Справа № 346/6678/24

Провадження № 2/346/649/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

   ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 

24 лютого 2025 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

у складі головуючого судді                                Яремин М.П.

з участю секретаря                                         Хмельницької І.Л.

       розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» «ПІНГ-ПОНГ» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

                                               ВСТАНОВИВ:

       свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 20.02.2020 року, за власного волевиявлення, з повним розумінням умов кредитування та усвідомленням рівня відповідальності, в особистому кабінеті на сайті ТОВ «Мілоан» відповідачем подано заявку на отримання кредиту № 1854735. ТОВ «Мілоан» направлено відповідачу електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор, при введенні якого останній підтверджує прийняття умов договору про споживчий кредит №1854735 від 20.02.2020 року, який також знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному веб-сайті товариства. Відповідно до умов кредитного договору, до його укладення відповідач отримав проект цього кредитного договору разом з додатками (в електронному вигляді в особистому кабінеті), ознайомився з усіма його умовами та Правилами, що розміщені на вебсайті товариства та є невід`ємною частиною цього договору. Правила надання фінансових кредитів ТОВ «Мілоан» розміщені для ознайомлення на офіційному веб-сайті кредитодавця. Таким чином, відповідачем укладено договір про споживчий кредит №1854735 від 20.02.2020 року та на підставі платіжного доручення їй перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 12 000 грн.

       24.01.2022 року між ТОВ «Діджи Фінанс» (якому відповідно до договору факторингу № 03/10 від 09.10.2020 року перейшло право грошової вимоги від ТОВ «Мілоан») та позивачем укладено договір факторингу № 1/15, відповідно до якого ТОВ "ФК "ПІНГ-ПОНГ” набуло право грошової вимоги до позивача за договором про споживчий кредит №1854735 від 20.02.2020 року. В порушення умов договору відповідач зобов`язання за договором належним чином не виконала, в результаті чого утворилася заборгованість, яка на момент переходу права грошової вимоги до ТОВ «ФК «ПІНГ-ПОНГ» становила 27 995,40 грн., з яких: 10 800 грн. - заборгованість за тілом кредитом; 17 195,40 грн. -  за відсотками. Тому позивач просить стягнути з відповідача вказану заборгованість та судові витрати, які складаються із 2 422,40 грн. сплаченого судового збору та 6000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

    Представник позивача в судове засідання не з`явився. Представник позивача Лановий Є.М. 25.12.2024 року через систему “Електронний суд ” подав до суду письмову заяву, в якій зазначив, що позовні вимоги підтримує, просить розгляд справи проводити у його відсутності, не заперечує щодо заочного розгляду справи (а.с.105-106).

         Відповідач в судове засідання повторно не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, а саме за зареєстрованим місцем проживання, про що свідчить поштове повідомлення про одержання нею судової повістки-виклику. Причин своїх неявок відповідач суду не повідомила, не звернулася із заявою про розгляд справи в її відсутності та не подала відзив на позов.

       Відповідно до ч. 4 ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

       Тому відповідно до положень ч. 4 ст. 223 та ч.1 ст.280 ЦПК України суд вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, оскільки представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи.

       В зв`язку з неявкою в судове засідання сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, що відповідає правилам ч.2 ст.247 ЦПК України.

       Суд, перевіривши матеріали справи, та, оцінивши досліджені докази в сукупності, дійшов наступних висновків.

         Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

       В силу положень ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

       Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

       Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

        За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

       Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

        Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

         Статтею 1056-1 ЦК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.

         Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

         Згідно з частиною 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

       Судом встановлено, що 20.02.2020 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачем укладено договір про споживчий кредит № 1854735, відповідно до п. 1.1, 1.2, 1.3, 1.4 якого позикодавець зобов`язується на умовах визначених цим договором надати позичальнику грошові кошти у сумі 12 000 грн. строком на 29 днів, з 20.02.2020 року по 20.03.2020 року, а позичальник - повернути позикодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту, проценти за користування кредитом та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором ( а.с. 48-53 ).

 Відповідно до п.1.5, 1.5.1, 1.5.2, 1.6, 1.7 договору сукупна вартість кредиту, що включає загальну суму зборів, платежів та інших витрат позичальника, які повинен сплатити позичальник за цим договором складає 34,80 грн. в грошовому виразі та 4,00% річних у процентному значенні і включає в себе складові, визначені у п. п. 1.5.1-1.5.2 договору. Комісія за надання кредиту – 0,00 грн., яка нараховується за ставкою 0,00% від суми кредиту одноразово. Проценти за користування кредитом – 34,80 грн., які нараховуються за ставкою 0,01% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом; тип процентної ставки фіксована; стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 2,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п.1.6); розрахунок сукупної вартості кредиту зазначено в графіку розрахунків, який є невід`ємною частиною цього договору

       Аналогічна інформація міститься в анкеті-заяві на кредит № 1854735 від 19.02.2020 року, де серед іншого також вказані надані позичальником згоди, процес оформлення та розгляду заяви № 1854735, прийняті рішення по заяві та погоджені умови кредитування ( а.с. 18-21 ).

