РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
7 лютого 2008 року
Свердловський міський суд Луганської області в складі головуючого судді Маркової Т.Г.,
При секретарі Іващенко Л.В.,
Розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_1 до ДП «Луганська обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств «Луганськвуглереструктурізація» про поновлення на роботі, сплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, відміну наказу про позбавлення премії та стягнення премії за 4 квартал 2006 року,
ВСТАНОВИВ:
Позивачка звернулася до суду з позовом, в обґрунтування якого вказує, що працювала майстром вугільного складу Свердловської групи шахт ДП «Луганська обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств «Луганськвуглереструктурізація». Наказом по підприємству від 23.07.2007 року № 154 її перевели оператором вантажно-розвантажувальних робіт вугільного складу Свердловської групи шахт без її згоди на це. З 24.09.2007 року наказом № 253\к, її було звільнено по ч. 1 ст. 40 КЗПП України за скороченням штату.
25.09.2007 року вона приїхала до відповідача, де була ознайомлена з наказом про своє звільнення та отримала трудову книжку. Вважає, що 25.09.2007 року знаходилась у відряджені, оскільки приїздила до відповідача за викликом адміністрації, тому її звільнення з 24.09.2007 року суперечить вимогам КЗПП України. Витрати, пов'язані з її відрядженням в розмірі 39 гр. 60 коп. відповідач її не виплатив, тому вона просить стягнути вказану суму. Вона також не отримувала попередження у письмовій формі про звільнення у зв'язку зі скороченням та її звільнили без згоди профспілкового комітету, тому вважає звільнення не законним, просить поновити її на роботі та стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Крім того, наказом по підприємству № 22 від 31.01.2007 року, з яким вона була ознайомлена лише 25.09.2007 року, вона була позбавлена премії по результатам роботи за 4 квартал у зв'язку з тим, що 15.12.2006 року були допущені простої залізничних вагонів та підприємству були нараховані штрафні санкції, з чим вона також не згодна, оскільки з 14.12.2006 року знаходилась на лікарняному, тому її провини в цьому не було і вона просить стягнути на її користь премію за вказаний період.
Неправомірними діями відповідача їй причинена моральна шкода, яка полягає у тому, що він вдруге протиправно звільнив її, про що свідчить рішення суду від 8.06.2007 року. Вказані дії відповідача привели до порушення її законних прав, моральних страждань, втрати нормальних життєвих стосунків та потребують від неї додаткових зусиль для організації свого життя, оскільки вона живе одна, знаходиться в перед пенсійному віці та не має інших джерел до існування. Просить стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду в розмірі 5000 гр.
У судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги та уточнила, що позивачка була членом профспілкової організації Антрацитовської дирекції з ліквідації шахт, яка була реорганізована з січня 2007 року. Заяву до вступу до профспілкової організації відповідача вона не надавала, з січня 2007 року членські внески не сплачувала, але вважає, що автоматично стала членом цієї профспілкової організації, тому її звільнення повинно було відбутися лише за погодженням з профспілковим комітетом. Премію за 4 квартал 2006 року просить стягнути в розмірі 670 гр. 29 коп., відповідно до наданої відповідачем довідки, а також уточнила позовні вимоги, та просить відмінити наказ по позбавленню її премії та визнати пропущений строк на звернення до суду з даними вимогами з поважних причин, оскільки з наказом вона була ознайомлена лише 25 вересня 2007 року.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги визнав частково та пояснив, що наказом по підприємству від 23.07.2007 року № 154, на підставі рішення суду від 08.06.2007 року, позивачка була поновлена на роботі, та , оскільки посада, на якій вона поновлена, була скорочена, її, у зв'язку з виробничою необхідністю, було переведено на посаду оператора вантажно-розвантажувальних робіт з окладом майстра. Цим же наказом її було попереджено про звільнення зі скороченням штату з 24.09.2007 року. З наказом вона була ознайомлена, про що свідчить її підпис в ньому. Вона була поставлена на облік в центр зайнятості за місцем знаходження юридичної особи та за місцем її проживання. Звільнення відповідачки було здійснено без погодження з профспілковим комітетом, оскільки вона не була членом профспілкової організації, не писала заяву про вступ до неї, та не сплачувала членські внески. Звільнена вона була 24.09.2007 року, тому 25.09.2007 року вона вже не працювала на підприємстві та не могла знаходиться у відрядженні. При звільнені її пропонувалось місце оператора на цьому ж комплексі, однак вона відмовилась, про що також свідчить власноруч зроблений надпис. З урахуванням викладеного, вважає позов щодо поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, а також виплати за відрядження безпідставним. Разом з тим, згоден з позовними вимогами щодо відміну наказу про позбавляння її премії за 4 квартал 2006 року та стягнення 670 гр. 29 коп., оскільки до покладення стягнення адміністрація підприємства не витребувала від неї пояснення, та не з'ясувала чи є дійсно її провина в простої залізничних вагонів. З наказом вона своєчасно ознайомлена не була.
Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи та надані суду докази, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно положень ст.ст.3,11 та 15 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичної чи юридичної осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов”язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.
В судовому засіданні вставлено, що рішенням суду від 08.06.2007 року позивачка була поновлена на роботі на посаді майстра вугільного складу Антрацитовської дирекції з ліквідації шахт ДП « Обласної дирекції «Луганськвуглереструктуризація». На виконання вказаного рішення, наказом по ДП «Луганська обласна дирекція з ліквідації збиткових та вуглепереробних підприємств» № 154 від 23.07.2007 року, в зв'язку відсутністю в штатному розкладі посади майстра вугільного складу Свердловської грипи шахт та в зв'язку з виробничою необхідністю, пов'язаною з оформленням документів на отримання вугілля на 2 півріччя 2007 року її було переведено оператором вантажно-розвантажувальних робіт вугільного складу Свердловської групи шахт з збереженням середнього заробітку, з 23 липня 2007 року, строком на 2 місяці. Цим же наказом вона була попереджена про звільнення у зв'язку з скороченням штату з 24.09.2007 року \а.с. 26\. Позивачка була ознайомлена з вказаним наказом, про що свідчить її підпис на ньому. Наказом по підприємству № 253\к від 24.09.2007 року вона була звільнена на підставі ст.. 40 ч. 1 КЗПП України \а.с. 27\. Не погоджуючись с даним наказом, позивачка стверджує, що не була попереджена про звільнення, що передбачалось, звільнена без згоди з профспілковим комітетом. Вказані доводи позивачки суд вважає безпідставними, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 40 КЗПП України трудовий договір, укладений на невизначений строк може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства…, скорочення численності або штату працівників. Як убачається з наказу № 145 від 19.09.2006 року по ДП «Луганськвуглереструктурізація» , з 1.01.2007 року структурний підрозділ « Антрацитовська дирекція з ліквідації шахт», до якої відносилась Свердловська група шахт, де працювала позивачка, була реорганізована шляхом приєднання до ДП «Обласна дирекція «Луганськвуглереструктуризація». Антрацитовська дирекція зобов'язана була до 1 січня 2007 року провести процедуру попередження про скорочення робітників шахт та дирекції у встановленому законом порядку\а.с.41-42\. Таким чином, фактично рішення суду від 8.06.2007 року про поновлення позивачки на посаді майстра вугільного складу Антрацитовської дирекції з ліквідації шахт вже виконувала ДП «Луганськвуглереструктуризація», яка правонаступник Антрацитовської дирекції. Сама позивачка фактично не оспорює вказаний факт, тому суд вважає доведеним скорочення численності робітників підприємства.
Частина 2 ст. 40 КЗПП України передбачає, що звільнення з підстав, передбачених ч. 1 ст. 40 КЗПП України допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. Представник позивачки в судовому засіданні підтвердила, що позивачці була запропонована посада оператора вантажно-розвантажувальних робіт Свердловської групи шахт, яку вона фактично і виконувала після поновлення її на роботі рішенням суду, але вона від запропонованої посади відмовилась \а.с. 25\.
Як передбачає ст. 49-2 КЗПП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджують не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення організація пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, а при відсутності роботи, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу, власник доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника з зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці. Таким чином, вказана норма не передбачає конкретної форми попередження працівника про звільнення. Як убачається з п. 3 наказу № 154 від 23.07.2007 року, ОСОБА_1 була попереджена про наступне вивільнення з 24.09.2007 року, тобто через два місяці, про що є її власноруч зроблений надпис. Наказ вона не оскаржувала і не оскаржує, таким чином погоджуючись з ним. Більш того, як убачається з звіту про за планове вивільнення працівників від 23.07.2007 року центр зайнятості населення також був повідомлений про наступне вивільнення позивачки \а.с. 29\. Таким чином, суд вважає, що відповідачем були виконані вимоги ст. 49-2 КЗПП України.
Згідно зі ст. 43 КЗПП України, розірвання трудового договору на підставі ч. 1 ст. 40 КЗПП України допускається лише за попередньою згодою виборного органу, профспілкового представника, первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. Позивачка наполягає на тому, що вона була звільнена без попередньої згоди профспілкової організації. Представник відповідача проти цього не заперечує та стверджує, що в даному випадку така згода не повинна була надаватися, оскільки позивачка не була її членом. Заперечуючи проти цього, представник позивача разом з тим підтвердила, що після реорганізації Антрацитовської дирекції з ліквідації шахт, та поновлення її на роботі вже в ДП «Луганськвуглереструктуризації», вона заяву про вступ до цієї профспілкової організації не подавала, оскільки вважала, що автоматично стає її членом.
