Справа № 22ц-516/2008 |
Головуючий у першій інстанції Жук М.І. |
Категорія - цивільна |
Доповідач - Мельниченко Ю.В. |
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 березня 2008 року |
|
місто Чернігів |
|
Апеляційний суд Чернігівської області у складі: |
|||
головуючого-судді: |
БОЙКО О.В. |
||
суддів: |
Мельниченка Ю.В., Смаглюк Р.І. |
||
при секретарі: |
Штупун О.М. |
||
за участю: |
позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача Слєдовської Н.М. |
||
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою багатопрофільного підприємства “Єдність” Чернігівського обласного благодійного фонду “Благовест” на заочне рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 26 жовтня 2007 року в справі за позовом ОСОБА_1до Багатопрофільного підприємства “Єдність” Чернігівського обласного благодійного фонду “Благовест” про зміну формулювання причини звільнення з роботи, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення вихідної допомоги і моральної шкоди, витребування трудової книжки ,-
в с т а н о в и в :
В серпні 2007 р. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Багатопрофільного підприємства “Єдність” Чернігівського обласного благодійного фонду “Благовест” про зміну формулювання причини звільнення з роботи, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення вихідної допомоги і моральної шкоди. В ході судового розгляду справи позивачка доповнила свої позовні вимоги, та просила суд також витребувати у відповідача її трудову книжку.
Заочним рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 26 жовтня 2007 року позов задоволено частково. Змінено формулювання причин звільнення ОСОБА_1 з Багатопрофільного підприємства “Єдність” Чернігівського обласного благодійного фонду “Благовест” та дату звільнення - звільнивши її з роботи з 26 жовтня 2007 року на підставі ст.38 ч.3 КЗпП України - за власним бажанням працівника, оскільки власник чи уповноважений ним орган не виконують законодавства про працю. Стягнуто з Багатопрофільного підприємства “Єдність” Чернігівського обласного благодійного фонду “Благовест” на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 5843 грн. 65 коп., вихідну допомогу в розмірі 1050 грн., моральну шкоду в розмірі 700 грн., а всього 7593 грн. 65 коп. та зобов”язано Багато профільне підприємство “Єдність” видати ОСОБА_1 її трудову книжку. Стягнуто з Багатопрофільного підприємства “Єдність” Чернігівського обласного благодійного фонду “Благовест” на користь держави судовий збір в розмірі 75 грн. 94 коп. та 30 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи.
В апеляційній скарзі Багатопрофільне підприємство “Єдність” Чернігівського обласного благодійного фонду “Благовест” просить скасувати заочне рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 26 жовтня 2007 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що позивачка була звільнена з роботи, оскільки нею дійсно було вчинено прогул, трудова книжка направлена ОСОБА_1 цінним переказом 01.08.2006 року по причині такої вимоги позивачки.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Багатопрофільного підприємства “Єдність” Чернігівського обласного благодійного фонду “Благовест”, який просив апеляційну скаргу задовольнити, позивача та представника позивача, які проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню, з ухваленням нового рішення з наступних підстав.
Частково задовольняючи позов ОСОБА_1 до Багатопрофільного підприємства “Єдність” Чернігівського обласного благодійного фонду “Благовест” про зміну формулювання причини звільнення з роботи, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення вихідної допомоги і моральної шкоди, витребування трудової книжки, суд першої інстанції виходив з того, що права позивачки ОСОБА_1 відповідачем порушені і підлягають поновленню, оскільки перевіркою Територіальної державної інспекції праці у Чернігівській області встановлено порушення відповідачем чинного законодавства в період дії трудового договору: не узгодження з працівником графіку надання відпустки та невчасна оплата позивачу щорічної відпустки, не проведення нарахування індексації зарплати..
Проте з таким висновком суду погодитись не можна з таких підстав.
По справі встановлено, що позивачка ОСОБА_1 з 16 січня 2006 року працювала у відповідача на посаді юрисконсульта.
Згідно наказу №45 К від 25 липня 2006 року була звільнена з роботи за прогул без поважних причин за п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України.
10 червня 2006 року ОСОБА_1 подала заяву на ім”я директора багатопрофільного підприємства „Єдність” Чернігівського обласного благодійного фонду „Благовест”, в якій просила звільнити її з займаної посади з 10 липня 2006 року за власним бажанням у зв'язку з неодноразовими порушеннями норм трудового законодавства та невиконанням умов трудового договору за ч.3 ст.38 КЗпП України.