 Згідно з п. 2.1 договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної карти позичальника, зареєстрованої позичальником для цієї мети в особистому кабінеті на сайті miloan.ua.

 Відповідно до п.2.2.1, 2.2.2 договору позичальник сплачує позикодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п 1.5.1.-1.5.2, 1.6 договору. Нарахування позикодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату фактичного повернення кредиту ( включно ) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей передбачених п. 2.2.3 договору.

 Згідно з п. 2.2.3 договору проценти нараховуються за стандартною (базовою) процентною ставкою, що визначена п.1.6 договору, яка є незмінною протягом всього строку фактичного користування кредитом позичальником, включаючи строк, що настає за терміном (датою ) повернення кредиту, визначеним п. 1.4 договору, якщо позичальник всупереч умовам цього договору продовжує користуватись кредитом, окрім випадків, коли визначена п.1.5.2 процента ставка є нижчою за стандартну ( базову ) ставку, встановлену п. 1.6 договору (за умовами акцій, програм лояльності, тощо). Якщо визначена п. 1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то у випадку невиконання позичальником умов цього договору щодо своєчасного повернення кредиту та сплати всіх платежів, проценти з дня наступного за днем визначеним п. 1.4 продовжують нараховуватись за базовою процентною ставкою згідно п. 1.6 договору протягом 60 днів, після чого нарахування процентів може бути зупинене або припинено товариством в односторонньому порядку.

       Відповідно до п. 2.3.1, 2.3.2 договору позичальник за наявності відповідної пропозиції позикодавця має право на продовження строку користування/повернення кредиту на таких самих умовах на певну кількість днів доступну у пропозиції, відповідно до розділу 6 Правил. Для продовження строку користування кредитом позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у тому числі, сплатити комісію за продовження кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Волевиявлення позичальника продовжити строк користування /повернення кредиту та укладення угоди про це, згідно п.6.14 Правил, підтверджується здійсненням ним відповідного платежу у спосіб, визначений п. 2.5 договору.

       У відповідності до п. 2.4.1 договору позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну передбаченого п. 1.4 договору

       Згідно з п.5.1 договору позичальник підтверджує, що до укладення цього договору; отримала від товариства інформацію, зазначену в Законах України “ Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг ” та “ Про захист прав споживачів ”; ознайомилася з усіма його умовами та Правилами, розміщеними на сайті Товариства та є невід`ємною частиною цього договору.

       Пунктом 6.1 договору визначено, що цей кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений на веб-сайті товариства miloan.ua.

       Відповідно до п. 6.2 договору розміщені в особистому кабінеті позичальника проект цього кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицією товариства про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладання цього договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення товариству електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається товариством електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефонний номер позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору/електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Після укладення цей договір надається позичальнику шляхом розміщення в особистому кабінеті позичальника. Додатково укладений кредитний договір та/або повідомлення про його укладання може бути на розсуд товариства направлено позичальнику на електронну пошту або іншими каналами (засобами) зв`язку, наданими позичальником товариству.

Відповідно до п. 6.3. договору, приймаючи пропозицію товариства про укладання цього договору, позичальник також погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами (у тому числі правилами та графіком розрахунків) договору в цілому та підтверджує, що вона ознайомлена, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє і зобов`язується неухильно дотримуватися умов договору та правил надання фінансових кредитів (послуг) товариством, що розміщені на сайті товариства та є невід`ємною частиною цього договору.

 Згідно з п. 6.4 договору укладення товариством кредитного договору з позичальником у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню товариством ідентичного за змістом кредитного договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв`язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов`язання та наслідки.

Відповідно до п. 6.5 договору цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі.

 Згідно з Графіком розрахунків, (підписаним відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором), який є додатком №1 до договору про споживчий кредит №1854735 від 20.02.2020 року, визначено розрахунок заборгованості ОСОБА_1 із зазначенням дати, а саме 12 034,80 грн., з яких: 12 000 грн. – сума кредиту; 34,80 грн. – проценти за користування кредитом ( а.с. 54 ).