Відповідно до п.п. 3.1 та 1.1, 3.4 Статуту професійної спілки працівників вугільної промисловості, зареєстрованим в Міністерстві юстиції 13.03.2000 року, членами Профспілки можуть бути громадяни України, які працюють в вугільній галузі, які визнають Статут профспілки та сплачують членські профспілкові внески. Членство в Профспілці є добровільним. Прийняття в члени Профспілки проводиться в індивідуальному порядку за особистою письмовою заявою громадянина, який має намір вступити у Профспілку. У судовому засіданні встановлено, що позивачка після поновлення її на роботі в ДП «Луганскьвуглереструктуризація» заяву про вступ до цієї профспілки не подавала, членські внески не сплачувала, що підтверджують надані нею корінці по нарахуванню заробітної плати. Згідно довідки профспілкової організації від 28.12.2007 року також витікає, що вона не є її членом\а.с.33\. Таким чином, суд приходить до висновку, що адміністрація відповідача не повинна була отримувати попередню згоду профспілкової організації на звільнення ОСОБА_1, оскільки та не була її членом.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що звільнення позивачки було проведено з дотриманням норм КЗПП України, у зв'язку з чим у задоволенні позову щодо її поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди, причиненої їй в зв'язку зі звільненням слід відмовити за безпідставністю.
Вимоги позивачки щодо сплати їй сум на відрядження 25.09.2007 року суд також вважає безпідставними, оскільки вона з підприємства була звільнена 24.09.2007 року, тому 25.09.2007 року вже не могла знаходитись у відряджені. До адміністрації відповідача вона приїздила для отримання трудової книжки, де ознайомилась з наказом про звільнення, оскільки ніяких доручень щодо надіслання їй трудової книжки іншим чином вона адміністрації не надавала. Позивачка не надала суду також посвідчення про відрядження або інших доказів обґрунтованості свого позову в цій частині, тому в задоволенні цієї частини позову слід також відмовити.
Наказом по підприємству № 22 від 31.01.2007 року позивачка була позбавлена премії за 4 квартал 2006 року до допущені простої залізничних вагонів, за що були нараховані штрафні санкції. Позивачка не згодна з наказом, та вважає, що премії її позбавлено за порушення, які вона не допускала. Представник відповідача у судовому засіданні погодився з позовними вимогами в цій частині позову, та пояснив, що наказ було видано всупереч вимогам трудового законодавства, оскільки попередньо від ОСОБА_1 не було отримано пояснення. З наказом вона не була ознайомлена до 25.09.2007 року, тому строк його оскарження пропущено з поважних причини. Премія за 4 квартал 2006 року, якої було позбавлено позивачку складає 670 гр. 29 коп.
Відповідно до вимог п.1.5 Положення про преміювання робітників ДП «Обласна дирекція «Луганськвуглереструктурізація» робітники, які допустили виробничі упущення, можуть бути позбавлені премії повністю або частково наказом по підприємству після надання пояснення по цим упущенням. З пояснень сторін убачається, що пояснення з приводу порушень, на підставі яких позивачка позбавлена премії за 4 квартал 2006 року, адміністрація він неї не одержувала, та в грудні 2006 року вона знаходилась на лікарняному, що підтверджується корінцем про нарахування заробітної плати за вказаний місяць \а.с. 39\. Більш того, з самого наказу не витікає, за який саме час 4 кварталу 2006 року було допущено простої залізничних вагонів. З урахуванням викладеного та думки відповідача з цього приводу, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині відміни наказу відносно позивачки щодо позбавлення її премії та стягнення на її користь премії за 4 квартал 2006 року в розмірі 670 гр. 29 коп., якій підтверджується довідкою \а.с. 35\. Оскільки позивачка була ознайомлена з вказаним наказом лише 25.09.2007 року, строк оскарження якого, відповідно до ч. 1 ст. 233 КЗПП України складає 3 місяці, суд вважає, що саме з цього часу слід відраховувати строк його оскарження, тому від пропущений з поважних причин і його слід поновити.
На підставі ст. ст. 40 ч.1, 43, 49-2, 121, 232, 233, 237-1 КЗПП України, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати пропущеним з поважних причин строк оскарження ОСОБА_1 наказу № 22 від 31.01.2007 року про позбавлення премії та поновити його. Відмінити наказ № 22 від 31.01.2007 року щодо позбавлення ОСОБА_1 премії за 4 квартал 2006 року та стягнути з ДП «Луганська обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств «Луганськвуглереструктурізація» на користь ОСОБА_1 премію за 4 квартал 2006 року в розмірі 670 гр. 29 коп. В решті позовних вимог відмовити за безпідставністю.
Заява про оскарження рішення може бути подана до апеляційного суду Луганської області через Свердловський міський суд протягом 10 днів з дня його оголошення.
Рішення набирає чинності, якщо протягом вказаного часу не надійде заява про його оскарження.
Суддя Т.Г. Маркова.