Справа № 2-484/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "24" жовтня 2011 р. Стрийський міськрайонний суд Львівської  області

в складі : головуючого –судді                    Микитчина І.М.

при секретарі                               Свержинській І.Я.

з участю адвоката                                 ОСОБА_1,   

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Стрию справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом та визнання права власності на ? частину будинковолодіння,

  ВСТАНОВИВ :

Позивач уточнила позовні вимоги, просить визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом на будинковолодіння АДРЕСА_1, видане Стрийською державною нотаріальною конторою 12.06.1992 року, реєстраційний № 1-667 на ім’я ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та визнати за нею право власності на ? частину будинковолодіння  АДРЕСА_1, а також повернути витрати на ІТЗ розгляду справи. Свої вимоги мотивує  тим,  що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_4, і після його смерті відкрилась спадщина на ? частину будинковолодіння АДРЕСА_1. Ціле будинковолодіння було зареєстроване на ім’я її чоловіка ОСОБА_4 і являється спільною сумісною власністю подружжя. За життя ОСОБА_4 склав заповіт, яким розпорядився своїм майном в користь відповідачки (їхньої дочки ОСОБА_3). Тільки тепер вона дізналася, що відповідачка оформила свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 12.06.1992 року не на ? частину будинковолодіння, а на ціле будинковолодіння. Після смерті чоловіка, вона сплачує комунальні послуги і має намір розпорядитись своєю половиною будинку на власний розсуд, однак дізналася, що в неї немає частини будинку у власності. Вважає, що відповідачка поступила незаконно, так як вона з чоловіком купили і добудували будинок, він є спільною сумісною власністю подружжя, а тому звертається з даним позовом до суду.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_5 позовні вимоги підтримала, покликаючи на викладені в позовній заяві обставини.

Відповідачка в судовому засіданні уточнені позовні вимоги заперечила,  пояснила, що на час смерті батька ОСОБА_4 спадкоємцями були: ОСОБА_2 –дружина, вона та два його сини ОСОБА_6 та ОСОБА_7. Під час оформлення нею права на спадщину за заповітом у нотаріальній конторі, матір та двоє синів подали заяви про відмову від прийняття спадщини. Нотаріусом позивачці було роз’яснено про її право на виділення її частки із спільного майна подружжя, проте жодних заяв (ні усних ні письмових) про виділення своєї частки у спільній сумісній власності вона нотаріусу не подавала. 20.06.1992 року їй було видано свідоцтво про право на спадщину, яке 15.11.1995 року було зареєстроване в БТІ м. Стрия. Рахунки для оплати комунальних послуг виписувались виключно на її ім’я, як на власника будинковолодіння і вся оплата проводилась або особисто нею або за її дорученням іншими особами. Вважає, що період виникнення правовідносин при спадкуванні нею майна знаходиться поза межами дії Цивільного кодексу України 2004 року, оскільки вони виникли і тривали до часу набуття ним чинності, а тому до правовідносин по прийняттю нею спадщини повинні застосовуватись положення Цивільного кодексу України 1963 року. Також вважає, що позивачкою пропущено трьохрічний строк звернення до суду за захистом своїх порушених прав.

Представник третьої особи ПАТ «Укрсоцбанк»в судове засідання не з’явися та не повідомив суд про причину неявки.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, представника позивачки, суд вважає, що позов підставний та підлягає до задоволення.

В судовому засіданні встановлено, спірне будинковолодіння було придбано подружжям ОСОБА_2 та ОСОБА_4 під час шлюбу та зареєстровано на ОСОБА_4.

20.02.1990 року ОСОБА_4 склав заповіт на належний йому житловий будинок по АДРЕСА_1, на даний час Добрівлянська, на ім’я дочки ОСОБА_3. ОСОБА_2 даний заповіт не підписувала.

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Після його смерті відкрилась спадщина на спадкове майно –? частину будинковолодіння АДРЕСА_1.

Спадкоємцями першої черги були –дружина ОСОБА_2 та діти ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_7.

ОСОБА_3 подала в нотаріальну контору заяву про прийняття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме спірного житлового будинку та грошового вкладу.

ОСОБА_2 відмовилась від спадкування обов’язкової частки спадкового майна, а саме спірного будинковолодіння, а подала заяву про прийняття в спадщину тільки грошового вкладу.

ОСОБА_7 та ОСОБА_6 відмовились в нотаріуса від спадкування своїх часток, що стверджується заявою, яка є в матеріалах спадкової справи.

Таким чином, в судовому засіданні достовірно встановлено, що позивачка відмовилась від спадкування обов’язкової частки спільного майна подружжя –будинковолодіння по АДРЕСА_1 на користь своєї дочки ОСОБА_3. Однак, своєю часткою майна, ? частиною спірного будинковолодіння позивачка не розпорядилась ні на чию користь. Продовжує проживати в спірному будинковолодінні по даний час.

Згідно ч. 3 ст. 368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 60 СУ України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку, кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відтак, суд приходить до висновку, що, оформляючи спадщину, відповідачка безпідставно оформила право власності на ? частину спірного будинковолодіння, яке належить позивачці, яким позивачка не розпорядилася ні на чию користь, проживає там, а тому слід визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом на будинковолодіння АДРЕСА_1, видане Стрийською державною нотаріальною конторою 12.06.1992 року, реєстраційний № 1-667 на ім’я ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та визнати за ОСОБА_2 право власності на ? частину будинковолодіння  АДРЕСА_1.

Щодо твердження відповідачки стосовно пропуску строку позовної давності для звернення до суду, то суд вважає, що він не є пропущеним, оскільки позивачка постійно проживає в даному будинковолодінні, є особою престарілого віку, має у власності ? частину будівлі, яку придбала в час шлюбу з покійним чоловіком ОСОБА_4.  

Керуючись  ст., ст.  10,  60, 212,  213,  215  ЦПК  України,  ст., ст. 334, 364, 368, 372, 655 ЦК України, ст., ст.  60, 61, 68, 70 СК України, суд

ВИРІШИВ :

  Позов задовільнити.

Визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом на будинковолодіння АДРЕСА_1, видане Стрийською державною нотаріальною конторою 12.06.1992 року, реєстраційний № 1-667 на ім’я ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на ? частину будинковолодіння  АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 120 грн. витрат на ІТЗ розгляду справи.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави 850 грн. судового збору.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Львівської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: І. М. Микитчин