Справа № 214/7302/24

2/214/940/25

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

26 лютого 2025 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді – Ткаченка А.В.,

за участю секретаря судового засідання – Фастовець Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» до  ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 та просить стягнути заборгованість за укладеним з АТ «Укрсиббанк» кредитним договором № 98201916000 у сумі 156 235,23 грн., посилаючись на відступлення права вимоги за вказаним договором і неналежне виконання відповідачем взятих на себе кредитних зобов`язань. В обґрунтування вимог позивачем зазначено, що відповідно до укладеного кредитного договору, відповідач отримав суму кредиту з погодженою умовами договору процентною ставкою. На підставі договору факторингу № 254 від 23.01.2024 право вимоги за вказаним договором перейшло до позивача, де відповідно до реєстру боржників заборгованість відповідача склала 156 235,23 грн., з яких 87 313,68 грн. – сума кредиту; 68 921,55 грн. – сума процентів за користування кредитом. Тому з метою захисту прав кредитора, позивач просить задовольнити заявлені вимоги.

Ухвалою суду від 16 вересня 2024 року прийнято до провадження позовну заяву та відкрито провадження у справі. Розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

У судове засідання учасники процесу не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені у порядку, передбаченому ст. 128 ЦПК України.

Згідно прохальної частини тексту позовної заяви, представник позивача Вишневська О.І. просить розгляд справи проводити за її відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду із відзивом на позов, в обґрунтування якого зазначено щодо пред`явлення позивачем вимог про стягнення відсотків за кредитним договором поза межами кредитування, що не відповідає сталій рпозиції Верховного Суду з цього приводу. Зазначено про заперечення щодо доводів про перехід права вимоги до ТОВ «ФК «Суперіум», наявність у реєстрах передачі права вимоги закреслень, штучне закриття певних даних, що викликає сумніви в достовірності письмового доказу, в тому числі й з підстав помилкового зазначення дати укладення спірного договору в тексті реєстру. Подання виписки та акту приймання-передачі стороною позивача порушує положення ЦПК України в частині відсутності підстав подання цих доказів одночасно з позовом, а не після відкриття провадження у справі, тому просить відмовити у задоволенні вимог.

У відповіді на відзив представником позивача ОСОБА_2 зазначено, що у договорі-анкеті про відкриття та комплексне розрахунково-касове обслуговування банківського/рахунку фізичної особи та умови кредитування (з Правилами) № 98201916000 від 05.10.2021 вбачається, що в ньому визначені основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування, тощо. ОСОБА_1 погодився на укладення такого договору і на таких умовах, про що свідчить власноруч підписаний договір, анкета-заява про надання споживчого кредиту. Факт отримання та користування кредитними коштами відповідачем підтверджується випискою з особового рахунку ОСОБА_1 , долученого до справи, відповідач же не надав докази на спростування факту надання кредиту в розмірі, визначеному кредитним договором, так і розміру боргу. Доповнено, що в реєстрі боржників до договору факторингу зазначено необхідну інформацію щодо боржника – номер та дата кредитного договору, РНОКПП боржника, номер рахунку, сума кредитного ліміту, валюта договору, тощо, тому було надано витяг лише в частині відомостей, що стосуються саме відповідача. Наполягає на задоволенні вимог.

У письмових запереченнях на відповідь на відзив відповідачем зазначено, що виписка з клієнтського рахунку не містить інформації про порядок обчислення та періоди нарахування основного боргу та процентів за користування кредитом. Позивачем не спростовано доводи про те, що банком неправомірно нараховані проценти за користування кредитом після закінчення строку кредитування, тобто після 20.10.2023, і хоча після укладення договору факторингу новим кредитором не було проведено жодних нарахувань, це не звільняє позивача від обов`язку доведення правомірності нарахування та стягнення процентів за користування кредитом. Наголошено на тому, що з витягу реєстрів боржників неможливо однозначно ідентифікувати факт передачі права вимоги до відповідача саме за спірним кредитним договором з огляду на допущені неточності. Тому у задоволенні вимог слід відмовити.

Ураховуючи вимоги частини першої статті 223 ЦПК України та частини другої статті 247 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність учасників процесу на підставі наявних у справі доказів без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, оскільки сторони були належним чином повідомлені про дату, час і місце цього засідання, їх неявка не перешкоджає розгляду справи по суті.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов до таких висновків.

Як установлено судом та підтверджується письмовими доказами, 05 жовтня 2021 року між Акціонерним товариством «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитним договір шляхом підписання анкети-заяви про надання споживчого кредиту, договору-анкети про відкриття та комплексне розрахунково-касове обслуговування банківського рахунку фізичної особи та умови кредитування (з Правилами) № 98201916000, відповідно до розділу 2 якого сторонами договору було погоджено ліміт кредитування у розмірі 100 000,00 грн., строк дії ліміту кредитування з дати укладення договору по 20.10.2023 та процентною ставкою в розмірі 44,99% (а.с. 9-14 – копія договору).

Кредитодавець свої зобов`язання виконав повністю та надав позичальнику обумовлену договором суму кредитних коштів на умовах, передбачених договором.

Відповідач отримав у кредит обумовлені договором грошові кошти, скористався наданим кредитом, проте зобов`язання належним чином за вищезазначеним Договором не виконав, в результаті чого виникла прострочена заборгованість.

Між відповідачем та АТ «Укрсиббанк» склалися кредитні правовідносини, у яких праву кредитодавця вимагати повернення наданих у кредит грошових коштів, кореспондує обов`язок позичальника повернути отримані у кредит кошти на умовах обумовлених укладеною між ними угодою.

