницькій області (а.п. 39, 49);

- ухвалою слідчого судді Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 19.09.2022 року, відповідно до якої накладено арешт металеву трубу, продовгуватої, квадратної форми, довжиною 60 см та шириною 2 см., ззовні схожу на припін із гострим кінцем ( а.п. 45);

- протоколом огляду місця події та фототаблицями до нього від 10 вересня 2022 року, яким зафіксовано місце вчинення кримінального правопорушення, де потерпіла ОСОБА_5 вказує на місце, а саме узбіччя біля дороги вул. Центральна в с. Томашівка Кам`янець-Подільського району поблизу зупинки де їй ОСОБА_6 спричинив тілесні ушкодження ( а.с.59-63);

- протоколами проведення слідчого експерименту та відео записами до них від 10 вересня 2022 року, згідно яких потерпіла ОСОБА_5 та свідок ОСОБА_12 в присутності понятих показали, як, де, та при яких обставинах обвинувачений спричинив потерпілій тілесні ушкодження (а.п. 64-69);

- висновками експертів №136 від 29.08.2022 року та №354 від 15.09.2022 року, згідно яких у ОСОБА_5 виявлено тілесні ушкодження: по одному синцю в лобній області зліва, на зовнішній поверхні н/3 правого стегна суглобу. Ренгенологічно підтверджений перелом малогомілкової кістки на рівні міжгомілкового синдезмозу справа. Встановлені тілесні ушкодження утворилися від неодноразової дії тупого твердого предмета з обмеженою контактуючою поверхнею, продовгуватої форми та могли виникнути, можливо, при обставинах і в час на які вказує остання в ході проведення експертизи. Синець в лобній області зліва та на зовнішній поверхні н/3 правого стегна відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень; синець на зовнішній поверхні н/3 правої гомілки в ділянці гомілково-ступневого суглобу, закритий перелом малогомілкової кістки справа, відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, по признаку тривалості розладу здоров`я, так як для повного загоювання кісток скелета людини необхідний термін не менш як 21 доба (три тижні). На підставі даних висновку експерта №136 від 29.08.2022 року отриманих при проведенні судово-медичної експертизи ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . А також враховуючи дані протоколів проведення слідчих експерементів із потерпілою ОСОБА_5 та свідком ОСОБА_12 , дані протоколів допиту свідка ОСОБА_12 та потерпілої ОСОБА_5 та обставини справи, локалізацію та механізм утворення тілесних ушкоджень, ступінь вираженості та ступінь тяжкості – тілесних ушкоджень, встановлених при первинній судово-медичній експертизі ОСОБА_5 , тілесні ушкодження встановлені у ділянці голови могли утворитися при ударі металевим предметом, наданим на експертизу лише за умови удару по дотичній з невеликою площею контакту, тілесні ушкодження, встановлені у ділянці зовнішньої поверхні правого стегна та правої гомілки могли утворитися від прямих ударів металевим предметом наданим на експертизу ( а.п. 14-15, 91-93).

Наведені висновки експертиз проведені кваліфікованими експертами, які, відповідно до ЗУ "Про судову експертизу", мають право на проведення експертиз, належним чином аргументовані, містять відповіді на усі поставлені питання, висновки обґрунтовані дослідницькою частиною, фактичні дані викладені у висновках мають доказове значення, а також узгоджуються з іншими дослідженими судом доказами у провадженні.

Отже, наведені вище та досліджені в ході судового розгляду докази є належними і допустимими, оскільки отримані органом досудового розслідування згідно з вимогами Кримінального процесуального законодавства України та містять в собі фактичні дані, які підтверджують факт вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України. У зв`язку з наведеним вище, суд приходить до висновку, що винуватість обвинуваченого в судовому засіданні доведена.

Дії обвинуваченого ОСОБА_6 суд кваліфікує за ч.1 ст.122 КК України як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених ст.121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я.

Щодо доводів сторони захисту про відсутність у діях ОСОБА_6 складу інкримінованого злочину за ч.1 ст.122 КК України та про наявність підстав для виправдання обвинуваченого, суд не погоджується з наведеним твердженням, враховуючи наступне.

Судом були допитані свідки ОСОБА_14 та ОСОБА_15 ..

Свідок ОСОБА_14 пояснила суду, що є дружиною обвинуваченого. 22 серпня 2022 року біля 20 години сусідка ОСОБА_5 відв`язала худобу та вела біля забору, свідок зробила їй зауваження. ОСОБА_5 почала їй погрожувати металевим предметом і тоді вибіг чоловік і став наперед неї, сусідка вдарила чоловіка тим припоном. ОСОБА_6 його вирвав та почали дертись і тоді ОСОБА_5 почала тікати, чоловік хотів її наздоганти, але не міг. Тоді вийшов чоловік ОСОБА_5 і ОСОБА_6 сказав, щоб він забрав свою жінку. Потім за автобусної зупинки чули крик ОСОБА_5 зі своїм чоловіком, вона сказала «за що ти мене б`єш», потім побігла на своє подвір`я і між ними була сварка. ОСОБА_6 її не бив. З потерпілою неприязні стосунки. Чоловік не наносив ОСОБА_5 ніяких ударів , він за нею побіг метрів 5 і вона втекла за зупинку.

