Справа № 22-ц-3684/11                                                              Головуючий у 1 інстанції: Кавацюк В.І.

Категорія: 27                                                                                                   Доповідач: Штефаніца Ю.Г.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

  20 жовтня 2011 року  колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого: Штефаніци Ю.Г.

суддів: Павлишина О.Ф., Мацея М.М.

за участі секретаря: Карнидала В.В.,

представиків публічного   акціонерного   товариства   „Дельта   Банк" Павляка А.В . та Безбородько І.Я., відповідача  ОСОБА_3 і його  представника  ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на рішення Шевченківського районного суду м. Львова  від 04 травня  2011 року у справі за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором, за зустрічним позов ОСОБА_5 до публічного акціонерного товариства „Дельта Банк" про розірвання кредитного договору та за позовом ОСОБА_7 до публічного акціонерного товариства „Дельта Банк", третіх осіб - Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради, приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_8 про визнання недійсним іпотечного договору, -

в с т а н о в и л а:

В березні 2009 року товариство з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»(далі ТОВ «Укрпромбанк») звернулось в суд з позовом до  ОСОБА_5 та ОСОБА_6, як поручителя, про стягнення заборгованості за кредитним договором №115-021/ФКВ-08, укладеним між ОСОБА_5 та цим  Банком.

Виконання відповідачем ОСОБА_5 своїх зобов’язань за даним кредитним договором було забезпечено договором поруки №115-021/Znop-08, який був укладений 07 травня 2008 року між ТОВ «Укрпромбанк», ОСОБА_5 та ОСОБА_6, а також іпотечним договором №115-021/ZKBIП-08, який було укладено між ОСОБА_5 та ТОВ «Укрпромбанк», згідно якого предметом іпотеки є двокімнатна квартира АДРЕСА_1.

Посилаючись на те, що позичальником та поручителем не виконані зобов’язання  за вище вказаним кредитним договором позивач, в особі правонаступника ПАТ «Дельта Банк», остаточно визначивши  позовні вимоги, просив стягнути з ОСОБА_5 і ОСОБА_6 солідарно на користь ТОВ «Укрпромбанк»138 984,802 доларів США, як заборгованість по сумі кредиту та по відсотках за кредитом, а також 38 645 грн.47 коп., як суми заборгованості по комісії,  пені, а всього на загальну суму в гривневому еквіваленті станом на 17 червня 2010 року –1 138 412 грн.134 коп.

Відповідач ОСОБА_5 звернувся до суду із зустрічним позовом в порядку ст.652 ЦК України до ТОВ «Укрпромбанк»про розірвання кредитного договору №115-021/ФКВ-08 від 07.05.2008 року, як такого, що порушує співвідношення майнових інтересів сторін, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що при  його укладенні Банк не повідомив його про можливі ризики і їх наслідки, сторони керувалися тим, що курс долара США по відношенню до гривні був стабільним, позичальник був забезпечений стабільною роботою, а внаслідок кризових процесів в економіці, зростання курсу долара США та втрати ним роботи він не спроможній погасити кредит та відсотки в тих обсягах і строках, що були визначені кредитним договором.

 В ході розгляду справи третя особа ОСОБА_7, дружина відповідача ОСОБА_5, заявила самостійний позов до ТОВ «Укрпромбанк»третіх осіб - Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради, приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_8 про визнання недійсним іпотечного договору №115-021/ZKBIП-08 від 07.05.2008 року, вважаючи, що при його укладенні  були порушенні  права їх неповнолітніх дітей.

 30 червня 2010 року між публічним   акціонерним   товариством   „Дельта   Банк", ТОВ «Укрпромбанк»та Національним банком України було укладено «Договір про передачу активів та кредитних зобов’язань Укрпромбанку на користь Дельта Банку, а останнього залучено до участі у справі як правонаступника замість, ТОВ «Укрпромбанк».

 Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова  від 04 травня  2011 року первісний позов публічного   акціонерного   товариства   „Дельта   Банк"   до ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.