У подальшому, 23 січня 2024 року між АТ «Укрсиббанк» як клієнтом та ТОВ «Суперіум» як фактором було укладено договір факторингу № 254, відповідно до умов якого клієнт відступає фактору, а фактор зобов`язується прийняти права вимоги та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором. Права вимоги, які клієнт відступає фактору за цим договором, відступаються (передаються) в розмірі заборгованості боржників перед клієнтом, що передбачені умовами первинних договорів, та визначені в реєстрі боржників, що підписується сторонами у паперовому вигляді. Право вимоги у фактора виникає з моменту підписання акту приймання-передачі прав вимоги (а.с. 16-18).

Згідно з витягом з реєстру боржників до договору факторингу № 254 від 23.01.2024 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» перейшло право вимоги за кредитним договором № 98201916000, укладеним ОСОБА_1 на загальну суму заборгованості 156 235,23 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту – 87 313,68 грн.; заборгованість за відсотками – 68 921,55 грн. (а.с. 19).

Ураховуючи зазначення дати надання кредиту як 05.10.2021, суд вважає вказівку в реєстрі боржників на дату укладення договору як 04.10.2021 технічною опискою, оскільки відповідачем не спростовано факт укладення з АТ «Укрсиббанк» лише одного договору за № 98201916000 та відсутність у нього інших кредитних зобов`язань перед первісним кредитором.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтями 526, 530, 610 ЦК України та частиною 1 статті 612 ЦК України зобов`язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Одним з видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

У постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 (провадження № 61-9618св19), від 28 жовтня 2020 року у справі № 760/7792/14-ц (провадження № 61-16754св19), від 17 грудня 2020 року у справі № 278/2177/15-ц (провадження № 61-22158св19) вказано, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Разом із тим відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що виписки за картковими рахунками (за кредитним договором) можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеної у постанові від 22 квітня 2024 року у справі № 559/1622/19 (провадження № 61-12049св23).

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 15 січня 2025 року у справі № 753/16762/15-ц (провадження № 61-7242 св 24) вказавши, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, містять записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Таких висновків також дійшов Верховний Суд у постановах від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц, від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц.

При цьому, у разі заміни первісного кредитора у зобов`язанні, останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі і первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов`язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит.

Ураховуючи те, що позичальник ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, кредитні кошти вчасно не повернув, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 87 313,68 грн., що підтверджується також наданою позивачем випискою по картковому рахунку, не спростованою відповідачем, а тому сума заборгованості за тілом кредиту підлягає стягненню з відповідача на користь нового кредитора ТОВ «ФК «Суперіум», яке набуло право вимоги за кредитним договором № 98201916000 від 05.10.2021.

Разом в частині нарахування та стягнення відсотків за користування кредитом, суд погоджується з доводами сторони відповідача з таких мотивів.

Згідно частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Частиною другою статті 1056-1 ЦК України встановлено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Ураховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №444/9519/12 (провадження №14-10 цс 18) від 28 березня 2018 року.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року по справі №910/4518/16 зауважила, що надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за «користування кредитом», так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора як у вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов`язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов`язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування. Тобто фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника (наприклад, звернути стягнення на заставне майно боржника або стягнути борг з поручителя).

Отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за "користування кредитом"). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Пунктом 2.1.1 договору позики сторони погодили строк дії ліміту кредитування з дня укладення договору по 20.10.2023. Доказів пролонгації договору згідно погоджених вище умов, як і погодження сторонами договору умов автопролонгації, матеріали справи не містять, стороною позивача у тексті відповіді на відзив не зазначено заперечень проти доводів відповідача в цій частині, як і не містить текст позовної заяви доводів на обґрунтування розрахунку відсотків за кредитним договором після закінчення терміну кредитування.

Тому виходячи з наданої до суду виписки за картковим рахунком клієнта, за відсутності інших доказів, суд погоджується з доводами відповідача стосовно неправомірного нарахування та стягнення відсотків після 20.10.2023 та вважає необхідним відмовити в задоволенні вимог в цій частині.

Таким чином пред`явлені до стягнення проценти у розмірі 9 929,71 грн. стягненню не підлягають, оскільки нарахування останніх відбувалося поза межами строку договору.

Виписка на суму відсотків 68 921,55 грн. не містить ні підстав нарахування такого розміру, ні строку, за який розраховано вказану суму, ні застосування до розрахунку положень ст. 625 ЦК України, тощо, однак не погоджуючись з розміром нарахувань позивачем суми заборгованості за тілом кредиту та відсотками, відповідач попри це не надав до суду власного розрахунку із зазначенням обґрунтованих, на його думку, нарахувань та сплати ним сум заборгованості, тому заперечення відповідача в цій частині суд не приймає до уваги.

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог.

Згідно ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, судовий збір сплачений ТОВ «ФК «Суперіум» за подачу позовної заяви в розмірі 2 422,40 грн. підлягає стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 525, 526, 530, 610, 625, 1050, 1054 ЦК України, статями 10, 12,13, 141, 263, 265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» про стягнення заборгованості за кредитним договором – частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» заборгованість за укладеним з АТ «Укрсиббанк» кредитним договором № 98201916000 в сумі 146 305 (сто сорок шість тисяч триста п`ять) гривень 52 коп., з яких 87 313 (вісімдесят сім тисяч триста тринадцять) гривень 68 коп. – сума кредиту; 58 991 (п`ятдесят вісім тисяч дев`ятсот дев`яносто одна) гривня 84 коп. – сума процентів за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» у рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору 2 268 (дві тисячі двісті шістдесят вісім) гривень 44 коп.

У задоволенні іншої частини вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. . Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум», код ЄДРПОУ 42024152, місцезнаходження за адресою: м. Київ, Вознесенський узвіз, буд. 23-А, приміщ. 35Аю

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .

Повне рішення складено 26 лютого 2025 р.

Суддя                                                                                       А.В. Ткаченко