Відповідно до платіжного доручення № 15525960 від 20.02.2020 року ТОВ «Мілоан» перерахувало грошові кошти у сумі 12 000,00 грн. на картковий рахунок отримувача « ОСОБА_1 », код отримувача: НОМЕР_1 ; призначення платежу: кошти згідно з договором №1854735 (а.с. 65).

        Згідно з відомостями ТОВ «Мілоан» про щоденні нарахування та погашення за період з 20.02.2020 року по 30.05.2020 року включно, заборгованість ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит № 1854735 від 20.02.2020 року становить 27 995,40 грн. і складається із: 10 800 грн. -  заборгованість за тілом кредиту; 17 195,40 грн. – заборгованість за відсотками ( а.с. 26-28 ).

09.10.2020 року між ТОВ «Діджи Фінанс» (фактор) та товариством з обмеженою відповідальністю ТОВ «Мілоан» (клієнт) укладено договір факторингу №03/10, відповідно до п.2.1 якого клієнт зобов`язався відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідному реєстрі прав вимоги, а фактор зобов`язувався їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором ( а.с. 35-41 ).

 Згідно з п. 4.1 зазначеного договору право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання цього договору.

 Відповідно до даних витягу з додатку до договору факторингу №03/10 від 09.10.2020 року ТОВ «Діджи Фінанс» набуло права вимоги до боржника ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) за кредитним договором №1854735 від 20.02.2020 року на загальну суму заборгованості 27 995,40 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту – 10 800 грн.; за відсотками – 17 195,40 грн. (а.с. 25).

 Копії платіжних інструкцій свідчать, що ТОВ «Діджи Фінанс» здійснило оплату ТОВ «Мілоан» за відступлення прав вимоги за договором факторингу №03/10 від 09.10.2020 року (а.с. 69-79).

       Також, 24.01.2022 року між ТОВ «Діджи Фінанс» (клієнт) та ТОВ “ ФК “ ПІНГ-ПОНГ” (фактор ) укладено договір факторингу № 1/15, відповідно до п. 11.1 якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт зобов`язується відступити факторові свої права грошової вимоги до боржників, зазначених у відповідних реєстрах прав вимоги ( а.с. 55-59 ).

       Відповідно до п. 1.3. договору права грошової вимоги вважаються відступленими фактору в день підписання відповідного реєстру.

        Згідно з даними витягу з додатку до договору факторингу №1/15 від 24.01.2022 року ТОВ “ ФК “ ПІНГ-ПОНГ” набуло права вимоги до боржника ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) за кредитним договором №1854735 від 20.02.2020 року на загальну суму заборгованості 27 995,40 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту – 10 800 грн.; за відсотками – 17 195,40 грн. (а.с. 24).

       Відповідно до листа ТОВ «Діджи Фінанс» №1/15 від 13.11.2024 року, адресованого директору ТОВ “ ФК “ ПІНГ-ПОНГ ”, виконано повний розрахунок, передбачений п. 3 укладеного між товариствами договору факторингу №1/15 від 24.01.2022 року ( а.с. 80 ).

 З матеріалів справи встановлено, що представником позивача на адресу відповідача направлялась досудова вимога від 02.09.2024 року щодо сплати вказаної заборгованості в строк до 30.09.2024 року (а.с. 66-67), однак, враховуючи подальше пред`явлення позову, заборгованість в добровільному порядку не погашена.

       Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII (надалі - Закон № 675-VIII) від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

       У статті 3 Закону № 675-VIII визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

       Відповідно до частини 3 статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

       Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону № 675-VIII).

       Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина 6 статті 11 Закону № 675-VIII).

       Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII.

       Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

       Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19), вбачається, що електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

       Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону України «Про електронну комерцію», є оригіналом такого документа.

       У частинах 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

       Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

       Нормою ст. 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

       Отже, між сторонами вказаних договорів (позики та кредитних договорів) було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договорів, які оформлені ними в електронній формі з використанням електронних підписів.

       Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

       Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

       Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

       Статтею 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб`єктами господарювання на підставі договору. Договір про надання фінансових послуг укладається виключно в письмовій формі: 1) у паперовому вигляді; 2) у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг"; 3) шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги; 4) в порядку, передбаченому Законом України "Про електронну комерцію".

        Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, що передбачено ЦК України.

   Отже, укладення кредитних договорів онлайн знаходиться в рамках правового поля України. Сторони електронних правочинів відповідають за невиконання своїх зобов`язань у порядку визначеному законодавством України або укладеним договором. Повернення позики за електронним договором є обов`язковим.

