Справа №  1-388/10

Провадження №11/0390/625/11 Головуючий у 1 інстанції:Ющук О.С.

Категорія:ч.4 ст.191 КК України      Доповідач: Опейда В. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

16 вересня 2011 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді  Опейда В О

суддів -  Матвієнко Н.В., Філюка П.Т.,     

за участю прокурора –Старчука В.М.,     

засудженої –                               ОСОБА_1,

представника цивільного позивача – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду кримінальну справу за апеляцією  засудженої      на вирок Луцького міськрайонного суду від   07 червня 2010    року  , яким ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянка України, уродженка с. Горішне Горохівського району Волинської області, мешканка АДРЕСА_1, з неповною вищою освітою, одружена, непрацююча, перебуває у відпустці по догляду за дитиною, не судима, -

засуджена за ч. 4 ст. 191 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 3 (три) роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати матеріально-відповідальні посади 3 (три) роки.

Запобіжний захід засудженій до вступу вироку в законну силу залишено попередній - підписку про невиїзд.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Айс Тім» 144 059 (сто сорок чотири тисячі п’ятдесят дев’ять) грн. 26 коп. матеріальної шкоди.

 В С Т А Н О В И Л А :

 Вироком суду ОСОБА_1 визнана винною і засуджена за те, що протягом квітня 2009 року, перебуваючи на посаді касира відокремленого підрозділу ТзОВ «Айс Тім» у м. Луцьку (фактична адреса відокремленого підрозділу: м. Луцьк, вул. Лазо, 5) згідно наказу товариства від 16.02.2007 №79к являючись матеріально відповідальною особою на підставі укладеного 17.02.2007 року з нею та ТзОВ «Айс Тім» договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, будучи відповідальною за ведення касових операцій, під час виконання своїх функціональних обов’язків, отримуючи від покупців кошти, які здавались в касу підприємства безпосередньо торговими представниками та експедиторами товариства згідно відомостей здачі готівки, маршрутних листів, в порушення п.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995р. (із змінами), що стосуються в частині проведення розрахункових операцій на повну суму покупки через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, в порушення вимог п.2.6. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 №637 (із змінами) в частині своєчасності (у день одержання готівкових коштів) та повноти оприбуткування готівки, що надходить до кас, умисно, незаконно одержані нею кошти в сумі 160 227 грн. 95 коп. по касовому апарату не провела, а їх привласнила. В подальшому, з метою ухилення від кримінальної відповідальності та недопущення свого викриття з боку керівництва підприємства, привласненні грошові кошти з місяця в місяць перекривала новонадходженими коштами від покупців, які здавались в касу підприємства безпосередньо торговими представниками та експедиторами товариства згідно відомостей здачі готівки, маршрутних листів, тим самим протягом травня – листопада 2009 року приховувала нестачу грошових коштів, яка була виявлена під час проведення перевірки обліку надходження торгівельної виручки та зняття залишків в касі відокремленого підрозділу у м. Луцьку станом на 3 грудня 2009 року.

Згідно акту № 940-13/м.Луцьк від 03.03.2010р. позапланової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності ТзОВ «Айс Тім» за період з 01.01.2009 по 31.12.2009 року встановлено, що станом на 03.12.2009 року в касі підрозділу виявлено недостачу грошових коштів в сумі 15 983,98 грн., які ОСОБА_1 незаконно привласнила. Крім того ревізією своєчасності, повноти та правильності оприбуткування грошових коштів встановлено, що за період з 01.01.2009 по 31.12.2009, згідно фіскальних звітних чеків та прибуткових касових ордерів в касу підрозділу оприбутковано готівки в сумі 25 614 140, 00 грн., із якої не підтверджено фіскальними чеками та прибутковими касовими ордерами оприбуткування касиром  ОСОБА_1 готівки в касі підрозділу в сумі 144 243,97 грн., а всього ОСОБА_1 привласнила гроші, належні ТзОВ «Айс Тім» на загальну суму 160 227 грн. 95 коп., що являється великим розміром, чим заподіяла матеріальну шкоду товариству.

У поданій апеляції засуджена посилається на те, що щиро розкаюється у вчиненому, намагалась відшкодувати завдані злочином збитки, буде продовжувати відшкодовувати їх у майбутньому, а в її житті відбулись значні зміни: вона вийшла заміж, була вагітна, а зараз виховує дитину. Ті обставини, які враховані судом при постановленні вироку, а саме те, що вона вперше притягується до кримінальної відповідальності, раніше не судима, позитивно характеризується за місцем проживання, вказують на її спроможність створити належні у мови для виховання дитини. Просить з урахуванням цих обставин і щирого каяття у скоєному змінити вирок суду та звільнити її від покарання на підставі ст. 79 КК України.

