РІШЕННЯ

                           ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2008 року

                 Свердловський міський суд луганської області в складі головуючого судді Маркової Т.Г.,

При секретарі  Іващенко Л.,

За участю: позивача ОСОБА_1 та його представника адвоката ОСОБА_2,

 Відповідачки  ОСОБА_3 та її представниці ОСОБА_4,        

Розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Свердловська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в обґрунтування якого вказує, що 19.10.2006 року на прохання ОСОБА_3 він позичив їй 2000 доларів США строком до 19.04.2007 року, які вона не повернула до теперішнього часу, тому він просить стягнути з відповідачки на його користь еквівалент за курсом НБУ 10 100 гр., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 101 гр. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи - 30 гр.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримав заявлені вимоги, наполягає на їх задоволенні. При цьому позивач уточнив, що фактично він займав гроші в розмірі 10 000 гр., що на той час дорівнювало 2000 доларів США. Тому вони домовились, що повертати вона також буде за курсом до такого ж розміру доларів США, тому і розписку вона написала, що займає 2000 доларів США. Але оскільки за договором позики він займав 10 000 гр., то саме цю суму просить стягнути з відповідачки. 

Представник позивача уточнив, що позов просить задовольнити на підставі ст.. ст.. 1046 та 1049 ЦК України. 

Відповідачка та її представник в судовому засіданні підтвердили, що 19.10.2006 року вона дійсно отримала у борг від позивача 10 000 гр. строком на 6 міс., про що власноруч написала розписку. Повернути зобов'язана була таку ж суму. В грудні 2006 вона віддала 200 доларів США при ОСОБА_5 на базарі йому, в січні 2007 року віддавала також на базарі йому ще 200 доларів США. В лютому 2007 року в гаражі вона  віддавала йому ще 500 гр. за місцем свого місця проживання. При цьому була присутня ОСОБА_5, яка доводиться їй кумою. Таким чином, всього віддала 500 гр. та 400 доларів США. Борг залишається в розмірі 7500 гр. Все бачила ОСОБА_5, письмових доказів повернення боргу не брала, бо довіряла йому.  В неї тяжке матеріальне становище, тому повернути борг не має можливості.

З пояснень свідка ОСОБА_6 витікає, що її син ОСОБА_1 19.10.2006 року зайняв гроші відповідачці в розмірі 10 000 гр. на 6 міс., але вона їх не повернула.

Свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні підтвердила, що у її присутності відповідачка віддавала на базарі 200 доларів США позивачеві, потім 100 доларів його матері і ще в гаражі 510 гр. також позивачеві. Ніяких розписок про повернення грошей вона від нього не отримувала, бо довіряла йому.

Вислухавши сторони, дослідивши матеріли справи та надані суду докази, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.. ст.. 1046 та 1049 ЦК України за договором позики одна сторона \позикодавець\ передає у власність другій стороні \позичальникові\ грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві  таку ж суму грошових коштів в строк та в порядку, що встановлені договором. Ст. 1047 ЦК України передбачає, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у 10 разів перевищує встановлений законом розмір  неоподатковуваного  мінімуму доходів громадян.

У судовому засіданні сторони підтвердили факт займу грошей позивачем відповідачці, при цьому не оспорюють, що фактично було передано 10 000 гр., які були еквівалентні 2000 доларів США. Оскільки сторони домовились, що виконання зобов'язання, тобто повернення позики, відповідачка також здійснить в розмірі, еквівалентному 2000 доларів США, з чим вона була згодна на час укладання договору, то саме тому вона і вказала в розписці що займає долари США. Відповідно до ст.. 533 ЦК України грошове зобов'язання  має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає  сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. З урахуванням змінених позивачем позовних вимог, суд приходить до висновку що спірною сумою, яка була предметом договору позики є саме 10 000 гр.  

Відповідачка, визнаючи позов частково, у судовому засіданні  стверджувала, що вона віддала позивачеві 400 доларів США та 510 гр. При цьому в поясненнях щодо обставин повернення грошей вона неодноразово змінювала показання та стверджувала, що завжди, при поверненні грошей була присутньою ОСОБА_5, яка доводиться їй кумою. Письмових доказів свої стверджень суду не надала, але проти цього заперечує позивач та свідок ОСОБА_6

Згідно зі ст. 545 ЦК України, прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути  його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає.  Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку. У разі відмови кредитора  повернути  борговий документ або видати розписку, боржник має право затримати виконання зобов'язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.

Таким чином, слід зробити висновок, що доказом повернення боргу може бути наявність у боржника боргового документа або розписка кредитора щодо повернення або часткового поверхня боргу. Відповідачка не надала суду письмових доказів щодо часткового повернення нею боргу, а боргова розписка знаходилась у позивача. Пояснення свідка ОСОБА_5 при цьому суд оцінює критично, оскільки вони суперечать письмовим доказам, та, до речі, і поясненням самої відповідачки щодо повернення боргу через матір позивача. Так, сама відповідачка у судовому засіданні стверджувала, що вдруге вона повертала гроші в розмірі 200 доларів США самому позивачеві, а свідок пояснювала, що вона повертала 100 доларів США через його матір.  Відповідно до ст. 10, та 60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести  ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.  З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про безпідставність заперечень ОСОБА_3 відносно часткового повернення боргу.

Вимоги позивача щодо повернення йому  витрат по сплаті судового збору в розмірі  101 гр. та збору на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 30 гр. на підставі ст.. 88 ЦПК України слід стягнути з відповідачки на користь позивача.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі.

На підставі ст.. ст.. 10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 борг за договором позики в розмірі 10 000 гр., та судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 101 гр. і збору на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи в розмірі 30 гр., а всього 10 131 гр.

Заява про оскарження рішення може бути подана до апеляційного суду Луганської області через Свердловський міський суд протягом 10 днів з дня його оголошення.

Рішення набирає чинності, якщо протягом вказаного часу не надійде заява про його оскарження.

Суддя                                            Т.Г. Маркова.