 Ухвалено стягнути з ОСОБА_5 в користь публічного акціонерного товариства „Дельта Банк": 594735,37 грн. заборгованості за кредитним договором; 107133,93 грн. процентів за користування кредитом; 17655,64 грн. заборгованості по комісії по управлінню кредитом; 12402,60 грн. пені за несвоєчасну сплату заборгованості та відсотків по кредиту; 1556,06 грн. пені за простроченою заборгованістю за комісією.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено у зв'язку з їх безпідставністю.

 Стягнуто з ОСОБА_5 на користь публічного акціонерного товариства „Дельта Банк" 1172, 80 грн. (одну тисячу сто сімдесят дві гривні вісімдесят копійок) витрат по сплаті судового збору та на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

 Зустрічний позов ОСОБА_5 до публічного акціонерного товариства „Дельта Банк" про розірвання кредитного договору задоволено повністю. Розірвано кредитний договір № 115-021/ФКВ-08, який був укладений 07 травня 2008 року між ОСОБА_5 та товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство „Дельта Банк". Зобов'язано публічне акціонерне товариство „Дельта Банк" припинити нарахування відсотків на кредит з дати прийняття судового рішення про розірвання кредитного договору № 115-021/ФКВ-08 від 07 травня 2008 року.

 Стягнуто з ПАТ „Дельта Банк" в користь ОСОБА_5 45,50 грн. (сорок п'ять гривень п'ятдесят копійок) витрат по сплаті судового збору та на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

 Позов ОСОБА_7 до публічного акціонерного товариства „Дельта Банк", третіх осіб - Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради, приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_8 про визнання правочину недійсним задоволено повністю.

 Визнано недійсним іпотечний договір №115-021/2КВІП-08, який був укладений 07 травня 2008 року між ОСОБА_5 та товариством з обмеженою відповідальністю „Український промисловий банк", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство „Дельта Банк".

 Зобов'язано приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_8 зняти заборону відчуження квартири АДРЕСА_1 (номер запису в реєстрі 1043) та внести до Державного реєстру іпотек відомості про виключення запису з реєстру.

 Дане рішення оскаржило ПАТ „Дельта банк”. Апелянт просить таке скасувати і ухвалити нове, яким за первісним позовом стягнути солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 заборгованість за кредитним договором №115-021ФКВ-08 від 07.05.2008р. в розмірі 1 138 412,13 грн., відмовити у зустрічному позові ОСОБА_5 про розірвання кредитного договору і зобов’язання АТ «Дельта Банк»припинити нарахування відсотків на кредит, а також  відмовити у позові ОСОБА_7 про визнання недійсним іпотечного договору № 115-021/ZКВІП-08 від 07.05.2011р.

           Зазначає, що умовами кредитного договору №115-021ФКВ-08 від 07.05.2008р, передбачено, що повернення кредиту здійснюється лише в тій валюті, в якій він був наданий. Вказує на те, що можливості внесення змін до кредитного договору при зміні курсу іноземної валюти по відношенню до національної валюти договором не передбачено. Відповідно до умов договору та ст. 1046, 1054 ЦК України відповідальність  за валютні ризики лежить саме на позичальнику. Також судом не прийнято ніякого рішення щодо поручителя. Крім того, апелянт вважає незаконними рішення суду щодо розірвання кредитного договору  № 115-021/ФКВ-08 від 07 травня 2008 року у зв’язку із істотною зміною обставин, що передбачені ст.652 ЦК України.

           Апелянт звертає увагу суду щодо незаконного прийняття до розгляду зустрічного позову ОСОБА_7, яке було здійснено судом з порушенням вимог ч.2 ст.123 ЦПК України (а.с.126-133, 148-151).

 Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників ПАТ „Дельта банк” Павляк А.В. та Безбородько І.Я. на обґрунтування доводів апеляційної скарги, заперечення відповідача   ОСОБА_3 і його  представника ОСОБА_4,   дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що дана апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення з наступних підстав.