В апеляції прокурор, не оспорюючи доведеності винуватості та правильності кваліфікації дій, просив вирок суду скасувати та постановити новий, призначивши ОСОБА_1 покарання 6 років позбавлення волі. До початку розгляди справи в суді апеляційної інстанції, прокурор, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції відкликав подану ним апеляцію.

Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку та доводи апеляції, засуджену, яка свою апеляцію підтримала і просила її задовольнити, міркування прокурора і представника цивільного позивача, які просили у задоволенні апеляції засудженої відмовити, перевіривши матеріали кримінальної справи, колегія суддів вважає, що апеляція засудженої до задоволення не підлягає.

Висновок суду про вчинення ОСОБА_1 злочину, при вказаних у вироку обставинах, ґрунтується на перевірених і досліджених в судовому засіданні доказах, яким суд дав належну юридичну оцінку.

Кваліфікація дій засудженої за ч. 4 ст. 191 КК України відповідає вчиненому.

У відповідності до ст. 79 КК України у разі призначення покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі вагітним жінкам або жінкам, які мають дітей віком до семи років, крім засуджених до позбавлення волі на строк більше п'яти років за тяжкі і особливо тяжкі злочини, суд може звільнити таких засуджених від відбування як основного, так і додаткового покарання з встановленням іспитового строку у межах строку, на який згідно з законом жінку може бути звільнено від роботи у зв'язку з вагітністю, пологами і до досягнення дитиною семирічного віку.

Хоча на час розгляду апеляцій засуджена ОСОБА_1 має дитину віком до семи років, однак, для застосування даної норми, суду необхідно встановити достатню для такого звільнення підставу. Для цього крім наявності у неї дитини віком до семи років, суд має врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину та особу винної.

Незважаючи на те, що ОСОБА_1 позитивно характеризується за місцем проживання, вперше притягується до кримінальної відповідальності, визнала вину та розкаялася у вчиненому, частково відшкодувала завдані збитки, однак поєднання цих обставин не знижують ступінь суспільної небезпеки вчиненого нею діяння, яке згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких, яким завдано матеріальну шкоду підприємству у великому розмірі, яка відшкодована в незначному розмірі, та не дають суду підстави для висновку про можливість звільнення засудженої від відбування покарання з випробуванням.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, врахувавши усі обставини справи в їх сукупності, вірно прийшов до висновку про можливість призначення покарання ОСОБА_1 нижче від найнижчої межі санкції статті за якою вона засуджена.

Застосовуючи дану норму при призначені покарання ОСОБА_1, суд у вироку навів сукупність таких обставин та мотиви чому дійшов висновку про можливість призначення покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 4 ст. 191 КК України.

Так згідно вироку, судом враховано тяжкість вчиненого  ОСОБА_1 злочину, дані про її особу, а саме те, що вона вину визнала, вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання, збитки завдані злочином відшкодувала частково. Враховано судом і те, що засуджена молодого віку і на момент розгляду справи в апеляційній інстанції має дитину віком до семи років.

До обставин, що пом’якшують покарання, суд правильно відніс активне сприяння розкриттю злочину, щире каяття, часткове відшкодування завданих збитків.

З матеріалів справи і протоколу судового засідання ОСОБА_1 протягом досудового та судового слідства не заперечувала обставин вчинення нею злочину, визнавала свою вину та суму завданих збитків, каялася у вчиненому, обіцяла відшкодувати задану шкоду (т. 1: а.с. 13, 64, 191-192, т. 6: а.с. 278). Хоча вона відшкодувала невелику суму збитків, однак це вже свідчить про те, що вона бажає і намагається виправити ситуацію, яка склалася, та наявність на утриманні малолітньої дитини.

З огляду на вказане, суд першої інстанції правильно оцінив поведінку засудженої як таку, що вказує на її щире каяття, і вірно врахував цю обставину при призначенні покарання як пом’якшуючу. Обставин, що обтяжують покарання засудженої, суд не встановив.

Таким чином, колегія суддів вважає, що призначене покарання ОСОБА_1 з застосуванням ст. 69 КК України у виді трьох років позбавлення волі з позбавленням права обіймати матеріально-відповідальні посади строком на три роки є необхідним та достатнім для виправлення засудженої і попередження вчинення нею нових злочинів, воно відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України.

На підставі наведеного і керуючись ст.ст. 365, 366  КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Волинської області, -

 У Х В А Л И Л А :

Вирок Луцького міськрайонного суду від 07 червня 2010 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а апеляцію засудженої - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її оголошення, та може бути оскаржена протягом трьох місяців в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

 Головуючий                    

 Судді