       Свідок ОСОБА_15 пояснив суду, що 22 серпня 2022 року о 20 годині разом зі своїм чоловіком їхала в автомобілі на передньому пасажирському сидінні і бачила як потерпіла з обвинуваченим дерлись, руки в них були вгору. Відстань між автомобілем та ними була десь 70 метрів, дружина обвинуваченого ОСОБА_14 була біля свого паркану. Свідок не бачила, що ОСОБА_6 бив ОСОБА_5 .. Свідок бачила, як ОСОБА_5 побігла, коли надійшов її чоловік обвинувачений кинув палицю, яка була в нього в руках. Не бачила коли ОСОБА_5 зустрілась зі своїм чоловіком і криків ніяких не чула, через місяць дізналась від ОСОБА_6 , що були якісь розбірки через корову.

Показання вказаних свідків та обвинуваченого ОСОБА_6 щодо ненанесення потерпілій тілесних ушкоджень обвинуваченим, суд вважає неспроможними, оскільки вони повністю спростовуються висновками судово-медичних експертиз, показаннями свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_8 , показаннями потерпілої, як в судовому засіданні, так і під час проведення слідчого експерименту за участю потерпілої, які є стабільними та послідовними, узгоджуються між собою та і з іншими доказами обвинувачення по справі. Посилання захисника на технічні виправлення медичних працівників у журналі реєстрації амбулаторних хворих щодо анкетних даних потерпілої не є підставою ставити під сумнів висновки судових експертиз.

Отже, доводи сторони захисту в ході судового розгляду жодним чином не спростовують висновків суду про винуватість ОСОБА_6 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України.

При призначенні обвинуваченому покарання судом враховуються вимоги, передбачені ч.1ст. 65 КК України, а саме суд враховує обставини справи, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що обтяжують і пом`якшують покарання.

Згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», визначаючи ступінь тяжкості вчинених злочинів, суди повинні виходити з класифікації злочинів згідно ст. 12 КК України, а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення.

У відповідності до ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, вчинене обвинуваченим ОСОБА_6 є нетяжким злочином.

Так, обвинувачений раніше не судимий, згідно довідки №6/2107 від 23.09.2022 р. першого відділу ІНФОРМАЦІЯ_3 є військовослужбовцем, призваним за загальною мобілізацією, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, за місцем служби характеризується позитивно.

Обставин, які пом`якшують його покарання, згідно ст. 66 КК України суд не знаходить.

Обставин, що обтяжують покарання згідно ст.67 КК України судом не встановлено.

Згідно з частиною другої статті 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належать, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання.

Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Враховуючи наведене вище, а також особу ОСОБА_6 , який вину у вчиненні кримінального правопорушення не визнав, що свідчить про відсутність критичного ставлення до скоєного, неусвідомлення у повному обсязі своєї провини та протиправної поведінки, пробачення у потерпілої не просив, моральну шкоду не відшкодував, думку прокурора, який просив призначити покарання у виді позбавленні волі, потерпілої, яка просила справедливе покарання, суд дійшов висновку, що до обвинуваченого слід застосувати покарання, яке суд вважає доцільним і достатнім для його виправлення в межах санкції ч.1 ст.122 КК України у виді позбавлення волі.

Відповідно до вимог ст. 75 КК України, при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, якщо суд дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням. 

 З урахуванням наведеного вище, підстави для застосування до ОСОБА_6 положень ст. 75 КК України - відсутні.

Разом з цим ОСОБА_6 є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 . За таких обставин суд вважає за можливе застосувати ст.58 КК України і замість покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік призначити йому покарання у виді службового обмеження на той самий строк (на 1 рік) з відрахуванням в дохід держави 10 % із суми його грошового забезпечення.

У відповідності до ч. 2 ст. 58 КК України під час відбування цього покарання ОСОБА_6 не може бути підвищений за посадою, у військовому званні, а строк покарання не зараховується йому в строк вислуги років для присвоєння чергового звання.

Також, потерпілою ОСОБА_5 заявлено цивільний позов до ОСОБА_6 про відшкодування моральної шкоди в розмірі 40000 грн. Позов мотивовано тим, що внаслідок нанесення потерпілій тілесних ушкоджень, обвинувачений проявив зневажливе ставлення відносно жінки. ОСОБА_5 отримала тривалий розлад здоров`я, п`ять тижнів була у гіпсі, на голові і щоці були синяки, супроводжували головні болі, втратила нормальний сон, досі відчуває страх, тривогу, що це може повторитись. ОСОБА_6 пробачення не просив, моральну шкоду відшкодувати не бажає. Також, просить стягнути витрати на правничу допомогу в розмірі 2000 гривень.

Обвинувачений ОСОБА_6 позов не визнав.

Відповідно до ч.1 ст.128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно-небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

За змістом ч.1 ст.129, абз.7 п.2 ч.3 ст. 374 КПК України, суд, ухвалюючи обвинувальний вирок, залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому, про що у вироку зазначаються відповідні підстави.

Згідно зі ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно ч.2 ст.23 ЦК України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно ч.3 ст.23 ЦК України якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

       Оцінюючи вимоги позивачки про заподіяння моральної шкоди, суд вважає, що ОСОБА_5 внаслідок вчинення протиправних дій з боку відповідача (обвинуваченого), зазнала фізичного болю та емоційних страждань, змістом яких є тривалий розлад здоров`я у зв`язку із накладенням гіпсу, вимушена зміна звичного способу життя, тривожність, головні болі, крім того пробачення ОСОБА_6 не просив, злочин вчинив відносно жінки. З урахуванням наведеного, негативні емоції, викликані протиправними діями відповідача, досягли рівня страждання (у розумінні ст. 23 ЦК України), а отже моральну шкоду було завдано.

Таким чином, зважаючи на конкретні обставини провадження, наслідки, що настали, характер і глибину фізичних, душевних, емоційних страждань, які перенесла потерпіла, їх тривалість, зважаючи на обставини, при яких було заподіяно моральну шкоду, суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого на користь ОСОБА_5 в порядку відшкодування моральної шкоди 30 000 грн., що буде адекватним тим моральним стражданням і переживанням, яких зазнала потерпіла внаслідок протиправних дій ОСОБА_6 .

Також відповідно до правового висновку ВП ВС, висловленого у постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 462/6473/16-ц (провадження № 14-400цс18), процесуальні витрати, понесені у кримінальному провадженні, не є збитками, що можуть бути стягнуті шляхом подання цивільного позову до обвинуваченого. Такі витрати повинні бути розподілені судом у межах розгляду того кримінального провадження, у ході розгляду якого вони виникли.

З договору про надання правової допомоги від 26.10.2022, укладеного ОСОБА_5 з адвокатом ОСОБА_16 , розрахунком суми гонорару та квитанцією від 26.10.2022, потерпіла сплатила адвокату за складання позовної заяви 2000 гривень. Вказаний розмір витрат є співмірним зі складністю справи, обсягом і складністю виконаної адвокатом роботи, а відтак підлягають стягненню з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 у повному обсязі.

Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу ОСОБА_6 не обирати.

Витрати на залучення експертів у даному кримінальному провадженні відсутні.

Арешт на речові докази, накладений ухвалою слідчого судді Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 19.09.2022 року – скасувати.

Питання речових доказів слід вирішити в порядку ст.100 КПК України.

Відповідно до ч.15 ст.615 КПК України, в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд вважає за можливе обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

 Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.368, 370, 374 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_6 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1  ст.122 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.

На підставі ч.ч.1,2 ст. 58 КК України замість покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік призначити йому покарання у виді службового обмеження строком на 1 рік з відрахуванням в дохід держави 10 % із суми його грошового забезпечення.

На підставі ч.2 ст. 58 КК України під час відбування цього покарання ОСОБА_6 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 не підвищувати за посадою, у військовому званні, а строк покарання не зараховувати йому в строк вислуги років для присвоєння чергового звання.

Початок строку відбуття покарання рахувати з моменту приведення вироку до виконання.

Цивільний позов  ОСОБА_5 до  ОСОБА_6 про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 в рахунок відшкодування моральної шкоди 30 000 (тридцять тисяч) гривень та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 (дві тисячі) гривень.

В інший частині позову про відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Арешт на речові докази, накладений ухвалою слідчого судді Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 19.09.2022 року – скасувати.

Речові докази у кримінальному провадженні, а саме металеву трубу, продовгуватої, квадратної форми, довжиною 60 см та шириною 2 см., ззовні схожу на припін із гострим кінцем, рентгеноснімок правого гомілково-ступеневого суглобу потерпілої ОСОБА_5 , яка зберігаються у кімнаті речових доказів Кам`янець-Подільського РУП ГУНП в Хмельницькій області – повернути ОСОБА_5 .

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копія вироку може бути отримана в суді учасниками судового провадження.

Засудженому, прокурору, вручити копію вироку в день його проголошення.

Суддя                                                                         ОСОБА_1