 Згідно зі ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства. Вирішив справу згідно із законом. обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

 Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

 Як вбачається з матеріалів справи та беззаперечно встановлено судом першої інстанції, 07 травня 2008 року між ТОВ «Укрпромбанк»та  ОСОБА_5, як позичальником, було укладено кредитний договір №115-021/ФКВ-08, за умовами якого Банк надав, а ОСОБА_5 одержав кредит в сумі 119 700 доларів США на придбання нерухомості, зі сплатою 11,6 відсотків річних за користування Кредитом з кінцевим терміном повернення  06 травня 2039 року. Повернення кредиту повинно здійснюватись щомісячно частинами в розмірі не менш як 321,77 доларів США  згідно графіка, передбаченого додатком №1(т.1а.с.4-7).

Цього ж дня, на забезпечення вказаного кредитного зобов’язання, між тими ж сторонами було укладено іпотечний договір№115-021/ZKBIП-08, згідно якого предметом іпотеки є двокімнатна квартира АДРЕСА_1, яка належить іпотекодавцю ОСОБА_5 на підставі договору купівлі продажу квартири від 7 травня 2008 року (т.1а.с.8-9).Тоді ж між ТОВ «Укрпромбанк», як Кредитором, ОСОБА_5, як Боржником, та ОСОБА_6, як Поручителем, було укладено договір поруки №115-021/Znop-08 в забезпечення виконання Боржником кредитного договору №115-021/ФКВ-08 від 07.05.2008 року(т.1 а.с.10).

 З матеріалів справи вбачається, що внаслідок порушення ОСОБА_5 умов кредитного договору та не погашення у визначений термін згідно графіка кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитом утворився борг.

 Відповідно до п.6.2 кредитного договору, Банк має право вимагати дострокового повного повернення Кредиту, сплати процентів, комісій, штрафних санкцій та інших платежів, передбачених цим Договором (а.с.6).

 Діючи відповідно до цих умов договору, Банк в січні 2009 року направив ОСОБА_5 вимогу про дострокове повне виконання зобов’язань протягом 30 календарних днів, з моменту надіслання банком відповідної письмової угоди. Однак боржник цю вимогу Банку не виконав (а.с.11).

 Судом безспірно встановлено та фактично визнано сторонами що у зв’язку з невиконанням умов кредитного договору№115-021/ФКВ-08 від 07.05.2008 року у ОСОБА_5 виникла перед  позивачем заборгованість по кредитній сумі, процентах за користування кредитом, по комісії за управління кредитом, а також у вигляді пені за несвоєчасну сплату кредиту, відсотків і комісії.

 За розрахунками Банку в остаточних уточнених позовних вимогах станом на 27.01.2011 року заборгованість  відповідача за сумою кредиту та відсотках становить138 984,02 доларів США ( з яких 117 769,38 доларів США - заборгованість за кредитом, а  21 214,64 долари США -  заборгованість по відсотках за кредитом) та 38 645,47 гривень заборгованість  по комісії за управління кредитом, простроченій комісії, пені за прострочення заборгованості за відсотками та прострочення заборгованості за комісією. А всього - на загальну суму 1 138 412 грн.13 коп. При цьому Банк виходив із гривневого еквіваленту до долару США за курсом НБУ станом 17.06.2010 року, який становив 7,9129 грн. за 1 долар США(т.2 а.с.65-66).

 Відповідач ОСОБА_3, фактично визнаючи  наявність заборгованості перед Банком по всіх вище наведених видах платежів, заперечив лише щодо суми такого боргу, та надав свій розрахунок  боргу, виходячи з гривневого еквіваленту до долару США за курсом  НБУ станом на день укладення  кредитного договору, тобто 07 травня 2008 року, який становив 5,05 грн. за 1 долар США.  (т.2 а.с.103-104).

 Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції, частково задовольняючи позов, погодився з доводами відповідача ОСОБА_3 щодо порядку здіснення  розрахунку заборгованості та із визначеною ним сумую боргу, і прийшов до висновку що станом на 17 червня 2010 року заборгованість, яка підлягає стягненню  на користь Банку становить: 594735.37 грн. - за кредитом; 107133,93 –проценти за користування кредитом; 17655,64 –по комісії за управління кредитом; 12402,60 –пеня за несвоєчасну сплату заборгованості та відсотків по кредиту; 1556,06 –пеня за несвоєчасну сплату комісії. При цьому ухвалив стягнути суму боргу лише у гривнях.

Однак з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна, оскільки вони не відповідають нормам матеріального права, умовам  кредитного договору та матеріалам справи.

Іноземна валюта може використовуватись в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом, згідно ст. 192 ЦК України.

 Відповідно до ч.2 ст.192 та ч. 3 ст. 533 ЦК України, використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

 З положень ст.ст. 47 та 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність", та ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" вбачається, що наявність у Банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій є достатньою підставою для здійснення Банком операцій з валютними цінностями, в тому числі операцій з використання іноземної валюти як засобу платежу.

 З матеріалів справи вбачається що ТОВ «Укрпромбанк»при наданні ОСОБА_3 валютного кредиту діяв на підставі відповідної ліцензії на здійснення валютних операцій, а от же надав кредит в іноземній валюті правомірно. Підтверджена наявність такої ліцензії і у правонаступника позивача –ПАТ „Дельта банк”  (т.2 а.с.61-63, 46-49).

 У відповідності до вимог ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

 Згідно ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. А за змістом ст.629 цього ж Кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.

 Умовами кредитного договору №115-021/ФКВ-08 відповідно до п.2.5 передбачено, що Кредит повертається лише в тій валюті, у якій він був виданий.

 При цьому, будь-якого посилання на курс іноземної валюти по відношенню до національної валюти, або будь-якої умови щодо зміни суми та розміру кредиту, що підлягає поверненню при зміні курсу валют, у кредитному договорі не передбачено. Також не передбачено можливості внесення змін до кредитного договору при зміні курсу іноземної валюти по відношенню до національної валюти.

 Таким чином, повернення відповідачем заборгованості за кредитним договором №115-021/ФКВ-08 від 07.05.2008 року повинно здійснюватись в доларах США, або в національній валюті у сумі, яка визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу.

 Відповідно до ч.1 ст.36 Закону України «Про Національний банк України»та ч.1ст.8 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року №15-93 «Про систему валютного регулювання та валютного контролю»курс гривні до іноземних валют встановлюється Національним банком України.

 За змістом «Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів»затвердженого постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 року №496, офіційний курс гривні до іноземних валют, в тому числі до долару США, установлюється щоденно.

 Таким чином, незмінність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена.

 Беручи до уваги викладене, колегія суддів вважає безпідставним здіснення розрахунку заборгованості відповідача за кредитним договором №115-021/ФКВ-08 від 07.05.2008 року виходячи із курсу долара США на час укладення цього договору (5,05 грн. за 1 долар США), та вважає, що рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

 При визначенні розміру даного боргу, колегія суддів, виходячи зі змісту ст.11 ЦПК України щодо диспозитивності судочинства, та ст.303 ЦПК України щодо меж розгляду справи апеляційним судом, розглядає спір в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, і погоджується з розрахунками Банку відносно наявного боргу в доларах США з урахуванням гривневого еквіваленту за курсом НБУ станом на 17.06.2010 року, про що апелянт просить і в апеляційній скарзі.

  Задовольняючи зустрічний позов  ОСОБА_3 про розірвання кредитного договору , суд першої інстанції прийняв таке рішення у  зв’язку з істотною зміною обставин, якими сторони керувалися під час укладення договору, а саме: одночасне стрімке підвищення курсу долара США по відношенню до національної валюти і зниження вартості житла, на що відповідач ОСОБА_5 не розраховував при укладенні договору і не міг передбачити їх настання; відповідач втратив роботу, що сторони не могли передбачити. При цьому зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися. Суд вказує і на те, що Банк не повідомляв в установленому порядку відповідача про те, що валютний ризик покладає на нього та приходить до висновку про наявність всіх чотирьох умов, передбачених ст.652 ЦК України.

 Проте колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду, оскільки він не ґрунтується на нормах закону та не випливає із фактичних обставин справи.

 Відповідно до аналізу змісту ст. 652 ЦК України розірвання договору у зв’язку з істотною зміною обставин допускається за наявності всіх чотирьох обов’язкових умов: у момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після її виникнення при всій турботливості і обачності, які від неї вимагались; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.    

Отже, однією з обов'язкових умов для розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставин є умова, за якою в момент укладення договору сторони повинні були виходити з того, що така зміна обставин не настане.     