Як вбачається з матеріалів справи та пояснень самої позивачки за час її роботи у відповідача, нею не ставилось ніяких вимог до роботодавця про порушення трудового законодавства, а також відсутні будь-які докази на підтвердження порушення трудового законодавства по відношенню до позивачки зі сторони відповідача.
Посилання ОСОБА_1 на постанову про порушення провадження про адміністративне правопорушення за підписом першого заступника прокурора м.Чернігова та на відповідь на її скаргу до Територіальної державної інспекції праці у Чернігівській області за підписом заступника Головного державного інспектора праці у Чернігівській області, як на докази порушення трудового законодавства по відношенню до позивачки є безпідставними.
Як лист Територіальної державної інспекції праці у Чернігівській області, так і постанова про порушення провадження про адміністративне правопорушення датовані відповідно 31 липня та 03 листопада 2006 року, тобто після звільнення ОСОБА_1, а тому не можуть бути доказами порушення трудового законодавства відносно неї за час її праці у відповідача на момент звільнення.
Позивачка ОСОБА_1 після подачі заяви про своє звільнення на роботу не вийшла та будь - яких пояснень стосовно причин звільнення від неї не надійшло, про що вона і сама не заперечує.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу ( в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
Згідно протоколу загальних зборів БП “Єдність” від 21 липня 2006 року на загальних зборах трудового колективу обговорювалось питання про звільнення позивачки з роботи по причині її відсутності на робочому місці без поважних причин з 11 липня 2006 року, в якому зазначається, що ОСОБА_1 неодноразово повідомляли в письмовій формі про необхідність з”явитись на роботу для дачі пояснень про причини її відсутності.(а.с.26).
Також в матеріалах справи маються повідомлення, адресовані позивачці з пропозицією з”явитися на робочому місці з метою надання відповідних пояснень в тому числі стосовно порушень трудового законодавства, що були зазначені в заяві про звільнення(а.с.66, 68, 70).
Не вийшовши після 10.06.2006 року на роботу ОСОБА_1 допустила прогули і у відповідача по справі були всі підстави на звільнення її по п.4 ст.40 КЗпП України.
Згідно ст..47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов”язаний у день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у ст.116 цього кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов”язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи.
Згідно листа №48 від 25.07.2006 року БП “Єдність” було направлено по пошті ОСОБА_1 копія наказу №45-к від 24 липня 2006 року про звільнення її з роботи за прогул без поважних причин та запропоновано їй з”явитися за отриманням трудової книжки. Позивачка ОСОБА_1 відмовилася від особистого отримання трудової книжки, про що повідомила в заяві адресованій відповідачу, в якій зазначила, що дає згоду на пересилку належної їй трудової книжки поштою за її домашньою адресою (а.с.8 зворот). Трудова книжка була направлена позивачці 1 серпня 2006 року, що підтверджується описом поштового відправлення(а.с.218), що не суперечить діючому законодавству, зокрема ст.47 КЗпП України та п.4.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок, згідно яких, якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган у цей день надсилає йому поштове повідомлення з вказівкою про необхідність отримати трудової книжки, пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника.
Крім того неотримання позивачкою трудової книжки не є підставою для задоволення позовних вимог в цій частині, оскільки вона дала особисті пояснення, що на пошті вона відмовилась забрати надіслану їй трудову книжку із-за відсутності коштів.
В зв'язку з відмовою в задоволенні позовних вимог про зміну формулювання причин звільнення ОСОБА_1 з роботи, апеляційний суд вважає за необхідне позовні вимоги про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, вихідної допомоги та моральної шкоди залишити без задоволення.
Зважаючи на наведене та керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ч.1 п 4, 313, 316, 317, 319 ЦПК України, ст.ст. 38, 44, 47, 48, 116 КЗпП України, апеляційний суд, -
В И Р І Ш И В :
Апеляційну скаргу Багатопрофільного підприємства “Єдність” Чернігівського обласного благодійного фонду “Благовест” - задовольнити.
Рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 26 жовтня 2007 року скасувати.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1- відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржене до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: Судді: