Справа № 2-268/2008

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ          УКРАЇНИ

20 березня 2008  року                 Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області, в складі головуючого - судді Волошиної Н.Л., при секретарі Доненко Н.О.,  розглянувши у відкритому судовому засіданні  в м. Світловодську справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, -

Встановив:

 Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та просить суд винести рішення, яким визнати за ним право власності на 1/3 частину будинку АДРЕСА_1 в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя. Свої вимоги мотивує тим, що в період шлюбу з відповідачкою 24 листопада 1981 року на підставі договору  купівлі - продажу ними було придбано  1/3 частину будинку АДРЕСА_1, яка оформлена на відповідачку. В 1984 році шлюбні відносини між ним та ОСОБА_2 були припинені , при чому вони між собою в добровільному порядку поділили спільне майно подружжя,  а саме йому залишилась 1/3 частина будинку, а  решта спільно нажитого майна - відповідачці. Однак в установленому порядку даний добровільний розподіл вони не оформили, в зв”язку з чим  на даний час він не може розпорядитися  належним йому  нерухомим майном через відсутність  документів, які б посвідчували його право власності .

В судове засідання позивач не з”явився, надав заяву, в  якій просить справу розглянути без його участі.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з”явилась, в зв”язку з відсутністю відомостей про місце її перебування про час та місце розгляду справи повідомлялась в порядку, передбаченому ч. 9 ст.74 ЦПК України.

Вивчивши письмові матеріали справи, суд прийшов до наступних висновків.

При вирішенні даного спору суд рахує за необхідне керуватися положеннями Кодексу про шлюб та сім”ю України .

У відповідності до ч. 1 ст. 22 КпШС України, майно, нажите подружжям  за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

У відповідності з положеннями ст. 28  КпШС України , в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.

При цьому з матеріалів справи вбачається, що сторони перебували між собою у зареєстрованому шлюбі з 14 грудня 1979 року по 21 січня 1986 року. (а.с. 5)  В період шлюбу   ОСОБА_2 за договором купівлі - продажу від 24 листопада 1981 року набула право власності на 1/3 частину будинку АДРЕСА_1. (а.с.17-19) З підстав ч. 1 ст. 22  КпШС України дане нерухоме  майно відноситься до спільного майна подружжя.

Вказуючи на те, що між сторонами була домовленість щодо добровільного розподілу спільного сумісного майна подружжя, позивач не  підтвердив  суду доказами  обсяг спільно нажитого майна, його вартість, наявність дійсної добровільної домовленості між подружжям щодо поділу спільного майна.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов”язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. У відповідності до положень ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Таким  чином, оскільки позивач не підтвердив суду доказами обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, в задоволенні позову належить відмовити.

Крім того,  ч. 3 ст. 29 КпШС України визначено, що для вимоги про поділ майна , яке є спільною сумісною власністю розведеного подружжя, встановлюється трирічний строк позовної давності, який позивачем пропущено.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 22, 28, 29 КпШС України, ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 213-215 ЦПК України, суд, -

 Вирішив:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 -  відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Кіровоградської  області через Світловодський міськрайонний суд  шляхом подання заяви про апеляційне оскарження   протягом 10 днів з моменту  проголошення рішення та подання  апеляційної скарги  протягом 20 днів після подачі  заяви про апеляційне оскарження, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя                                                                                         Н.Л.Волошина.