   Вирішуючи даний спір, колегія суддів бере до уваги, що саме зростання курсу іноземної валюти не є достатньою підставою для розірвання кредитного договору відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки зазначене стосується обох сторін договору і у позичальника існувала можливість, в силу свого освітнього рівня, професійного (як заступника директора підприємства по комерційним питанням) і життєвого досвіду, при належній турботливості та обачності передбачити в момент укладення договору можливості зміни курсу гривні України до іноземної валюти виходячи з динаміки зміни курсів валют та їх девальвації, а також можливість отримання кредиту в національній валюті.

   Відповідно до п.3.8 «Правил надання банками України  інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту»затверджених постановою Правління Національного банку України N 168 від 10.05.2007, валютний ризик під час виконання  зобов’язань за кредитним договором несе споживач, про що банки попереджають споживача.

Як вбачається зі змісту  заяви-анкети позичальника ОСОБА_5 на отримання в ТОВ «Укрпромбанк»кредиту від 31 березня 2008 року та зі змісту п.7.1 кредитного договору №115-021/ФКВ-08 від 07.05.2008 року, позичальник підтвердив факт письмового ознайомлення з умовами кредитування ТОВ «Укрпромбанк»та отримання Листа-повідомлення про умови кредитування, в п.29 якого роз’яснено про валютні ризики, що притаманні кредитам, отриманим в іноземній валюті (т.1 а.с.6, т.2 а.с.169-175).

 З врахуванням зазначених вище обставин, відсутність в цьому лісті-повідомленні підпису ОСОБА_5,  само по собі не свідчить про те, що останній не попереджався банком про валютні ризики, а тому висновки суду в цій частині не ґрунтуються на матеріалах справи та є безпідставними.

 Не може бути взято судом до уваги в контексті розгляду питання щодо істотності зміни обставини  в розумінні ст. 652 ЦК України покликання відповідача на втрату роботи та непередбачуваність цієї обставини, оскільки відповідно до наказу директора ТзОВ «НК Альфа-Нафта» про звільнення за №11-К від 06.02.2009 року, ОСОБА_5 було звільнено цього числа з посади заступника директора по комерційній роботі за згодою сторін і лише  після того, як Банк в січні 2009 року звернувся до боржника з вимогою про  дострокове повне виконання зобов’язань.

 За таких обставин судове рішення в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_5 про розірвання кредитного договору підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в у його задоволенні.

 Не ґрунтується на вимогах закону та матеріалах справи і рішення суду щодо фактичної відмови у задоволенні позову про солідарне стягнення боргу за кредитним договором як з ОСОБА_5 так і з поручителя ОСОБА_6, з покликанням на те, що останній не був повідомлений про існуючий борг.

 Та обставина, що ОСОБА_6 за договором поруки №115-021/Znop-08 від 07.05.2008 року є поручителем  ОСОБА_5  перед ТОВ «Укрпромбанк» за виконання кредитного договору №115-021/ФКВ-08 від 07.05.2008 року сторонами не оспорюється та підтверджується матеріалами справи.

 Відповідно до положень ст.ст. 553, 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником. У разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено (субсидіарну) відповідальність поручителя.

 За змістом п.3 даного Договору поруки поручитель і боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором. Поручитель відповідає перед Кредитором в тому ж обсязі, що і боржник. включаючи повернення кредиту, сплату процентів, штрафних санкцій та відшкодування збитків.

 Та обставина, що письмова вимога Банку до поручителя із зазначенням суми заборгованості була  фактично пред’явлена до ОСОБА_6 лише з поданням до суду позовної заяви, не звільняє поручителя від виконання своїх зобов’язань за договором поруки та не звільняє його від солідарної відповідальності з ОСОБА_5  за кредитним договором.

 З огляду на викладене, рішення суду в цій частині слід скасувати та постановити нове рішення, про солідарне стягнення з ОСОБА_5, як боржника, та ОСОБА_6, як поручителя, заборгованих сум за кредитним договором №115-021/ФКВ-08 від 07.05.2008 року.