          При цьому, судом, згідно з ч.4 ст. 263 ЦПК України, враховані висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постанові Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №127/33824/19.

       Згідно з ч.1 ст. 1077, ч.1 ст. 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

         Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

       Відповідно до ст.ст. 76, 77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

        Оскільки судом встановлено, що відповідач уклав кредитний договір, та, взявши на себе зобов`язання з повернення кредитних коштів та сплати процентів за їхнє використання, належним чином їх не виконала, що призвело до виникнення заборгованості, право вимоги на які набув позивач за укладеним між ним та правонаступником позикодавця (кредитодавця) відповідача договором факторингу, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в сумі 10 800 грн. підлягають задоволенню.

        Щодо стягнення заборгованості за відсотками суд зазначає наступне.

          Частиною першою статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

        Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12 (№ 14-10цс18) за змістом статті 526, частини першої статті 530, статті 610 та частини першої статті 612 ЦК України для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

       Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

        У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (провадження № 12-142гс19) вказано, що у межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості.

        У постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.

        Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення. Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством.

        У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу.

       Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

       Відповідно до позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 05.04.2023 року в справі №910/4518/16 провадження №12-16гс22, надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за «користування кредитом», так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора як у вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов`язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов`язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування. Тобто фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника (наприклад, звернути стягнення на заставне майно боржника або стягнути борг з поручителя).

         Як зазначено вище, відповідно до положень п. 1.3, 1.4 кредитного договору №1854735 від 20.02.2020 року та графіка розрахунків, який є додатком №1 до вказаного договору, кредит надається строком на 29 днів, з 20.02.2020 року, термін (дата) повернення кредиту - 20.03.2020 року ( включно ), сукупна вартість кредиту (всього до сплати) становить 12 034,80 грн.

       Відповідно до п. 2.3.1, 2.3.2 договору позичальник за наявності відповідної пропозиції позикодавця має право на продовження строку користування /повернення кредиту на таких самих умовах, на певну кількість днів доступну у пропозиції, відповідно до розділу 6 Правил. Для продовження строку користування кредитом позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у тому числі сплатити комісію за продовження кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Волевиявлення позичальника продовжити строк користування /повернення кредиту та укладення угоди, згідно п.6.14 Правил, підтверджується здійсненням ним відповідного платежу у спосіб, визначений п.2.5.договору.

       Проте, наведені умови кредитного договору є суперечливими, так як пунктами 1.3, 1.4 цього кредитного договору чітко визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцю кредит та проценти за користування кредитом 20.03.2020 року та не вказано іншої умови.

       Більше того, письмові документи, які наданні в підтвердження позовних вимог, не містять відомостей про продовження (пролонгацію) строку користування відповідачем кредитними коштами. Так, з відомостей ТОВ «Мілоан» про щоденні нарахування та погашення за період з 20.02.2020 року по 30.05.2020 року включно вбачається, що відповідач сплатив комісію за продовження кредиту та певну частку заборгованості по кредиту тільки 24.03.2020 року, тобто вже після закінчення строку користування кредитом ( 20.03.2020 року ).

       З відомостей також вбачається, що вказаним товариством, право вимоги після якого набув позивач, здійснено нарахування відсотків в розмірі 0,01 % та 2,50% після закінчення дії договору позики ( з 21.03.2020 року по 30.05.2020 року включно).

       Оскільки кредитним договором визначений строк його дії, який становить 29 днів, а доказів пролонгації строку користування кредитом позивачем не надано, саме протягом даного строку ТОВ “ Мілоан ” мало право нараховувати відповідачу передбачені цим договором відсотки.

         Таким чином, виходячи із суми кредиту у розмірі 12 000 грн., узгодженої процентної ставки у розмірі 0,01% ( п. 1.5.2 договору ) заборгованість відповідача за відсотками за вищевказаним договором становить 34,80 грн. (12 000 грн. х 0,01 % х 29 ), що відповідає розміру відсотків, зазначеному у п. 1.5.2 договору та графіку розрахунків, який є додаток №1 до вказаного договору. У зв`язку з наведеним, слід позовні вимоги задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача заборгованість за вказаним кредитним договором в загальному розмірі 10 834,80 грн., яка складається із заборгованості: за тілом кредиту – 10 800 грн.; за відсотками – 34,80 грн.

       Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки судом задоволено позов у розмірі 10 834,80 грн., що становить 38,70 % від заявлених вимог в розмірі 27 995,40 грн., то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 937,46 грн.

