Справа № 2-а-4846/11

ПОСТАНОВА

20.06.2011  суддя Ленінського районного суду м. Кіровограда Мягкий О.В., розглянувши в порядку скороченого провадження, відповідно до ст. 183-2 КАС України, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді про визнання неправомірною бездіяльності та зобов’язання суб’єкта владних повноважень нарахувати і виплатити 30% надбавку до пенсії, як дитині війни, 

  в с т а н о в и в :   

04 травня 2011 року, ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просить відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав та визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді щодо не нарахування і виплати несплаченої їй державної соціальної допомоги як дитині війни (30% надбавки до пенсії) неправомірною, зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді провести перерахунок та виплату недоплаченої, як дитині війни щомісячної державної соціальної 30 % надбавки, яка передбачена ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни ” за періоди з 01.01.2010 по 31.12.2010 та з 01.01.2011 по 30.04.2011 років.  

Представником відповідача подано до суду письмові заперечення проти позову, згідно з якими зазначено, що у відповідності до ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, здійснюється за рахунок виключно коштів Держбюджету України.  Управління ПФУ в м. Кіровограді, як територіальне управління, не має будь-якого відношення до коштів держбюджету. Також зазначено, що відповідно до ст.9 Закону України  «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» виплати «дітям війни» не передбачені. Вказує, що до компетенції органів Пенсійного фонду не входить виплата щомісячної соціальної  державної допомоги «дітям війни» і такі функції не покладені Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» на Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді. На підставі цього вважає, що Управління є  неналежним відповідачем. Крім цього, зазначає, що позивачем пропущено шестимісячний строк для звернення до суду передбачений ст.99 КАС України.  

Ухвалою суду від 10.05.2011 року позовні вимоги позивача в частині стягнення соціальної допомоги за період з 01.01.2010 по 04.11.2010 року залишено без розгляду у зв’язку із пропущенням шестимісячного строку звернення до суду, та відкрито скорочене провадження у справі за період з 04.11.2010р. по 30.04.2011р.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, приходжу до висновку що позовна заява підлягає задоволенню, з наступних підстав.

           Судом встановлено, що ОСОБА_1, народилася ІНФОРМАЦІЯ_1. Згідно зі статтею 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" «дитиною війни» є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років. Відповідно, позивач є «дитиною війни» в розумінні Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Даний факт не заперечується відповідачем, а тому є доведеним.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» «дітям війни» до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

          На підставі того, що позивач належить до категорії «дітей війни» у відповідності до Закону України "Про соціальний захист дітей війни", вважаю, що на нього повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України "Про соціальний захист дітей війни", в тому числі й право на підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком, як це передбачено статтею 6 зазначеного Закону.

Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

          При цьому статтею 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Однак, суд вважає за можливе застосувати саме частину 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як коефіцієнт для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України "Про соціальний захист дітей війни", оскільки цей закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, що не суперечить вимогам частини 3 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Також суд вважає, за необхідне застосувати дану норму Закону, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою названої статті мінімального розміру пенсії за віком.

          Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Таким чином, щомісячна доплата до пенсії для «дітей війни» є формою соціального забезпечення громадян, які відповідно до спеціального закону, є «дітьми війни». Тобто, фактично ця щомісячна надбавка є формою реалізації Конституційного права громадян, які є «дітьми війни», на соціальний захист.

Враховуючи те, що позивач є «дитиною війни», він наділений державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на підвищення до пенсії.

           Наділивши «дітей війни» зазначеною соціальною гарантією, держава таким чином взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які є «дітьми війни».

           Тобто, між позивачем і державою встановлено певний правовий зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов'язання держави забезпечити соціальний захист «дітей війни».

          Крім того, Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення «Про пенсійний фонд України» і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створенні в установленому порядку територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» рішення щодо призначення, донарахування, перерахунок пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

          Таким чином, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст.6 Закону покладено на відповідні територіальні управління за місцем проживання позивача.

           Відповідно до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, суд критично ставиться до заперечень на адміністративний позов наданих відповідачем та приходить до висновку про протиправність дій відповідача щодо не нарахування позивачу щомісячної державної соціальної 30% надбавки до пенсії як дитині війни, у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у період з 04.11.2010 по 30.04.2011 року.

Отже, відповідач повинен провести  нарахування позивачеві державної соціальної допомоги як дитині війни у розмірі, визначеному ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 04.11.2010 року по         30.04.2011 року включно, з урахуванням проведених виплат за вищевказаний період.       

Керуючись ст. ст. 69- 71, 160 – 163, 167, 183-2 КАС України, суд, 

п о с т а н о в и в :

адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді про визнання неправомірною бездіяльності та зобов’язання суб’єкта владних повноважень нарахувати і виплатити 30% надбавку до пенсії як дитині війни – задовольнити.

Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді щодо не нарахування ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної 30% надбавки до пенсії як дитині війни, у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» неправомірною.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну державну соціальну 30 % надбавку до пенсії як дитині війни, у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 04.11.2010 по 30.04.2011 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 3 (три) гривні 40 копійок у відшкодування судового збору.

Постанова підлягає негайному виконанню в межах суми стягнення за один місяць.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.   

У разі прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.   

Апеляційна скарга подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Ленінський районний суд м. Кіровограда.  

Суддя Ленінського районного

суду м. Кіровограда                                                                                Мягкий