 Безпідставним є рішення суду і в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_7 з покликанням на положення ст.215 ЦК України про визнання недійсним іпотечного договору №115-021/ZKBIП-08 від 07.05.2008 року, з покликанням порушення  прав та законних інтересів малолітніх дітей на житло у придбаній ОСОБА_5 квартирі АДРЕСА_1, що стала предметом іпотеки.

 З матеріалів справи з достатньою очевидністю вбачається, що купівля відповідачем даної квартири була здійснена 07.05.2008 року за рахунок отриманих у кредит коштів за кредитним договором №115-021/ФКВ-08 від 07.05.2008 року  та цього ж дня це житло було передано в іпотеку банку на підставі іпотечного договору №115-021/ZKBIП-08.

 На момент укладення цих договорів та купівлі вказаної квартири в ній ніхто не проживав та не був зареєстрований, в тому числі двоє малолітніх дітей  ОСОБА_7 та ОСОБА_3, віком 10 та 8 років, що відповідач підтвердив в ході апеляційного розгляду справи.

 Відповідно до положень ст.29 Цивільного кодексу України, місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає.

 З матеріалів справи вбачається, що на момент укладення договору купівлі-продажу даної квартири та іпотечного договору ОСОБА_7 та ОСОБА_3 зареєстровані в м. Митіщи Московської області Російської Федерації,  АДРЕСА_3 та тимчасово зареєстровані і фактично проживали  в АДРЕСА_2

 Відповідно до листа Міністерства юстиції України від 25.07.2006 року №19-50-556  «Щодо отримання згоди органів опіки та піклування» нотаріус з поданих документів встановлює місце проживання дитини і якщо така дитина проживає за іншою адресою, ніж адреса майна, що відчужується, а також те, що така дитина не має права власності на це майно (його частину) нотаріус має право не витребовувати згоду органів опіки і піклування на посвідчення такого правочину.

 Таким чином, в момент укладення іпотечного договору №115-021/ZKBIП-08 житлові права неповнолітніх дітей ОСОБА_7 та ОСОБА_3 жодним чином не порушувались, а тому попередня згода органу опіки та піклування для укладення  цього договору на має правового значення.

 Жодних інших обставин, які б свідчили про недотримання сторонами при укладенні цього договору вимог, які встановлені ч.ч.1-3,5 та 6 ст.203 ЦК України  з матеріалів справи не вбачається, та сторонами не зазначаються, а тому підстав для визнання цього правочину недійсним відповідно до положень ст.215 ЦК України немає.

 З огляду на викладене рішення суду в цій частині слід скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_7

 З урахуванням зазначеного та керуючись ст.ст. 303, 304, п. 2 ч.1 ст. 307, ч.1ст. 309, ч.2 ст. 314, ст.ст. 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на рішення Шевченківського районного суду м. Львова  від 04 травня  2011 року задовольнити.

 Рішення Шевченківського районного суду м. Львова  від 04 травня  2011 року скасувати та ухвалити нове рішення.

 Позов Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про солідарне стягнення заборгованості за кредитними договором задовольнити.

 Стягнути солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»за кредитним договором №115-021/ФКВ-08 від 07.05.2008 року   138 984,02 доларів США, що в національній валюті  еквівалентно станом на 17.06.2010 року  1 099 766 (один мілліон дев’яносто дев’ять тисяч сімсот шістдесят шість) гривень 60 коп. та  суму пені за несвоєчасну сплату заборгованості по кредиту, відсотках і комісії в розмірі 38 645 (тридцять вісім тисяч шістсот сорок п’ять) грн. 47 коп.

 У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 до публічного акціонерного товариства „Дельта Банк" про розірвання кредитного договору №115-021/ФКВ-08 від 07.05.2008 року та за позовом ОСОБА_7 до публічного акціонерного товариства „Дельта Банк", третіх осіб - Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради, приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_8 про визнання недійсним іпотечного договору №115-021/ZKBIП-08 від 07.05.2008 року укладеного з  ТОВ Український промисловий банк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство „Дельта Банк" відмовити за безпідставністю позовних вимог.

 Стягнути з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»2550 грн. судового збору та 150 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

 Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання цим рішенням законної сили.   

  Головуючий:                                           Штефаніца Ю.Г

Судді:                                           Мацей М.М.

Павлишин О.Ф.