       Вирішуючи вимогу позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 6 000 грн., суд виходить з наступного.

 Згідно з ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

       Водночас, за змістом ч.4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

 Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

 Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

 Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 596/2305/18-ц (провадження № 61-13608св20).

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.

 Тобто у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 137 ЦПК України.

Як встановлено судом, 07.08.2024 року між ТОВ “ ФК “ ПІНГ-ПОНГ ” та адвокатом Білецьким Б.М. укладено договір про надання правової допомоги № 43657029, згідно з умовами клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу ( правничу допомогу ) в обсязі та на умовах, передбачених цим договором. Деталі предмету договору встановлюються додатковими угодами ( а.с. 30-34 ).

       Згідно з п. 4.1 договору загальна вартість послуг складається з вартості наданих юридичних послуг ( поточне супроводження ), згідно тарифної сітки, вказаної у п.4.8 даного договору, а також гонорар, який зазначений у п.4.9 договору.        

       Відповідно до умов додаткової угоди №1854735 від 11.11.2024 року до договору про надання правової допомоги №43657029 від 07.08.2024 року, адвокат зобов`язується здійснити представництво та захист клієнта у справі щодо стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 ; за здійснення представництва та захист інтересів клієнта в суді у справі про стягнення кредитної заборгованості та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги, пов`язаних з розглядом даної справи, відповідно до умов цього договору, клієнт виплачує адвокатському бюро гонорар у порядку та строки за погодженням сторін. Виплата гонорару здійснюється на умовах попередньої оплати (авансування) та/або, що підтверджується підписаним сторонами відповідним актом про надання професійної правничої допомоги, складеним та підписаним сторонами на підставі детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом ( а.с. 62 ).

       Відповідно до акту про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 11.11.2024 року вартість правничої допомоги складає 6 000,00 грн. та складається з: правового аналізу обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів ТОВ “ ФК “ ПІНГ-ПОНГ ” ( 1,5 год., загальна вартість – 2 250 грн.); складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості, в тому числі попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи ( 3 год., загальна вартість - 3 000 грн.) ; формування додатків до позовної заяви (письмові докази (1 год., загальна вартість - 750 грн. ( а.с. 17 )).

       Згідно з детальним описом робіт (наданих послуг), сторони підтверджують, що адвокатське бюро надало, а клієнт прийняв правничу допомогу загальною вартістю 6 000 грн., зокрема: правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів ТОВ “ ФК “ ПІНГ-ПОНГ ” - 2 250 грн., складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості, в тому числі попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи позивач - 3 000 грн., формування додатків до позовної зави (письмові докази) - 750 грн. ( а.с. 29 ).

        Разом з тим, суд вважає, що заявлений розмір витрат на оплату послуг адвоката в сумі 6000 грн. є завищеним, зважаючи на складність справи, час, витрачений на виконання відповідних робіт, обсяг наданих адвокатом послуг, ціну позову. Крім того, вартість вказаних послуг є необґрунтованою, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру та з конкретних обставин справи, пов`язаність витрат з розглядом справи. Оскільки вказаний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу є дещо завищеним, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне обмежити розмір заявлених позивачем до стягнення витрат до 3000 грн.

       На підставі ст. ст. 207, 509, 525, 526, 530, 610, 628, 638, 1048, 1049, 1054, 1055, 1077-1078 ЦК України та, керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 81, 89, 137, 141, 263-265, 268, 273, 280-289, 354 ЦПК України, суд,-

                                                     У Х В А Л И В :

       позов задовольнити частково.

       Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ПІНГ-ПОНГ" ( код ЄДРПОУ 43657029, місцезнаходження: 07406, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1, Київської області ), заборгованість за кредитним договором № 1854735 від 20.02.2020 року в загальному розмірі 10 834 (десять тисяч вісімсот тридцять чотири) гривні 80 копійок.

       В задоволенні решти позовних вимог відмовити в зв`язку з їхньою безпідставністю.

       Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ПІНГ-ПОНГ", 3 000 (три тисячі) гривень витрат на професійну правничу допомогу та 937 (дев`ятсот тридцять сім) гривень 46 копійок сплаченого судового збору.

       Заочне рішення може бути переглянуте Коломийським міськрайонним судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

         Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

       Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

       Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених законом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

        Найменування сторін:

        Позивач: ТОВ "Фінансова компанія "ПІНГ-ПОНГ", код ЄДРПОУ 43657029, місцезнаходження: 07406, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1, Київської області.

 Відповідач:  ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 .

               Повний текст рішення складено  26 лютого 2025 року.

Суддя: Яремин М. П.